Рішення

від 27.11.2019 по справі 580/2491/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року справа № 580/2491/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Мауріної Я.Ю.,

представника позивача Лисенка Ю.М. - за ордером,

представника відповідача Склярова О.Г. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Катеринопільський елеватор до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Катеринопільський елеватор (далі - позивач) з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000294103 від 10.01.2019 про зменшення розміру від`ємного значення сум податку на додану вартість в сумі 421 197 грн 00 коп.;

- №0000304103 від 10.01.2019 про зменшення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 2 105 986 грн 00 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем всупереч положенням Податкового кодексу України на підставі висновків акта про результати документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Катеринопільський елеватор" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ Фрут майстер трейд та ТОВ Трансагрокорм за період з 01.01.1016 по 31.12.2016, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Ухвалою суду від 12.08.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом, за правилами загального позовного провадження.

Відповідач заперечуючи проти позову надав відзив, у якому зазначає, що висновки перевірки з питань дотримання позивачем податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ Фрут майстер трейд та ТОВ Трансагрокорм ґрунтувалися на всебічному дослідженні доказів реальності господарських операцій з поставки продукції контрагентами позивачу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позов, додаткових письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що на підставі наказу Офісу великих платників додатків Державної фіскальної служби від 0641.2018 № 2038 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Катеринопільський елеватор та направлень на перевірку від 28.11.2018 № 1143 та від 03.12.2018 № 1159 головним державним ревізором-інспектором, відділу податкового супроводження підприємств вирощування та переробки сільськогосподарської продукції управління податкової супроводження підприємств агропромислового комплексу та виробників підакцизної продукції Аверіним Романом Олександровичем та головним державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств вирощування та переробки сільськогосподарської продукції управління податкового супроводження підприємств агропромислового комплексу та виробників підакцизної продукції Омельчук Вікторією Олександрівною , відповідно до п.200.11 ст. 200 Податкового кодексу України у порядку, встановленому на підставі п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України у період з 28.11.2018 по 18.12.2018 проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю Катеринопільський елеватор" податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами ТОВ Фрут майстер трейд" (код ЄДРПОУ 34241106) та ТОВ Трансагрокорм (код ЄДРПОУ 38328913) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 26.12.2018 № 4256/28-10-41-03/32580463 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до Акта перевірки у ході проведення перевірки перевіряючими було встановлено, що позивачем порушено пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України та п. 6 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 16 Витрати , в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 2 105 986 грн., в тому числі: за 2016 рік в сумі 2 105 986 грн 00 коп., а також порушено пп "а" п.198.1 та абзаців першого і другого п.198.3 сп 198 в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 421 197 грн 24 коп.: за лютий 2016 року на суму ПДВ 74 346 грн 58 коп., за березень 2016 року на суму ПДВ 317 957 грн 32 коп., за червень 2016 року на суму ПДВ 28 893 грн 34 коп.

Згідно з проведеним аналізом даних ЄРПН, АІС Податковий блок бази Система співставляння даних податкової звітності та розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 ТОВ Катеринопільський елеватор здійснювало оформлення господарських операції з придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів ТОВ Фрут майстер трейд (код 34241106) за період з 01.06.2016 по 30.06.2016 на загальну суму 144 466,22 грн, в т.ч. ПДВ 28 893,34 грн, ТОВ Трансагрокорм (код 38328913) за період з 01.02.2016 по 29.02.2016 на загальну суму 2 353 823,39 грн., в т.ч. ПДВ 392 303,9 грн.

У ході проведення перевірки встановлено, що у лютому 2016 року ТОВ Трансагрокорм виписано та зареєстровано податкові накладні на адресу ТОВ Катеринопільський елеватор на загальну суму ПДВ 392 303,9 грн. Згідно з аналізом даних податкової звітності ТОВ "Катеринопільський елеватор" встановлено, що по операціях із ТОВ Трансагрокорм безпідставно сформовано податковий кредит на загальну суму 392 303,9 грн. за періоди:

- лютий 2016 року ПДВ в сумі 74 346, 58 грн. з відповідним відображенням у складі податкового кредиту декларацій за лютий 2016 року у сумі 74 346,58 грн.,

- лютий 2016 року ПДВ в сумі 317 957,32 грн. з відповідним відображенням у складі податкового кредиту декларації за березень 2016 року у сумі 317 957,32 грн.

Щодо взаємовідносин із ТОВ "Фрут майстер трейд в ході проведення перевірки встановлено, що у червні 2016 року "Фрут майстер трейд виписано та зареєстровано податкові накладні на адресу ТОВ Катеринопільський елеватор на загальну ПДВ 28 893,34 грн. Згідно з аналізом даних податкової звітності ТОВ Катеринопільський елеватор встановлено, що по операціях із ТОВ "Фрут майстер трейд безпідставно сформовано податковий кредит на загальну суму ПДВ 28 893,34 грн. за період: червень 2016 року ПДВ в сумі 28 893,34 грн. відповідним відображенням у складі податкового кредиту декларації за червень 2016 року у сумі 28 893,34 грн.

Проведеною перевіркою наданих Катеринопільський елеватор первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та встановлених в ході перевірки фактів по ТОВ Трансагрокорм та ТОВ "Фрут майстер трейд встановлено, що здійснені господарські операції не підтверджуються наданими до перевірки первинними документами (оформлені з порушенням законодавства), не встановлено місцезнаходження майна, відсутні необхідні трудові ресурси, транспортні засоби та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, оскільки, на думку перевіряючих, у ТОВ Трансагрокорм та ТОВ "Фрут майстер трейд відсутні умови для виконання зобов`язань перед ТОВ Катеринопільський елеватор , визначених договорами поставки насіння соняшника, що унеможливлює подальшу їх реалізацію.

У Акті перевірки зазначено, що з огляду на наведене ТОВ Катеринопільський елеватор не могло отримувати зернові культури від ТОВ Трансагрокорм та ТОВ Фрут майстер трейд , зернові культури отримано від невідомого постачальника без оплати за нього.

Таким чином, укладені між ТОВ Трансагрокорм , ТОВ Фрут майстер трейд та ТОВ Катеринопільський елеватор договори поставки, не опосередковувалися реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет.

За Актом перевірки фактично ТОВ Катеринопільський елеватор здійснено безпідставно документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання (купівлі) товарно-матеріальних цінностей і складено/підписано первинні документи: всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку; затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України Про бухгалтерський, облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу, контрольованого у результаті минулих подій внаслідок: реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

При перенесенні ТОВ Катеринопільський елеватор інформації з неправомірно складених первинних документів до облікових регістрів по балансовому рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками порушено норми частини п`ятої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, абзацу другого розділу 1 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій' підприємств і Організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186. Також порушено норми п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248.

У Акті перевірки зазначено, що виходячи з викладеного, неможливо простежити ланцюг придбання товару, підтвердити факт придбання вищезазначеного товару та взагалі підтвердити реальність здійснення господарської операції, оскільки було тільки документування, без фактичного здійснення операцій, без фактичного перевезення, зберігання або власного виробництва, тому на час складання податкової інформації неможливо підтвердити операції з придбання. Тобто, згідно з проведеним аналізом, на думку перевіряючих, ТОВ Трансагрокорм та ТОВ Фрут майстер трейд не є виробниками реалізованого ТОВ "Катеринопільский елеватор" товару (соняшник) та відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних та отриманої податкової інформації не можливо встановити джерело походження товару (не простежується ланцюг подальшого придбання товару).

З огляду на наведене у Акті перевірки зазначено, що сам факт наявності у ТОВ Катеринопільський елеватор податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

На підставі Акта перевірки стосовно позивача 10.01.2019 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0000294103, яким позивачу визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість у сумі 421 197 грн 00 коп., у тому числі по декларації за № реєстрації в контролюючому органі 9038895318 від 18.03.2016 за лютий 2016 року на суму 74 347 грн 00 коп., за № реєстрації в контролюючому органі 9060104560 від 19.04.2016 за березень 2016 року на суму 317 957 грн 00 коп., за № реєстрації в контролюючому органі 123646001 від 18.07.2016 за червень 2016 року на суму 28 893 грн 00 коп.;

- № 0000304103, яким позивачу визначено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по декларації за № реєстрації в контролюючому органі 9270252895 від 22.02.2017 за 2016 рік на суму 2 105 986 грн 00 коп.

Вважаючи, що висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам та прийняті всупереч вимог чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з даним позовом

Вирішуючи зазначений спір по суті, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України. Так, згідно з положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом між позивачем та ТОВ "Трансагрокорм" укладено договір поставки № 7389/к від 08.02.2016, за умовами якого ТОВ "Трансагрокорм" поставляє, а позивач приймає і оплачує сільськогосподарську продукцію - соняшник ДСТУ 7011:2009, урожаю 2015 року в орієнтованій кількості 1000 тонн.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Фрут майстер трейд" укладено договір поставки № 7794/к від 24.06.2016, за умовами якого ТОВ "Фрут майстер трейд" поставляє, а позивач приймає і оплачує сільськогосподарську продукцію не власного виробництва - соняшник ДСТУ 7011:2009, урожаю 2015 року в орієнтованій кількості у заліковій вазі 500+/- 5% тонн.

Матеріалами справи установлено, що на виконання умов вказаних вище договорів поставки ТОВ "Трансагрокорм", ТОВ "Фрут майстер трейд" поставлено позивачу соняшник, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: оборотно-сальдових відомостей по рахунку 20.1.3.1, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 63.1.1, розпоряджень та актів ТОВ "Катеринопільський елеватор" на очищення, сушку соняшника некласного, накладних ТОВ "Катеринопільський елеватор" на переміщення хлібопродуктів у межах підприємства, видаткових накладних, платіжних доручень, карточок аналізу зерна.

Щодо посилання відповідача стосовно того, що позивачем при проведенні перевірки не надано товарно-транспортні накладні, що свідчать про перевезення зерна соняшнику від ТОВ "Фрут майстер трейд", а надані на підтвердження поставки товару від ТОВ "Трансагрокорм" товарно-транспортні накладні оформлені не належним чином, суд зазначає про таке.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому.

Аналогічні правові висновки містяться і в постановах Верховного Суду (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року справа №820/477/18, адміністративне провадження №К/9901/55969/18, від 11 вересня 2018 року справа №815/6105/17, адміністративне провадження №К/9901/56987/18, від 11 вересня 2018 року справа №821/995/17, адміністративне провадження №К/9901/54216/18, від 11 вересня 2018 року справа №823/2247/17, адміністративне провадження №К/9901/56440/18 та ін.).

У Акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки використано податкові інформації, які надійшли від головних управлінь ДФС інших регіонів щодо вказаних контрагентів, в яких наведена інформація щодо встановлених фактів маніпулювання податковою звітністю шляхом зміни номенклатури придбаного та реалізованого товару з метою формування схемного податкового кредиту в якості транзитних суб`єктів для підприємств. Отримана інформація свідчить, що у ТОВ "Фрут майстер трейд" та ТОВ "Трансагрокорм" відсутні об`єкти оподаткування по операціях з придбання послуг та товарів у контрагентів - постачальників та подальшого їх продажу у перевіряємий період.

Водночас згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20.03.2018 у справі №804/939/16, податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця/продавця товару (робіт, послуг), які є платником податків, не покладено обов`язки в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь - кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат/доходів та податкового кредиту/зобов`язання та донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

У платника податків відсутній обов`язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 813/5852/15.

При вирішенні даного спору суд враховує, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

При цьому, судом враховано долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи, розпорядження та акти на очищення, сушку зерна, картками аналізу зерна, накладними на переміщення хлібопродуктів у межах підприємства.

Відтак судом встановлені реальні зміни майнового стану позивача за результатами господарської операції із поставки товару ТОВ "Фрут майстер трейд" та ТОВ "Трансагрокорм"

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України. Податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Верховного Суду України, зокрема, у справі К/800/12536/15 та № К/800/39823/13.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 у справі № 826/6245/18, висловлюючи правову позицію щодо безтоварності господарських операцій вказав, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Щодо посилання сторони відповідача на те, що відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України за фактом придбання на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ "Фрут майстер трейд", ТОВ "Трансагрокорм" та 5 інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, суд зазначає про таке.

За змістом ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Сам факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів у рамках такого кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №822/787/18 наголошено, що у ч. 1 ст. 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Частиною 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва Товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв`язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

За недоведеності відповідачем факту відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом з приводу реалізації товару, висновки податкового органу є безпідставними.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а тому суд висновує про протиправність збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість позивача відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому, наявні підстави для їх скасування, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Катеринопільський елеватор (20505, Черкаська область, Катеринопільський район, смт. Єрки, вул. Героїв Майдану, 47, ідентифікаційний код 32580463) до Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, ідентифікаційний код 39440996) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.01.2019 №0000294103, №0000304103.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю Катеринопільський елеватор витрати зі сплати судового збору у сумі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.12.2019.

Суддя С.О. Кульчицький