Рішення

від 11.12.2019 по справі 400/1002/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 р. № 400/1002/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув у спрощеному в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", вул. Знаменська, 4, м.Миколаїв,54037

до відповідача:Офісу великих платників податків ДФС, вул. Дегтярівська,11-Г, м.Київ 119, 04119

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.01.2019 № 0000074906, № 0000084906,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Миколаївський авіаремонтний завод НАРП (далі ДП НАРП , Позивач) звернулось з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі: Офіс ВНП ДФС або Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.01.2019 року № 0000074906 та № 0000084906.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд у спрощеному провадженні.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки вони прийняті з порушенням чинного законодавства України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та з перевищенням повноважень контролюючого органу. Усі господарські операції між позивачем та контрагентами мали і мають реальний характер, що жодним чином не спростовано Актом перевірки. Під час перевірки Відповідачу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій Позивача з його контрагентами-постачальниками, зазначені первинні документи описані в Акті перевірки.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення бюджетного відшкодування ПДВ у залежність від стану податкового обліку його контрагентів (тим більше - контрагентів його контрагентів), фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже чинне законодавство передбачає виникнення у платника податків додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування. Контролюючий орган не враховує принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно з якими негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит з ПДВ, можуть бути застосовані, можливо до контрагентів, які їх припустилися, а не до ДП НАРП .

Відповідач заперечив проти задоволення позову та просив відмовити в його задоволенні, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення від 08.01.2019 року № 0000074906 та № 0000084906, є обґрунтованими та правомірними.

Наголошує на тому, що в п.198.6 ст. 198 ПК України чітко зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПК України. Позивач у власних тлумаченнях норм податкового законодавства у тому числі і положень ст. 201 ПК України та ст. 198 ПК України не відмежовує поняття підстав віднесення сум (формування, виникнення) податкового кредиту та підстав нарахування сум податку, що є різними за своїми визначеннями.

Достовірність первинних документів необхідно оцінювати в розумінні фактичного здійснення господарських операцій між ДП НАРП та ТОВ "АВІА-КОМПЛЕКТ" (32431152), ТОВ "АВИАТЕХКОМПЛЕКТ" (31800911), ТОВ "БІЗНЕС-ГАРМОНІЯ" (34272532), ТОВ МЕДІАКОЛО (32799294), ТОВ"ПРОФІ-ОЙЛ" (36589585), ТОВ "ВО "УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ" (37366256), ТОВ "ТД "ПІДШИПНИКЦЕНТР" (39194627), ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА (24510970), ТОВ "НВП "СПЕЦСЕРВІС" (38674939), ТОВ "РАДЕК" (39838827), ТОВ ІМПЕРА ГРУП (38677154), ТОВ "СОКІЛ-ЕНЕРГІЯ"(38740131) , не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

.

На підставі норм ч.3 ст.194 КАС України суд розглянув справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Суд оцінив доводи сторін, дослідив наявні в матеріалах справи докази, надав їм оцінку та встановив наступне.

17.12.2018 року Відповідачем здійснено перевірку, за результатами якої складено акт №80/28-10-49-06/09794409 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства Миколаївський авіаремонтний завод НАРП , ЄДРПОУ 09794409 з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року , (далі за текстом - Акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевірки ДП НАРП допущено порушення абз. а п.198.1, п. 198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, абз. б та абз. в п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), пп.1 п. 4 Розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість , затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 р., №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 р. за № 159/28289 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено: 1) суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) податкової декларації за липень 2018 р. на суму 70 670 грн.; 2) суму від`ємного значення за червень 2018, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) податкової декларації на суму 30 789 грн.

На підставі висновків акту перевірки Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 08.01.2019 року № 0000074906 про завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 559 869 грн., грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 279 934,50 грн.; від 08.01.2019 року № 0000084906 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 59 464 грн. грн.

В порядку ст. ст. 55, 56 ПК України, ДП НАРП заявило про свою незгоду з висновками, які викладені Відповідачем в Акті перевірки та про порушення норм податкового законодавства, які встановлені винесеними ППР, та звернувся до ДФС України зі скаргою щодо скасування вказаних ППР.

28.03.2019 року Позивач отримав від ДФС України рішення про результати розгляду скарги від 26.03.2019 року № 14075/6/99-99-11-04-02-25, яким в задоволені скарги відмовлено, а ППР залишено без змін.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту податкового повідомлення рішення №0000074906, ним встановлено порушення абз. а п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст.198, п.200.1, абз б , в п.200.4 ст.200 ПКУ, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2018 року на 559869 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санції на суму 279935 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0000084906 встановлено порушення абз. а п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст.198, п.200.1, абз б , в п.200.4 ст.200 ПКУ, та застосовано штрафні (фінансові) санкції за вересень 2018 року з ПДВ на суму 59464 грн.

Як вбачається з акту перевірки суть порушення полягає в тому, що Позивач не має права на податковий кредит з ПДВ за здійсненими операціями з підприємствами - постачальниками ТМЦ (робіт, послуг), через не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, які не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності з ТОВ АВІА - КОМПЛЕКТ (код ЄДРПОУ 32431152), ТОВ АВИАТЕХКОМПЛЕКТ (код ЄДРПОУ 31800911), ТОВ БІЗНЕС - ГАРМОНІЯ (код ЄДРПОУ 34272532), ТОВ МЕДІАКОЛО (код ЄДРПОУ 32799294), ТОВ ПРОФІ-ОЙЛ (код ЄДРПОУ 36589585), ТОВ ВО УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ (код ЄДРПОУ 37366256), ТОВ ТД ПІДШИПНИКЦЕНТР (код ЄДРПОУ 39194627), ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА (код ЄДРПОУ 24510970), ТОВ НВП СПЕЦСЕРВІС (код ЄДРПОУ 38674939), ТОВ РАДЕК (код ЄДРПОУ 39838827), ТОВ ІМПЕРА ГРУП (код ЄДРПОУ 38677154), ТОВ СОКІЛ-ЕНЕРГІЯ (код ЄДРПОУ 38740131), ТОВ АВІА ТЕХКОНТАКТ (код ЄДРПОУ 39444367)з їх контрагентами та неподання постачальником товарів/послуг до контролюючого органу податкової звітності з податку на прибуток підприємств, фінансової звітності, звітності з 1ДФ. Відсутність факту реального одержання (купівлі) контрагентами по ланцюгу постачання відповідної кількості ідентифікованого товару у попередніх, досліджуваному та наступних звітних періодах, засвідчує недійсність (неможливість) формування ними відповідного активу та доводить фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару та нереальність здійснення такими контрагентами первинного постачання (продажу). ТОВ АВІА - КОМПЛЕКТ (код ЄДРПОУ 32431152), ТОВ АВИАТЕХКОМПЛЕКТ (код ЄДРПОУ 31800911), ТОВ БІЗНЕС - ГАРМОНІЯ (код ЄДРПОУ 34272532), ТОВ МЕДІАКОЛО (код ЄДРПОУ 32799294), ТОВ ПРОФІ-ОЙЛ (код ЄДРПОУ 36589585), ТОВ ВО УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ (код ЄДРПОУ 37366256), ТОВ ТД ПІДШИПНИКЦЕНТР (код ЄДРПОУ 39194627), ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА (код ЄДРПОУ 24510970), ТОВ НВП СПЕЦСЕРВІС (код ЄДРПОУ 38674939), ТОВ РАДЕК (код ЄДРПОУ 39838827), ТОВ ІМПЕРА ГРУП (код ЄДРПОУ 38677154), ТОВ СОКІЛ-ЕНЕРГІЯ (код ЄДРПОУ 38740131), ТОВ АВІА ТЕХКОНТАКТ (код ЄДРПОУ 39444367) не є виробниками реалізованої позивачу продукції, а ця продукція не придбавалася ними у своїх постачальників по всьому ланцюгу постачання, що у сукупності з відсутністю необхідних умов для відповідної економічної діяльності, з огляду на місцезнаходження товару, шлях та спосіб його транспортування, свідчить про фіктивність введення в обіг реалізованого позивачу товару за допомогою лише документального оформлення операцій при їх фактичному невиконанні, і про сплату позивачем коштів по цим операціям без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування, та несплати податків.

Таким чином, Відповідач проаналізував дані Єдиного реєстру податкових накладних, та встановив документальне оформлення придбання ТМЦ з джерела невідомого походження (або з такого, що не відповідає документально оформленому), з його легалізацією за рахунок використання документів контрагентів , що фактично не могли і не здійснювали постачання.

Такі висновки Відповідача суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства України з огляду на таке.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до пп.пп.2.1-2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Відповідно до пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

До того ж, згідно абз. 3 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме реєстрація в податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Належним чином складена та зареєстрована податкова накладна є єдиною підставою для формування податкового кредиту. Такого ж висновку дійшло ДФС України в листі від 10.10.2017р. N3447/4/99-99-14-02-02-13.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи всі податкові накладні від контрагентів-постачальників ДП НАРП , зареєстровані Єдиному реєстрі податкових накладних після 1 липня 2017 року, що зафіксовано в Акті перевірки.

Крім того, суд дійшов висновку про безпідставність висновків Відповідача також з тієї підстави, що в акті перевірки вивчено правовідносини між учасниками ланцюгів постачань товарів, з якими ДП НАРП , як платник податків, взагалі не мав жодних взаємовідносин.

Суд зазначає, що дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності операції, або відсутності в ній ділової мети.

Таким чином, якщо контрагент здійснював фіктивну діяльність, то відповідальність за таке порушення має нести саме це підприємство та фізичні особи які мали на це умисел, а не позивач, оскільки останній не має відношення до незаконної діяльності останнього та не був обізнаний про її здійснення та не вчиняв незаконних дій щодо такої діяльності.

Крім того, відповідно до отриманих в ході розгляду справи доказів вироки в справах на які посилається Відповідач не винесено.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Це ж підтверджено Міністерством доходів і зборів України у листі від 27.05.2013 р. №3642/6/99-99-19-04-01-15, у якому, зокрема, відзначено, що суб`єкт господарювання не несе відповідальності за зобов`язаннями контрагента. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність, що узгоджується з нормами ч. 2 ст. 61 Конституції щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності.

Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені продавцем або його посадовими особами порушення.

Єдиним передбаченим законом (ч. 1 ст. 55-1 ГК України) наслідком фіктивності суб`єкта господарювання є припинення юридичної особи та визнання недійсними її установчих документів. Питання про недійсність інших юридичних дій, учинених таким суб`єктом господарювання, в законі не ставиться. Так само законом не передбачено, що діяльність суб`єкта господарювання з ознаками фіктивності, не породжує будь-яких наслідків його діяльності, а всі вчинені від імені такого суб`єкта юридичні дії є нікчемними.

Отже, допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) ПДВ та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику ПДВ.

Більше того, «Презумпція добросовісності платника податків» означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Законодавство України зобов`язує платників податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи.

Чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

За таких обставин, будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні були зареєстровані на користь позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт чи надання послуг контрагентами та не надає йому повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (послуг) у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, та не позбавляє права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників у ланцюгу постачання.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже чинне законодавство передбачає виникнення у платника податків додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою як Європейського Суду з прав людини (Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03)), так і з судовою практикою новоствореного Верховного Суду, який, наприклад, у постанові від 27.02.2018 р. по справі № 805/1151/17 (адміністративне провадження №К/9901/4256/17, номер справи в ЄДРСР № 220118) зауважив, що «судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.» .

Верховний Суд висловив свою позицію і щодо встановлення факту нереальності господарських операцій без вивчення первинних документів підприємств попередніх ланок постачання.

Так, в постанові від 13.03.2018 р. по справі №809/1062/17, Верховний Суд зазначив: «Суд попередньої інстанції обґрунтовано відхилив доводи контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача та ТОВ Будпром-Інвест , зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів ТОВ Будпром-Інвест .

При цьому, можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем податковий кредит.»

Відповідачем також не надано до суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку позивача.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред`являються до первинних документів, належні та допустимі докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Відповідач не заперечує той факт, що до перевірки було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій Позивача з його контрагентами-постачальниками, жодних заперечень щодо їх недійсності або дефектності в акті перевірки не наведено.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, Відповідач не довів наявності порушення Позивачем абз. а п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст.198, п.200.1, абз. б , в п.200.4 ст.200 ПКУ, та прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення від 08.01.2019 року № 0000074906 та №0000084906, тому позов підлягає задоволенню.

На підставі норм ст. 139 КАС України, судовий збір сплачений Позивачем в сумі 13489,01 грн. (платіжне доручення від 02.04.2019 року №1554) підлягає стягненню з Відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державне підприємство "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (вул. Знаменська, 4,Миколаїв,54037 09794409) до Офіс великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська, 11-Г,Київ 119,04119 39440996) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.01.2019 року № 0000074906.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.01.2019 року № 0000084906.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська, 11-Г, м.Київ 119,04119 ЄДРЮОФОП 39440996) на користь Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (вул. Знаменська, 4,Миколаїв,54037 ЄДРЮОФОП 09794409) судові витрати в розмірі 13489,01 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник