Рішення

від 21.08.2019 по справі 450/2424/18

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/2424/18 Провадження № 2/450/359/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2019 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Мельничук І. І.

при секретарі Лаба С. П.

за участю представника позивача Завалишин Ю. О.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця від імені якого діє Регіональна філія Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця ОСОБА_2, Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про скасування рішення сільської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому, уточнивши свої позовні вимоги заявою про збільшення розміру позовних вимог від 03.01.2019 року, просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 12.01.1995 в частині надання ОСОБА_4 земельної ділянки; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_2 як обдаровуваної; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯН № 422368 від 30.11.2012 року; визнати недійсним договір дарування від 08.08.2013, зареєстрованого в реєстрі № 911; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, сплачені по даній справі.

В обґрунтування позивач зазначає, що з метою оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельними ділянками, на замовлення ДТГО Львівська залізниця (правонаступником якого відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування та постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 Питання публічного акціонерного товариства Українська залізниця є публічне акціонерне товариство Українська залізниця ) у 2015 року була розроблена Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 22,3411 га. Державному територіально-галузевому об`єднанню Львівська залізниця під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком Львів - Красне від 1464 км + 227 м. до 1466 км. + 535 м. в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. В результаті виконаних робіт встановлено, що площа земельних ділянок ДТГО Львівська залізниця на ділянці Львів - Красне від 1464 км. + 227 м до 1466 км. + 535 м. в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області становить 14,0050 га. Проте, в результаті польового обстеження та при аналізі наданої інформації з електронної бази Державного земельного кадастру, наданої відділом Держземагентства в Пустомитівському районі Львівської області виявлено, що на земельній ділянці смуги відведення залізниці частково розташовані суміжні земельні ділянки, які знаходяться у приватній власності громадян. Так, згідно Зведеного інвентаризаційного плану земельної ділянки смуги відведення ДТГО Львівська залізниця на ділянці Львів - Красне від 1 464 км. + 227 м. до 1 466 км + 535 м. в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯН №422368 від 30 листопада 2012 року передано земельну ділянку площею 0.2500 га в межах АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4623683800:01:001:0097). Частина зазначеної земельної ділянки площею 0,1627 га. перетинається з земельної ділянкою смуги відведення Залізниці. В подальшому ОСОБА_4 відчужив дану земельну ділянку шляхом укладення договору дарування земельної ділянки віл 08.08.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за №911, відповідно до якого ОСОБА_4 як дарувальник безоплатно передав у власність обдаровуваній - ОСОБА_2 належну йому на йому на праві власності земельну ділянку площею 0,2500 га., частина якої перетинається зі смугою відведення Залізниці.

Позивач вважає, що земельна ділянка, яка була передана у власність ОСОБА_4 належала до земель залізниці, відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, яка була землекористувачем даних земельних ділянок відповідно до: Інструкции о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использовании полосы отвода затв. Міністерством шляхів сполучення СРСР 30.01.1963; Положение о землях предоставленных транспорту затвердженого постановою СНК СССР 07.02.1933; Об упорядочении отвода земель для железных дорог … затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР 27.01.1962 №83; Общих начал землепользования и землеустройства , затверджених постановою Центрального виконавчого комітету СРСР від 15 грудня 1928 року, Постанови Ради народних комісарів СРСР №5 від 07.02.1933 року Про затвердження Положення про землі надані транспорту ; будівельних норм і стандартів - СН 468-74 Нормы отвода земель для железных дорог , які прийняті 19.12.1974 (діяли до 01.01.2012) та ДСТУ-Н Б В.2.3-27:2011 Залізниці. Визначення ширини смуги відведення (діють з 01.01.2012); Положення про землі транспорту, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 08 січня 1981 року за № 24; проектно-технічної документації, яка відповідно до п. З СН 468-74 визначала розміри земельних ділянок транспорту - Інвентаризацією земель смуги відчуження 0,1627 Львівської залізниці на дільниці Красне-Підзамче, км 1431/3-1469/4 та погоджено з старшим землевпорядником Пустомитівського району Львівської області, якими встановлена ширина смуги відведення у місці перетину земельних ділянок 80 м. від осі колії, тобто з врахуванням земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності відповідача.

В подальшому при зміні законодавства та введення інституту державних актів в Земельних Кодексах УРСР та України, вимоги щодо їх оформлення поширювалися тільки на нові земельні ділянки при їх відведенні та не вимагалося отримання актів на існуючі та наявні у користуванні землі.

Так, Постановою Верховної ради РСР від 18 грудня 1990 року N 562-ХІІ Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР передбачалось, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановлено порядку прав землеволодіння або землекористування.

Позивач зазначає, що аналізуючи норми чинного законодавства питання щодо користування земельними ділянками залізниць України регулюється нормами спеціального права, таким чином, оспорюване рішення виконкому Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 12.01.1995 року в частині надання Дарувальнику земельної ділянки, та на підставі якого виданий державний акт на право власності на земельну ділянку (на ім`я дарувальника), а також Договір дарування від 08.08.2013 року, зареєстрований в реєстрі №911, на підставі якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку, згідно якого ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку, частина з якої перетинається з земельною ділянкою смуги відведення залізниці, суперечать чинному законодавству України, порушує права Позивача на користування наданою йому відповідно норм чинного законодавства земельною ділянкою, а відтак такими, що підлягає визнання їх незаконними.

Таким чином, як зазначає позивач, залізниця будучи землекористувачем спірної земельної ділянки, та сплачуючи земельний податок, не погоджувала проект відведення земельної ділянки, не надавала згоди на вилучення земельної ділянки, цільове призначення якої у ході передачі у власність ОСОБА_4 було змінено, чим порушено вимоги ст.ст. 20, 84, 68, 142, 149, 122 ЗК України, ст. 11 ЗУ Про транспорт та ст. 6 ЗУ Про залізничний транспорт чим порушено її право користувача земельною ділянкою, а тому з метою відновлення порушеного права звертається до суду з позовом, який просить задоволити.

16.08.2018 року провадження у справі відкрито.

19.09.2018 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_4 на позовну заяву, в якому останній просить суду відмовити в задоволенні позову, оскільки ОСОБА_4 набув у власність земельну відповідно до чинного на той час законодавства, а тому права позивача порушені не були.

03.12.2018 року надійшли на адресу суду пояснення третьої особи Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області якими третя особа позов заперчила. В обґрунтування зазначила, що факт перебування в користуванні ПАТ Українська залізниця земельної ділянки під залізничним полотном та смуги відведення Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області не заперечується, однак, встановити конфігурацію даної земельної ділянки на території с. Підбірці Лисиничівської сільської ради, станом на сьогоднішній день неможливо. Враховуючи це, стверджувати про те, що земельна ділянка Відповідача перетинається з земельною ділянкою Позивача не можна, оскільки земельна ділянка ПАТ Українська залізниця , станом на сьогоднішній день, не сформована, а відповідно Державний акт на право власності на земельну ділянку відповідача не може порушувати права позивача на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху, яка розташована у смузі відведення залізниці. Зазначає, що зведений інвентаризаційний план земельної ділянки смуги відведення ДТГО Львівська залізниця не є формуванням земельної ділянки, а лише певним етапом до її проведення. Позивачем не надано жодних правовстановлюючих документів, щодо права користування даною земельною ділянкою та жодних доказів, які б підтверджували віднесення спірної земельної ділянки до земель залізничного транспорту, а відтак, і право позивача на користування нею. План смуги відведення земель залізниці безпосередньо не підтверджує її право на спірну земельну ділянку. Враховуючи те, що земельна ділянка смуги відведення залізниці в с. Підбірці знаходиться в межах населеного пункту, для виготовлення правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою ПАТ Українська залізниця необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування з метою погодження меж земельної ділянки, однак станом на день подання пояснень до суду, Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області межі земельної ділянки смуги відведення залізниці не погоджувалися, а відтак, вважають поданий позов про скасування державного акту відповідача передчасним.

03.01.2019 року подано заяву про збільшення розміру позовних вимог та клопотання про заміну відповідача з ОСОБА_4 на ОСОБА_2

14.02.2019 року надійшов відзив на уточнену позовну заяву відповідача ОСОБА_2 , в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що її батько ОСОБА_4 з 1976 року працював на Львівській Залізниці в депо Захід слюсарем-електриком. 21.01.1994 року рішенням управління Львівської залізниці № НГ-10/27 про виділення земельної ділянки під забудову власного будинку для працівника Львівської залізниці - Львівська залізниця погодила виділення земельної ділянки площею 0,21 га. під забудову власного будинку працівнику залізниці ОСОБА_4 в с. Підбірці в смузі відводу земель залізниці при умові розміщення її не ближче як на 100 метрів від крайньої рейки головної колії та вилучення земельної ділянки з смуги відводу залізниці для виплати податку. 23 грудня 1993 року актом, складеним та підписаним інженером 1-ї категорії ОСОБА_6 , начальником 1-ї виробничої залізниці ОСОБА_7 та слюсарем-механіком дистанції електропостачань ОСОБА_4 про те, що було вибрано місце під забудову житлового будинку в смузі відводу залізниці з вилученням землі з полоси відводу. Встановлено, що місцем тим може бути ділянка вільна від посадки на км. 1467+600 1467+30 з лівої сторони колії, де полоса відводу становить 116 м. Будинок слід будувати на відстані 100 м. від колії. Таким чином, оскільки вказана земельна ділянка вибула із користування Львівської залізниці, то її власник, орган місцевого самоврядування, а саме Лисиничівська сільська рада розпорядилася своїм майном на власний розсуд, прийнявши 12 січня 1995 року рішення передати ОСОБА_4 земельну ділянку в зоні відводу ЛЗД в с. Лисиничі, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Що свідчить, про те, що батько відповідача правомірно набув право власності на вказану земельну ділянку. Відповідач зазначає, що у заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач безпідставно посилається на ст. ст. 122, 126, 152 ЗК України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (виникли спірні правовідносини у 1995 році, коли виконкомом Лисиничівської сільської ради було винесено оскаржуване рішення). Однак у ЗК України в редакції від 22.06.1993 року, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин міститься всього 118 статтей. З цього можна зробити висновок, що позивач посилається на норми закону, які не існували на час виникнення спірних правовідносин. 30.11.2012 року Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області на підставі вище зазначеного рішення виконкому Лисиничівської сільської ради від 12.01.1995 року на ім`я батька відповідача було видано державний акт серія ЯН № 422368 на земельну ділянку площею 0,25 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4623683800:01:001:0097. Відповідно до повідомлення відділу Держземагенства у Пустомитівському районі № 1116 від 24.07.2013 року земельна ділянка ОСОБА_4 , площею 0,25 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку має наступні обмеження (обтяження) у використанні, встановлені законом - заборона змінювати цільове призначення земельної ділянки без проекту зміни цільового призначення. Інші обмеження (обтяження) прав на дану земельну ділянку, які могли б виникнути на підставі договору, у Відділі Держземагенства у Пустомитівському районі не зареєстровані. Станом на 01.01.2013 року дана земельна ділянка в оренду не передавалась.

08 серпня 2013 року ОСОБА_4 подарував своїй дочці ОСОБА_2 - відповідачу у справі - належну йому земельну ділянку, площею 0,25 га, яка передана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована в селі Підбірці, Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623683800:01:001:0097, про що свідчить копія договору дарування земельної ділянки, серія ВТК № 729605.

Оскільки АТ Львівська залізниця не є власником чи землекористувачем спірної земельної ділянки, яка за їх рішенням у 1993 році вибула із смуги відводу земель залізниці, відтак жодних прав які б підлягали захисту позивачем не наведено.

Відповідачем наголошено, що витяги із технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 22,3411 га під існуючими об`єктами залізничного транспорту з напрямком Львів-Красне від 1464 км + 227 м до 1466 км + 535 м в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, які долучені до позову, на які посилається позивач не можуть бути належними доказами права залізниці на земельну ділянку, яка станом на момент подачі відзиву перебуває у власності відповідача. Виготовлена технічна документація не погоджена ані з органом місцевого самоврядування, ані з відповідачем як законним власником земельної ділянки, а тому враховуючи те, що Львівська залізниця прийняла рішення про вилучення спірної частини земельної ділянки із смуги відводу земель залізниці; те, що орган місцевого самоврядування своїм рішенням передав у приватну власність відповідачу ОСОБА_4 спірну земельну ділянку, те що останнім було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку, які він правомірно відчужив, подарувавши свої дочці, просить суд в задоволенні позову слід відмовити та стягнути з позивавач на користь відповідача документально підтверджені витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи.

27.02.2019 року надано відповідь на відзив, в якому представник позивача на спростування заперечень зазначених у відзивах зазначає, що як випливає із змісту позовної заяви та із постанов Верховного Суду України, прийнятих з підстав неоднакового застосування судами положень ст..21 ЦК України, ст.ст. 12, 65, 68, 84, 116, 149, 152, 155 ЗК України, ст.ст. 11, 23 Закону України Про транспорт та ст.6 Закону України Про залізничний транспорт наявність чи відсутність у ДТГО Львівська залізниця документів, які посвідчують право на користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту. Зокрема, враховуючи позиції Верховного суду викладених у Постановах від 31 жовтня 2018 року по справі № 466/190/14-ц, від 17.12.2017 по справі №466/2086/14-ц вважають, що позивач є належним користувачем означеної земельної ділянки згідно Плана полосы отвода линии Тернополь-Львов Львовской ж.д. от км 1449+950 до км. 1470+874 Пустомытовский район Львовской области від 1965 року, а отже даний план є належним доказом на підтвердження права позивача на постійне користування земельною ділянкою, розташованою в межах смуги відведення за напрямком Львів - Красне від 1464 км. + 227 м. до 1466 км. + 535 м. в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Таким чином, земельні ділянки у межах смуги відведення визначені Технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 22,3411 га. Державному територіально-галузевому об`єднанню Львівська залізниця під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком Львів - Красне від 1464 км. + 227 м. до 1466 км. + 535 м. в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області відносяться до земель транспорту, а отже їх передача у приватну власність Відповідачу здійснена з порушенням встановленого ЗК України порядком. Спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, які не можуть передаватися у приватну власність, тому Лисиничівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області не мала законних повноважень щодо розпорядження землями такої категорії, а також звертають увагу суду, що відповідачем не було надано доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували факт належності спірної земельної ділянки до земель комунальної, а не державної власності, а відтак Лисиничівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Щодо твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про те, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження можливості раніше довідатись про оспорюваний правовстановлюючий документ... не відповідає дійсності спростовується наступним, що позивачем до матеріалів справи долучено акт виконання внутрішнього зобов`язання з інвентаризації земельних ділянок згідно внутрішнього зобов`язання № Л/П-1427774-НЮ від 15 грудня 2014 року, який підписано сторонами 29.02.2016, а отже зважаючи на предмет позову та виходячи із правила, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, приходимо до висновку, що позивачем строки позовної давності не порушені, оскільки перебіг позовної давності розпочався саме з 29.02.2016.

Враховуючи вищенаведене та наявні в матеріалах справи докази, просить суд позов задоволити в повному обсязі.

27.02.2019 справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог та відповіді на відзив. Просить суд позов задоволити у повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача позов заперечили у повному обсязі, просять суд в задоволенні такого відмови, дали пояснення аналогічні наведеним у відзиві на уточнену позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про прочини своєї неявки суд не повідомив, хоч був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши думку учасників справи, висловлену у письмових заявах, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, вважає, що в задоволенні позов слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 1976 року працював на Львівській Залізниці в депо Захід слюсарем-електриком, що стверджується копією трудової книжки наявної в матеріалах справи.

21.01.1994 року рішенням управлінням Львівської залізниці № НГ-10/27 про виділення земельної ділянки під забудову власного будинку для працівника Львівської залізниці - Львівська залізниця погодила виділення земельної ділянки площею 0,21 га під забудову власного будинку працівнику залізниці ОСОБА_4 в с. Підбірці в смузі відводу земель залізниці при умові розміщення її не ближче як на 100 метрів від крайньої рейки головної колії та вилучення земельної ділянки з смуги відводу залізниці для виплати податку, про що свідчить копія рішення у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 4 ЗК України в редакції від 22.06.1993 року, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають у загальнодержавній власності.

Відповідно до ст. 6 ЗК України в редакції від 22.06.1993 року громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Відповідно до ст. 17 цього ж кодексу передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки Львівська залізниця погодила вихід земельної ділянки під забудову власного будинку для працівника Львівської залізниці - Львівська залізниця площею 0,21 га. під забудову власного будинку працівнику залізниці ОСОБА_4 в с. Підбірці із земель відводу залізниці, а отже, як встановлено судом, така перестала перебувати у користуванні позивача, а Лисиничівська сільська рада 12 січня 1995 року прийняла рішення передати ОСОБА_4 земельну ділянку в зоні відводу ЛЗД в с. Лисиничі, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

30.11.2012 року Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області на підставі вище зазначеного рішення виконкому Лисиничівської сільської ради від 12.01.1995 року на ім`я ОСОБА_4 було видано державний акт серія ЯН № 422368 на земельну ділянку площею 0,25 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4623683800:01:001:0097.

Відповідно до повідомлення відділу Держземагенства у Пустомитівському районі № 1116 від 24.07.2013 року земельна ділянка ОСОБА_4 , площею 0,25 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку має наступні обмеження (обтяження) у використанні, встановлені законом - заборона змінювати цільове призначення земельної ділянки без проекту зміни цільового призначення. Інші обмеження (обтяження) прав на дану земельну ділянку, які могли б виникнути на підставі договору, у Відділі Держземагенства у Пустомитівському районі не зареєстровані. Станом на 01.01.2013 року дана земельна ділянка в оренду не передавалась.

08 серпня 2013 року ОСОБА_4 подарував своїй дочці ОСОБА_2 - відповідачу у справі - належну йому земельну ділянку, площею 0,25 га, яка передана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована в селі Підбірці, Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623683800:01:001:0097, що вбачається із копії договору дарування земельної ділянки, серія ВТК № 729605, наявної в матеріалах справи.

Відповідно до витягу з Дежавного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 7695892 від 08.08.2013 року вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 4623683800:01:001:0097, за адресою: с. Підбірці, Пустомитівського району Львівської області.

Позивач зазначає, що вищевказана земельна ділянка належить до смуги земель відводу ПАТ Україниська залізниця , перетинається та співпадає із вказаними землями у с. Підбірці, Пустомитівського району Львівської області, а тому перебуває у власності відповідача без законних на те підстав, зазначаючи в обґрунтування, що позивач є законним користувачем спірної земельної ділянки та не погоджував її перехід у власність ОСОБА_4 - батька відповідача, який згодом подарував спірну земельну ділянку свої дочці.

Позивач вказує, що право землекористування спірною земельною ділянкою виникло в останнього відповідно до згаданого плану полоси відведення 1962р. В той же час, цитуючи в позовній заяві норми права щодо правового регулювання земель транспорту, позивач залишив поза увагою той факт, що відповідно до п.п. 27, 32 "Инструкции о нормах и порядке отвода земель для железних дорог и использовании полоси отвода", затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 30.01.1963 р. містяться прямі вимоги щодо складання документів на право користування землею та порядок зберігання актів на право користування підрозділами залізниць. Крім того, п. 10 Положення про землі, надані транспорту, яке затверджене постановою РНК СРСР 07.02.1933р., регламентує оформлення прав на землі, закріплені, зокрема, за наркоматом шляхів сполучення та водного транспорту і його органів в порядку, встановленому законодавством.

Водночас, діючим на той час Земельним кодексом УСРР, затвердженим постановою ВЦВК від 29.11.1922р. (із змінами та доповненнями від 27.06.1927р.), передбачалось обов`язковість оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам правопідтверджуючих документів на землю.

Крім того, стаття 10 Закону СРСР від 13.12.1968 р. Про затвердження основ законодавства СССР і союзних республік встановлювала обов`язковість оформлення державних актів на право користування землею та видачі їх землекористувачам, яким заборонялось користування наданою земельною ділянкою до видачі державного акту.

Отже, посилання позивача на те, що частина земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідача-фізичної особи, знаходиться в смузі відведення залізниці, є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно приписів ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЗУ Про транспорт та ст. б ЗУ Про залізничний транспорт до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

З огляду на наведені норми законодавства, враховуючи, що неможливо точно встановити, що земельна ділянка відповідача перетинається з земельною ділянкою позивача оскільки земельна ділянка ПАТ Українська залізниця , станом на час розгляду справи судом, не сформована, що визнано сторонами у ході судового розгляду справи, оскільки технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 22,3411 га. під існуючими об`єктами залізничного транспорту з напрямком Львів-Красне від 1464 км + 227 м до 1466 км + 535 м в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, є лише одним із етапів, необхідних у ході інвентаризації та формування земельної ділянки залізниці, на шляху до закріплення за позивачем права власності чи постійного користування земельною ділянкою, а відповідно Державний акт на право власності на земельну ділянку відповідача не може порушувати права позивача на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху, яка розташована у смузі відведення залізниці.

Як встановлено під час розгляду справи, на час прийняття рішення Лисиничівською сільською радою право позивача на спірну земельну ділянку не підтверджувалося жодним правовстановлюючим документом.

Враховуючи вищенаведене, позивачем належно не обґрунтовано та не доведено порушення його прав відповідачами.

Зазначене стверджується і самим позивачем, який у позовній заяві зазначає, що з метою оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельними ділянками, на замовлення ДТГО Львівська залізниця (правонаступником якого відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування та постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 Питання публічного акціонерного товариства Українська залізниця є публічне акціонерне товариство Українська залізниця ) лише у 2015 року була розроблена Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 22,3411 га. Державному територіально-галузевому об`єднанню Львівська залізниця під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком Львів - Красне від 1464 км + 227 м. до 1466 км. + 535 м. в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської якої області.

З огляду на наведене, станом на час прийняття оспорюваного рішень Лисиничівської сільською радою Пустомитівського району Львівської області, спірна земельна не належала на праві користування позивачу, оскільки останній не оформив таке у відповідності до діючого тоді земельного законодавства.

Окрім того, позивач зазначає, що спірна земельна ділянка під облаштуванням смуги відведення була передана у власність батькові відповідача з порушенням вимог ст. 149 ЗК України, оскільки, залізниця як користувач не погоджувала ні проект відведення земельних ділянок, ні акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та не надавала згоди на вилучення земельної ділянки.

Дане твердження спростоване стороною відповідача, оскільки 21.01.1994 року рішенням управлінням Львівської залізниці № НГ-10/27 про виділення земельної ділянки під забудову власного будинку для працівника Львівської залізниці - Львівська залізниця погодила виділення земельної ділянки площею 0,21 га під забудову власного будинку працівнику залізниці ОСОБА_4 в с. Підбірці в смузі відводу земель залізниці при умові розміщення її не ближче як на 100 метрів від крайньої рейки головної колії та вилучення земельної ділянки з смуги відводу залізниці для виплати податку, про що свідчить копія рішення у матеріалах справи.

Таким чином, судом констатується, що при винесенні оскаржуваних рішень сільська рада діяла в межах наданих їй повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності.

Суд зазначає, що за юридичною силою нормативні акти поділяються на закони та підзаконні акти. Закон є нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу. Таким чином, твердження Позивача, що на підставі інструкцій та положень не передбачалось державної реєстрації та видачі залізниці право підтверджуючих документів є незаконним, бо саме Кодекси мають вищу юридичну силу, а не положення та інструкції.

Положеннями ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Проте, позивач не навів обставин, за яким оспорювання рішення ради може бути визнані недійсними (незаконними), виходячи з приписів вищевказаної ст. 21 ЦК України.

Як наслідок і не підлягає задоволенню вимога позивача про скасування державних актів, оскільки як встановлено під час розгляду справи та детального аналізу доказів, відповідач належним чином набула у власності спірну земельну ділянку на підставі оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування, та договору дарування законність яких встановлено судом.

Враховуючи вищенаведене, позивачем належно не обґрунтовано та не доведено порушення його прав відповідачами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що правовстановлюючий документ у даному випадку рішення Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 12.01.1995 року в частині надання ОСОБА_4 у власність земельної ділянки відповідає вимогам закону, беручи до уваги похідний характер позовних вимог про визнання недійсними державних актів про право власності на землю та договору дарування, у випадку визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, обґрунтованість та підставність якого суду не доведено, позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у представлених суду доказах, а тому в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження у представлених суду доказах, а тому в задоволенні позову слід задоволити у повному обсязі.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з позивача на користь відповідача підлягають стягнення документально підтверджені понесені нею витрати пов`язані із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 24248,20 (двадцять чотири тисячі двісті сорок вісім гривень 20 копійок) гривень.

Керуючись статтями 23, 141, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в :

в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Українська залізниця від імені якого діє Регіональна філія Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця до ОСОБА_2 , Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про скасування рішення сільської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 24248,20 (двадцять чотири тисячі двісті сорок вісім гривень 20 копійок) гривень понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 31 серпня 2019 року.

СуддяІ. І. Мельничук