Ухвала

від 12.12.2019 по справі 132/1960/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 132/1960/18

провадження № 61-21644ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Русинчука М. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Н про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Н (далі - ТОВ Альфа-Н ), в якому просить розірвати договір оренди землі № б/н від 22 лютого 2016 року , обґрунтовуючи свою вимогу тим, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,1006 га, кадастровий номер земельної ділянки 0521684000:06:002:0186, що розташована на території Лемешівської сільської ради Калинівського району Вінницької області. У процесі розгляду іншої справи йому стало відомо про існування між ним та відповідачем у справі договірних відносин, а саме договору оренду землі Б/Н від 22 лютого 2016 року.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 123967179 від 15 травня 2018 року, йому стало відомо, що між ним як власником земельної ділянки та ТОВ Альфа-Н дійсно існує договір оренди землі № б/н від 22 лютого 2016 року, право оренди якого зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Барського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28705284 від 13 березня 2016 року. Строк дії договору 7 (сім) років. Орендна плата за користування земельною ділянкою становить 8% від вартості землі, що складає 6 800,00 грн. Відповідач порушує умовидоговору, не сплачує йому орендну плату за користування земельною ділянкою за 2016 рік та 2017 рік, що є істотним порушенням умов договору та підставою для розірвання договору у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати та використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2019 року позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

28 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Зазначена справа є малозначною, оскільки сукупність платежів за користування майном за три роки в ній становить 20 400,00 грн (6 800*3) та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з врахуванням встановленого з 01 січня 2019 року Законом України Про Державний бюджет України на 2019 рік цього показника в 1 921,00 грн складає 192 100,00 грн (100 х 1 921,00).

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gonnez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBACv. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали не містять винятків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд таких випадків теж не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведенного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню,у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19 , пунктом 2 частини третьої статті 389 , пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України , Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , подану її представником ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Русинчук