Ухвала

від 11.02.2020 по справі 356/601/15-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Київський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12015110070000150 щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Березань Київської області, громадянина України,

що зареєстрований та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 , не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України,

за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Березанського міського суду Київської області від 11 грудня 2019 року,

у с т а н о в и л а :

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 11.12.2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, повернуто прокурору.

Своє рішення суд мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки формулювання обвинувачення не узгоджується з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.191 КК України і не містить даних про час, спосіб та мотив вчинення злочину, що позбавляє обвинуваченого можливості підготуватися до захисту та порушує його права.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Справа № 11-кп/824/130/2020

Категорія: ч.2 ст.191 КК України

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_7

Доповідач: ОСОБА_1 .

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що обвинувальний акт складений з дотриманням вимог ст.291 КПК України, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Це кримінальне провадження вже розглядалося судом першої інстанції, ухвалою Березанського міського суду Київської області від 27.08.2015 року було призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта і недотримання вимог вказаної норми встановлено не було. А тому, вирішуючи питання про можливість призначення судового розгляду в кримінальному провадженні, в якому судовий розгляд вже призначався, суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Прокурор викладає фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення і вказує, що формулювання обвинувачення з посиланням на ці обставини свідчить про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення. А правова кваліфікація містить не тільки посилання на частину статті КК України, а й точне формулювання об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак. З огляду на викладене вважає, що висунуте ОСОБА_6 обвинувачення є достатнім для його повного розуміння та підготовки адекватного захисту.

Крім того, на переконання прокурора, необґрунтоване повернення обвинувального акта не відповідає завданням кримінального провадження, в тому числі вимогам ст.28 КПК України стосовно дотримання розумних строків.

Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Як встановив суд першої інстанції, з посиланням на положення ст.91 КПК України, якою визначено обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також на рішення Європейського суду з прав людини у справі Абрамян проти Росіїї від 09.10.2008 року, в якому наголошено, що укримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду, формулювання висунутого ОСОБА_6 обвинувачення не відповідає вимогам закону, оскільки не містить даних про час, спосіб, мотив вчинення кримінального правопорушення.

До того ж, кваліфікуючи дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.191 КК України як розтрата чужого майна, яке було ввірене особі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, і викладаючи у такий же спосіб фактичні обставини кримінального правопорушення, у формулюванні обвинувачення вже зазначається тільки про розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Згідно з п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в ухвалі суду першої інстанції, про те, що вказаним вимогам закону обвинувальний акт не відповідає.

Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, є обвинувальний акт. І саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з ст.337 КПК України суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.

Як зазначено у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті, ОСОБА_6 , будучи службовою особою начальником Комунального підприємства Березанський комбінат комунальних підприємств, вчинив розтрату чужого майна, яке було йому ввірене, шляхом зловживання своїм службовим становищем, чим завдав підприємству майнової шкоди на загальну суму 2516 гривень 17 копійок.

Так, ОСОБА_6 дав усну вказівку надати пальне та підготувати для виїзду 14.12.2013, 24.12.2013, 02.01.2014, 03.01.2014 службовий транспорт підприємства, а саме, автобуси ПАЗ 32054 д/н НОМЕР_1 , водій ОСОБА_8 , та ПАЗ 32054 д/н НОМЕР_2 , водій ОСОБА_9 , для перевезення людей поза межами території обслуговування, а саме, до м. Києва для участі в масових заходах. Згідно подорожніх листів водієм ОСОБА_9 здійснено чотири рейси м. Березань м. Київ м. Березань з відповідним часом в дорозі та пробігом, пальне для здійснення рейсів надано КП Березанський комбінат комунальних підприємств. ОСОБА_9 в штаті працівників підприємства не рахувався і не був залучений на договірних засадах, замовлення послуг з перевезення фізичними та юридичними особами документально не підтверджено.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.2 ст.191 КК України розтрата чужого майна, яке було ввірене особі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

При цьому згідно з формулюванням обвинувачення ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді начальника Комунального підприємства Березанський комбінат комунальних підприємств, являючись службовою особою та здійснюючи організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські функції, реалізовуючи злочинний намір шляхом зловживання службовим становищем, що полягало у розтраті грошових коштів (майна) вказаного підприємства на користь невстановлених осіб, з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.191 КК України розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

За змістом диспозиції відповідальність за ч.1 ст.191 КК України настає за привласнення чи розтрату чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні; за ч.2 ст.191 КК України за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

А тому наявні в обвинувальному акті істотні суперечності між викладом фактичних обставин кримінального правопорушення стосовно об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, правовою кваліфікацією та формулюванням обвинувачення, які містять взаємовиключні дані як про розтрату чужого майна, яке було ввірене, так і про його розтрату шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, призвели до того, що обвинувачення є неконкретним та незрозумілим, що позбавляє обвинуваченого в повній мірі реалізувати своє право на захист.

І твердження прокурора про те, що обвинувальний акт містить формулювання обвинувачення з посиланням на фактичні обставини, які підлягають доказуванню згідно з ч.1 ст.91 КПК України, які прокурор вважає встановленими, вочевидь не відповідають дійсності.

З цього приводу колегія суддів зауважує, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення не є тотожними поняттями і в цьому обвинувальному акті формулювання обвинувачення, взагалі, не містить даних про подію злочину (час, місце, спосіб), форму вини тощо. Більше того, зазначаючи про те, що Комунальному підприємству Березанський комбінат комунальних підприємств було завдано майнової шкоди на загальну суму 2516 гривень 17 копійок, сторона обвинувачення, взагалі, не вказує, яке майно підприємства було предметом розкрадання.

Такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, є і доводи прокурора про те, що питання про відповідність чи невідповідність обвинувального акта вимогам закону не повинно було вирішуватися з огляду на те, що ухвалою підготовчого судового засідання Березанського міського суду Київської області від 27.08.2015 року було призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні.

У постанові Верховного Суду від 16.10.2018 року, якою скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення без змін вироку Березанського міського суду Київської області від 29.05.2017 року про визнання ОСОБА_6 винуватим, касаційний суд, серед іншого, звернув увагу, що доводи захисника про те, що вирок не містить відомостей щодо предмету злочину, про майно, яке начебто було розтрачено, його кількість та вартість, залишилися неперевіреними.

Ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 30.05.2019 року, постановленою за наслідками апеляційного розгляду, вирок Березанського міського суду Київської області від 29.05.2017 року щодо ОСОБА_6 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції. Підставою для прийняття такого рішення слугувало встановлене судом апеляційної інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону органом досудового розслідування при висуненні ОСОБА_6 обвинувачення та судом при формулюванні обвинувачення, яке визнано доведеним.

Враховуючи те, що згідно з ч.3 ст.415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді, ухвала суду першої інстанції про повернення обвинувального акта повністю відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Посилання ж в апеляційній скарзі на положення ст.319 КПК України стосовно незмінності складу суду та можливість не розпочинати судовий розгляд з початку у разі заміни судді є, взагалі, недоречними, оскільки кримінальне провадження повернулося до суду першої інстанції після скасування вироку і ніякої заміни судді під час судового розгляду не було.

Що стосується тверджень прокурора про відповідність обвинувального акта іншим вимогам ст.291 КПК України із зазначенням того, ким він складений, підписаний і затверджений, пунктів ч.2 ст.291 КПК України, якими визначено, які відомості він має містити, та аркушів обвинувального акта з вказівкою на ці відомості, то вони є зайвими та не перевіряються судом апеляційної інстанції, оскільки суд першої інстанції не мотивував свої висновки невідповідністю акта іншим вимогам закону.

Колегія суддів вважає, що суд навів в ухвалі ґрунтовні мотиви повернення обвинувального акта прокурору, а тому підстав для її скасування з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Ухвалу Березанського міського суду Київської області від 11 грудня 2019 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015110070000150 щодо ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, повернуто прокурору, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2