Постанова

від 10.12.2019 по справі 910/10002/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/10002/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуя О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019

(головуючий суддя Дикунська С.Я., судді, Жук Г.А., Мальченко А.О.)

у справі №910/10002/19 Господарського суду міста Києва

за позовом Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, 2) Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Каращук Катерина Леонідівна

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заяв і заперечень

1. Дочірнє підприємство "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу (далі - ДП "Перший національний технічний кооператив") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі- АБ "Укргазбанк" ) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 19.04.2019, зареєстрованого за № 538, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. (далі - нотаріус Малий О.С.)

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий напис було вчинено за договором застави № 3/2018-З/3 від 17.04.2018, укладеним на забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору № 3/2018 від 23.01.2018, проте, як зазначає позивач, в порушення вимог чинного законодавства, в реєстрі не зареєстровано відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Позивач зазначає, що ця заборгованість не є безспірною.

3. Разом з позовною заявою ДП "Перший національний технічний кооператив" подало заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Каращук Катерині Леонідівні (далі - приватний виконавець Каращук К.Л.) здійснювати будь-які дії щодо заборони користування, опису, арешту, вилучення та реалізації майна у виконавчому провадженні № 59001961;

- зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса Малого О.С. № 538 від 19.04.2019 про звернення стягнення на обладнання у кількості 120 (сто двадцять) одиниць, що належать ДП "Перший національний технічний кооператив",

- за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави задовольнити вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" у розмірі 57 854 331,23 грн.

4. Заява обґрунтована тим, що позивачу стало відомо про вчинення виконавчого напису тільки 30.04.2019, після отримання постанови приватного виконавця Каращук К.Л. №59001961, винесеної 26.04.2019 про арешт майна боржника, саме обладнання у кількості 120 (сто двадцять) одиниць, згідно переліку резолютивної частини постанови виконавця. Разом з цим, позивач у заяві вказує, що 03.07.2019 проведено опис та арешт майна, а саме - Противаги MT3-1523 вагою 45 кг у кількості 30 шт, в наступному, 22.07.2019 призначено суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості описаного майна. Отже, вказуючи на можливість реалізації спірного майна на прилюдних торгах, незважаючи на оскарження позивачем спірного виконавчого напису нотаріуса, позивач просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти відповідні дії приватному виконавцю, оскільки вважає, що у випадку задоволення позову, зазначені обставини зроблять в подальшому неможливим виконання судового рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у задоволенні заяви ДП "Перший національний технічний кооператив" про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

6. Ухвала мотивована тим, що 26.04.2019 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника з примусового виконання спірного виконавчого напису та постановою від 22.07.2019 призначено суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки майна, отже, враховуючи, що на даний час лише проводиться оцінка майна, при цьому, на момент розгляду судом заяви про забезпечення позову, позивачем не надано суду належних доказів, що підтверджують вчинення приватним виконавцем дій направлених на реалізацію майна, за спірним виконавчим написом, а тому, суд вважає передчасним вжиття заходів забезпечення позову.

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 скасовано, заяву ДП "Перший національний технічний кооператив" про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Каращук К.Л. здійснювати будь-які дії щодо заборони користування, опису, арешту, вилучення та реалізації майна у виконавчому провадженні № 59001961. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О.С. № 538 від 19.04.2019 про звернення стягнення на обладнання в кількості 120 (сто двадцять) одиниць, що належать ДП "Перший національний технічний кооператив".

8. Суд апеляційної інстанції свій висновок обґрунтував тим, що після призначення суб`єкта оціночної діяльності, позивач отримав від приватного виконавця копії звітів про ринкову вартість об`єктів оцінки від 12.08.2019 та від 19.08.2019, крім того, за наданими позивачем паперовими копіями скріншоту сайту ДП "Сетам" 04.09.2019 на сайті було розміщено оголошення про проведення 24.09.2019 аукціону з продажу описаного заставного майна, а в судовому засіданні позивачем повідомлено, що за результатами оголошеного аукціону з продажу майна його частину вже реалізовано.

9. Зважаючи на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку незастосування заходу забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю здійснювати будь-які дії щодо заборони користування, опису, арешту, вилучення та реалізації майна у виконавчому провадженні, а також зупинення стягнення на підставі спірного виконавчого напису може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а тому наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

10. Щодо вимоги заяви про забезпечення позову, яка викладена таким чином: за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" у розмірі 57 854 331,23 грн.", суд апеляційної інстанції зазначив, що зазначена вимога є вирваною з контексту виконавчого напису, яким запропоновано звернути стягнення на обладнання згідно переліку в кількості 120 одиниць, що належать ДП "Перший національний технічний кооператив" та за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, задовольнити вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" в розмірі 57 854 331, 23 грн, вказане свідчить про некоректність вимоги позивача, яка не може бути способом забезпечення позову, а тому суд апеляційної інстанції заяву позивача задовольнив частково.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

11. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, АБ "Укргазбанк" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2019.

12. Скаржник в касаційній скарзі зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки доказам та обставинам справи, на підставі яких позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову, оскільки апеляційний суд, в порушення ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України, задовольнив заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову на підставі доказів, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

13. ДП "Перший національний технічний кооператив" подало відзив на касаційну скаргу, у якому посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Позиція Верховного Суду

14. Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі та доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання судами норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що разом з позовною заявою позивач звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в порядку статей 136-138 ГПК України, шляхом - заборони приватному виконавцю Каращук К.Л. здійснювати будь-які дії щодо заборони користування, опису, арешту, вилучення та реалізації майна у виконавчому провадженні № 59001961; зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса Малого О.С. від 19.04.2019 № 538 про звернення стягнення на обладнання у кількості 120 (сто двадцять) одиниць, що належать ДП "Перший національний технічний кооператив".

16. Позивач у заяві вказував на те, що невжиття таких заходів як заборона приватному виконавцю Каращук К.Л. здійснювати будь-які дії щодо заборони користування, опису, арешту, вилучення та реалізації майна, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у випадку задоволення позову про визнання таким , що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса Малого О.С. № 538 від 19.04.2019 про звернення стягнення на обладнання, що належать ДП "Перший національний технічний кооператив", оскільки, як стало відомо позивачу приватним виконавцем вчиняються дії направлені на реалізацію спірного майна.

17. Суд першої інстанції розглянувши подану позивачем заяву, з урахуванням вимог ст.ст. 73, 74, 77, 136-138 ГПК України, визнав недостатніми подані позивачем докази на підтвердження наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову та зазначив про передчасність застосування таких заходів і відмовив у задоволенні поданої позивачем заяви.

18. Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, господарським судом апеляційної інстанції зазначено, що суд першої інстанції безпідставно відхилив заяву позивача про застосування заходів забезпечення позову та визнав її передчасною, оскільки, апеляційним судом встановлено, що після призначення суб`єкта оціночної діяльності, позивач отримав від приватного виконавця копії звітів про ринкову вартість об`єктів оцінки від 12.08.2019 та від 19.08.2019, крім того, за поданою позивачем паперовою копією скріншоту сайту ДП "Сетам" від 04.09.2019 на сайті було розміщено оголошення про проведення 24.09.2019 аукціону з продажу описаного заставного майна, а в судовому засіданні позивачем повідомлено, що за результатами оголошеного аукціону з продажу майна його частину вже реалізовано.

19. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

20. Згідно із статтею 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

21. Отже, касаційний суд проаналізувавши положення ст.ст. 136, 137 ГПК України, зауважує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

22. Так, за приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

23. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

24. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

25. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

26. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, вказував на вчинення приватним виконавцем дій з виконання виконавчого напису нотаріуса Малого О.С вчиненого 19.04.2019 за № 538, незважаючи на те, що позивачем оскаржено до суду вчинений виконавчий напис, при цьому, 03.07.2019 проведено опис та арешт майна, а в наступному, 22.07.2019 призначено суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості описаного майна.

27. Як вказувалось, ухвалою суду першої інстанції від 30.07.2019 відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, саме у зв`язку з недостатністю поданих позивачем доказів на підтвердження наявності обставин, на підставі яких позивач просить вжити заходи забезпечення позову, та визнано передчасним вжиття заходів забезпечення позову.

28. Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, у суді апеляційної інстанції позивач подав нові докази вчинення приватним виконавцем дій з виконання спірного виконавчого напису та зазначив, що отримав звіт про ринкову вартість об`єктів оцінки від 12.08.2019 та від 19.08.2019, а також, надав апеляційному суду паперову копію скріншоту сайту ДП "Сетам" від 04.09.2019 на якому було розміщено оголошення про проведення 24.09.2019 аукціону з продажу описаного заставного майна у виконавчому провадженні № 59001961.

29. У силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 ГПК України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

30. Статтею 80 цього Кодексу, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

31. Отже, за змістом вказаних норм всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, у тому числі це стосується і заяви про вжиття заходів забезпечення позову, мають бути подані позивачем одночасно з такою заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

32. Згідно з приписами статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

33. Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує вимоги заяви про забезпечення позову у справі, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідною заявою, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з заявою.

34. У поданій касаційній скарзі (абз. 12 цієї постанови) відповідач, стверджує про порушення судом апеляційної інстанції статей 73, 74, 76-79, 269 ГПК України, посилається на те, що апеляційній суд безпідставно прийняв докази, які датовані вже після прийняття ухвали судом першої інстанції, тобто докази, яких взагалі не існувало на момент розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції.

35. Така обставина (тобто відсутність доказів як таких) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

36. Так, суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, встановив, що після призначення суб`єкта оціночної діяльності, позивач отримав від приватного виконавця копії звітів про ринкову вартість об`єктів оцінки від 12.08.2019 та від 19.08.2019, а також, що згідно паперової копії скріншоту сайту ДП "Сетам" від 04.09.2019 на сайті розміщено оголошення про проведення 24.09.2019 аукціону з продажу описаного заставного майна. При цьому, зазначаючи, що суд першої інстанції безпідставно відхилив заяву позивача про застосування заходів забезпечення позову та визнав її передчасною, суд апеляційної інстанції не врахував, що докази, які подані позивачем до апеляційного суду, не були подані позивачем у суд першої інстанції і суд першої інстанції не давав їм оцінки, більше того зазначені докази не існували на момент розгляду заяви про забезпечення позову в суді першої інстанції. Незважаючи на вказані обставини суд апеляційної інстанції прийняв вказані докази, визнав заяву про забезпечення позову обґрунтованою частково задовольнив її, скасувавши законну ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

37. При цьому, відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

38. Статтею 271 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

39. Згідно з пунктами 1 -3 частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

40. Отже, оскаржувана відповідачем до Касаційного господарського суду постанова апеляційної інстанції у цій справі зазначеним вимогам не відповідає, оскільки ухвалена з порушенням норм процесуального права, а саме ст. 277 ГПК України. Апеляційний суд в порушення ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України, прийняв рішення на підставі неналежних та недопустимих доказах.

41. Як зазначалось, на вказані порушення посилається відповідач у касаційній скарзі, тому судом касаційної інстанції приймаються доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не встановив обставин справи для вжиття заходів забезпечення позову та прийняв рішення на підставі недопустимих доказів, чим порушив ст.ст. 76, 77, 136, 137 ГПК України.

42. Отже, висновок апеляційного суду про наявність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованим та безпідставним, зробленим при неправильному застосуванні ст.ст. 136, 137 ГПК України, оскільки фактично прийнятий за відсутності належних доказів на обґрунтування підстав для вжиття заходів для забезпечення позову, з порушенням ст.ст. 73, 74, 76, 77, 269 ГПК України, а тому постанова апеляційного суду, якою частково задоволено заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову підлягає скасуванню.

43. Тоді як, суд першої інстанції належним чином проаналізував подані позивачем докази на обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову визнав їх недостатніми для наявності підстав для задоволення зазначеної заяви, та вказуючи на передчасність вжиття заходів забезпечення позову відмовив у задоволенні поданої позивачем заяви. Зважаючи на вказане касаційний суд дійшов висновку про залишення без змін ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову .

44. Відповідно до частин першої, другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45. З урахуванням вищевикладеного та відповідно до вимог ст. 300 ГПК України, за якими, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову підлягає залишенню в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

47. Відповідно до частини 1 статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

48. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги, скасувавши постанову апеляційного господарського суду та залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з додержанням норм процесуального права.

Розподіл судових витрат

49. Відповідно до статті 129 ГПК України, оскільки касаційну скаргу відповідача задоволено, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги мають бути покладені на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 у справі № 910/10002/19 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у справі №910/10002/19 залишити в силі.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу (29015, Хмельницька обл. м. Хмельницький, вул. Зарічанська, буд. 3/2, блок 5/2-1, ЄДРПОУ 40399103, п/р НОМЕР_1, в АБ "Укргазбанк", МФО 320478) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (01030, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, ЄДРПОУ 23697280, п/р НОМЕР_2, МФО 320478) судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, в розмірі 3842,00 грн.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

О.О. Мамалуй