Рішення

від 27.11.2019 по справі 910/8468/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2019Справа № 910/8468/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д.Ю., розглянувши у загальному позовному провадженні господарську справу

за позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма В.Ю."

про стягнення 7 646 319, 43 грн.

представники сторін:

від позивача: Поліщук Ю.В. - предствник за довіреністю № Ц/6-63/273-18 від 28.12.2018 р.

від відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма В.Ю." (далі - ТОВ "Максіма В.Ю.", відповач) про стягнення неустойки за договором оренди у сумі 7 646 319, 43 грн.

У обґрунтування своїх вимог АТ "Українська залізниця" посилається на порушення відповідачем умов договору № 3144 від 19.05.2006 р. про оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, в частині своєчасного повернення майна (звільнення приміщення) після закінчення строку дії вказаного договору. Оскільки відповідач продовжує користуватись орендованим приміщенням без належної правової підстави, позивач вважає, що ТОВ "Максіма В.Ю." має сплатити неустойку, передбачену ч. 2 ст. 785 ЦК України, у сумі 7 646 319, 43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

У строк, встановлений законом, відповідач надав відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що ні до, ні після закінчення строку дії договору оренди від АТ "Українська залізниця" не надходили заяви про припинення вказаного договору чи заперечень щодо продовження користування відповідачем орендованим майном. За таких обставин відповідач вважав, що договір оренди № 3144 від 19.05.2006 р. є продовженим на той самий строк відповідно до ст. 764 ЦК України, тому обов`язку з повернення орендованого майна у орендаря не виникло, а відтак - відсутні підстави для нарахування неустойки. Також відповідач зазначив, що на час укладення договору оренди та додаткових угод до нього АТ "Українська залізниця" не була власником нерухомого майна, що передавалось в оренду, а тому позивач не володів повним обсягом правосуб`єктності на укладення таких угод, що свідчить про наявність підстав для відмови у позові.

У підготовчому засіданні представник відповідача заявив клопотання про усунення недоліків позовної заяви та залишення позову без руху, оскільки позивач направив відповідачу не всі додані до позову документи. У вказаному клопотанні судом було відмовлено, як необгрунтованому, ухвалою від 05.08.2019 р., занесеною до протоколу судового засідання, з огляду на те, що питання про дотримання позивачем вимог ст. 162-164, 172-174 ГПК України при подачі даного позову вирішувалось судом під час відкриття провадження у даній справі. Зокрема, судом була досліджена кількість додатків до позову, направлених позивачем як до суду, так і до відповідача, та враховано, що більша частина наданих суду доказів знаходиться у відповідача, як сторони укладеного з АТ "Українська залізниця" договору, за участі якої складались документи при виконанні умов договору оренди, та з якою велась переписка щодо повернення орендованого майна. При цьому було встановлено, що всі інші докази, відсутні у відповідача, але долучені до позову, були направлені йому позивачем разом із копією позовної заяви, що вбачається з переліку додатків, які містяться у позові, а також були надані у судовому засіданні представником позивача під час розгляду заявленого ТОВ "Максіма В.Ю." клопотання про залишення позову без руху.

Також під час підготовчого засідання від ТОВ "Максіма В.Ю." надійшло клопотання про залучення до розгляду справи Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, мотивоване тим, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - РВ ФДМУ по м. Києву) було первісним орендодавцем майна за договором оренди № 3144 від 19.05.2006 р., укладеного з відповідачем. Розглянувши заявлене клопотання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 03.10.2019 р., відмовив у його задоволенні, оскільки вважав, що РВ ФДМУ по м. Києву втратило статус орендодавця, про що була укладена додаткова угода до вказаного договору, а тому рішення у даній справі не буде стосуватись прав та обов`язків зазначеної особи та у її залученні до розгляду справи немає необхідності.

Також у підготовчому засіданні ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 р. було відмовлено відповідачу у задоволенні його заяви про відвід головуючого судді від розгляду даної справи з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

Крім того, до початку розгляду справи по суті, відповідач заявив клопотання про відкладення судового засідання до отримання ним додаткових доказів по справі, однак, оскільки у подальшому наявність таких доказів була спростована, суд відмовив у його задоволенні ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання.

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, подав клопотання про відкладення розгляду справи, у якому судом було відмовлено, як необґрунтованому. У минулому судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Установлено, що 12.05.2006 між РВ ФДМУ по м. Києву (орендодавець) та ТОВ "Максіма В.Ю." (далі - орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3144 (надалі - договір). Відповідно до умов вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 366,0 кв.м., розміщене в будівлі Головного вокзалу (Центральний) за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1, що знаходиться на балансі вокзалу станції Київ - Пасажирський Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

За змістом п.п. 2.4, 5.7 договору у разі припинення договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю/балансоутримувачу майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.

Договір укладено на п`ять років - з 19.05.2006 по 19.05.2011 включно (п. 10.1). За умови відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах з урахуванням змін чинного законодавства на дату продовження цього договору. Чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п.п. 10.5, 10.9 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного договору РВ ФДМУ по м. Києву передало відповідачу в оренду нерухоме майно загальною площею 366,0 кв.м., розміщене в будівлі Головного вокзалу (Центральний) за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1, що підтверджується актом приймання-передачі від 19.05.2006 р.

У подальшому, у зв`язку з утворенням ПAT "Укрзалізниця" та передачею позивачу на баланс орендованого майна: загальною площею 366,0 кв.м., розміщеного в будівлі Головного вокзалу (Центральний) за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1, а також у зв`язку із внесенням цього майна до статутного капіталу ПAT "Укрзалізниця", учасниками орендних відносин був укладений додатковий договір № 3144/06 від 29.04.2016 р., відповідно до якого новим орендодавцем нерухомого майна сторони визначили ПAT "Укрзалізниця", тобто відбулась заміна орендодавця.

Судом встановлено, що передача новим орендарем (AT "Укрзалізниця") у користування ТОВ "Максіма В.Ю." нерухомого майна загальною площею 366,0 кв.м., розміщеного в будівлі Головного вокзалу (Центральний) за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1, відбулась на підставі акту приймання-передачі нерухомого (або іншого) майна від 29.04.2016 р.

Також матеріали справи свідчать, що у подальшому між ПAT "Укрзалізниця" та ТОВ "Максіма В.Ю." укладались додаткові угоди, якими сторони вносили зміни до договору оренди, зокрема, щодо площі орендованих приміщень, розміру орендної плати. Також установлено, що на підставі акту приймання-передачі від 13.06.2017 р. частина приміщення загальною площею 69,95 кв.м. була повернута орендарем позивачу. Отже, у користуванні у відповідача залишилось нерухоме майно площею 296,05 кв.м.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України). Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, яке перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 статті 763 ЦК України, ч. 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст. 284 ГК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За змістом ч. 2 статті 291 ГК України, ч. 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також п. 10.9 договору оренди, укладеного сторонами, - договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається з п. 10.1 договору (в редакції додаткової угоди від 23.04.2018 р.), сторони визначили кінцевий термін дії договору - по 30.06.2018 р. включно, отже, починаючи з 01.07.2018 р. договір оренди є припиненим.

Відповідач вказував, що хоч такі умови і наявні у договорі, проте, він вважав, що договір продовжив свою дію на новий строк, оскільки повідомлення про припинення оренди від позивача не надходило, а орендар продовжив користуватись орендованим майном та сплачував орендні платежі.

З цього приводу суд зазначає, що, дійсно, згідно з частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Так само, відповідно до умов п. 10.5 договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміни його умов після закінчення строку його дії протягом 1 місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Тобто, після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий строк, на який він був укладений, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець (п. 4.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

У той же час, судом встановлено, що до закінчення дії договору оренди позивач (орендодавець) листами від 11.04.2018 р. та від 27.04.2018 р. повідомив відповідача, що 30.06.2018 р. сплив строк дії договору і він продовжуватись не буде, у зв`язку з чим ТОВ "Максіма В.Ю." необхідно було звільнити орендоване приміщення і повернути його АТ Укрзалізниця по акту приймання-передачі.

Як свідчать матеріали справи, указані листи були отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 11.05.2018 р. (щодо листа від 27.04.2018 р.), а також листом-відповіддю ТОВ "Максіма В.Ю." № 155 від 15.06.2018 р. на лист АТ Укрзалізниця від 11.04.2018 р., де орендар підтвердив факт закінчення 30.06.2018 р. строку дії договору оренди. У цій же відповіді вказав про його першочергове право на укладення нового договору оренди та просив позивача повідомити умови участі у електронному аукціоні по відбору орендаря нерухомого майна.

Отже, в даному випадку мали місце повідомлення про припинення договору оренди та заперечення позивача щодо продовження дії договору. При цьому суд приймає до уваги те, що частина 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не встановлює форму заяви про припинення договору оренди, така вимога може бути викладена у листі, заяві, повідомленні, телефонограмі. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди та її направлення у межах строку встановленого законом. При цьому сторони договору оренди не обмежені в праві заявляти про припинення або зміну умов договору, як протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії вказаного договору (висновок Верховного Суду у постанові від 08.07.2019 р. по справі № 906/739/18)

Отже, листи від 11.04.2018 р. та від 27.07.2018 р. суд приймає у якості належних доказів у розумінні ст.ст. 76-78 ГПК України на підтвердження обставин повідомлення орендодавцем (АТ "Укрзалізниця") орендаря (ТОВ "Максіма В.Ю.") про закінчення дії договору оренди № 3144 від 19.05.2006 р. та про відсутність намірів у АТ "Укрзалізниця" продовжувати його дію. Крім того, позивач неодноразово направляв нагадування відповідачу про закінчення дії договору також після спливу місячного терміну (встановленого п. 10.5 договору), про що свідчать листи від 06.08.2018 р., від 29.01.2019 р., від 31.01.2019 р.

Відтак, доводи відповідача про те, що повідомлення про припинення договору оренди йому не надсилалось, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, листом-відповіддю самого відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що орендодавець повідомив орендаря про припинення договору та відмовився продовжувати договірні відносини із відповідачем на новий строк, про що завчасно його повідомив. За таких обставин договір оренди є припиненим і він не міг бути продовженим за наявності заперечень орендодавця.

Щодо доводів відповідача про обмеження повноважень ПАТ "Українська залізниця" при укладенні додаткової угоди № 3144/06 від 29.04.2016 р. до договору оренди та відсутності прав у позивача на нерухоме майно, суд зазначає наступне.

ПАТ "Українська залізниця" було утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23 лютого 2012 року та постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на базі Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття. Статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього, серед іншого, майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу (постанова Кабінету Міністрів України № 200 від 25 червня 2014 р.).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2015 р. між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" та AT "Укрзалізниця" був підписаний передавальний акт, який цього ж дня був затверджений Міністерством інфраструктури України. Відповідно до зведеного переліку майна Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" до статутного капіталу AT "Укрзалізниця" було внесено нерухоме майно, розміщене за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1.

За інформацією з Єдиного державного реєстра юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомості про державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" були внесені 21.10.2015 р. (номер запису: 10701340000060039).

Згідно з пунктами 1, 2 Статуту позивача, ПАТ "Українська залізниця" є юридичною особою та правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації (пункт 12 Статуту).

Відповідно до п.п. 20, 21 Статуту ПАТ "Українська залізниця" має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. ПАТ "Українська залізниця" здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту. За ПАТ "Українська залізниця" закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. ПАТ "Українська залізниця" здійснює користування та розпорядження таким майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом.

Таким чином, у зв`язку із входженням до статутного фонду AT "Укрзалізниця" (яка є правонаступником ПAT "Укрзалізниця") указаного нерухомого майна (у тому числі і того, що є об`єктом оренди), позивач набув законних повноважень на розпорядження об`єктом оренди. Отже, укладення додаткової угоди № 3144/06 від 29.04.2016 р. до договору оренди, відбулось у межах вказаних повноважень, що спростовує доводи відповідача у цій частині.

Твердження ТОВ "Максіма В.Ю." про те, що відповідач продовжує користуватись об`єктом оренди та належним чином сплачує орендну плату та інші платежі за договором № 3144 від 19.05.2006 р., суд відхиляє з тих підстав, що вказані обставини не можуть свідчити про продовження строку дії договору оренди, оскільки, по-перше, саме по собі здійснення оплати за користування орендованим майном не є безспірною ознакою продовження дії договору оренди, а по-друге, за умовами договору (п. 5.14) у разі його припинення орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі. Таким чином, відповідач повинен сплачувати орендну плату за весь час, починаючи від дати припинення договору до дати підписання акту приймання-передачі з повернення нерухомого майна.

Отже, сплата орендних платежів після припинення дії договору не може розцінюватись як згода орендодавця на пролонгацію договору, оскільки відповідач сплачує кошти за фактичне користування майном, при цьому здійснення платежів не є підставою для продовження договору, термін дії якого закінчився (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 09.07.2019 р. по справі № 906/745/18).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що договір оренди є припиненим з 01.07.2018 р. за закінченням строку його дії.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Так само відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 цього Закону договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Указаним нормам закону, кореспондуються пункти 2.4, 2.5 договору оренди, відповідно до яких у разі закінчення терміну дії договору оренди майно повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю, балансотуримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі. Орендар зобов`язаний повернути майно у 10-денний строк з моменту припинення цього договору.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що зважаючи на припинення з 01.07.2018 р. договору оренди № 3144 від 19.05.2006 р., у орендаря виникло зобов`язання повернути предмет оренди орендодавцю, якого ТОВ "Максіма В.Ю." не виконало.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Також згідно з п. 9.1 договору в разі невиконання пункту 2.5 договору, орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Провівши перерахунок заявленої позивачем суми, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача неустойку, нараховану на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з липня 2018 р. по травень 2019 р., у сумі 7 646 319,43 грн., тобто сумі, заявленій позивачем.

За таких обставин позовні вимоги АТ "Укрзалізниця" підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма В.Ю." про стягнення неустойки у сумі 7 646 319, 43 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма В.Ю." (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2А, оф. 306, ідентифікаційний код 31564854) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) неустойку у сумі 7 646 319 (сім мільйонів шістсот сорок шість тисяч триста дев`ятнадцять) грн. 43 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 114 694 (сто чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто чотири) грн. 79 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 27 листопада 2019 року.

Повний текст рішення складений 12 грудня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.