Постанова

від 10.12.2019 по справі 127/2999/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/2999/19

Провадження № 22-ц/801/2418/2019

Категорія: 29

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 рокуСправа № 127/2999/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Панасюка О.С., Якименко М.М., секретар Кирилюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2019 року, ухвалене суддею Іщук Т.П. в м. Вінниці, повне рішення складено 30 вересня 2019 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства Медичний стоматологічний центр , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про видалення з електронної бази Міського комунального підприємства Медичний стоматологічний центр персональних даних позивача, заборону подальшого їх розміщення в електронній системі щодо позивача та її сім`ї, ведення медичної документації щодо позивача та її сім`ї виключно на паперових носіях, про відшкодування матеріальних втрат та моральної шкоди,

встановив :

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила:

- видалити з електронної бази даних МСЦ всі незаконно, без відома та згоди, зібрані персональні дані та використанні проти неї; заборонити подальше розміщення будь-якої інформації в електронній системі щодо неї та її сім`ї, а також присвоєння будь-яких ідентифікаторів людини, віднестися до них, як до людей, які відмовляються від використання новітніх технологій;

- вести медичну документацію щодо неї та її сім`ї виключно на паперових носіях, тобто в раніше існуючій формі;

- відшкодувати матеріальні втрати в розмірі 13 846 грн;

- відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Позов мотивований тим, що з 2008 року їй та її родині при потребі доводилося звертатися до МКП Медичний стоматологічний центр . Їй стало відомо, що без її згоди та відома і згоди її сім`ї їх було внесено до електронної системи закладу. Згоду на обробку персональних даних ні вона, ні її родина не надавали. 05.01.2017 їй довелося звернутися до медичного закладу та після огляду лікарем їй поставлено пломбу на 4 і 5 зуб. Лікар виписала акт робіт з рахунком на 518 грн та повідомила, що заклад надає гарантію на пломби на 6 місяців, однак, вона не підозрювала, що в медичну картку пацієнта так і не буде внесений необхідний запис з приводу звернення до лікаря та проведеного лікування. Через три місяці вона звернулася з метою гарантійного лікування 5 зуба, однак, їй відмовили в такому лікуванні через відсутність в електронній та паперовій картці запису, через що лікарю винесено догану. Зазначає, що записи з`явилися пізніше, коли вона оскаржила дії, що є доказом відсутності з 05.01.2017 по 03.04.2017 будь-якого запису про лікування зуба в картках. За лікування нею було сплачено 181 грн, а також 56 грн за рентген. Вартість коронки 1 200,00 грн. Всі послуги за неякісне лікування становлять 1 696,00 грн.

Загальна сума матеріальних витрат складає 13 846 грн (вартість послуг за неякісне лікування 1696 грн + імплант вартістю 12 000 грн + 150 грн за виготовлення ксерокопій).

Зазначає, що записи в паперовій картці на сторінці 4, а також на сторінках 15 та 17 підроблені. Електронна картка містила, на той час, один запис про лікування 27.01.2017 зуба №2, який є недостовірним, адже в цей час вона перебувала на лікуванні в санаторії с. Северинівка Жмеринського району, але згодом з`явились інші записи, що надавались відповідачем при розгляді справи в суді. Позивач зазначає, що ні вона, ні члени її сім`ї не надавали згоди на обробку їх персональних даних в електронному вигляді, вона та її родинна неодноразово зверталася до відповідача про надання права доступу до її персональних даних та знищення всієї інформації з незаконно присвоєними цифровими ідентифікаторами, однак їй відмовлено та принижено.

Моральна шкода полягає в неодноразовому зверненні до медичного закладу з приводу небажання електронного обліку, жорстке протистояння у доказах , обливання брудом, приниження честі та гідності.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2019 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення матеріальних витрат в розмірі 501,50 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2019 року позов задоволено частково.

Зобов`язано МКП Медичний стоматологічний центр видалити з електронної бази МКП Медичний стоматологічний центр персональні дані ОСОБА_1 . В решті вимог відмовлено.

Стягнуто з МКП Медичний стоматологічний центр на користь держави 768,40 грн судового збору.

Відповідно до ст. 267 ЦПК України відстрочено виконання цього рішення до набрання законної сили судового рішення в цивільній справі №127/15353/17 за позовом ОСОБА_1 до МКП Медичний стоматологічний центр , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить: - скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові щодо видалення з протизаконно створеної електронної бази даних відповідача негайно її персональних даних, негайно усієї конфіденційної інформації членів її родини, ведення подальшого обліку на паперових носіях, відшкодування матеріальної та моральної шкоди; - визнати дії відповідача протиправними, також дії судді протиправними та зобов`язати її вилучити усі примірники протизаконного рішення для знищення всієї розміщеної з порушенням закону, по-перше, ганебної неправдивої конфіденційної інформації про неіснуючу хворобу, по-друге, видалення її паспортних даних і всієї інформації, що без потреби, протизаконно розміщена про неї під текстом рішення та розголошена згідно ст. 277 ЦК України.

Мотиви апеляційної скарги зводяться до того, що судом не надано оцінки тому, що позивач та члени її родини неодноразово зверталися до відповідача з обґрунтованими вимогами про надання доступу до інформації про них та про видалення їхніх персональних даних з електронної системи закладу, однак заклад відмовив у задоволенні таких звернень; судом викладено в рішенні недостовірну інформацію, яка має бути спростована; судом безпідставно відмовлено в призначенні експертизи електронної та паперової карток; судом без потреби, її відома, дозволу та попередження розміщено під текстом рішення всі її персональні дані, однак, вона не надавала суду згоди на обробку своїх персональних даних; судом порушено вимоги щодо всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи; судом не визнано дії відповідача протиправними; суд став на заваді дослідження фіктивності записів створеної в протизаконний спосіб електронної картки та не врахував того, що записи в електронній та паперовій картці мають бути ідентичними; судом незаконно відмовлено у стягненні матеріальної та моральної шкоди.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві МКП Медичний стоматологічний центр просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Від третьої особи відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що збір даних в електронному форматі стоматологічним центром був проведений з порушенням вимог закону, так як згода ОСОБА_1 на обробку її персональних даних в електронному форматі відсутня, а тому такі дані підлягають видаленню.

Крім того, вимоги позову про заборону в подальшому розміщення будь-якої інформації в електронній системі щодо неї та її сім`ї, а також присвоєння будь-яких ідентифікаторів людини та про ведення медичної документації щодо неї та її сім`ї виключно на паперових носіях не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки фактично порушене право. При цьому, кожна особа може звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а в інтересах інших осіб лише при наявності відповідних повноважень.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування майнової та моральної шкоди.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в МКП Медичний стоматологічний центр надавалася медична допомога.

Між сторонами існує спір з приводу лікування правового верхнього зуба, який є предметом розгляду в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до МКП Медичний стоматологічний центр , за участі третьої особи ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди (справа №127/15353/17). У даній справі призначена судово-медична експертиза щодо вірності (правильності) проведеного лікування.

Відповідні записи про надання медичної допомоги ОСОБА_1 велися як в медичній картці стоматологічного хворого в паперовій формі (форма №043) (а.с.3-12 т.2), так і в електронному форматі (а.с.18-23 т.2).

При цьому записи в електронній формі медичної картки велися лише протягом двох років (розпочаті 03.06.2015 та останній запис внесений 18.04.2017).

Електронний формат ведення медичної картки в МКП Медичний стоматологічний цент був запроваджений на реалізацію та виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2012 №546 Про затвердження Положення про електронний реєстр пацієнтів та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 30.08.2012 №666 Про затвердження порядку ведення електронного реєстру пацієнтів Вінницької, Дніпропетровської, Донецької областей та м. Києва .

Його функціонування в закладі було припинене у зв`язку із запровадженням МІС Доктор ЕЛЕКС , що підтверджується наказом головного лікаря МКП Медичний стоматологічний центр від 28.03.2016 №85/4 ( пункт 3) (а.с.59, т.2.).

Із змісту вищевказаних нормативних актів слідує, що електронний реєстр пацієнтів - єдина інформаційна система збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, оновлення, використання і поширення шляхом розповсюдження, реалізації, передачі, а також знищення відомостей про фізичну особу та отриману нею медичну допомогу (п. 3 Положення №546).

Заклади охорони здоров`я усіх форм власності зобов`язані вносити до електронного реєстру пацієнтів відомості про згоду пацієнта на обробку персональних даних за встановленою МОЗ формою (п. 5 Положення №546).

Відповідно до ст. 11 Закону України Про інформацію , інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди , крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про захист персональних даних , згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди , крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст.6 Закону України Про захист персональних даних ).

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 8 Закону України Про захист персональних даних , суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

У ч. 3 ст. 15 Закону України Про захист персональних даних зазначено, що персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи, що на момент внесення запису до електронної картки обов`язковою умовою була наявність відповідної згоди особи, та встановивши, що згода ОСОБА_1 на обробку її персональних даних в електронному форматі відсутня, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зібрані дані підлягають видаленню, так як їх збір в електронному форматі був проведений з порушенням вимог закону.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

Як слідує із апеляційної скарги, ОСОБА_1 фактично не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача видалити з електронної бази МКП Медичний стоматологічний центр її персональні дані.

Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові щодо видалення з протизаконно створеної електронної бази даних відповідача негайно її персональних даних, негайно усієї конфіденційної інформації членів її родини.

Натомість, звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 просила видалити з електронної бази даних МСЦ всі незаконно, без відома та згоди , зібрані персональні дані та використанні проти неї.

Із вказаного слідує, що вимоги, зазначені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, нею в суді першої інстанції не заявлялися, виходять за межі позову, а тому не можуть бути розглянуті апеляційним судом в цій частині.

Доводи апелянта про безпідставну відмову суду першої інстанції в призначенні експертизи електронної та паперової карток не беруться колегією суддів до уваги.

Так, з матеріалів справи слідує, що суд першої інстанції двічі відмовляв у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи як електронної та паперової документації, так і лише паперової медичної картки.

Основною підставою для відмови у задоволенні таких клопотань було те, що обставини, які просить встановити позивач не входять в предмет доказування, а також те, що записи в паперовій картці та їх недостовірність не є предметом розгляду в даній справі.

Питання доцільності призначення експертизи було вирішено судом першої інстанції із наведенням обґрунтованих причин відмови у її призначенні.

В апеляційній скарзі апелянт не зазначає, в чому саме полягає незаконність суду першої інстанції при відмові у призначенні експертизи, а доводи в цій частині фактично зводяться до незгоди з позицією суду.

Крім того, питання необхідності призначення експертизи вирішувалося також апеляційним судом та ухвалою апеляційного суду від 21 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи. Мотивами такої відмови було те, що позивач не мотивувала потребу у спеціальних знаннях, необхідних для з`ясування обставин, що мають значення для справи, а лише обґрунтувала необхідність встановити певні обставини при проведені експертизи. Позовних вимог, які б були наслідком незаконних дій з боку працівників медичного закладу, позивач не заявляла.

Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги в частині того, що судом першої інстанції не враховано, що записи в електронній картці повинні бути ідентичними записам паперової картки.

Так, із змісту рішення слідує, що судом було встановлено, що не всі записи, які містяться в паперовій картці, містяться в електронному форматі, однак, суд прийшов до висновку, що вказана обставина не дає підстави стверджувати про недостовірність інформації в електронному форматі.

Крім того, судом зазначено, що недостовірність, тобто не відповідність, у даному випадку це не лише дата та час внесення запису в документ, а і підтвердження фактичного проведення лікування (надання допомоги).

Не впливають на правильні висновки суду першої інстанції твердження апелянта про те, що відмова суду у задоволенні позову в частині заборони подальшого розміщення будь-якої інформації в електронній системі щодо неї та її сім`ї, а також присвоєння будь-яких ідентифікаторів людини, та ведення подальшого обліку щодо неї та її сім`ї виключно на паперових носіях, порушує закон та відтягує час на судову тяганину.

Оскільки встановивши, що визначений позивачем спосіб захисту шляхом заборони вчинення певних дій в подальшому є вимогою на майбутнє та не передбачений законом, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову позову в цій частині. При цьому, судом наголошено, що кожна особа може звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, в інтересах інших осіб лише при наявності відповідних повноважень.

Також є безпідставними твердження апелянта про незаконність рішення суду в частині відмови у відшкодуванні матеріальної шкоди.

Так, з позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду, яка полягала у витратах, пов`язаних з лікування зуба.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У п. 2 постанови Пленуму ВСУ від 27 березня 1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Тобто, для відшкодування шкоди необхідно встановити обставину заподіяння такої майнової шкоди, неправомірність дій заподіювача шкоди та безпосередній причинний зв`язок між діями заподіювача шкоди та спричиненням майнової шкоди.

Колегія суддів зазначає, що правильність лікування зуба не є предметом даного судового розгляду, без вирішення якого неможливо встановити причинний зв`язок між понесеними витратами та діями особи, а тому вимоги в частині відшкодування шкоди (понесених витрат та ймовірних витрат) задоволенню не підлягають, як і не підлягають відшкодуванню витрати на виготовлення копій документів, оскільки вони не є шкодою та не відносяться до судових витрат.

Твердження апелянта про незаконність рішення суду в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди також є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не спростовано висновок суду першої інстанції в частині недоведення нею належними доказами спричинення їй моральної шкоди та в чому вона полягає.

Доводи апеляційної скарги в частині стягнення моральної шкоди аналогічні доводам, наведеним позивачем в першій інстанції.

Крім того, з апеляційної скарги слідує, що моральну шкоди позивач бажає стягнути з відповідача не тільки на свою користь, а також на користь своєї сім`ї, в інтересах яких ОСОБА_1 до суду із позовом не зверталася.

Апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що наявність між сторонами спору, неприязних відносин, певна лінія поведінки кожної із сторін при захисті своїх прав в судовому процесі не є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не оголосив дій відповідача протиправними не беруться колегією суддів до уваги, оскільки ОСОБА_1 , зазначаючи як в позові, так і в апеляційній скарзі про незаконність дій з боку працівників медичного закладу, підробку записів та підписів, тощо, позовних вимог про визнання протиправними таких дій не заявляла.

Тому не може бути розглянута апеляційним судом вимога скарги про визнання дій відповідача протиправними.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що в рішенні суду зазначено ганебну неправдиву конфіденційну інформацію про неіснуючу хворобу, а також без потреби, її відома, дозволу та попередження під текстом рішення зазначено всі її персональні дані.

Вимоги до змісту рішення суду визначені ст. 265 ЦПК України.

У частині першій вказаної статті зазначено, що рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

В описовій частині рішення зазначаються, в тому числі, заяви, клопотання (п.2 ч.3 ст. 265 ЦПК України).

Судом на виконання вимог п. 2 ч. 3 ст. 265 ЦПК України в описовій частині рішення суду зазначено надану позивачем відповідь на відзив у формі заперечення із узагальненням його змісту, зокрема в чому полягає на думку позивача моральна шкода, а не, як стверджує ОСОБА_1 , встановлено обставину щодо її хвороби.

Також відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, в тому числі, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

На виконання вимог п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення судом зазначено визначені вказаним пунктом відомості про учасників справи.

Враховуючи викладене, вимога апеляційної скарги про визнання (у зв`язку з зазначенням в рішенні суду вищевказаних відомостей) дій судді протиправними та зобов`язання його вилучити всі примірники судового рішення для знищення такої інформації задоволенню не підлягає, оскільки вона не ґрунтується на вимогах закону.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також не погоджується із наданням судом відстрочення виконання рішення суду, оскільки на її думку це призведе до відтягування строку видалення інформації щодо неї з електронної бази відповідача.

При цьому, мотивів, з яких не може бути відстрочено виконання рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не наведено.

Висновок суду в частині необхідності відстрочення виконання рішення суду у даній справі на підставі ст. 267 ЦПК України до набрання законної сили рішенням у справі №127/15353/17 є правильним, оскільки дані про проведене лікування та наданні медичні послуги є доказом в іншій справі, яка перебуває на розгляді в суді та їх видалення може порушити права особи та не забезпечить їх захист.

Решта мотивів апеляційної скарги (щодо спростування викладеної в рішенні суду інформації, необхідності вилучення незаконно розміщеної в рішенні суду інформації, та інші, які не описані вище) не ґрунтуються на вимогах закону, не стосуються розгляду даної цивільної справи, деякі з них є незрозумілими по своїй суті, що унеможливлює надання їм оцінки, а тому не беруться до уваги апеляційним судом при перегляді справи.

Інші доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви та їм було надано відповідну оцінку судом першої інстанції, які в свою чергу не були спростовані апелянтом.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, тому рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2019 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.С. Панасюк

М.М. Якименко