Постанова

від 10.12.2019 по справі 813/3190/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11454/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Юник А.А.

за участі представника позивача: Шимборська О.А.

представника відповідача: Добровольська Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 року (рішення ухвалене о 09:18 хв. у м. Львові судом у складі головуючого судді Лунь З.І., повний текст рішення складено 26.09.2019 року) у справі за позовом Приватного підприємства Будучність до Державної фіскальної служби України про зобов`язання вчинити,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №26 від 08.11.2017 днем її надходження.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №26 від 08.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її фактичного отримання.

13.05.2019 за вх.№16254 на адресу суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00грн.

Дана заява мотивована тим, оскільки представник позивача не зміг своєчасно надати їх до суду, про що було зазначено нею в судових дебатах 17.10.2018.

Додатковим рішенням заяву представника позивача Шимборської О.А. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства Будучність до Державної фіскальної служби України про зобов`язання вчинити дії - задоволено повністю.

Додаткове рішення суду першої інстанції оскаржила Державна фіскальна служба України. Вважає, що оскаржуване додаткове рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу представником позивача були надано наступні докази, а саме:

-договір про надання правової допомоги №10/18 від 09.07.2018;

-специфікацію (детальний опис робіт (надання послуг) до договору про надання правової допомоги №10/18 від 09.07.2018;

-рахунок Адвокатського бюро №11 від 09.07.2018 на суму 5000,00грн.;

-платіжне доручення №1098 від 10.07.2018 на суму 5000,00грн.

Згідно висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15.05.2018 у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та враховує складність розгляду саме цієї справи, заявлені позовні вимоги та їх співвідношення із заявленим розміром судових витрат, наявність сталої судової практики з розгляду такої категорії податкових спорів, в тому числі, наявність відповідних рішень Верховного Суду.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 року у справі №813/3190/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 12.12.2019р.