Постанова

від 09.12.2019 по справі 520/12050/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2019 року

Київ

справа №520/12050/18

адміністративне провадження №К/9901/23106/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Блажівської Н.Є., Гусака М.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я.В.,

учасники судового процесу:

представники позивача: Шевченко Н.О.,

Шевченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Олеандр Груп на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року у справі №520/12050/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Олеандр Груп до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Олеандр Груп (далі по тексту - позивач, ТОВ Олеандр Груп ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Р1 від 12 жовтня 2018 року №00001371412.

Позов вмотивовано тим, що первинні документі, складені позивачем за участю його контрагента, повністю відповідають приписам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а окремі їх недоліки не можуть бути підставою для їх не прийняття та припущень щодо неможливості здійснення господарських операцій.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду міста Києва від 4 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2019 року скасовано з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи спір, суди встановили, що посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Олеандр Груп з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських відносин з контрагентом-постачальником ТОВ Амбер Продакшн за березень, квітень 2018 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт. послуг), за результатами якої складено акт від 24 вересня 2018 року №3978/20-40-14-12-11/38278407.

Перевіркою встановлено:

- завищення податкових зобов`язань на загальну суму 384800 грн., в тому числі за березень 2018 року на суму 182800 грн., квітень 2018 року на суму 202000 грн., чим порушено п. 185.1. ст. 185 та п. 187. ст. 187, п. 201.1., п. 201.7 ст. 201 ПК України;

- завищення податкового кредиту на загальну суму 381991,20 грн., в тому числі за березень 2018 року на суму 181600 грн., за квітень 2018 року на суму 200391,20 грн., чим порушено пп. а п. 198.1, абз.1, 2 пп. 198.3. ст.198 та п. 201.1., п.201.10 ст. 201 ПК України.

Зазначених висновків контролюючий орган дійшов з огляду на недоліки, виявлені у наданих до перевірки видаткових та товарно-транспортних накладних, складених в межах договору поставки, укладеного з ТОВ Амбер Продакшн та ДП Харківський бронетанковий завод . Крім того, відповідачем також було враховано відомості ухвал за кримінальними провадженнями, в яких фігурує зазначений контрагент, а також протоколи допиту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (засновників ТОВ Амбер Продакшн )

Позивачем 28 вересня 2018 року подані відповідні заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких Головне управління ДФС у Харківській області листом від 9 жовтня 2018 року №42278/10/20-40-14-12-18 повідомлено про правильність та обґрунтованість висновків акта перевірки, а тому заперечення позивача були залишені без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2018 року №00001371412, яким зменшено розмір податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 384800 грн., та зменшено суми податкового кредиту на загальну суму 381991 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення ДФС України рішенням від 21 грудня 2018 року №41352/6/99-99-11-04-02-25 залишила останнє без змін, а скаргу ТОВ Олеандр Груп - без задоволення.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції вказав, що сукупність наданих позивачем первинних документів, які зазвичай супроводжують такого роду господарські операції, не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій. Наголошено, що первинні документи мають усі необхідні реквізити, скріплені підписами та печатками сторін, а контрагенти позивача як на час вчинення господарських операцій, так і на час розгляду справи зареєстровані у встановленому законом порядку як платники ПДВ. З приводу ненадання документів, що посвідчують якісні та технічні характеристики товару зазначено, що товар, який був предметом договорів поставки, не підлягав обов`язковій сертифікації відповідно до вимог чинного законодавства. Суд першої інстанції зауважив, що за відсутності вироку у кримінальній справі щодо посадових осіб контрагентів, показання свідка у кримінальному провадженні не є належним та допустимим доказом в межах адміністративної справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд вказав, що долучені позивачем товарно-транспортні накладні за господарськими операціями з ТОВ Амбер Продакшн не можуть вважатися належним чином складеними через наявність певних недоліків, зокрема відсутності у деяких з них у певних графах прізвища, ім`я та по батькові, підпису та посади особи. Крім того, засновники зазначеного контрагента - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заперечують свою причетність до створення вказаного підприємства відповідно до відомостей протоколів допитів останніх.

Щодо реалізації позивачем на адресу ДП Харківський бронетанковий завод начебто придбаного у ТОВ Амбер Продакшн товару апеляційний суд вказав на дефекти форми товарно-транспортних накладних (не зазначено масу вантажу), відсутність у видаткових накладних дати та номера довіреності, порушення вимог пункту 4.11 договору поставки від 22 травня 2018 року №22/05-15 в частині надання оригіналів документів, які посвідчують якісні та технічні характеристики товару.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, ТОВ Олеандр подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що ймовірні порушення з боку контрагента позивача вимог податкового законодавства, відомості кримінальних проваджень, в яких фігурують ці контрагенти чи їх посадові особи, як докази правомірності визначення податкових зобов`язань та податкового кредиту підприємством позивача, не можуть бути використані контролюючим органом, оскільки порушують встановлені законом вимоги до порядку оформлення таких перевірок. Окремі недоліки первинних документів не можуть бути підставою для їх неприйняття та припущень щодо неможливості здійснення господарських операцій. Наголошено на тому, що усі первинні документи підписані саме директором ТОВ Амбер Продакшн Зіолковською І.І . та директором ТОВ Олеандр Груп Литвиненком О.І . Зауважено, що контролюючий орган не скористався наданим йому положеннями пункту 201.16 статті 201 ПК України правом на зупинення реєстрації відповідної податкової накладної. Скаржник також вказує, що чинне законодавство не висуває вимог щодо обов`язкової сертифікації поставленого позивачем ДП Харківський бронетанковий завод товару. Крім того, позивач з посиланням на практику Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності застосування принципу індивідуальної юридичної відповідальності.

У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечував проти її задоволення та просив залишити без змін постанову апеляційного суду, як законну та обґрунтовану. Наголошено на дефектах наданих до перевірки товарно-транспортних накладних за господарськими операціями з ТОВ Амбер Продакшн , з яких також слідує висновок, що з урахуванням відстані з пункту відправлення до пункту призначення вантажу, його кількості, часу навантаження та розвантаження не є можливим здійснення чотирьох перевезень в один і той самий день за маршрутом м. Київ - м. Харків. На переконання відповідача, наявність пояснень (свідчень) засновників вказаного контрагента про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності є достатньою підставою для неврахування первинних документів/податкових накладних в даних податкового обліку.

Щодо господарських відносин позивача з ДП Харківський бронетанковий завод зауважено, що умовами укладеного між зазначеними суб`єктами господарювання договору поставки передбачено надання покупцю оригіналів документів, які підтверджують якісні та технічні характеристики товару, яких до перевірки надано не було. На підтвердження правомірності вказаних вимог контролюючий орган послався на приписи Закону України Про підтвердження відповідності від 17 травня 2001 року №2406-ІІІ.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити із зазначених у ній підстав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту знаходиться у прямій залежності від підтвердження відповідних господарських операцій розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом їх використання у власній господарській діяльності.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставною для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення платником податків операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; здійснення операцій з активом, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податку у документах обліку; постачання активу від інших осіб, ніж зазначені у первинних документах; правові дефекти у правовому статусі учасників господарських правовідносин.

Як встановили суди попередніх інстанцій позивач у перевіряємий період мав господарські відносин з ТОВ Амбер Продакшн та ДП Харківський бронетанковий завод .

Між ТОВ Олеандр Груп (покупець) та ТОВ Амбер Продакшн (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 15 березня 2018 року №15-01, відповідно до пункту 2.1 якого кількість, найменування (номенклатура, асортимент) і ціна кожної партії товару фіксується у відповідній видатковій накладній, яка видана на підставі специфікації або без такої.

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору позивачем надано накладні №37, 38, 39, датовані 20 березня 2018 року, відповідно до яких здійснювалась поставка насоса з приводним двигуном БС2.960.017 (в кількості 1 шт. по кожній накладній), а також надано накладну №36 від 20 березня 2018 року на поставку насоса з приводним двигуном БК2.960.303 (в кількості 1 шт.).

Поставка була здійснена у місті Києві. На підтвердження факту транспортування товару (вантажу) до м. Харкова одним транспортним засобом було надано товарно-транспортні накладні № 36, 37, 38, 39, датовані 20 березня 2018 року.

У квітні 2018 року згідно з рахунком №59 від 26 квітня 2018 року та видаткової накладної №80 від 26 квітня 2018 року, товарно-транспортної накладної №80 від 26 квітня 2018 року було поставлено виріб АЛ2.374.000 1Г42 у кількості 1 шт.

Придбаний у ТОВ Амбер Продакшн товар позивачем було поставлено ДП Харківський бронетанковий завод відповідно до умов договору 22/05/15 від 22 травня 2015 року та додаткових угод №1 від 31 грудня 2015 року, №2 від 11 квітня 2016 року, №3 від 30 грудня 2016 року, №4 від 10 березня 2017 року, №5 від 18 жовтня 2017 року.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем долучено до матеріалів справи накладну №85 від 21 березня 2018 року (насос з приводним двигуном БК2.960.303), накладну №86 від 21 березня 2018 року (насос з приводним двигуном БС2.960.017), накладну №135 від 27 квітня 2018 року (виріб АЛ2.374.000 1Г42) та специфікації №1/18, 2/18, 3Б/Н. Товар поставлений позивачем покупцю власним транспортом.

Відповідно до підпункту 11.1 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно- транспортна накладна (далі - ТТН), форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

ТТН суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що надані первинні документи у своїй сукупності не спростовують висновок контролюючого органу щодо оформлення зазначеними документами операцій, які фактично не відбулися, з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки надані за господарськими операціями з ТОВ Амбер Продакшн товарно-транспортні накладні не містять низки реквізитів (прізвища, ім`я, по батькові, посади та підпису осіб у відповідних графах) в порушення підпункту 11.1 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363. Крім того, апеляційний суд, враховуючи приписи статті 90 КАС України, обґрунтовано вказав на сумнівність можливості чотирьохразового здійснення рейсів за маршрутом: м. Київ- м. Харків протягом одного дня. Натомість, касаційна скарга не містить аргументів безпідставності зазначених висновків апеляційного суду.

З приводу посилань апеляційного суду на кримінальне провадження №42017220000000396, в рамках якого засновник ТОВ Амбер Продакшн ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до протоколів допиту вказали на свою непричетність до підписання бухгалтерських та фінансових документів зазначеного підприємства, колегія суддів вважає слушним висновок суду апеляційного інстанції, що саме по собі означене кримінальне провадження не встановлює обставин, що не потребують доказування, але із врахуванням відсутності ідентифікуючих ознак щодо осіб, які підписали первинну документацію від імені ТОВ Амбер Продакшн , такі обставини у сукупності свідчать саме на користь позиції контролюючого органу.

Правильними є і висновки апеляційного суду щодо нереальності господарських відносин ТОВ Олеандр Груп з ДП Харківський бронетанковий завод у частині реалізації товарів, які за даними бухгалтерського обліку позивача поставлені від ТОВ Амбер Продакшн у березні, квітні 2018 року, з огляду на наявність дефекту форми товарно-транспортних накладних, у яких не зазначено маси вантажу, відсутності дати та номеру довіреності у видаткових накладних.

Абзацами 1-7 частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційним судом правильно було вказано на такі недоліки наданих позивачем видаткових накладних, як відсутність прізвища, ім`я та по батькові відповідальних посадових осіб (за господарськими операціями з ТОВ Амбер Продакшн ), а також реквізитів довіреностей (за господарськими операціями з ДП Харківський бронетанковий завод ) на отримання товару від постачальника. Зазначені реквізити в силу вимог чинного законодавства є обов`язковими, а тому відсутність останніх у відповідних документах позбавляє можливості розцінювати їх як належні первинні документи у розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Слід зазначити, що при провадженні господарської діяльності до обох контрагентів у відповідній операції встановлюються вимоги щодо належного оформлення первинних документів.

Доводи позивача про відсутність вимог чинного законодавства щодо обов`язкового надання сертифікатів якості на поставлену ДП Харківський бронетанковий завод продукцію заслуговують на увагу, але зазначені обставини не впливають на правильність висновків апеляційного суду, оскільки позивач при укладенні договору поставки з указаним контрагентом на добровільних засадах погодив обов`язковість надання при передачі товару документів, що посвідчують його якісні та технічні характеристики відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості, затвердженої наказом Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-7 від 25 квітня 1966 року (пункти 4.6, 4.7, 4.11 Договору поставки №22/05/15). Будь-які зміни до договору не вносились. За таких обставин, наявність такого документа могла б свідчити про реальність вчинення відповідних поставок. Відсутність же документів про якість свідчить саме на користь висновку про нереальних характер спірних господарських операцій.

При цьому посилання контролюючого органу, викладені у відзиві на касаційну скаргу, про необхідність дотримання вимог Закону України Про підтвердження відповідності є помилковими з огляду на втрату чинності цим нормативно-правовим актом 10 лютого 2016 року.

В межах даної справи оцінка доказів судом апеляційної інстанції, на підставі яких суд встановив обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів відповідно до частини другої статті 341 КАС України знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

Доводи ж касаційної скарги фактично стосуються оцінки судом апеляційної інстанції доказів у справі та встановлення на підставі цієї оцінки обставин у справі. Оскільки порушень норм процесуального права чи помилки при застосуванні норм матеріального права апеляційним судом не було допущено, доводи касаційної скарги визнаються безпідставними як такі, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених обставин справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, правильність висновків апеляційного суду та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Олеандр Груп залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року у справі №520/12050/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Повне судове рішення складено 11 грудня 2019 року.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Н.Є. Блажівська

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду