Постанова

від 16.12.2019 по справі 925/607/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2019 року м. Дніпро Справа № 925/607/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Кузнецової І.Л., Подобєда І.М.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Приватного виробничо-комерційного підприємства "Огрант"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2019 р.

( суддя Бестаченко О.Л., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 13.09.2019 р.) у справі

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Огрант",

( м. Черкаси )

до відповідача: Приватного підприємства "Укртрансброкер",

( Кіровоградська область, м. Кропивницький )

про стягнення 111 987,87 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Огрант" звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "Укртрансброкер", про стягнення заборгованості в розмірі 111 987,87 грн., з яких: 75 642,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, 14 059,14 грн. реальних збитків та 22 286,73 грн. штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання щодо доставки вантажу на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.03.2018 р. № 18-18, укладеного між сторонами у справі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2019 р. позов задоволено частково - стягнуто з Приватного підприємства "Укртрансброкер" на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Огрант" 33 608,88 грн., з яких: 22 217,25 грн. штрафні санкції, 11 391,63 грн. реальні збитки, а також 576,51 грн. судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Приватне виробничо-комерційне підприємство "Огрант" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 75 642,00 грн. скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що з вини Відповідача зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки значна частина вантажу, доставку якого згідно Договору-заявки № 18-127 від 16.05.2018 р. Відповідач мав би забезпечити до 28-29.05.2018 р. замовлялася під конкретного покупця - ТОВ Черкасиелеватормаш згідно договору поставки № 288 від 01.01.2018 р. в строк до 01.06.2018 р.

Скаржник наголошує на тому, що Приватне виробничо-комерційне підприємство Огрант є офіційним представником на території України заводів Volt motor та Yilmaz reduktor , які розташовані у Турецькій Республіці та виробляють електродвигуни, редуктори, мотор-редуктори та підтверджується зовнішньоекономічним договором ( контрактом ) № 0005 від 20.07.2010 р. та зовнішньоекономічним договором ( контрактом ) № 1 від 01.01.2018 р. Вказані товари використовуються виключно у машинобудуванні. Замовлення такого товару відбувається виключно у відповідності до його технічних параметрів, які відображає заводське маркування, що обов`язково вказується у цінових пропозиціях. Таким чином, саме воно надає індивідуальних ознак товару, який постачається Позивачем своїм контрагентам на підставі укладених договорів.

При цьому Скаржник зазначає, що до матеріалів позовної заяви Позивачем додавався лист за № 1027 від 12.06.2018 р. за підписом керівника ПВКП Огрант , яким останній підтвердив взяте на себе зобов`язання здійснити поставку товару згідно листа претензії № 146 від 12.06.2018 р.

Від Приватного підприємства "Укртрансброкер" до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, з якого вбачається, що підприємство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою, просить залишити рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2019 р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, підприємство посилається на те, що судом першої інстанції вірно зроблений висновок, що вимоги Позивача по відшкодуванню реальних збитків з Відповідача в частині 11 391,63 грн є обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню і Відповідач по справі з ними погоджується. Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що Позивачем на підтвердження понесених збитків у вигляді упущеної вигоди не надано доказів замовлення товару, який доставлено Відповідачем з простроченням, саме для ТОВ Черкасиелеватормаш .

Підприємство також вказує на те, що Позивачем не підтверджено належними доказами, що товари, від яких відмовилося ТОВ Черкасиелеватормаш , згідно листа претензії від 12.08.2018 р. № 146, наділені індивідуальними ознаками та не можуть бути реалізованими іншому покупцю. Більше того, Додаток до листа претензії ТОВ Черкасиелеватормаш від 12.08.2018 р. № 146 виготовлено саме Позивачем.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Подобєд І.М.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного виробничо-комерційного підприємства "Огрант" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2019 р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.03.2018 р. між Приватним виробничо - комерційним підприємством "Огрант" ( Замовник ) та Приватним підприємством "Укртрансброкер" ( Виконавець ) укладено Договір № 18-18 про надання транспортно-експедиційних послуг, предметом якого є порядок взаємовідносин, які виникають між Замовником та Виконавцем при плануванні, здійсненні і оплаті транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях вантажу в міжнародному автомобільному сполученні ( а. с. 17-21 ).

Відповідно до п. 2.2 Договору на кожне окреме завантаження оформлюється договір-заявка, який має опис умов і особливостей перевезення і являється невід`ємним додатком до даного Договору.

Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної (CMR) встановленого зразка з відмітками вантажовідправника, одержувача вантажу і митних органів ( п. 2.3 Договору ).

Згідно п. п. 3.1, 3.2 Договору Замовник інформує Виконавця про терміни, об`єми, кількість вантажу, особливість перевезення. Інформація передається по факсимільному зв`язку у вигляді договору - заявки, який містить наступну додаткову інформацію: точні адреси місць завантаження/розвантаження вантажу, дату і час подачі автомобіля завантаження, вагу і вид вантажу, адресу відправника і одержувача вантажу із вказаними контактними телефонами, адреси проведення митних формальностей при завантаженні/розвантаженні вантажу, строки доставки вантажу, сума, форма розрахунку за перевезення, інші особливості перевезення конкретного вантажу.

Виконавець передає Замовнику по факсимільному зв`язку, електронною поштою (скан-копії) письмове підтвердження приймання замовлення до виконання з вказівкою реєстраційного номеру фрахтувального транспортного засобу і з обов`язковим підписом і печаткою свого підприємства.

Термін дії Договору встановлюється строком до 31.12.2018 р. Договір набирає сили з моменту його підписання. У випадку, якщо за 30 днів до завершення дії Договору жодна із сторін не повідомила про намір припинити дію Договору, то термін дії Договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором ( п. 3.1. Договору ).

16.05.2018 р. між Замовником та Виконавцем укладено Договір-заявку № 18-127 згідно з договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 18-18 від 22.03.2018 р., відповідно до якої Виконавець зобов`язався отримати вантаж ( редуктори, мотор-редуктори, фанерні ящики з кришками на євро піддонах в кількості 4 штуки, вагою 2 700 кг., фанерні ящики з кришками на євро піддонах в кількості 4 штуки, вагою 2 000 кг. та євро піддонів у кількості 5 штук, вагою 2 000 кг. ) 17 травня у м. Ізмір, Турецької Республіки, а 18 травня - у м. Стамбул, Турецької Республіки та здійснити його доставку Замовнику до м. Черкаси, Україна не пізніше 28-29 травня 2018 року ( а. с. 22 ).

Вартість перевезення згідно договору - заявки становила 1 680 доларів США, розрахунки згідно домовленості мали б проводитися після доставки вантажу.

Проте, за твердженням Позивача вантаж не був доставлений Відповідачем до м. Черкас у терміни, визначені в договорі - заявці № 18-127 від 16.05.2018 р.

Згідно п. 6.6 Договору за спізнення на розвантаження Виконавець відшкодовує Замовнику 50 доларів США у гривневому еквіваленті за кожну добу.

За твердженням Позивача починаючи з 30.05.2018 р. до 16.06.2018 р. Відповідач порушував взяті на себе зобов`язання згідно Договору, прострочивши виконання на 17 днів.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача з листом-претензією з вимогами надати вичерпну інформацію щодо місцезнаходження вантажу, найближчі терміни його доставки до місця розвантаження ( а. с. 23-24, 27 ).

Відповідач у відповідях на листи - претензії зазначав, що згідно договору зобов`язується компенсувати кожен день прострочення поставки вантажу у розмірі 50 доларів США, згідно умов Договору ( а. с. 25-26 ).

За твердженням Позивача, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання за Договором, Замовник зазнав збитків, які складаються з витрат, пов`язаних з митним оформленням - 2 460,45 грн., заробітної плати працівникам, виведеним у вихідний день - 16.06.2018 р. на загальну суму 7 320,64 грн., сплати єдиного соціального внеску у розмірі 22 % з отриманої заробітної плати на 5 осіб, що становить 1 610,54 грн., транспортних витрат на доставку працівників, виведених у вихідний день службовим автомобілем у розмірі 1 773,89 грн.

Окрім того, 15.06.2018 р. на адресу Замовника надійшов рахунок № 250 за яким Позивач зобов`язаний оплатити Відповідачеві надані транспортно-експедиційні послуги згідно Договору-заявки № 18-127 від 16.05.2018 р. на загальну суму 38 017,68 грн. ( а. с. 30 ).

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2018 р. у справі № 925/881/18 встановлено, що Приватне підприємство "Укртрансброкер" виконало доставку вантажу з порушення строку, передбаченого Договором-заявкою № 18/127 від 16.05.2018 р., що підтверджується митною декларацією UA902050/2018/505982 ( а. с. 33, 137-155 ).

На виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 р. у справі № 925/881/18, Приватним виробничо - комерційним підприємством "Огрант" на рахунок Приватного підприємства "Укртрансброкер" перераховано 35 396,57 грн. боргу за транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується платіжним дорученням № 5674 від 16.05.2019 р. ( а. с. 52-53 ).

Позивач стверджує, що з вини Відповідача Приватним виробничо - комерційним підприємством "Огрант" не було отримано доходів, які підприємство мало б реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, тобто підприємству завдано збитків у вигляді упущеної вигоди.

Так, значна частина вантажу, доставку якого згідно Договору - заявки № 18-127 від 16.05.2018 р. Відповідач мав би забезпечити до 28-29.05.2018 р., замовлялося Позивачем під конкретного Покупця, зокрема: циліндричний мотор-редуктор 2,2-90-16,00DR272.00-100L4С вартістю 17 268,00 грн., два черв`ячні мотори-редуктори 1,1-23-62-EV080.00-90S4В загальною вартістю 24 720,00 грн., циліндричний мотор-редуктор 5,5-70-20,74DR472.00-132S4В-А06 вартістю 44 004,00 грн., циліндричний мотор-редуктор 1,5-90-16,00-DR272.00-90L4С вартістю 16 308,00 грн., шість черв`ячних мотори - редуктори 3-73-20-EV100.00-100L4B загальною вартістю 123 912,00 грн., черв`ячний мотор - редуктор 1,5-73-20-ЕV080.00-90L4С вартістю 13 008,00 грн., два електродвигуни VOLT-IE2-5,5-1500-VM 132S-4 загальною вартістю 15 876,00 грн., електродвигун VOLT-IE2-37-1500-VM 225S-4 вартістю 42 498,00 грн. Вказаний товар Позивач мав доставити конкретному Покупцеві - ТОВ "Черкасиелеватормаш" згідно договору поставки № 288 від 01.01.2018 р. в строк до 01.06.2018 р. ( а. с. 134 ).

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язання Відповідачем щодо доставки вантажу, ТОВ "Черкасиелеватормаш" відмовилося від замовленого товару на загальну суму 297 594,00 грн. через порушення строків його доставки і здійснив закупку аналогічного товару у інших постачальників без участі ПВКП "Огрант" та розірвав з Позивачем тривалі договірні відносини, звинувативши останнього у понесенні матеріальних, моральних збитків та суттєвій втраті ділової репутації, що підтверджується листом претензією № 146 від 12.06.2018 р. ( а. с. 55 ).

Отже, за доводами Позивача, Відповідач на день подачі позову має заборгованість у вигляді упущеної вигоди в розмірі 75 642,00 грн.

У зв`язку із спізненням Відповідача на розвантаження, Позивачем відповідно до п. 6.6. Договору нараховано штрафні санкції у вигляді 50 доларів США у гривневому еквіваленті за кожну добу, починаючи з 30.05.2018 р. до 16.06.2018 р.

Судом також встановлено, що Приватне підприємство "Укртрансброкер" здійснило доставку вантажу з порушенням строку, встановленого Договором сторін, оскільки даний факт встановлено рішенням першої та апеляційної інстанції при розгляді господарської справи № 925/881/18.

Також, судом першої інстанції встановлено, що Позивач дізнався про порушення свого права 30.05.2018 р., а звернувся з відповідним позовом до Господарського суду Черкаської області 22.05.2019 р., отже строк позовної давності не сплив. Окрім того, за позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій відбулось переривання перебігу позовної давності, оскільки з відповіді на претензію Приватного підприємства "Укртрансброкер" від 03.07.2018 р. № 03/07 вбачається, що Відповідачем фактично визнано пред`явлену претензію позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 50 доларів США ( а. с. 102 ).

В основу оскаржуваного рішення про часткове задоволення позовних вимог Приватного виробничо-комерційного підприємства "Огрант" покладено висновок місцевого господарського суду про наявність складу цивільного правопорушення в діях ( бездіяльності ) Приватного підприємства "Укртрансброкер".

Так, господарський суд дійшов висновку, що Позивачем належними і допустимими доказами доведено обставини, за якими внаслідок протиправної поведінки Відповідача, яка полягала у неналежному виконанні умов Договору, під час яких Відповідачем завдано збитків ( реальні збитки ) внаслідок порушення умов Договору, та не доставлення вантажу до м. Черкаси у терміни, визначені в Договорі-заявці від 16.05.2018 р. № 18-12.7, у зв`язку з чим, Позивач поніс реальні збитки у вигляді витрат, які він був вимушений зробити для відновлення свого порушеного права шляхом проведення митного оформлення у вихідний день ( 2 460,45 грн. ), оплати заробітної плати працівникам, виведеним у вихідний день ( 7 320,64 грн. ), слати ЄСВ у розмірі 22% з отриманої заробітної плати 5 особами (1 610,54 грн. ), що свідчить про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками. В той час, Позивачем не було підтверджено належними доказами понесення транспортних витрат ( 1 773,89 грн. ), зокрема щодо закупівлі пального, використання пального 16.06.2018 р. та не надано відповідного розрахунку витрат пального.

В свою чергу, здійснюючи перерахунок розміру штрафних санкцій наданого Позивачем, місцевим господарським судом було враховано, що 50 доларів США за курсом НБУ: 30.05.2018 р. - 1 304,95 грн; 31.05.2018 р. - 1 306,79 грн.; 01.06.2018 р. - 1 306,16 грн.; 02.06.2018 р. - 1 306,16 грн.; 03.06.2018 р. - 1 306,16 грн.; 04.06.2018 р. - 1 305,70 грн.; 05.06.2018 р. - 1 306,64 грн.; 06.06.2018 р. - 1 307,81 грн.; 07.06.2018 р. - 1 308,19 грн.; 08.06.2018 р. - 1 307,58 грн.; 09.06.2018 р. - 1 307,58 грн.; 10.06.2018 р. - 1 307,58 грн.; 11.06.2018 р. - 1 306,82 грн.; 12.06.2018 р. - 1 304,57 грн.; 13.06.2018 р. - 1 304,37 грн.;14.06.2018 р. - 1 306,21 грн.; 15.06.2018 р. - 1 310,98 грн. Таким чином, загальна сума штрафних санкцій (з врахуванням курсу НБУ ), що підлягає стягненню з Відповідача, за розрахунками суда першої інстанції склала 22 217,25 грн.

Разом з тим, відмовляючи в задоволені позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 75 642,00 грн., місцевий господарський суд зазначив, що Позивачем на підтвердження понесених збитків у вигляді упущеної вигоди не надано доказів замовлення товару, який доставлено відповідачем з простроченням, саме для ТОВ "Черкасиелеватормаш" ( жодного договору, замовлення, тощо ). Також Позивачем не підтверджено належними доказами, що товари, від яких відмовилося ТОВ "Черкасиелеватормаш", згідно листа претензії від 12.08.2018 р. № 146, наділені індивідуальними ознаками та не можуть бути реалізованими іншому покупцю. Господарський суд відмітив, що Додаток до листа претензії ТОВ "Черкасиелеватормаш" від 12.08.2018 р. № 146 виготовлено саме Позивачем , а встановити, що товари, доставлені з запізненням Приватним підприємством "Укртрансброкер", були придбані для ТОВ "Черкасиелеватормаш" з наявних матеріалів справи не видалось можливим.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 75 642,00 грн.,

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду попередньої інстанції про відсутність підстав щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 75 642,00 грн. з огляду на таке.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки ( ст. 623 зазначеного Кодексу ).

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У розумінні наведених положень особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, Відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні збитків.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести Позивач або Відповідач.

Виходячи з цього, Позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Дослідивши усі обставини та наявні у справі докази, господарський суд попередньої інстанції установив наявність складу цивільного правопорушення у діях Відповідача та факт порушення ним своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час розгляду справи № 925/881/18 Господарським судом Черкаської області та Північним апеляційним судом встановлено, що Приватне підприємство "Укртрансброкер" дійсно виконало доставку вантажу з порушенням строку, передбаченого Договором-заявкою № 18-127 від 16/05/2018 р.

Так, у вказаному Договорі-заявці, що є невід`ємною частиною Договору, сторони погодили дату розвантаження 28-29.05.2018 р. Розвантаження товару у місті призначення ( Черкаси, Україна ) відбулось 16.06.2018 р. Вказана обставина підтверджується митною декларацією UA902050/2018/505982.

Визначення поняття збитків наводяться також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини ( ст. 614 ЦК України).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії Відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Вказаної правової позиції дотримувався також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 р. у справі № 750/8676/15-ц.

Як з`ясував суд першої інстанції Позивачем на підтвердження понесених збитків у вигляді упущеної вигоди не надано доказів замовлення товару, який доставлено Відповідачем з простроченням, саме для ТОВ "Черкасиелеватормаш" (жодного договору, замовлення, тощо). Також Позивачем не підтверджено належними доказами, що товари, від яких відмовилося ТОВ "Черкасиелеватормаш", згідно листа претензії від 12.08.2018 р. № 146, наділені індивідуальними ознаками та не можуть бути реалізованими іншому покупцю.

Разом з тим, господарський суд обгрунтовано поставився критично до Додатку до листа претензії ТОВ "Черкасиелеватормаш" від 12.08.2018 р. № 146, який виготовлено саме Позивачем.

Врахувавши наведені законодавчі приписи та встановивши, що Позивачем не доведено що товари, доставлені з запізненням Приватним підприємством "Укртрансброкер", були придбані для ТОВ "Черкасиелеватормаш", суд попередньої інстанції дійшов вірного висновку, що підстави для задоволення позову в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 75 642,00 грн. відсутні.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Огрант" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2019 р. у справі № 925/607/19 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв`язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І. М. Кощеєв

Суддя І. Л. Кузнецова

Суддя І. М. Подобєд