Постанова

від 10.12.2019 по справі 922/2594/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2019 р. Справа № 922/2594/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Зубченко І.В., суддя Медуниця О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача - Єфременко О.О. - Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6537/10 від 23.03.2018; довіреність № 14-192 від 17.05.2019,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3331 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2019 (повне рішення складено 02.10.2019, суддя Пономаренко Т.О.) у справі № 922/2594/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Житлово-будівельного кооперативу "Бородиновський", м.Харків,

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Бородиновський", в якій просив суд стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Бородиновський" борг у сумі 16 727,44 грн., з яких 13 630,36 грн. - пеня, 1 119,32 грн. - 3% річних, 1977,76 грн. - інфляційні витрати, а також судові витрати у розмірі 1921,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема п.6.1 Договору №2068/16-ТЕ-32 від 21.12.2015, що, на думку позивача, є підставою для застосування господарських санкцій.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2019 у справі № 922/2594/19 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення про відмову у стягненні пені у розмірі 13 630,36 грн., 3% річних у розмірі 1 119,32 грн., інфляційних витрат у розмірі 1977,76 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що погашення заборгованості за переданий позивачем відповідачу природний газ за період з січня по квітень 2016 року було здійснено у повному обсязі до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то відповідно до положень вказаного Закону, нараховані на таку заборгованість пеня, інфляційні та 3% річних підлягають списанню; до заборгованості, що виникла та була погашена споживачем до набрання чинності 30.09.2016 Законом , не можуть бути застосовані правила та вимоги щодо необхідності включення підприємства до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2019 у справі № 922/2594/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Судові витрати просить покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що:

- місцевий господарський суд неправомірно застосував до даних правовідносин положення ч. 3 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії , оскільки в матеріалах справи не міститься жодних доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості;

- судом першої інстанції не встановлено приналежність відповідача до підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг та, відповідно, не виникає підстав для обмеження у спірних господарських правовідносинах між позивачем та відповідачем нарахування та стягнення пені, інших штрафних санкцій.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 поновлено позивачу пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2019 у справі № 922/2594/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2019 у справі № 922/2594/19. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. Встановлено учасникам справи строк для подання до Східного апеляційного господарського суду заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги відповідача, з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи. Зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2019 у справі № 922/2594/19.

15.11.2019 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, Житлово-будівельного кооперативу "Бородиновський", (вх.№ 10818), в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2019 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В. (суддя-доповідач), суддя Медуниця О.Є., суддя Зубченко І.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 призначено справу № 922/2594/19 до розгляду на 10.12.2019 та повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скаргу, просить оскаржуване рішення суду скасувати та задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, 09.12.2019 на адресу суду від його представника надійшло клопотання (вх. № 11607) про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечення явки свого представника в дане судове засідання.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглядаючи заявлене клопотання, судова колегія зазначає, що оскільки явка представників учасників провадження у справі обов`язковою не визнавалась, а їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору, беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, та зважаючи на те, що відкладення є правом суду, а не обов`язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, судова колегія дійшла висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відсутність представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Бородиновський" (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 2068/16-ТЕ-32 (а.с.19-25,т.1).

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2.Договору).

Пунктом 2.1. Договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 80 тис. куб. м., у тому числі по місяцях: січень - 30, лютий - 25, березень - 25.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п.3.4.Договору).

Ціна за 1000 куб. м газу за цим договором в період з 01 січня 2016 до 31 березня 2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1 770,74 грн., збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 806,15 грн., крім того ПДВ - 20% - 361,15 грн., крім того ПДВ - 20% - 361,23 грн, всього з ПДВ - 2 167,38 грн. (п.5.2.Договору).

Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1.Договору).

При невиконання споживачем вимог, передбачених п. 6.1. цього договору, постачальник має право обмежити або припинити постачання газу споживачу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору (п.6.2 Договору).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п.8.1 Договору).

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору від зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, на який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій (п.10.1.Договору).

У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку (п.10.2.Договору).

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років (п.10.3 Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2015 до договору постачання природного газу від 21.12.2015 №2068/16-ТЕ-32 викладено пункт 5.1,5.2 статті 5 "Ціна газу" Договору у наступній редакції:

"Регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків і зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, а період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758.

Тарифи на траспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" установлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), і є обов`язковими за цим договором з моменту введення їх в дію.

5.2. Ціна за 1000 куб. м газу за цим договором в період з 01 січня 2016 до 31 березня 2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1 770,74 грн., крім того податок на додану вартість - 20%.

До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" - 498,70 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 598,44 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 269,44 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 723,33 грн." (а.с.26-27 т.1).

Додатковою угодою № 2 від 29.01.2016 до договору постачання природного газу від 21.12.2015 №2068/16-ТЕ-32 викладено пункт 1.3 статті 1 "Предмет договору" Договору у наступній редакції:

"1.3. За цим договором може бути поставлений газ власного видобутку (газ, видобутий на території України та/або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України)" (а.с.28 т.1).

Додатковою угодою № 3 від 31.03.2016 до договору постачання природного газу від 21.12.2015 №2068/16-ТЕ-32 викладено пункт 5.1 ьа 5.2 статті 5 "Ціна газу" Договору у наступній редакції:

"5.1. Регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків і зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, а період з 01 квітня 2016 по 30 квітня 2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758.

5.2. Ціна за 1000 куб. м газу за цим договором в період 01 квітня 2016 по 30 квітня 2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1 770,74 грн., крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати з ПДВ - 2 124,89 грн.

Викладено абзац другий пункту 6.1 статті 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" Договору у наступній редакції:

"Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу".

Статтю 12 "Строк дії договору" Договору викладено у наступній редакції:

"Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 30 квітня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення" (а.с.29-31 т.1).

Так, на виконання умов договору Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у період з січня 2016 року по квітень 2016 року передало Житлово-будівельному кооперативу "Бородиновський" природний газ на загальну суму 168 417,22 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, підписаними представниками та скріпленими печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень (а.с.32-35,т.1).

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача за природний газ, поставлений йому з січня 2016 року по квітень 2016 року погашена повністю до 27.10.2016 (а.с.16-18,т.1).

Таким чином, оплата за прийнятий газ була здійснена Житлово-будівельним кооперативом "Бородиновський" в повному обсязі, проте з порушенням встановлених у Договорі № 2068/16-ТЕ-32 строків, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було нараховано пеню у розмірі 13 630,36 грн., 3 % річних у розмірі 1 119,32 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 977,76 грн. на суму заборгованості, що й стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відмова в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат мотивована судом першої інстанції тим, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами для виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою договір постачання природного газу № 2068/16-ТЕ-32 від 21.12.2015 є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами і відповідає вимогам статті 714 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.

У ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

При цьому, судом встановлено, що позивачем в даній справі заявлено до стягнення штрафні санкції та компенсаційні втрати, що виникли у зв`язку з несвоєчасними розрахунками відповідача за поставлений природний газ, який використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 Договору).

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон від 03.10.2016 № 1730-VI), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, згідно статті 3 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII.

За приписами частини першої статті 5 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом від 03.10.2016 № 1730-VIII; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас, частиною 3 статті 7 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів частини третьої статті 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.

Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII, тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення доказ включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом , не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, на момент набрання чинності Закону України від 03.10.2016 № 1730-VIII заборгованість відповідача за спожиті енергоносії була погашена 27.10.2016 (до 30.11.2016).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірних висновків про те, що заявлені до стягнення пеня, 3 % річних та втрати від інфляції, нараховані позивачем у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії, і така заборгованість погашена відповідачем до набрання чинності Законом України від 03.10.2016 № 1730-VIII, підлягають списанню відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону, а виконання даної норми (списання санкцій) не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 925/108/18, від 04.04.2019 у справі № 906/576/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскільки погашення заборгованості за переданий позивачем відповідачу природний газ з січня 2016 року по квітень 2016 року було здійснено у повному обсязі до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то відповідно до положень вказаного Закону, нараховані на таку заборгованість пеня, інфляційні та 3% річних підлягають списанню, що позивачем зроблено не було.

В апеляційній скарзі позивач стверджує, що судом першої інстанції неправомірно застосовано норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон) до спірних правовідносин, оскільки виходячи з аналізу статей 1-3 Закону , учасниками процедури врегулювання заборгованості (що включає в себе у тому числі і списання заборгованості) є теплопостачальні і теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру, водночас матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії, тому застосування частини 3 статті 7 Закону є неправомірним. На думку апелянта, аналогічні правові позиції викладено у постановах Вищого господарського суду України, зокрема у справах № 910/15010/16, № 910/16766/13, № 914/2851/16, № 922/1110/15, № 908/3125/16, № 922/4355/14, № 908/2114/16, № 910/17076/16, № 914/1111/16, № 912/3303/16, № 927/1442/15, № 910/15873/13, № 917/348/16, № 911/3951/16, № 911/3951/16.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що в зазначених постановах відсутній висновок щодо необхідності включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а зазначення про включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства для здійснення процедури врегулювання заборгованості є наведенням фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, а не правовою позицією Верховного Суду про необхідність включення підприємства до вказаного реєстру для застосування частини 3 статті 7 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII.

Водночас, частина 3 статті 7 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII є нормою прямої дії, застосування якої не потребує включення підприємства до вказаного реєстру.

Крім того, колегія суддів бере до уваги те, що відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Житлово-будівельного кооперативу "Бородиновський" (а.с.62-67 т.1), діяльність відповідача полягає у комплексному обслуговуванні об`єктів, що відповідає умовам п.1.2 Договору та узгоджується з приписами частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

В ході апеляційного провадження представником відповідача Тарасенко Д.Ю. надано клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за розгляд даної справи в Східному апеляційному господарському суді в розмірі 2 000,00 грн.

Колегія суддів вважає правомірним покладення витрат на професійну правничу допомогу на позивача, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідач надав суду: Договір про надання правової допомоги адвокатом Тарасенко Д.Ю. від 22.08.2019 з Додатком №1 від 22.08.2019, акт приймання-передачі наданих послуг №3 від 14.11.2019, ордер на надання правничої допомоги ЖБК «Бородиновський» від 22.08.2019 у господарському суді Харківської області, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Тарасенко Д.Ю., додаток № 3 до договору від 13.11.2019, рахунок-фактура № 14/11/19 від 14.11.2019.

Враховуючи, що відповідачем доведено понесені витрати на професійну правову допомогу під час розгляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими вищевказаними доказами та покладаються на позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2019 у справі № 922/2594/19 - без змін.

Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача, Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, на рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2019 у справі № 922/2594/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2019 у справі № 922/2594/19 залишити без змін.

Клопотання Житлово-будівельного кооперативу «Бородиновський» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, б.6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Бородиновський» (61145, Харківська область, м. Харків, вул. Клочківська, б.115, кв.93, код ЄДРПОУ 22684789) витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 13.12.2019.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.Є. Медуниця