Постанова

від 13.12.2019 по справі 813/5547/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2019 року

Київ

справа №813/5547/14

касаційне провадження №К/9901/26093/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 (суддя Гулкевич І.З.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 (головуючий суддя - Шавель Р.М., судді: Костів М.В., Кузьмин С.М.) у справі № 813/5547/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Мостком до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Мостком у серпні 2014 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2014 № 0000672201.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 26.06.2015 адміністративний позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.12.2015 залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 без змін.

Личаківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: пункту 102.5 статті 102, пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, вказує на те, що судами попередніх інстанцій не враховано встановлені пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України граничні строки щодо права платника податку здійснити коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі банківських виписок від 30.12.2013:

Приватним підприємством ОККО-Бізнес здійснено повернення позивачу попередньої оплати за договором від 01.12.2010 № 3/2-1-10/62 в сумі 4589343,01 грн., в тому числі: податок на додану вартість в сумі 764890,50 грн.;

Товариством з обмеженою відповідальністю Перун Плюс здійснено повернення позивачу попередньої оплати за договором від 29.03.2010 № 2010/03/1 в сумі 2650000,00 грн., в тому числі: податок на додану вартість в сумі 441666,67 грн.

У зв`язку з викладеним, позивачем складено:

розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 30.12.2013 № 14 до податкової накладної від 29.12.2010 № 8, виписаної на адресу Приватного підприємства ОККО-Бізнес ;

розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 30.12.2013 № 12 до податкової накладної від 30.08.2010 № 2010031, виписаної на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Перун Плюс .

Такі розрахунки коригування кількісних і вартісних показників включено Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Мостком в додаток № 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року.

Личаківською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Мостком з питань правильності формування доходів та витрат, які приймають участь у визначенні об`єкта оподаткування та з питань правомірності, правильності та своєчасності нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, результати якої оформлено актом від 09.07.2014 № 259/22-10/34304684.

На підставі зафіксованих в акті перевірки висновків податкового органу про вчинення позивачем порушень пункту 102.5 статті 102, пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.07.2014 № 0000672201 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1809836,00 грн., в тому числі: в сумі 1206557,00 грн. основного платежу та в сумі 603279,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податковий орган, посилаючись на положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, вказує на те, що позивач був позбавлений права на коригування (зменшення) податкових зобов`язань з податку на додану вартість, які виникли понад 1095 днів, за податковою накладною від 29.12.2010 № 8, виписаною на адресу Приватного підприємства ОККО-Бізнес , та податковою накладною від 30.08.2010 № 2010031, виписаною на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Перун Плюс .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що Податковий кодекс України не передбачає строків давності, протягом яких платник податку має право відкоригувати податкові зобов`язання у разі зміни суми компенсації вартості товарів (послуг) чи повернення товарів (коштів).

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

З огляду на викладене, податкове законодавство не ставить в залежність обов`язок щодо коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість при поверненні попередньої оплати за товар з датою виникнення таких зобов`язань.

У ситуації, що розглядається, зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість здійснено позивачем у податковому (звітному) періоді, в якому такі зміни відбулися фактично.

Судами попередніх інстанцій правильно надано оцінку посиланням відповідача на те, що зміст пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України свідчить про те, що у разі, якщо повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг відбувається після спливу 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов`язання з податку на додану вартість, то платник податків - продавець таких товарів/послуг не може застосовувати норми пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України і відкоригувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Таке твердження ґрунтується на помилковому трактуванні норм податкового законодавства.

Так, згідно з пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Положення вказаної норми податкового законодавства не регламентують порядок та строки здійснення коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг чи повернення товарів/коштів.

Судами попередніх інстанцій не встановлювалися обставини щодо подання позивачем заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом України, що є предметом правового регулювання у пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.07.2014 № 0000672201 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 у справі № 813/5547/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк