Рішення

від 09.12.2019 по справі 916/2082/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2082/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кисельов Д.Д.(на підставі ордеру);

від відповідача: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аромати здоров`я» (65017, м. Одеса, вул. Цегельнозаводська, буд. 2, корп. А, кв. 53)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармдрайв» (65038, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд.118, прим. 101)

про стягнення 34680,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 22.07.2019 року до Господарського суду одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Аромати здоров`я» вх. ГСОО №2136/19 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармдрайв» , в якій просив суд стягнути з відповідача борг за договором поставки у розмірі 73749,61 грн., яка складається із: 66254,78 грн. - основний борг, 6906,83 грн. - пеня, 588,00 грн. -3% річних, а також стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 6921,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості поставлених товарів, в зв`язку чим за відповідачем станом на 31.03.2019р. рахується заборгованість у розмірі 66 254,78 грн., яка у добровільному порядку відповідачем не погашена, що стало підставою для нарахування пені, а також нарахувань передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України про стягнення яких позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 14.08.2019 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2082/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання на 09.09.2019 року.

У судовому засіданні від 09.09.2019 року судом, враховуючи усне клопотання представника відповідача, ТОВ „Фармдрайв» було поновлено строк для надання заяв по суті спору та постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 07.10.2019р.

23.09.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх. ГСОО №19310/19, в якому позивач наполягає, що станом на 23.09.2019 року, в зв`язку з частковим поверненням товару борг відповідача складає 27887,99 грн. При цьому, звертає увагу суду на те, що звіт відповідачем був направлений лише 05.09.2019р., де зазначено розмір залишку - 169,45 грн. Додатково позивачем було зазначено, що реєстр розрахунків коригувань до податкових накладних не надсилались позивачу, а тому позивач просив суд не приймати до матеріалів справи зазначений документ. Більш того, позивач наполягав, що за умовами договору акт звірки є документом, який встановлює заборгованість сторін.

24.09.2019 року до суду від відповідача надійшла заява вх. ГСОО №19474/19, в якій відповідачем наведено обставини неможливості розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій відповідач зазначав на повернення товару на суму 31040,83 грн., також посилався на неналежність наданих позивачем доказів, зокрема акту звірки, зазначав про відсутність звіту щодо продажу товару.

Також 24.09.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО №19477/19, згідно якого вважає позовні вимоги необґрунтованими, зазначаючи про відсутність обов`язку у відповідача щодо сплати товару за відсутності звіту з його реалізації. При цьому, відповідач наполягає, що на момент звернення з позовом у нього не існувало визначеної позивачем заборгованості, оскільки здійснювались часткові проплати та повернення товару. Також відповідач, звертає увагу суду на те, що оплата товару за умовами договору здійснюється на умовах реалізації з наданням звіту про реалізацію.

Враховуючи, що отримання зазначеного відзиву на позовну заяву не заперечується позивачем, а лише реєстру податкових коригувань, який, за твердженням позивача не було йому направлено, що не спростовано відповідачем, зазначений доказ не приймається судом до уваги.

У судовому засіданні від 07.10.2019 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 11.10.2019 року.

Ухвалою суду від 11.10.2019 року судом було задоволено заяву відповідача вх. ГСОО 19474/19 та призначено розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 25.10.2019 року.

18.10.2019 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог вх. ГСОО № 21422/19, в якій позивач зменшив розмір заборгованості, пені та 3% річних та просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 34680,48 грн., з яких 27887,99 грн. -основна заборгованість, 6253,35 грн. - пеня, 539,14 грн. - 3% річних.

Враховуючи, що вказану заяву подано у строки та порядку передбаченому ст.46 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює подальший розгляд вимог позивача в редакції заяви вх. ГСОО № 21422/19.

25.10.2019 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення вх. ГСОО №22004/19, в яких зазначав про визнання позивачем обставин, з огляду на зменшення розміру позовних вимог, щодо повернення товару, однак заперечував щодо виникнення обов`язку з його оплати після реалізації та надання звіту та заперечував щодо звіту наданого позивачем до матеріалів справи.

У судовому засіданні від 25.10.2019 року судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 25.11.2019 року.

19.11.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на заяву про зменшення позовних вимог вх. ГСОО №23952/19, в якому відповідач звертає увагу суду, що повернення товару здійснювалось у період з 03.04.2019р. по 30.08.2019р. та вказані обставини були відомі позивачу на момент звернення з позовом. Також наполягав на відсутності прострочення зобов`язань зі сплати товару за відсутності звіту з реалізації. Заперечував щодо суми заборгованості на яку нараховано 3% річних та дати здійснення таких нарахувань.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року судом, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 09.12.2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні 09.12.2019р. позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог вх. ГСОО № 21422/19 підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином між тим, у судове засідання від 09.12.2019 року не з`являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, враховуючи, що відповідачем свою позицію щодо суті спору викладено у відповідних заявах, суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні від 09.12.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 12.12.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як встановлено матеріалами справи, 14.04.2016 року між ТОВ „Аромати здоров`я» (надалі - постачальник) та ТОВ „Фармдрайв» (надалі - покупець) укладено договір поставки №14/16 (надалі - договір), з урахуванням протоколу розбіжностей (а.с. 18 том І), згідно умов якого постачальник зобов`язався регулярно протягом строку дії договору та у відповідності с заявками покупця, постачати покупцю продукцію на ексклюзивних умовах, надалі за текстом - товар, по вільним відпускним цінам у кількості, асортименті та в строки, погоджені сторонами по договору, а покупець прийняти та сплатити отриманий товар в строки, які визначаються даним договором.

За умовами п. 2.4 договору, передача товару покупцю здійснюється на підставі накладних, які підписуються в двох екземплярах представниками обох сторін, які мають відповідні повноваження.

Відповідно до п. 2.5 договору, датою поставки товару вважається дата підписання накладної. З моменту підписання накладних уповноваженими представниками сторін до покупця переходить право власності на товар, а також ризик випадкової втрати.

Пунктом 2.9 договору передбачено, що покупець має право повернути товар постачальнику, якщо кінцевий термін його придатності складає не менше як 3 місяців.

Умовами п. 2.10 договору встановлено, що покупець зобов`язаний за вимогою постачальника (1 раз в 1 місяць) надавати інформацію про кількість проданого товару.

Пунктом 4.2 договору визначено, що сума договору складається із суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору.

У відповідності до п. 4.3 договору, покупець здійснює оплату товару на умовах: реалізації товару з сплатою та звітом про продаж до 10 числа кожного місяця. Оплата здійснюється у національній валюті України у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення готівки в касу постачальника.

Умовами п. 4.5 договору сторони визначили, що для зручності розрахунків сторони проводяться щомісячно до 5-го числа кожного місяця слідую чого за звітним, звірку взаєморозрахунків. Відомості акту звірки взаєморозрахунків являються підставою для здійснення остаточних розрахунків за договором.

Відповідно до положень п. 7.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання.

При цьому, суд зазначає, що жодною із сторін не заперечується обставини щодо дії строку договору, а також того, що спірні правовідносини виникли саме на підставі зазначеного договору.

Так, позивач наполягає, що між сторонами у справі були складені акти звірки взаєморозрахунків за грудень 2017 року та червень 2018 року (а.с. 26 з оборотом, 28 том І), у відповідності до яких заборгованість відповідача станом на 31.12.2017 року та 30.06.2018 року становить 109485,56 грн. та 144756,27 грн. відповідно.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 31.03.2019 року сторонами було складено акт звірки взаєморозрахунків за березень 2019 року (а.с. 27 том І), з урахуванням здійснених з 30.06.2018р. по 26.12.2018р. позивачем поставок товару, у відповідності до якого заборгованість відповідача за договором станом на 31.03.2019 року становить 66254,78 грн.

Разом з тим, обставини відображені сторонами у справі у актах звірки взаєморозрахунків щодо фактичного здійснення господарської операції з поставки та повернення товару, підтверджуються наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Більш того, відповідач наполягає, що ним у період з 29.01.2019р. по 13.08.2019 р. було здійснено повернення товару на суму 31040,83 грн., а також здійснювались часткові проплати.

Як стверджує, позивач 04.06.2019 року ним було надіслано відповідачу претензію за вих. №1-4/6/2019 з вимогою про сплату заборгованості, пені та 3% річних, однак зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що ніяким чином не заперечується ТОВ „Фармдрайв» .

Згідно розрахунку позивача (а.с. 10-14 том ІІ), з урахуванням здійснених проплат та повернення товару протягом періоду з 03.04.2019р. по 30.08.2019р. та виходячи із суми сальдо станом на 31.03.2019 року у розмірі 66254,78 грн. заборгованість ТОВ „Фармдрайв» за договором №14/16 від 14.04.2016 року становить 27887,99 грн.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, згідно п. 1 ст. 628 цього кодексу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, суд зазначає, що умовами договору поставки п. 4.3 визначено, що реалізація товару зі сплатою та звітом про продаж здійснюється до 10 числа кожного місяця.

Більш того, умовами договору у п. 4.5 сторони дійшли згоди та встановили, що відомості акту звірки взаєморозрахунків являються підставою для здійснення остаточних розрахунків за договором.

З огляду на що судом не приймаються твердження відповідача про відсутність настання обов`язку щодо сплати коштів у розмірі 66254,78 грн., оскільки наявність такої заборгованості встановлено актом звірки (а.с. 27 том І).

Отже, суд зазначає, що відповідач був обізнаний про наявність у нього заборгованості станом на 31.03.2019 року, тоді як повернення товару та часткові оплати у розмірі 38366,79 грн. були здійсненні після зазначеної дати, а тому вимоги позивача з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, про стягнення заборгованості у сумі 27887,99 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин справи у їх сукупності, вирішуючи питання щодо сплати відповідачем вартості товару поставленого за договором №14/16 від 14.04.2016р. у розмірі 27887,99 грн. дотримуючись принципів і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, суд виходить із умов укладеного сторонами договору.

При здійсненні вищевказаних висновків суд враховує, що ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання, а також відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 5.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати покупцем поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов`язання, а також відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Положеннями ст. 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

У відповідності до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому, суд враховує позицію відповідача щодо моменту виникнення заборгованості у відповідача із спливом 10-денного строку після вчинення сторонами дій щодо визначення остаточної заборгованості відповідно до п. 4.5 та з урахуванням п. 4.3 договору.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем не спростовано зазначених обставин належними доказами, оскільки в матеріалах справи відсутні докази з яких суд міг би дійти висновку про наявність у відповідача зазначеного товару у залишку, тобто що він не є реалізованим.

Суд, перевіривши розрахунок пені у розмірі 6253,35 грн. нарахованої по 18.07.2019 року (а.с.6 том ІІ), вважає його вірним та обґрунтованим.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 539,14 грн. нарахованих по 18.07.2019 року (а.с. 6-7, том ІІ), суд вважає їх вірним та обґрунтованим.

Водночас, суд звертає увагу відповідача на те, що згідно положень п. 2.5 договору, право власності на товар переходить до відповідача з моменту підписання накладних, водночас відповідачем жодним чином не заперечується отримання товару у спірний період.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Аромати здоров`я» та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 27887,99 грн., пені у розмірі 6253,35 грн. та 3% річних у розмірі 539,14 грн.

Згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового бору у сумі 1921,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармдрайв» (65038, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд.118, прим. 101; код ЄДРПОУ 40388243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аромати здоров`я» (65017, м. Одеса, вул. Цегельнозаводська, буд. 2, корп. А, кв. 53; код ЄДРПОУ 36502127) 27887/двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят сім/грн. 99 коп. основної заборгованості, 6253/шість тисяч двісті п`ятдесят три/грн. 35 коп. пені, 539/п`ятсот тридцять дев`ять/грн. 14 коп. 3% річних та 1921/одна тисяча дев`ятсот двадцять одна /грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12 грудня 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська