Рішення

від 09.12.2019 по справі 922/3084/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3084/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряна краса", м. Харків про стягнення грошових коштів, розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

позивача - Амельченко С.О., дов. № 142 від 02.07.2019;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області, м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряна краса", м. Харків, в якому просить суд:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна краса» (вул. Льва Ландау, буд. 56/3, м. Харків, 61158, код ЄДРГІОУ 35348785) заборгованість з орендної плати в сумі 262742,55 грн.. за період з 01.08.2018 по 31.07.2019; пеню у сумі 32695,12 грн. за період з 20.02.2019 по 20.08.2019; штраф у розмірі 7% від суми заборгованості, у сумі 18391,98 грн. на користь Державного бюджету.

2. Розірвати договір оренди № 6449-Н від 12.02.2018, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зоряна краса» .

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоряна краса» (вул. Льва Ландау, буд. 56/3. м. Харків, 61158, код ЄДРПОУ 35348785) вчинити певні дії, а саме: звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення - кім. №№ 3,4,23,24,25,26,27 на 1-ому поверсі, загальною площею 59,80м2 та кім. №№ 1-26 на 2-ому поверсі, загальною площею 466,5м2 5-поверхової будівлі гуртожитку № 7,9, інв. № 92477, літ. А-5, загальною площею 526,3м2, за адресою: м. Харків, вул. Чкалова, 1, та повернути його балансоутримувачу - Студентському містечку Національного аерокосмічного університету їм. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» шляхом підписання акту приймання-передачі.

4. Покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 09.10.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 29.10.2019 об 11:00 год.

Протокольною ухвалою від 29.10.2019, підготовче засідання відкладалось на 12.11.2019, в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 12.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/3084/19 до судового розгляду по суті на 09.12.2019 об 11:45 год.

У призначеному судовому засіданні 09.12.2019 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 09.12.2019 не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Про розгляд справи господарським судом, відповідач повідомлений належним чином, оскільки матеріали справи містять надані представником відповідача письмові докази, в обґрунтування заперечень відповідача щодо поданого позивачем позову (вх. № 25866 від 28.10.2019).

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутній в судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 09.12.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

12.02.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (Регіональне відділення, позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зоряна краса» (відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6449-11 (договір), відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення - кім. №№ 3,4,23,24,25,26,27 на першому поверсі, загальною площею 59,80 кв. м. та кім. №№ 1-26 на другому поверсі, загальною площею 466,5 кв. м. 5-поверхової будівлі гуртожитку № 7.9, інв. № 92477, літ. А-5 (далі - майно), загальною площею 526,3 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Чкалова, 1, що знаходяться на балансі Студентського містечка національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 08.08.2017 і становить за незалежною оцінкою 2382700,00 грн. без ПДВ.

Передача майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 12.02.2018.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2017 - 39107,67 грн. (додаток №2). Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2018, визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад, грудень 2017, січень, лютий 2018.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 3.7. договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості (п. 3.8. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору, його укладено строком на 1 рік, що діє з 12 лютого 2018 року по 12 лютого 2019 року.

Зважаючи на відсутність заяви однієї із сторін зазначеного договору оренди про припинення або зміну його умов протягом одного місяця після закінчення терміну дії, а саме з 12.02.2019 по 12.03.2019, дію договору було продовжено на той самий термін і на тих самих умовах.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання по сплаті орендної плати всупереч ч. З ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п.п. 3.11, 5.3, 5.9 договору, відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 313829,65грн., яка складається з:

1) орендної плати в сумі 262742,55грн. за період з 01.08.2018 по 31.07.2019;

2) пені у розмірі 32695,12 грн. за період з 20.02.2019 по 20.08.2019 за несвоєчасне або в неповному обсязі перерахування орендної плати до державного бюджету нарахована пеня;

3) штраф у сумі 18391,98 грн., це 7% від суми заборгованості, за порушення п. 3.8. договору, а саме, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці.

13.08.2019 на адресу відповідача позивач направив лист № 11-03-02-00823 від 12.08.2019, з повідомленням про необхідність сплати існуючої заборгованості за договором.

Як зазначає позивач, 13.08.2019 на адресу відповідача та балансоутримувача було направлено лист від 12.08.2019 № 11-03-02-00823, з вимогою про припинення дії договору оренди № 6449-Н від 12.02.2018, відповідно до п.10.6. договору та ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , у зв`язку з небажанням орендодавця його продовжувати. Крім цього, означена заява містила вимогу про повернення орендарем, на підставі п.п. 10.9., 10.10. договору оренди, орендованого майна балансоутримувачу за актом приймання-передавання.

Регіональне відділення також отримало лист від Національного аерокосмічного університету від 19.08.2019 №17-801, яким повідомлялось про необхідність використовувати майно для власних потреб балансоутримувачем.

Підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду стало систематичне невиконання своїх зобов`язань щодо внесення орендних платежів за договором оренди № 6449-Н від 12.02.2018 з боку ТОВ «Зоряна краса» , у зв`язку з чим, РВ ФДМУ по Харківській області звернувся до суду з позовною вимогою про розірвання зазначеного договору оренди та повернення майна.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як встановлено судом, відповідно до п. 10.1. договору, його укладено строком на 1 рік, що діє з 12 лютого 2018 року по 12 лютого 2019 року.

Зважаючи на відсутність заяви однієї із сторін зазначеного договору оренди про припинення або зміну його умов протягом одного місяця після закінчення терміну дії, а саме з 12.02.2019 по 12.03.2019, дію договору було продовжено на той самий термін і на тих самих умовах.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 ГК України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" .

Як зазначає позивач, звертаючись до господарського суду з даним позовом, зобов`язання по сплаті орендної плати, всупереч п.п. 3.11, 5.3, 5.9 договору, відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 262742,55 грн. за період з 01.08.2018 по 31.07.2019.

Суд зазначає, що відповідач, заперечуючи проти звернення позивача до господарського суду з даним позовом, суму заборгованості з орендної плати, заявлену позивачем, не спростував та не надав суду жодних доказів на підтвердження відсутності даної суми заборгованості за договором оренди від 12.02.2018.

Таким чином, правомірність нарахування відповідачеві суми заборгованості з орендної плати в розмірі 262742,55 грн. підтверджена матеріалами справи та законодавчо обґрунтована.

Відповідно до п. 3.7. договору оренди, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості (п. 3.8. договору).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов`язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування відповідачеві пені в розмірі 32695,12 грн. за період з 20.02.2019 по 20.08.2019, у зв`язку з чим, заявлена позивачем сума пені підлягає задоволенню та стягненню на користь позивача.

Сума штрафу в розмірі 18391,98 грн., розрахована позивачем у відповідності до приписів п. 3.8. договору, враховуючи заборгованість відповідача за договором оренди не менше ніж 3 місяці, яка становить 7% від суми заборгованості, є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Як вже було встановлено судом, відповідач порушив умови договору щодо повної та своєчасної сплаті орендної плати.

Відповідно до ч. 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку своєчасного надходження коштів до бюджету за оренду майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Частиною 1 статті 188 ГК України та ст. 525 ЦК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В статті 782 ЦК України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, орендар систематично порушував умови договору оренди в частині вчасного внесення орендної плати.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем орендна плата за договором оренди вносилась не вчасно та не в повному обсязі та станом, на дату звернення позивача до господарського суду з даним позовом, має заборгованість за період з 01.08.2018 по 31.07.2019.

Крім того, балансоутримувач листом від 19.08.2019 № 17-801 повідомив Регіональне відділення про те, що орендар не виконує належним чином свої зобов`язання за договором оренди зі сплати орендної плати та наголосив на необхідності використання вказаних приміщень для власних потреб.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про розірвання договору оренди № 6449-Н від 12.02.2018 правомірна, обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

У п. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Частиною 4 статті 291 ГК України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Пунктами 5.10 договору оренди від 12.02.2018 сторони визначили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу майно по акту приймання-передачі, погодженим з орендарем в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

У відповідності до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суд зазначає, що станом на дату розгляду даного спору, матеріали справи не містять доказів звільнення відповідачем орендованого майна: нежитлових приміщень - кім. №№ 3,4,23,24,25,26,27 на першому поверсі, загальною площею 59,80 кв. м. та кім. №№ 1-26 на другому поверсі, загальною площею 466,5 кв. м. 5-поверхової будівлі гуртожитку № 7.9, інв. № 92477, літ. А-5, загальною площею 526,3 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Чкалова, 1.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджена відсутність у відповідача законних підстав для користування об`єктом оренди - нежитловими приміщеннями - кім. №№ 3,4,23,24,25,26,27 на першому поверсі, загальною площею 59,80 кв. м. та кім. №№ 1-26 на другому поверсі, загальною площею 466,5 кв. м. 5-поверхової будівлі гуртожитку № 7.9, інв. № 92477, літ. А-5, загальною площею 526,3 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Чкалова, 1 то вимога позивача про звільнення відповідачем займаних приміщень, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Як випливає із з`ясованих обставин справи, договір оренди № 6449-Н від 12.02.2018 укладено Регіональним відділенням ФДМУ (як орендодавцем) і ТОВ "Зоряна краса" (як орендарем). Студентське містечко Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» стороною в договорі оренди (орендодавцем, наймодавцем) ні на час укладення цього договору, ані в подальшому не виступали; що ж до перебування спірного майна на його балансі, то баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на певну дату, і він не визначає підстав знаходження майна у власності чи володінні підприємства (організації). Статус балансоутримувача майна не наділяв Студентське містечко Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» належним виключно орендодавцеві за договором оренди правом витребування у той чи інший спосіб (у тому числі шляхом виселення) такого майна у орендаря.

Зокрема, суд звертає увагу на ті законодавчі приписи (ч. 1 ст. 785 ЦК України, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), якими передбачено повернення об`єкту найму (оренди) саме наймодавцеві (орендодавцеві), а не будь-якій іншій особі, у т.ч. балансоутримувачу - організації (підприємству), на балансі якого обліковується майно.

Таким чином, вимога позивача про зобов`язання повернення орендованого майна балансоутримувачу - Студентському містечку Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» , шляхом підписання акту приймання-передачі, є такою, що не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 02.04.2019 у справі № 915/1002/16.

Щодо доводів відповідача, що позивач не має належної правосуб`єктності, у зв`язку з припиненням РВ ФДМУ по Харківській області, господарський суд зазначає наступне.

На виконання наказу Фонду державного майна України від 16.05.2019р. №467 Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України проведено заходи, пов`язані з реорганізацією регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Наказом Фонду державного майна України від 02.02.2019 № 639 Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях розпочато роботу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, яке є правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Підставами для процесуального правонаступництва є перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права.

Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Припинення юридичної особи унормоване ст. ст. 104 - 112 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно зі ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

У ч. 2 ст. 107 ЦК України унормовано, що в разі реорганізації юридичної особи, шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 № 910/25312/14).

Аналогічні дії зі складання передавального акту з огляду на зміст статті 107 ЦК України підлягають вчиненню у разі реорганізації юридичної особи шляхом злиття, перетворення.

Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (Порядок № 1074 від 20.10.2011).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1074 від 20.10.2011 органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.

За змістом пунктів 4, 5 Порядку № 1074 від 20.10.2011 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1074 від 20.10.2011 права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади.

Відповідно до пунктів 7 Порядку № 1074 від 20.10.2011 майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо подальшого використання нерухомого майна органу виконавчої влади, що ліквідується, та визначає суб`єкта управління підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління такого органу.

За умовами ч. 2 ст. 104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення.

За змістом ч. 5 ст. 111 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно із пунктом 14 частини 3 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських Формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи: дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа та дані про юридичних осіб - правонаступників.

Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Аналогічних висновків щодо моменту завершення приєднання юридичної особи дотримується Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 15.03.2018 у справі № 903/376/17.

Системний аналіз наведеного вище у свої сукупності свідчить, що інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які складають зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується до органу, що створюється та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, у яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.

У випадку публічного правонаступництва, перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акту (ч. 2 статті 107 ЦК України, пункт 7 Порядку № 1074 від 20.10.2011).

При цьому юридична особа є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи

Таким чином, суд наголошує, що лише з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру, юридична особа вважається такою, що припинена, як суб`єкт господарювання, в той час, як початок роботи новоствореного товариства не є обставиною, з якою пов`язується перехід прав від правопопередника до правонаступника, в процедурі припинення та її завершення. Крім того, лише під час дослідження заключного передавального акту, можна достеменно встановити передачу зобов`язання за спірними правовідносинами у справі.

Аналогічні висновки щодо належного припинення юридичної особи викладені у відповідних постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 916/376/15-г та від 31.05.2019 у справі № 910/1879/17.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області знаходиться в стані припинення. А, отже, станом на момент подання даного позову до господарського суду Харківської області, позивач не припинений, а тому відсутні підстави для твердження відповідача, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області не має належної правосуб`єктності.

Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 165, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна краса» (вул. Льва Ландау, буд. 56/3, м. Харків, 61158, код ЄДРГІОУ 35348785) на користь Державного бюджету (р/р 31115093020010, МФО 899998, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач: УК Немишлян/мХар Немишлянсь/22080200, банк отримувач (ГУДКСУ) Казначейство України (ел.адм.податків), код ЄДРПОУ 37999669, стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, код ЄДРПОУ 23148337) заборгованість з орендної плати в сумі 262742,55 грн. за період з 01.08.2018 по 31.07.2019; пеню у сумі 32695,12 грн. за період з 20.02.2019 по 20.08.2019; штраф у розмірі 7% від суми заборгованості, у сумі 18391,98 грн.

Розірвати договір оренди № 6449-Н від 12.02.2018, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, код ЄДРПОУ 23148337) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зоряна краса» (вул. Льва Ландау, буд. 56/3, м. Харків, 61158, код ЄДРГІОУ 35348785).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоряна краса» (вул. Льва Ландау, буд. 56/3. м. Харків, 61158, код ЄДРПОУ 35348785) звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення - кім. №№ 3,4,23,24,25,26,27 на 1-ому поверсі, загальною площею 59,80 м2 та кім. №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26 на 2-ому поверсі, загальною площею 466,5 м2 5-поверхової будівлі гуртожитку № 7,9, інв. № 92477, літ. А-5, загальною площею 526,3 м2, за адресою: м. Харків, вул. Чкалова, 1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна краса» (вул. Льва Ландау, буд. 56/3, м. Харків, 61158, код ЄДРПОУ 35348785) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, код ЄДРПОУ 23148337) витрати зі сплати судового збору в розмірі 8549,44 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, код ЄДРПОУ 23148337);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоряна краса» (вул. Льва Ландау, буд. 56/3, м. Харків, 61158, код ЄДРПОУ 35348785).

Повне рішення складено 11.12.2019.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/3084/19