Рішення

від 16.12.2019 по справі 910/14278/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2019Справа № 910/14278/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація

до Громадської організації Центр інформації про права людини

про стягнення 19.472,75 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

11.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація до Громадської організації Центр інформації про права людини про стягнення 19.472,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем, відповідачем та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було укладено договір № 16695-1 від 02.01.2018, відповідно до якого передано відповідачу в оренду нежилі приміщення загальною площею 46,0 кв.м. Умовами п.п. 3.7, 4.2.2 договору встановлено, що відповідач зобов`язаний сплачувати сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності орендну плату, компенсацію витрат підприємства та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, своєчасно і в повному обсязі. Враховуючи те, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконує взяті на себе зобов`язання, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 19.472,75 грн, з яких 14.947,74 грн заборгованість з орендної плати, 2.761,44 грн заборгованість за компенсацію витрат за користування земельною ділянкою, пеня у розмірі 1.593,63 грн та 3% річних, які становлять 169,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/14278/19; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 18.10.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049552290 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33-Б, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 17.10.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 18.10.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 23.10.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049552290, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 07.11.2019 включно.

11.11.2019 від відповідача до суду надійшов відзив (поданий до поштового відділення зв`язку 07.11.2019), відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що договір № 1695-1 від 02.01.2018 є фактично продовженням попереднього договору оренди № 1659 від 14.08.2014. Після закінчення строку дії договору оренди № 1659 орендар виконав всі умови договору, в тому числі справно сплачував орендну плату, тобто продовжений строк дії попереднього договору, є підтвердженням добросовісності орендаря. Передані в оренду приміщення складаються з двох кімнат та місць загального користування (частково з іншими співкористувачами). Співкористувачем місць загального користування є зокрема Федерація академічного веслування України, якою ще в грудні 2014 року здійснено демонтажні роботи: повністю демонтовані сантехнічні прилади (унітаз та умивальник), сантехнічні та каналізаційні мережі в санвузлі - демонтовані двері та дверні коробки в санвузлі та чотирьох кімнат демонтована підвісна стеля та електромережа в коридорі. Орендар не мав та не має можливості користуватись орендованими приміщеннями з причин, що не залежать від орендаря. При цьому відповідач наводить п. 6 ст. 762 та п. 1 ст. 767 Цивільного кодексу України та просить в позові відмовити повністю.

11.11.2019 до Господарського суду міста Києва від Громадської організації Центр інформації про права людини надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація про стягнення 258.849,19 грн, сплачених за майно, яке позивач не використовував та не міг використовувати за призначенням через обставини, за які він не відповідає, що відповідно до ч. 6 ст. 762, п. 3 ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України є підставою для повернення платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/14278/19 від 14.11.2019 зустрічну позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви подання відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/14278/19 від 02.12.2019 зустрічну позовну заяву Громадської організації Центр інформації про права людини і додані до неї документи повернуто.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2018 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Громадською організацією Центр інформації про права людини (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація (підприємство-балансоутримувач, позивач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1695-1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності № 69 від 14.11.2017 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об`єкт), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 4, літер А для розміщення громадської організації.

Згідно з п. 2.1 договору об`єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 46 кв. м, у тому числі підвал - 1,90 кв. м., І поверх - 3,40 кв. м, ІІ поверх - 40,70 кв. м.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не виконано основного обов`язку орендаря, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті передбачених договором платежів та позивачем нараховані пеня та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.3 договору стан об`єкта на дату передачі його орендареві, визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком підприємства-балансоутримувача і орендаря, що є невід`ємною частиною договору про передачу майна територіальної громади міста Києва а оренду від 14.08.2014 № 1695.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Наймач зобов`язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

За актом приймання-передачі об`єкта оренди від 15.08.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 46 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 4, літер А. В цьому акті зазначено, що стан приміщення, яке передається в оренду згідно даного договору задовільний.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 9.1 договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 02.01.2018 до 31.12.2020.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київради № 415/1280 від 21.04.2015 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2017 року 2.243,14 грн. Орендна плата до 01.03.2018 становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2017 року - 1.121,57 грн.

Згідно з п. 3.1.1 договору крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, яка за листопад 2017 року складає 383,53 грн на місяць.

Згідно з п. 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.5 договору додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Пунктом 3.6 договору визначено, що орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання цього договору.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 3.7 договору орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4.2.2 договору орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення орендних платежів в повному обсязі, в результаті чого за період з травня по вересень 2019 року виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 14.947,74 грн та заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в розмірі 2.761,44 грн.

Статтею 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначається, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 14.947,74 грн та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в розмірі 2.761,44 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату орендних платежів не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна за невиконання зобов`язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до п. 6.2 договору за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо сплати орендної плати, однак враховуючи вищезазначені норми розмір пені обмежений позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком пені з огляду на наступне

Враховуючи, що в силу умов п. 3.7 договору відповідач зобов`язаний був вносити платежі не пізніше 5 числа поточного місяця, то момент прострочення виконання зобов`язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг за кожним платежем окремо.

Разом з цим незважаючи на те, що договором встановлено строк оплати не пізніше 5 числа поточного місяця позивачем визначено початком прострочення 1 (перше) число поточного місяця.

Суд приходить до висновку про необхідність здійснення перерахунку пені на суми боргу у відповідному місяці з урахуванням того, що початком нарахування є 6 число відповідного місяця; граничною датою нарахування є визначене позивачем останнє число відповідного місяця, оскільки у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України). При цьому судом враховано ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України при розрахунку пені за прострочення сплати платежів за травень 2019 року.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті орендної плати відповідач за своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню розмір якої за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 1.317,59 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1.317,59 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням норм чинного законодавства України.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 169,94 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

За здійсненим судом перерахунком (знаходиться в матеріалах справи) 3% річних складають 116,11 грн, які підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням норм чинного законодавства України (невірно визначено період нарахування).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги з огляду на наступне

Згідно з ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Відповідно до п. 5.3.5 договору орендар має право звернутися до орендодавця з клопотанням щодо відповідного зменшення орендної плати, якщо з незалежних від нього обставин змінилися умови, передбачені цим договором, або істотно погіршився стан об`єкта не з вини орендаря.

Частиною 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Доказів того, що відповідач звертався до орендодавця з клопотанням про зменшення розміру орендної плати або про звільнення від сплати орендної плати за приміщення спільного користування, якими він не міг користуватись не подано.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації Центр інформації про права людини (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33-Б, код ЄДРПОУ 38405259) на користь Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 14.947 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сорок сім) грн 74 коп. боргу по орендній платі, 2.761 (дві тисячі сімсот шістдесят одна) грн 44 коп. боргу з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 1.317 (одна тисяча триста сімнадцять) грн 59 коп. пені, 116 (сто шістнадцять) грн 11 коп. - 3% річних, 1.888 (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім) грн 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова