Постанова

від 02.12.2019 по справі 809/34/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11887/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Судової-Хомюк Н.М.,

Ільчишин Н.В.,

секретаря судового засідання Цар М.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя - Панікар І.В.) про відмову в ухваленні додаткового рішення, постановлену в м.Івано-Франківську 17 жовтня 2019 року у справі № 809/34/17 за позовом ОСОБА_1 до Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ Захід-Логістик про скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В:

03.01.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, просила скасувати податкове повідомлення-рішення №0006751302 від 28.12.2016 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 62 962,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 15 740,50 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19 червня 2018 року касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.

18.07.2019 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала заяву про винесення додаткового рішення у справі № 809/34/17, просила вирішити питання про стягнення судового збору з відповідача за подання апеляційної та касаційної скарг.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року в задоволенні заяви про винесення додаткового рішення відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що судом, що ухвалив судове рішення в аспекті порушеного заявником клопотання є Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, оскільки саме до його компетенції, згідно положень статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України належить вирішення питань щодо розподілу судових витрат, до яких належить і судовий збір.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та винести постанову про задоволення заяви. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд касаційної інстанції в даному випадку скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, який і повинен провести розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 230 КАС України секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, приходить до переконання, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 задоволено позов ОСОБА_1 : скасовано податкове повідомлення-рішення Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за №0006751302 від 28.12.2016 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 62 962 гривні та за штрафними санкціями на суму 15 740,50 гривень, а всього на суму 78 702,50 гривень; стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 788 (сімсот вісімдесят вісім) гривень.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року апеляційну скаргу Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року у справі №809/34/17 без змін.

Вважаючи, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не вирішено питання про стягнення судового збору з відповідача за подання апеляційної та касаційної скарг, ОСОБА_1 звернулась із заявою в суд першої інстанції про винесення додаткового рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Вказаний перелік правових підстав, за наявності яких суд може постановити додаткове рішення є вичерпним.

Таким чином, додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази. Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі, та є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 252 КАС України).

Частиною 1 статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), стаття 3 якого встановлює, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Згідно з частиною 8 статті 6 Закону №3674-VI розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Питання розподілу судових витрат регламентоване статтею 139 КАС України, частина 6 якої вказує, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналізуючи положення статті 139 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вирішення питання розподілу судових витрат здійснюється під час прийняття рішення, яким завершується розгляд справи судом першої інстанції, тоді як право суду апеляційної чи касаційної інстанції на зміну цього розподілу виникає у зв`язку із зміною судового рішення або ухвалення нового по суті позовних вимог. Завершенням розгляду справи є вирішення спору по суті судом першої, апеляційної або касаційної інстанції.

В свою чергу, судове рішення про направлення справи на новий розгляд не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для нового розгляду по суті. У випадках передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалах від 17 жовтня 2018 року (справа №800/234/17), від 28 лютого 2019 року (справа №826/14412/17), від 16 липня 2019 року (справа №821/449/18), від 12 листопада 2019 року (справа №808/1683/16).

Таким чином, судом, що ухвалив судове рішення в аспекті порушеного заявником клопотання є суд першої інстанції, саме до його компетенції, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України належить вирішення питань щодо розподілу судових витрат, до яких належить і судовий збір.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що порядок розподілу понесених учасниками адміністративного процесу судових витрат урегульовано главою 8 розділу I Кодексу адміністративного судочинства України, загальний аналіз якої свідчить про те, що вирішення питання щодо розподілу вказаних витрат вирішується під час ухвалення судового рішення, яким закінчено розгляд справи, та у відповідних випадках - після ухвалення такого в порядку статті 252 КАС України.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 сплатила 867,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до квитанції №ПН21979 від 22.02.2017 та 945,16 грн. судового збору за подання касаційної скарги відповідно до квитанції №ПН43131 від 12.04.2017, які підлягають розподілу судом першої інстанції.

Частиною 6 статті 7 КАС України встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є : 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі вказаного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що приймаючи ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, що має наслідком скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду для розгляду заяви позивача про винесення додаткового рішення.

Керуючись статтями 203, 241, 243, 252, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення від 17 жовтня 2019 року у справі № 809/34/17 скасувати і направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Н. М. Судова-Хомюк Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 12.12.2019