Ухвала

від 11.12.2019 по справі 356/601/15-к

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07541, вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська обл.

№ провадження 1-кп/356/76/19

Справа № 356/601/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2019 року Березанський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

представника органу пробації ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Березань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015110070000150 від 19.02.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015110070000150 від 19.02.2015 року про пред`явлення обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту.

Захисник,обвинувачений в судовому засіданні підтримали думку прокурора.

Відповідно до ч. 4 ст.110КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які мають міститися в обвинувальному акті і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення.

Згідно положень, закріплених в ч. 1 ст.337КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Таким чином, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті повинно бути викладено повно, конкретно та без суперечностей.

Так, з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України розтрата чужого майна, яке було ввірене особі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (саме таким чином в обвинувальному акті викладено правову кваліфікацію інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_5 діяння).

При викладенні фактичних обставин справи прокурором зазначено, що злочинною діяльністю ОСОБА_5 , яка виразилася в розтраті чужого майна, яке йому ввірене, шляхом зловживання своїм службовим становищем, заподіяно майнової шкоди комунальному підприємству «Березанський комбінат комунальних підприємств» на загальну суму 2516,17 гривень.

В той же час, обвинувачення сформульовано так: ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді начальника комунального підприємства «Березанський комбінат комунальних підприємств», являючись службовою особою та здійснюючи організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські функції, реалізовуючи свій злочинний намір шляхом зловживання службовим становищем, що полягало у розтраті грошових коштів (майна) комунального підприємства «Березанський комбінат комунальних підприємств» на користь невстановлених осіб, з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Так, при формулюванні обвинувачення стороною обвинувачення вже не вказується те, що ОСОБА_5 вчинив розтрату чужого майна, яке буловвірене особі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Фактично, виникає суперечність між викладеною в обвинувальному акту правовою кваліфікацією діяння, вчиненого обвинуваченим та формулюванням обвинувачення. Виникає сумнів, чи було розтрачене чуже майно ввіреним особі, чи ні.

Суд наголошує на тому, що зазначене вище має суттєве значення для розмежування складів злочину, передбачених частинами 1 та 2 ст. 191 КК України.

З об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 191 КК України, має три форми вчинення: привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

У постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 456/1181/15-к роз`яснено, що специфіка розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем полягає у тому, що майно, яким винний заволодіває, не ввірене йому, не перебуває у його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб`єкт злочину має право оперативного управління цим майном. Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою.

Обов`язковими суб`єктивними ознаками розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Разом зтим,в обвинувальномуакті привикладенні правовоїкваліфікації діяння,інкримінованого ОСОБА_5 зазначено: « ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України розтрата чужого майна, яке було ввірене особі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем».

Фактично зазначене суперечить об`єктивній стороні злочину, відповідальність за який передбачено ч. 2 ст. 191 КК України.

Зазначивши при кваліфікації діяння ОСОБА_5 за ч. 2 ст.191КК України те, що майно, яке було розтрачене, перебувало в його віданні, орган досудового слідства допустив неконкретність пред`явленого обвинувачення.

Формулювання обвинувачення, окрім вказівки статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, обов`язково має містити зазначення місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів, тобто обвинувачення слід формулювати так, щоб не було упущено жодну із вказаних істотних обставин вчинення злочину і водночас без зазначення фактів, які не мають правового значення у справі та є зайвими подробицями.

Таким чином при формулюванні обвинувачення, прокурор у обвинувальному акті повинен конкретно навести доведені дані про подію (час, місце, спосіб) кримінальних правопорушень, форму вини, мотив і мету його вчинення, по кожній інкримінованій дії.

Суд звертає увагу на те, що в обвинувальному акті не зазначено мотиви вчинення злочину, при формулюванні обвинувачення не наведено даних про час вчинення злочину, не розкрито спосіб його вчинення.

Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1)подія кримінальногоправопорушення (час,місце,спосіб таінші обставинивчинення кримінальногоправопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Частиною 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно доп.1ч.3ст.42КПК Україниобвинувачений маєправо знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують;

Так, прокурор має право змінити обвинувачення в суді, але це не позбавляє суд обов`язку під час підготовчого судового засідання перевірити обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК України і у випадку, якщо буде встановлено, що зазначених вимог дотримано не було, то відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору.

Відтак, право прокурора змінити обвинувачення в суді не позбавляє його обов`язку перевірити обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК України

при його затвердженні або складанні під час досудового розслідування.

Викладені вище висновки суд робить внаслідок розгляду обвинувального акту з додатками, а не внаслідок дослідження доказів.

Так, у справі «Абрамян проти Росії») Європейський суд з прав людини вказує на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).

Європейський суд з прав людини підтримав у рішенні «Матточча проти Італії» від 25 липня 2000 року (Judgment in the case of Mattoccia v. Italy) визнав, що обвинувачені мають бути «негайно» і «детально» поінформовані про причину обвинувачення, тобто про висунуті проти них факти, що лежать в основі обвинувачення, та про характер обвинувачення, тобто про правову кваліфікацію цих фактів. Тим часом як обсяг «детальної» інформації, на яку робиться посилання у цьому положенні, змінюється залежно від конкретних обставин у кожній справі, обвинувачені мають у будь-якому разі отримувати достатню інформацію, необхідну для повного розуміння обсягу висунутих проти них обвинувачень, з огляду на підготовку відповідного захисту. У цьому сенсі відповідність інформації має бути оцінена відповідно до пункту 3 (b) статті 6.

З викладеного випливає, що особою, яка складала обвинувальний акт, неточно зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення, вона не відповідає посиланню на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою неконкретність у формулюванні обвинувачення в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, а за правилами ст.337КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність обставин, що перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_5 .

Крім того, неконкретність формулювання обвинувачення порушує гарантоване п/п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції право обвинуваченого бути поінформованим про характер і причини обвинувачення у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.

Так, у статті 374КПК України щодо змісту вироку вказано, що у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку суду повинно бути зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з посиланням на місце, час, спосіб вчинення та наслідків кримінального правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Таким чином, розгляд кримінального провадження за відсутності належним чином сформульованого обвинувачення, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист та позбавляє суд можливості прийняти законне рішення.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовомузасіданні судмає правоприйняти такірішення: повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу. Зважаючи на те, що встановлено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, його слід повернути прокурору.

Керуючись ст. 42, 291,314, 372, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110070000150 від 19.02.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області протягом семи днів з дня її оголошення через Березанський міський суд Київської області.

Суддя ОСОБА_1