Ухвала

від 10.12.2019 по справі 183/2704/19

ШЕПЕТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 183/2704/19

№ 2/688/1183/19

Ухвала

Іменем України

11 грудня 2019 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання Гаврилової Н.К.,

представника позивача Яценко Ю.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Шепетівка в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків,

встановив:

25 квітня 2019 року військова частина НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) звернулась до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків, який після проведення автоматизованого розподілу передано на розгляд судді Городецькому Д.І.

Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання 11 вересня 2019 року.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2019 року справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків передано на розгляд за підсудністю до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

28 жовтня 2019 року вищевказана справа надійшла до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області та в порядку автоматизованого розподілу передана для подальшого розгляду судді Козачук С.В.

Ухвалою судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2019 року вказану справу прийнято до провадження та призначено її до підготовчого судового засідання на 11 год. 00 хв. 22 листопада 2019 року.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2019 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 розгляд справи призначено в режимі відеоконференції з Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області на 10 год. 00 хв. 11 грудня 2019 року.

У підготовчому судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заявив клопотання про закриття провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та надав письмову заяву про це.

Представник позивача ОСОБА_2 проти задоволення клопотання відповідача заперечила.

Заслухавши клопотання відповідача, з`ясувавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ізч.1ст.19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для якихзакономустановлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першоїстатті 4 КАС України).

Частиною четвертоюстатті 5 КАС Українипередбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцієюта законами України.

Із матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу проходження відповідачем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, в ході якої у результаті неналежного виконання останнім своїх службових обов`язків у військовій частині НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) виявлено нестачу костюмів для захисту від води, шоломів кевларових, бронежелетів, ковдр, подушок, матраців та 700 кг брезентового ганчір`я.

За вказаним фактом наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 05 серпня 2016 року № 2486 помічника начальника штабу майора ОСОБА_1 як матеріально-відповідальну особу, з вини якої сталася нестача матеріальних цінностей на суму 3138015,76 грн. притягнуто до матеріальної відповідальності.

Наказом командира військової частини пп НОМЕР_2 від 06 серпня 2016 року №214 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 червня 2016 року відповідача звільнено з військової служби, виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Шепетівсько-Полонського ОМК Хмельницької області.

Позивач, як військова частина, у якій ОСОБА_1 проходив військову службу до дня виключення із списків особового складу, і яка проводила утримання із грошового забезпечення відповідача, заявила вимоги про стягнення саме на користь ВЧ НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) невідшкодованої державі матеріальної шкоди у розмірі 3131870, 76 грн.

Відповідно доч.ч.1та 2ст.2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу»військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цимЗаконом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Зазначеними нормами права прямо передбачено, що військова служба є публічною службою.

Таким чином, відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, як матеріально відповідальна особа, завдав шкоди державі в особі військової частини шляхом втрати майна в період здійснення ним повноважень, пов`язаних з виконанням завдань і функцій військовослужбовця.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначено Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженимпостановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР.

Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати (пункти 1, 2 цього Положення).

За змістом пунктів 2, 13, 31 Положення військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами.

У пункті 3 Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності:

а) заподіяння прямої дійсної шкоди;

б) протиправної їх поведінки;

в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;

г) вини у заподіянні шкоди.

У пунктах 10-12 Положення передбачені підстави обмеженої матеріальної відповідальності.

У пунктах 13-15 Положення - підстави повної та підвищеної матеріальної відповідальності.

У разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця передбачене в адміністративному процесі в силу приписівстатті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Отже, цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 11-892апп18, від 12 грудня 2018 року в справі № 14-481цс18 та від 13 лютого 2019 року у справі №636/93/14-ц, провадження №14-524цс18, яка згідно з ч. 4ст. 263 ЦПК Українимає враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Із урахуванням викладеного вище, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому суд дійшов висновку заяву відповідача задовольнити та провадження у справі закрити, роз`яснивши позивачу його право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 19, 255, 260, 353 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву відповідача ОСОБА_1 задовольнити.

Провадження у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків закрити.

Роз`яснити позивачу військовій частині НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) та його представнику ОСОБА_2 , що розгляд даної справи віднесено до адміністративної юрисдикції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С.В. Козачук