Рішення

від 11.12.2019 по справі 400/2359/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 р. № 400/2359/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув у спрощеному в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв,54001

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2019 р. №0073636-5406-1418,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2019 № 0073636-5406-1418.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що що належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є об`єктом оподаткування у розумінні ст.266 Податкового кодексу України і підпадає під ознаки нежитлової нерухомості, визначеної у пункті ж підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, а саме - відноситься до будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.В обгрунтування позову послався на практику Верховного суду у подібній справі №649/593/16-а, постанова від 04.12.2018 року.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Надав відзив який обґрунтував тим, що на виконання п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Кодексу, та Рішення Прибузької сільської ради Миколаївської області від 17.05.2016 р. №9 Про нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік нараховано зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 , як фізичній особі. Посилання позивача, що він є засновником фермерського господарства, та він використовує дане майно в господарській діяльності за призначенням є безпідставними, оскільки він нерухоме майно не передавав в оренду або безоплатне користування ПСП ім. Суворова. Нарахування податку контролюючим органом було здійснено, виходячи з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак, при нарахуванні податковий орган невірно застосував ставки податку відповідно до рішення Прибузької сільської ради.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив таке.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлова будівля, склад, розташований за адресою АДРЕСА_2 . Загальна площа будівлі складає 1880,4 кв.м.

Рішенням Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області від 17.05.2016 р. №9 Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік.

Згідно з абз.2 п.1 зазначеного рішення для будівель торгівельних та для надання послуг (магазини, їдальні, бари, кафе. Закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування, гаражі, будівлі промислові та склади ) - ставка податку становить 0,7 % до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового (року) за 1 кв.м. метр бази оподаткування.

15.05.2019 року Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № №0073635-5406-1418, яким на підставі п.п. 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено ОСОБА_1 , суму податкового зобов`язання за платежем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 5218,16 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується Відповідачем, при винесенні податкового повідомлення рішення Відповідач не вірно застосував ставки податку, а саме згідно з абз.3 п.1 рішення Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області від 17.05.2016 р. №9 Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік , яке було чинним в 2017 році та січні 2018 р, встановлені, наступні ставки податків: для будівель торгівельних та для надання послуг (магазини, їдальні, бари, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування, гаражі, будівлі промислові та склади ) - ставка податку становить 0,7 % до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового (року ) за 1 кв.м. метр бази оподаткування. Тобто податковим органом невірно застосовано ставку податку за нерухоме майно за січень 2018 р. 0,05 % замість 0,7 %. За адресою: Миколаївська обл., Доманівський р-н., с. Прибужжя, вул. Прищепенка, буд. 1А., гараж загальною площею 460,8 кв.м. податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 №0073636-5406-1418 за 2018 р. на суму 5210,16 грн., 2018 рік - 460,8 кв.м х 13,031 грн. (3723 х 0,35%) = 6004,68 грн.( за січень місяць 6004,68/12=500,39 грн. 2018 рік - 460,8 кв.м х 11,169 грн. (3723 х 0,30%) = 5146,67 грн.( за одинадцять місяців 5146,67/12x11=4717,78 грн.

З матеріалів справи вбачається що згідно з абз.2 п.1 рішення Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області від 17.05.2016 р. №9 Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік , яке було чинним в 2017 році та січні 2018 р, встановлені, наступні ставки податків: для об`єктів нежитлової нерухомості ставка податку (господарські присадибні будівлі допоміжні(нежитлові ) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, трансформаторні підстанції тощо) - становить 0,1% до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного(податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.

Отже податковим органом необхідно застосувати ставку податку за січень 2018 р. 0,1% замість 0,35 % (460,8 кв.м х 3,7 грн. (3723 х 0,1%) = 1715,6 грн.( за січень місяць 1715,6/12=143,0 грн. ). Тобто сума надлишково нарахованого податку на нерухоме майно за січень 2018 р. складає 357,4 грн. (500,39 грн. - 143,0 грн.); 2018 рік - 460,8 кв.м х 11,169 грн. (3723 х 0,30%) = 5146,67 грн.( за одинадцять місяців 5146,67/12x11=4717,78 +143 =4860,78 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення винесено необґрунтовано, непропорційно, не добросовісно, оскільки відповідачем застосовано ставки податку необгрунтовано та не вірно, помилково.

Крім того, згідно п. 9 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204, до податкового повідомлення- рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Позивач зазначив, що до оскаржуваного ППР не було додано розрахунку, що порушило права Позивача.

Таким чином, Відповідач порушив п. 9 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Щодо суті спору суд зазначає таке 01.01.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , яким шляхом викладення в новій редакції статті 266 Податкового кодексу України - введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до вказаної вище норми, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування визначено об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3. статті 263 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до п.266.5.1. ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною Радою та місцевими радами, зокрема, щодо податків, визначені в ст. 12 ПК України.

Згідно ст. 8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки і збори.

Відповідно до пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України, податок на майно належить до місцевих податків. Відповідно до ст. 265 ПК України, однією із складових податку на майно є податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.п. 12.3.4 12.3.5 ст.12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

20.12.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році №1791-VIII (далі - Закон №1791-VIII), де в п. 4. Розділу II Прикінцевих та перехідних положень зазначено: "Установити, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Таким чином, у 2017 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, що свідчить про відсутність обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Суд враховує, що відповідно до п.7.3 ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Таким чином, суд вважає, що Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році №1791-VIII від 20.12.2016 є законом з питань оподаткування, вносить зміни до ПК України, його положення неконституційними не визнані, відтак підстав для його неврахування відповідачем при визначенні позивачу спірного податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не було.

Окрім того, пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Відтак, ПК України встановлено обов`язок громадянина сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік незалежно від прийняття рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 04.09.2018 по справі №820/5457/17, від 26.06.2018 по справі №824/651/17-а та від 24.04.2018 у справі №803/1307/17.

Щодо доводів Позивача про те що об`єкти нерухомості, що перебувають у його власності не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає таке.

Сторонами не заперечується той факт, що нерухоме майно Позивача йому належить на праві приватної власності та не передане у безоплатне користування чи оренду для використання у діяльності Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Суворова (код ЄДРПОУ 03764548), засновником та директором якого він є згідно статуту підприємства.

Нарахування податку Відповідачем було здійснено, виходячи з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з вказаним реєстром, об`єкти нерухомості, які стали об`єктом оподаткування з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, перебувають у власності позивача. Таким чином, платником податку за вказаний в податкових повідомленнях- рішеннях період виступає фізична особа.

Згідно з пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

При цьому, виходячи із системного тлумачення вищевказаної норми ПК України необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширюваному тлумаченню. Прикладом цього є, зокрема, те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами "е" та "і", на відміну від пункту "є".

Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и"), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 по справі № 806/2676/17 (адміністративне провадження № К/9901/28719/18), від 15.05.2018 по справі №806/2461/17 (адміністративне провадження № К/9901/27759/18), від 02.10.2018 по справі № 823/1702/16 (адміністративне провадження № К/9901/40145/18). Суд зазначає, що дані рішення прийнято пізніше ніж постанова Верховного суду в справі №649/593/16-а, тому відповідно до норм частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) є одночасна сукупність наступних умов: 1) призначення будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1)д будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

Фізична особа ОСОБА_1 , не веде безпосередньо діяльність пов`язану з використанням нежитлових приміщень в межах сільгосподарського виробництва, таку діяльність здійснює підприємство, засновником та директором якого він є, однак не передав у безоплатне користування чи оренду для використання об`єкти нерухомості у діяльності Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Суворова (код ЄДРПОУ 03764548).

З огляду на викладене доводи Позивача в цій частині є безпідставними.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на прийняття спірного податкового повідомлення-рішення 15.05.2019 року № №0073635-5406-1418 Відповідачем з застосуванням помилкових ставок податку, що ним фактично визнано в відзиві на позов, та з порушенням порядку, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № №0073635-5406-1418-скасуванню

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 КОД НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 КОД 39394277) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.05.2019 № 0073636-5406-1418.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 КОД 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 КОД НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник