Постанова

від 16.04.2020 по справі 400/2359/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2020 р.м. ОдесаСправа № 400/2359/19

Головуючий в І інстанції: Мельник О.М.

Дата та місце ухвалення рішення: 11.12.2019 р. м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Градовського Ю.М.

судді - Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2019 року № 0073636-5406-1418.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.05.2019 року № 0073636-5406-1418.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року частково, податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 року № 0073636-5406-1418 скасувати у частині 357,40 грн., в іншій частині залишити без змін, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2019 року ГУ ДФС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0073636-5406-1418, яким ОСОБА_1 , відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов`язання за 2018 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 5218,16 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем із застосуванням помилкових ставок податку, що ним фактично визнано у відзиві на позов, та з порушенням порядку прийняття цього рішення.

При цьому, вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що об`єктом нерухомого майна, податок на який нараховано оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, є нежитлова будівля - склад, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1880,4 кв.м., що належить позивачу на праві приватної власності.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Так, як вбачається із відзиву відповідача на позовну заяву, а також підтверджується наданим відповідачем розрахунком оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, вказаним ППР позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на нерухоме майно - нежитлову будівлю - гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, судом першої інстанції взагалі не досліджувався вказаний об`єкт, його належність позивачу на праві приватної власності, питання щодо використання цього об`єкту, ставка податку щодо вказаного об`єкта, а також питання чи є він об`єктом оподаткування.

В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази щодо належності наведеного нерухомого майна позивачу на праві приватної власності.

В свою чергу, вирішуючи справу, враховуючи предмет заявленого позову, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з наданого відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції розрахунку, оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням № 0073636-5406-1418 від 15.05.2019 року ОСОБА_1 , відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов`язання за 2018 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 5218,16 грн., а саме за нежитлову будівлю - гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З витребуваного судом апеляційної інстанції свідоцтва про право власності від 13.01.2011 року вбачається, що позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля - гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

У відповідності до пп. ж пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5.1 ст. 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За правилами пп. 266.7.1, 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів а або б підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів а або б підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту в підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів б і в цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості; ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів а - г цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Як зазначається самим відповідачем та підтверджується наданим останнім розрахунком, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючим органом були застосовані ставки податку, що не відповідали ставкам податку, що були визначені рішеннями Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області від 17.05.2016 року № 9 та від 22.02.2018 року № 1.

Фактично вбачається, що відповідачем при визначенні позивачу податкових зобов`язань взагалі не були враховані вказані рішення сільської ради та застосовані ставки податку, що не були визначенні цими рішеннями.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не застосовано жодного з наведених рішень сільської ради при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача щодо можливості застосування рішення Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області від 22.02.2018 року № 1 при визначенні податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно лише з 2019 року не підлягають прийняттю до уваги.

Також, при визначенні позивачу податкових зобов`язань оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням відповідачем взагалі не було враховано, що позивачу належить комплекс будівель, в тому числі, склади, гаражі за адресами: Миколаївська область, Доманівський район, с. Прибужжя, вул. Прищепенка, буд. 1а, 1 ю, які, як зазначає позивач фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника - приватного сільськогосподарського підприємства ім. Суворова, засновником і власником якого є позивач, що, на думку позивача, свідчить про те, що нерухомість за вказаною адресою не є об`єктом оподаткування згідно пп. ж пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Не врахування вказаних обставин та не вірне обчислення позивачу податкового зобов`язання за оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням не заперечується відповідачем.

Водночас, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню лише в частині, визначеного зобов`язання у сумі 357,40 грн., в іншій частині без змін.

Проте, колегія суддів вважає безпідставними вказані доводи відповідача, оскільки останнім не просто допущено арифметичну помилку щодо визначення податкових зобов`язань оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням.

Відповідач, виставляючи позивачу оскаржуване податкове повідомлення - рішення, взагалі виходив із ставок податків на нерухоме майно, що не були визначенні рішеннями сільської ради, а також останнім взагалі не перевірено чи спірний об`єкт нерухомого майна є об`єктом оподаткування.

Фактично відповідач просить суд самостійно застосувати ставки податку за рішеннями сільської ради та визначити розмір податку на нерухоме майно, що підлягає сплаті позивачем за 2018 рік.

Однак, при перевірці рішень суб`єктів владних повноважень на дотримання при їх прийнятті вимог ст. 2 КАС України, суд не вправі перебирати на себе повноваження контролюючого органу та здійснювати нарахування податкових зобов`язань.

За встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним, що є підставою для його скасування у повному обсязі.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, оскільки судом першої інстанції вірно вирішено заявлений позов по суті його вимог, проте, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, не відповідають дійсним обставинам справи, висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, фактично суд першої інстанції досліджував об`єкт нерухомого майна, що не є предметом спору у даній справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні із виключенням мотивів, з яких виходив суд першої інстанції, та визначенням мотивів за цією постановою, які викладені у рішенні суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року змінити, виключивши мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, та визначити мотиви за цією постановою, які викладені у рішенні суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 16.04.2020 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька