Рішення

від 10.12.2019 по справі 910/12530/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2019Справа № 910/12530/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю . за участі

секретаря судового засідання Максимець В.О. розглянув в порядку загального

позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лайфселл

до Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на

стороні позивача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради

(Київської міської державної адміністрації) Київкінофільм

про припинення дії договору про встановлення сервітуту № БМС-07-Б/702 від

01.07.2015.

За участі представників:

позивача - Дрищ С.С.,

відповідача - Окушко Л.В.,

третьої сторони - не з`явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про припинення дії договору про встановлення сервітуту № БМС-07-Б/702 від 01.07.2015 у зв`язку з закінченням 30.06.2016 строку його дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/12530/19 в порядку загального позовного провадження та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень, призначено підготовче засідання на 08.10.2019, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм".

Відповідачем 04.10.2019 надано суду відзив на позовну заяву, у якому останній заперечував позовні вимоги повністю.

У підготовчому засіданні 08.10.2019 без виходу до нарадчої кімнати було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.11.2019 з метою забезпечення процесуальних прав учасників справи.

До Господарського суду міста Києва 30.10.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" 04.11.2019 подало до Господарського суду міста Києва клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі № 910/125/30/19, призначеного на 05.11.2019.

У підготовчому засіданні 05.11.2019 суд розглянув дане клопотання та відмовив у його задоволенні у зв`язку з його необґрунтованістю.

Крім того, у підготовчому засіданні 05.11.2019 представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу на ознайомлення з відповіддю на відзив та підготовки заперечень. Господарський суд міста Києва задовольнив клопотання представника відповідача і постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та призначив наступне підготовче засідання на 26.11.2019.

До Господарського суду міста Києва 20.11.2019 від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

За результатами підготовчого засідання судом прийнято рішення про закриття підготовчого провадження та призначено судовий розгляд справи по суті у судовому засіданні 10.12.2019.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" заперечував з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 10.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачем (назва підприємства на час укладення договору - ТОВ Астеліт ) та відповідачем 01.07.2015 укладено договір про встановлення сервітуту №БМС-07-Б/702.

Стаття 401 Цивільного кодексу України визначає сервітут як право користування чужим майном що може бути встановлене до земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Таким чином, законодавцем чітко визначено ознаку, за якою сервітут суттєво відрізняється від інших прав користування чужим майном, у тому числі і прав орендатора.

Цією ознакою є неможливість задовольнити певну потребу в інший спосіб, ніж встановленням сервітуту.

Наявність цієї ознаки у матеріалах справи не вбачається.

Відповідно до умов пунктів 1.1-1.4 договору №БМС-07-Б/702 від 01.07.2015 предметом цього договору є обмежене право користування частиною даху та частиною технічного приміщення даху будівель комунальної власності, визначених додатком №1, для розміщення обладнання базових станцій стільникового зв`язку, антено-фідерних пристроїв, телекомунікаційного обладнання та мереж у визначеному місці відповідно до схеми розміщення. Об`єкт (частина даху та приміщення) надається для фактичного розміщення обладнання.

Відповідно до додатку №1 до договору №БМС-07-Б/702 від 01.07.2015 частина даху та приміщення, що передаються у користування позивача, є частиною будівлі по проспекту 40-річчя Жовтня 116 у місті Києві. Балансоутримувач будівлі - КП Київкінофільм .

Пунктом 3.1 договору №БМС-07-Б/702 від 01.07.2015 позивач зобов`язався вносити відповідачу за користування об`єктом розміщення щомісячну плату, яка відповідно до умови пункту 3.3 на момент підписання договору складала 3 305,04 грн.

Відповідно до пунктів 9.1 та 9.2 договір №БМС-07-Б/702 від 01.07.2015 діє до 30.06.2016, з пролонгацією на тих же умовах на один рік у випадку відсутності повідомлення однієї з сторін.

Таким чином, фактично умовами договору його сторони врегулювали передачу у платне строкове користування нежитлове приміщення та частину даху будівлі для встановлення технічних пристроїв стільникового зв`язку, а не задоволення потреб відповідача, які неможливо задовольнити у інший спосіб.

Виходячи з аналізу наведених законодавчих приписів та умов договору, судом встановлено відсутність у даному випадку у відносинах сторін законодавчо визначеної ознаки сервітуту - неможливість задовольнити потребу в інший спосіб, оскільки встановлення постійно діючого обладнання можна здійснити у декілька десятків способів, у тому числі і розміщення його в іншому місці, в іншій будівлі або інженерній споруді.

Відповідно до частини п`ятої статті 403 Цивільного кодексу України встановлення сервітуту не веде до позбавлення власника майна, щодо якого встановлений сервітут, прав володіння, користування та розпорядження цим майном.

Зокрема, пункти 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4, 4.1.6, 4.2.2 та 4.2.3 свідчать, що метою укладення договору було передання права володіння та користування частинами дахового приміщення та частиною даху позивачу.

Використання у тексті договору терміну сервітут та похідних від нього термінів не означає виникнення у сторін відповідних правовідносин.

У даному випадку укладений відповідачем та позивачем господарсько-правий договір не є договором про встановлення сервітуту.

У даному випадку мова йде про орендні відносини, яким надано сторонами договору зовнішню форму сервітутних.

Таким чином, має місце укладення відповідачем та позивачем удаваного правочину.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (частина друга статті 235 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що у даному випадку наявні орендні відносини сторін, врегульовані параграфом п`ятим глави 30 Господарського кодексу України та главою 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За правовими приписами статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідачем вірно наведено та підкреслено в абзаці другому сторінки шостої відзиву умову пунктів 9.1 та 9.2 укладеного сторонами у справі договору №БМС-07-Б/702 від 01.07.2015.

До відзиву додано листи позивача (додаток 8) кожен з яких містить повідомлення про відсутність наміру позивача продовжувати дію договору.

Оскільки пунктами 9.1 та 9.2 договору №БМС-07-Б/702 від 01.07.2015 не визначені чіткі вимоги щодо форми повідомлення, а лише встановлено обов`язковість його направлення не пізніше як за місяць до закінчення дії договору, суд встановлює, що кожен з отриманих відповідачем листів, у тому числі (за нумерацією вхідної кореспонденції відповідача) лист №19-255 від 29.02.2016, є повідомленнями про відсутність наміру сторони продовжувати строк дії договору, заявленими не пізніш як за місяць до його закінчення.

Суд відхиляє твердження позивача про припинення зобов`язань за договором з лютого 2016 року, оскільки відповідно до приписів статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору не допускається.

Таким чином, договір №БМС-07-Б/702 від 01.07.2015 є припиненим з 01.07.2016 відповідно до статті 291 Господарського кодексу України у зв`язку закінченням строку, на який його було укладено.

Суд не надає правової оцінки доводам сторін про наявність чи відсутність у відповідача правосуб`єктності на час укладення та виконання договору №БМС-07-Б/702 від 01.07.2015, оскільки предметом даного судового розгляду не є вимога про визнання договору недійсним. Крім того, питання наявності права у різних комунальних підприємств передавати у користування певне майно комунальної власності має вирішуватись у встановленому Законом порядку за участі органу місцевого самоврядування та цих підприємств. Залучення та використання при вирішенні подібних спорів суб`єктів підприємницької діяльності, які є користувачами цього майна є неприпустимим. Стягнення подвійної орендної плати у такому випадку також є неприпустимим, з огляду на вимоги статті 3 Цивільного кодексу України.

Судом відхилено доводи відповідача з посиланням на пункт 9.3 договору, оскільки цією нормою встановлюється правові наслідки закінчення строку дії, а не правова підстава такого закінчення.

У той же час, суд погоджується з доводами відзиву в частині обрання позивачем неналежного способу захисту свого права. Встановлення юридичного факту не може бути предметом судового розгляду у господарському судочинстві.

Крім того, неможливо припинити зобов`язання, які вже є припиненими більше як три роки.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Лайфселл до Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 13.12.2019

Суддя Т.Ю.Кирилюк