Постанова

від 12.12.2019 по справі 804/17265/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №804/17265/14

адміністративне провадження №К/9901/8365/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Юркова Е.О. від 20 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бишевської Н.А., суддів Добродняк І.Ю., Семененка Я.В. від 11 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМК до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЕМК (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007452201 від 17 вересня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1356190 грн., з яких 1084952 грн. за основним платежем та 271238 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 15 серпня 2014 року №5701/22-01/36960741, в якому, окрім іншого, зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1084952 грн., в тому числі за II квартал 2012 року - 433023 грн., ІІІ квартал 2012 року - 170226 грн., IV квартал 2012 року - 51266 грн., 2013 рік - 430437 грн.

Відповідач у акті перевірки вказує на формування позивачем валових витрат за операціями із ТОВ Інтер-технологія , ТОВ Б.К. Борисфен , ТОВ Укрбудівниця , ТОВ Грейз і К , ТОВ ВТП Харківелектромонтаж , ТОВ Юмас , ТОВ НВП Ньютек , ТОВ Капіталінвест груп та ТОВ Трансторг без належного документального підтвердження здійснення таких господарських відносин, обґрунтовуючи це здійсненими заходами з податкового контролю по контрагентам та аналізом їх податкової звітності, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій, відсутністю контрагентів за податковою адресою, дефектності документів, складених за результатами розглядуваних операцій, а також невстановленням обставин отримання товарів Товариством від контрагентів-продавців у зв`язку з відсутністю (неподанням для перевірки) документів, що засвідчують їх транспортування.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року, позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Ухвалюючи рішення, суди дійшли висновку, що операції між позивачем та ТОВ Інтер-технологія , ТОВ Б.К. Борисфен , ТОВ Укрбудівниця , ТОВ Грейз і К , ТОВ ВТП Харківелектромонтаж , ТОВ Юмас , ТОВ НВП Ньютек , ТОВ Капіталінвест груп , ТОВ Трансторг щодо виконання комплексу електромонтажних, ремонтно-будівельних робіт, робіт по виготовленню та монтажу металопластикових та алюмінієвих конструкцій, робіт по обладнанню передзаводської частини та низки інших робіт (надання послуг), поставки товарів є реальними, факт їх вчинення та використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак позивачем дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування. Зазначили, що відповідачем не наведено, а судами не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність правочинів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами; не доведено й обставин, які б свідчили про те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм матеріального права, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувались валові витрати, а також про непідтвердження платником податку товарності таких належними і допустимими доказами з огляду на обставини, викладені у акті перевірки.

Письмових заперечень на касаційну скаргу від Товариства не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких операцій, повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у період діяльності, який перевірявся, позивач мав взаємовідносини із такими суб`єктами господарювання:

з ТОВ Інтер-Технологія на підставі договорів від 05 квітня 2013 року №05-04/2, від 22 квітня 2013 року №22-04/1, від 26 квітня 2013 року №26-04/2, від 28 квітня 2013 року №28-04/1, за умовами яких останній (підрядник) зобов`язаний виконати у відповідності до узгодженої проектно-кошторисної документації електромонтажні роботи та комплекс ремонтно-будівельних робіт з використанням власних матеріалів або матеріалів замовника за адресами: Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Металургів, 160; м. Керч, вул. Орджонікідзе, 39; м. Сімферополь, пр. Перемоги, 243; м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 169;

з ТОВ Грейз ІК на підставі договорів субпідряду від 28 березня 2012 року №28/02-12, від 21 травня 2012 року №21/05-12, за умовами яких ТОВ Грейз ІК (субпідрядник) зобов`язаний за замовленням Товариства (генерального підрядника) виконати роботи по виготовленню та монтажу металопластикових та алюмінієвих конструкцій за адресами: м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 169, маг. АТБ (об`єкт будівництва); м. Маріуполь, вул. Металургів, 69, маг. АТБ (об`єкт будівництва);

з ТОВ Виробничо-торгівельне підприємство Харківелектромонтаж на підставі договорів від 17 грудня 2012 року №СП171212, від 20 січня 2013 року №СП200113, за умовами яких контрагент (підрядник) зобов`язаний виконати у відповідності до узгодженої проектно-кошторисної документації електромонтажні роботи з використанням власних матеріалів або матеріалів замовника за адресами: с. Мартусовка, Бориспільський р-н, Київської обл.; м. Донецьк, вул. Полоцька;

з ТОВ НВП Ньютек на підставі договору: від 24 травня 2012 року №СП240512, за умовами якого останній зобов`язаний виконати роботи з обладнання передзаводської частини ПАТ Макеевкокс ; від 11 квітня 2012 року №СП110412, у відповідності до якого ТОВ НВП Ньютек (підрядник) зобов`язаний виконати у відповідності до узгодженої проектно-кошторисної документації будівельно-монтажні роботи з використанням власних матеріалів або матеріалів замовника за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 69, прим.129,130; ряду договорів на проведення електромонтажних, будівельно-монтажних робіт, будівельно-ремонтних робіт, надання послуг, предметами яких є виконання у відповідності до узгодженої проектно-кошторисної документації робіт з використанням власних матеріалів або матеріалів замовника за адресами, визначеними договорами;

з ТОВ Б.К. Борисфен на підставі ряду договорів на проведення комплексу ремонтно-будівельних, електромонтажних робіт, комплексу робіт з реконструкції об`єкту, надання послуг, предметами яких є виконання у відповідності до узгодженої проектно-кошторисної документації робіт з використанням власних матеріалів або матеріалів замовника за адресами, визначеними договорами;

з ТОВ Капіталінвест Груп на підставі: договору про надання послуг від 18 лютого 2013 року №18/02/13, за умовами якого контрагент (виконавець) зобов`язаний надати послуги з оформлення технічної документації об`єкту, комплексні послуги з приєднання до електричних мереж, компенсації комунальних послуг; договору купівлі-продажу від 20 лютого 2013 року №20/02/13, за умовами якого останнє зобов`язується поставити позивачу товари для виконання будівельних, ремонтних та монтажних робіт; договору від 22 лютого 2013 року №22/02/13, за умовами якого ТОВ Капіталінвест Груп зобов`язується надати послуги з виготовлення та монтажу світлової вивіски і виготовлення і монтажу світлового білборду;

з ТОВ ЮМАС на підставі договору поставки від 20 червня 2013 року №200601, у відповідності до якого ТОВ ЮМАС (постачальник) зобов`язується поставити позивачу товари для виконання будівельних, ремонтних та монтажних робіт;

з ТОВ Трансторг на підставі договору від 05 квітня 2012 року №42/ТР, за умовами якого постачальник (контрагент) зобов`язується поставити металеві двері;

з ТОВ Укрбудівниця на підставі ряду договорів по виконанню відповідно до узгодженої проектно-кошторисної документації електромонтажних, будівельно-ремонтних робіт, наданню послуг на об`єкті замовника за адресою, визначеною у договорі.

За висновком судів фактичне виконання комплексу електромонтажних, ремонтно-будівельних робіт, робіт по виготовленню та монтажу металопластикових та алюмінієвих конструкцій, робіт по обладнанню передзаводської частини та низки інших робіт (надання послуг), поставки товарів вказаними суб`єктами господарювання підтверджується залученими до матеріалів справи документами: довідками про вартість виконаних будівельних послуг та витрат; локальними кошторисами; підсумковими відомостями ресурсів; актами приймання-передачі матеріалів; актами приймання-передачі змонтованого обладнання; актами приймання виконаних будівельних робіт; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); видатковими накладними; специфікаціями. Вказані документи, як зазначено судами, містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону.

Жодних дефектів у оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій, суди не встановили й Інспекція на такі обставини не посилалась ні у акті перевірки, ні під час розгляду справи.

З`ясовано, що контрагенти залучались позивачем з метою виконання взятих на себе зобов`язань за договорами підряду, укладеними із ТОВ Будпромсервіс , ТОВ Істрейт , ТОВ АТБ-маркет , ТОВ Вента. ЛТД , ТОВ АТБ-торгстрой , ПАТ Макеевкокс , ТОВ Ріал Істейт , за умовами яких Товариство виступало у якості підрядника та зобов`язувалось виконати власними та залученими силами будівельні та ремонтні роботи на об`єктах за адресами, що відповідають адресам об`єктів, вказаних у вищенаведених угодах, укладених із контрагентами.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували реальність здійснення таких операцій, свідчили б про відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, або ж невідповідності їх вимогам Закону №996-XIV.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагентів трудових та інших ресурсів, які були їм необхідні, однак відсутні.

При цьому судами правильно зауважено, що відповідачем не доведено обставин, які б відповідно до конкретних норм Цивільного кодексу України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Загалом, як встановлено судами в ході розгляду справи, позиція Інспекції про порушення Товариством податкового законодавства ґрунтується на інформації, зазначеній в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів. Разом з тим судами правильно зазначено, що при неможливості звірки контролюючим органом не можуть формуватися висновки за аналогією акту документальної перевірки, яка проводиться у тому числі й на підставі первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а тому неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

Підсумовуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

За правилами статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, про які вказується у касаційній скарзі, не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду