Рішення

від 04.12.2019 по справі 600/1099/18

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/1099/18

Справа № 2/600/298/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді - Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання - Бабіч О.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дибщенської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності , -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з вищевказаним позовом до відповідача, у якому просить визнати за нимяк спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок загальною площею 59,9 кв.м. та жилою площею 43,0 кв.м. побудованого із каменя, літньої кухні загальною площею 30,6 кв.м. побудованої із цегли, сараю загальною площею 53,2 кв.м. побудованого із каменя, гараж загальною площею 17,8 кв.м. побудованого із шиферних листів, огорожі металевої загальною площею 21,6 кв.м., ворота металеві загальною площею 4,0 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що його батькові - ОСОБА_4 , як голові колгоспного двору, належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (колишній колгоспний двір), який складався із 3 (трьох) членів. Зазначає, що на час видачі свідоцтва про право власності на жилий будинок він був приписаний в цьому дворі, проте через деякий час виписався і станом на 15 квітня 1991 року в дворі проживали лише його батьки - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько, як зазначено у свідоцтві про смерть, ОСОБА_4 .. Після смерті ОСОБА_4 прийняласпадщину мати позивача - ОСОБА_3 , так як проживала з ним на момент смерті, але не оформила своїх спадкових прав. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 .. За життя вона розпорядилася своїм майном та склала заповіт, за яким все належне їй майно заповіла позивачу. Зазначає, що звернувся до приватного нотаріуса для прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у зв`язку з неможливістю встановлення родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та через відсутність документа, що посвідчує право власності його матері на увесь вищевказаний будинок, який також відносився до колгоспного двору. На даний час, позивач бажає оформити право власності на вказаний будинок, тому просить у судовому порядку визнати його власником житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 26.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с.21).

21.11.2019 року відповідач надіслав відзив , у якому вказав, що Дибщенська сільська рада Козівського району Тернопільської області визнає позовні вимоги позивача та просить здійснювати розгляд справи у його відсутності (а.с.34).

26.11.2019 року ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області постановлено закрити підготовче провадження та призначити її до судового розгляду по суті (а.с.38).

У судовому засіданні представник позивачапідтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити такі в повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однакчерез канцелярію суду подав відзив, у якому вказав, що Дибщенська сільська рада Козівського району Тернопільської області визнає позовні вимоги позивача та просить здійснювати розгляд справи у його відсутності (а.с.39).

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до ч.6 ст.263 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу .

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, який складається з трьох членів, головою якого був ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 20.11.1987 року (а.с.12).

Як вбачається із виписки з погосподарської книги станом на 15.04.1991 року від 21.12.2018 року, виданої Дибщенською сільською радою Козівського району Тернопільської області, колгоспний двір складався з двох членів: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.15).

Враховуючи те, що станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору були ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , то кожному із них фактично належить 1/2 частина колгоспного двору.

Вказаний висновок суду підтверджується і довідкою Козівського РБТІ від 21.02.2018 року №13, згідно з якою житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . При цьому, кожному із зазначених осіб належить по 1/2 частини (а.с.13).

Пунктом 6 (абзаци а, б) Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998 року) визначено, що до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 07.07.2014 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

Як зазначено у довідці Дибщенської сільської ради Козівського району Тернопільської області №182/3-13 від 21.12.2018 року після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_3 (а.с.17).

Проте, позивачем, всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України, не подано жодних доказів на підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , і належності ОСОБА_4 будь-якого майна, яке б міг будь-хто успадкувати. Не здобуто таких доказів і судом під час розгляду справи.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 11.05.2017 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11).

На момент смерті ОСОБА_3 , згідно з довідки Дибщенської сільської ради Козівського району Тернопільської області №102/3-13 від 17.04.2018 року, з нею ніхто не проживав та не був зареєстрований (а.с.16).

10.05.2017 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого належне їй майно, яке буде належати їй на день смерті заповіла позивачу ОСОБА_2 (а.с.36 ).

Згідно з копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 21.04.1967 року,батьками позивача є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.8).

03.05.2018 року приватний нотаріус Козівського районного нотаріального округу Боднарук Н.М. видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у якій відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його матері ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що нотаріусом не встановлено родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та через відсутність правовстановлюючого документа, що відповідає вимогам чинного законодавства на належну ОСОБА_3 частку у спірному будинку (а.с.18).

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За положеннями ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в момент його смерті.

Крім того, ч.1 ст.392 ЦК України закріплено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12, 89 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Таким чином, на підставі вищевказаного, враховуючи, що ОСОБА_3 померла, ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом, відмов від прийняття спадщини не заявляв, виходячи з приписів п.1 ч.2 ст.16 ЦК України суд вважає , що слід визнати за позивачем право власності на Ѕ частину житлового будинку, загальною площею 59,9 м.кв., житловою площею 43,0 м.кв., побудованого з каменя, Ѕ частину літньої кухні площею 30,6 м.кв., побудованої із цегли, Ѕ частину сараю площею 53,2 м.кв., побудованого із каменя, Ѕ частину гаража загальною площею 17,8 м.кв., побудованого із шиферних листів, Ѕ частину воріт металевих, загальною площею 4,0 м.кв., що знаходяться на АДРЕСА_1 , задовольнивши позов в цій частині.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на іншу Ѕ частину житлового будинку, загальною площею 59,9 м.кв., житловою площею 43,0 м.кв., побудованого з каменя, Ѕ частину літньої кухні площею 30,6 м.кв., побудованої із цегли, Ѕ частину сараю площею 53,2 м.кв., побудованого із каменя, Ѕ частину гаража загальною площею 17,8 м.кв., побудованого із шиферних листів, Ѕ частину воріт металевих, загальною площею 4,0 м.кв., що знаходяться на АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 , суд вважає таку позовну вимогу безпідставною та необґрунтованою, зважаючи на те, що позивачем не подано і судом не здобуто жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_4 помер. Крім того, суд вкотре наголошує, що позивачем не надано жодних доказів також на підтвердження його родинних відносин з ОСОБА_4 та родинних відносин його матері ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..

З аналогічних підстав у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено позивачу і нотаріусом (а.с.18).

Таким чином, суд, встановивши, що позивачу може в порядку спадкування за заповітом належати лише 1/2 частина житлового будинку , вважає що, незважаючи на визнання позову відповідачем, відсутні законні підстави для ухвалення рішення про визнання за ним права власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходяться на АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 з підстав вказаних вище.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позовну вимогу ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на весь житловий будинок, що знаходяться на АДРЕСА_1 слід задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12-13, 76-81, 89, 141, 206, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, -

ухвалив:

позов ОСОБА_2 до Дибщенської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на Ѕ частину житлового будинку, загальною площею 59,9 м.кв., житловою площею 43,0 м.кв., побудованого з каменя, Ѕ частину літньої кухні площею 30,6 м.кв., побудованої із цегли, Ѕ частину сараю площею 53,2 м.кв., побудованого із каменя, Ѕ частину гаража загальною площею 17,8 м.кв., побудованого із шиферних листів, Ѕ частину воріт металевих, загальною площею 4,0 м.кв., що знаходяться на АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовної вимоги в частині визнання за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 права власності на Ѕ частину житлового будинку, загальною площею 59,9 м.кв., житловою площею 43,0 м.кв., побудованого з каменя, Ѕ частину літньої кухні площею 30,6 м.кв., побудованої із цегли, Ѕ частину сараю площею 53,2 м.кв., побудованого із каменя, Ѕ частину гаража загальною площею 17,8 м.кв., побудованого із шиферних листів, Ѕ частину воріт металевих, загальною площею 4,0 м.кв., що знаходяться на АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: с. Дибще, Козівського району Тернопільської області; РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт серія НОМЕР_5 , виданий Козівським РВ УМВС України в Тернопільській області 16.03.2000 року.

Відповідач - Дибщенська сільська рада Козівського району Тернопільської області ; місцезнаходження: с. Дибще, Козівського району Тернопільської області; код ЄДРПОУ: 04392681.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 13.12.2019 року.

Суддя О.Б.Гриновець