Постанова

від 12.12.2019 по справі 540/2501/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №540/2501/18

адміністративне провадження №К/9901/21889/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Поліекспо" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року (головуючий суддя Градовський Ю.М., судді Крусян А.В., Яковлєв О.В.) у справі №540/2501/18 за адміністративним позовом Приватного підприємства Поліекспо до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Приватне підприємство Поліекспо (далі по тексту - позивач, ПП Поліекспо ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000161202 від 28 серпня 2018 року.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач вказав, що ним було надано до перевірки усі первинні документи, що підтверджують факт реальності господарських операцій ПП "Поліекспо" за період, що перевірявся. Натомість, висновки контролюючого органу, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на встановлених відповідачем порушеннях податкового та господарського законодавства контрагентом позивача ПСП "Ходосівське".

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 серпня 2018 року №0000161202.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі задоволено. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ПП Поліекспо відмовлено.

Вирішуючи спір, суди встановили, що згідно з наказом від 31 липня 2018 року №750 посадовою особою ГУ ДФС у Херсонській області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі проведено документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2018 року, за результатами якої складено акт від 8 серпня 2018 року №17/21 -22-12-02-6/19236745.

Перевіркою встановлено порушення п.44.1, ст.44, п. 187.1, ст. 187 п.198.2, ст.198 п. 200.1, ст. 200 ПК України, в результаті чого платником завищено податковий кредит на загальну суму 460698 грн., а саме: за лютий 2018 року на суму ПДВ 85464 грн.; за березень 2018 року на суму ПДВ 375234 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) податкової декларації за червень 2018 року на суму ПДВ 460698 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на включення ПП "Поліекспо" до податкового кредиту операцій з придбання соняшника у ПСП "Ходосівське" на загальну суму ПДВ 460698 грн.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 28 серпня 2018 року №0000161202, відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 460698 грн.

Позивач скористався адміністративним порядком оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, але відповідно до рішення ДФС України від 5 листопада 2018 року №35988/6/98-98-11-01-0225 скарга ПП Поліекспо була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 28 серпня 2018 року №0000161202 - без змін.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про формування податкового кредиту позивачем, як платником ПДВ, з дотриманням вимог ПК України, що документально підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Наголошено, що чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд вказав, що ПСП Ходосівське не надало жодних документів про кількість працюючих у нього осіб, натомість, позивач, задля уникнення ризиків щодо придбання продукції не у сільськогосподарського виробника, такі документи не витребував. Крім того, не підтвердився і факт надання контрагенту позивача в суборенду земельної ділянки ТОВ Агро Ойл Трейд . Враховуючи зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ПСП Ходосівське протягом 2016-2017 років не було виробником сільськогосподарської продукції. Крім того, зауважено на неподанні зазначеним контрагентом податкової звітності за формою 1-ДФ за ознакою доходу 157 , що унеможливлює встановлення реальності господарських відносин ПСП Ходосівське з перевізниками - ФОП Загуміна та ФОП Фролов . За відомостями, наданими Регіональним сервісним центром в Херсонській області від 16 серпня 2018 року №31/21/6-4061, транспортні засоби, які фігурують в актах приймання автотранспорту на елеватор, відсутні у Єдиному державному реєстрі МВС.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, ПП Поліекспо подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року та залишити в силі рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зауважує, що відповідач, обґрунтовуючи правомірність своєї позиції, посилається на докази, отримані ним вже після складення акта перевірки від 8 серпня 2018 року та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28 серпня 2018 року. Апеляційний суд, взявши до уваги ці докази, порушив приписи статті 74 КАС України.

Достовірність наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних та актів приймання автотранспорту на елеватор ні під час перевірки, ні судами під сумнів не ставилась. При цьому у перевезенні сільськогосподарської продукції було задіяно сім транспортних засобів з причепами, натомість, листом Регіонального сервісного центру в Херсонській області повідомлено про відсутність реєстрації лише одного транспортного засобу та двох причепів. Зауважено, що зазначені відомості надані станом на 16 серпня 2018 року, що не може встановлювати факт відсутності означеного транспорту у відповідному реєстрі у лютому-березні 2018 року. Скаржник зазначає, що апеляційним судом не взято до уваги, що придбана у ПСП Ходосівське продукція була реалізована позивачем, що підтверджується належними первинними документами. Наголошено на принципі індивідуальної відповідальності.

У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, як законну та обґрунтовану. Окрім аргументів, аналогічних наведеним у рішенні апеляційного суду, відповідач також вказує, що операції з погашення кредиторської заборгованості позивача перед ПСП Ходосівське відбувались у період, коли керівником зазначеного контрагента вже була Горленко З.О. , яка повідомила, що зареєструвала означене підприємство на себе за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту знаходиться у прямій залежності від підтвердження відповідних господарських операцій розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом їх використання у власній господарській діяльності.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійснення операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов, зокрема бюджетного відшкодування.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість суди повинні перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановили суди, позивач у період, що перевірявся, мав господарські відносини з ПСП Ходосівське .

Між ПСП "Ходосівське" (Постачальник), в особі директора Стогнушенко І.В., та ПП "Поліекспо" (Покупець) укладено договір поставки від 19 лютого 2018 року № 19/02-18, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію врожаю 2017/2018 року українського походження, найменування, кількість, вартість та якість якої визначається в Додаткових угодах до даного договору, на умовах СРТ Тягинка - с. Тягинка, Бериславського району Херсонської області, ТОВ Тягніське ХПП , згідно Інкотермс 2010 в частині, що не суперечить умовам даного Договору.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано додаткові угоди, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та акти приймання автотранспорту на елеваторі, реєстраційні документи ПСП "Ходосівське" (в тому числі: довідку Роздоленської сільської ради Херсонської області від 13 червня 2016 року №344, відповідно до якої ТОВ "Агро Оіл Трейд" надало у суборенду ПСП Ходосівське земельні ділянки загальною площею 1278,2485 га згідно із договором суборенди земельної ділянки від 8 червня 2016 року; звіт 4-сг (річна) про посівні площі сільськогосподарських культур за 2017 рік; звіт 29-сг про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду станом на 1 грудня 2017 року; звіт 37-сг про збирання врожаю сільськогосподарських культур станом на 1 серпня 2017 року).

Дослідивши зазначені первинні документи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у контрагента позивача ПСП Ходосівське у 2016-2017 роках у володінні, користуванні чи розпорядженні земель сільськогосподарського призначення та відсутність достатньої кількості працюючих. Судом правильно акцентовано увагу на тому, що відповідно до договору поставки від 19 лютого 2018 року №19/02-18 між сторонами погоджений обов`язок ПСП Ходосівське надати ПП Поліекспо документи на підтвердження наявності у постачальника статусу сільськогосподарського підприємства (виробника зернових та технічних культур). Разом з тим, з-поміж документів, які є невід`ємною частиною договору (пункту 9.1 договору), контрагентом позивача не було надано копію форми 1-ДФ з відміткою про прийняття, або довідку про кількість працюючих. Відомості з наданих звітів форми 4-сг, 29-сг, 37-сг за 2017 рік не відповідають даним щодо середньої врожайності соняшника у Херсонській області у цей період. При цьому ТОВ Агро Оіл Трейд та Роздоленська сільська рада Каланчацького району Херсонської області спростували надану позивачем інформацію про укладення між зазначеним підприємством та ПСП Ходосівське договору про суборенду земельної ділянки на території зазначеної сільської ради.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що надання таких документів не є обов`язковим, а їх відсутність має бути підставою для притягнення контрагента до відповідальності, оскільки обов`язок надання відповідних документів було на добровільних засадах погоджено позивачем із ПСП Ходосівське як умова дійсності такого договору. За таких обставин, наявність останніх могла б свідчити про реальність вчинення відповідної поставки, в той час, як їх відсутність чи наявність певних розбіжностей із задекларованими контрагентом показниками свідчить саме на користь висновку про нереальний характер спірних господарських операцій.

З приводу посилань ПП Поліекспо на неможливість врахування під час судового розгляду листів ТОВ Агро Ойл Трейд , Роздоленської сільської ради Каланчацького району Херсонської області, довідки Регіонального сервісного центру в Херсонській області, отриманих відповідачем після складення акта перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із статтею 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів зауважує, що самі по собі отримані контролюючим органом листи та довідка не слугували підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки виносячи вказане рішення, відповідач виходив з недоведеності фактичного здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом. Натомість, зазначені документи є лише носіями інформації, якою відповідач обґрунтовує своє судження щодо безпідставного формування податкового кредиту ПП Поліескпо . При цьому відповідні запити про надання інформації надсилались контролюючим органом під час проведення перевірки, а факти їх отримання після складення акта перевірки не змінюють тих обставин, які вони фіксують та які були встановлені судом апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів вважає слушними зауваження контролюючого органу, з якими погодився апеляційний суд, щодо виписки 12 березня 2018 року податкової накладної № 22, в той час, як фактичне відвантаження соняшника та відповідне оприбуткування відбулось 9 березня 2019 року.

Слід зазначити, що при провадженні господарської діяльності до обох контрагентів у відповідній операції встановлюються вимоги щодо належного оформлення первинних документів.

На переконання колегії суддів, платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей, або щодо отримання тих документів, які є обов`язковими за вимогами закону чи договору. В іншому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

Правильною є позиція суду апеляційної інстанції, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

В межах даної справи оцінка доказів судом апеляційної інстанції, на підставі яких суд встановив обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів відповідно до частини другої статті 341 КАС України знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

Доводи ж касаційної скарги фактично стосуються оцінки судом апеляційної інстанції доказів у справі та встановлення на підставі цієї оцінки обставин у справі. Оскільки порушень норм процесуального права при встановлені судами обставин у справі не було допущено, доводи касаційної скарги визнаються безпідставними.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки апеляційного суду про відмову в задоволенні позову є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Поліекспо" залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі №540/2501/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко

Судді Верховного Суду