Рішення

від 04.12.2019 по справі 910/13816/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2019Справа № 910/13816/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дионисия" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клок" про розірвання договору про надання послуг № 25 від 09.02.2018, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дионисия" про стягнення 763753,02 грн. заборгованості за договором №25 від 09.02.2018.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гукун Н.В.

Представники сторін:

від позивача - Курбатов Д.В. (адвокат);

від відповідача - Кулачко Т.М. (адвокат).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про розірвання договору №25 від 09.02.2018. Вимоги позову мотивовані істотним порушенням умов договору другою стороною.

Відповідач вимоги позову відхиляє з підстав, наведених у відзиві, та зокрема, оскільки ним надавалися послуги за договором, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, а тому посилання Позивача на істотне порушення умов договору Відповідачем є безпідставним і не може бути обставиною для розірвання договору.

Звернувшись із зустрічним позовом, Відповідач просив стягнути 643276 грн. боргу за надані за договором послуги, 90837,65 грн. пені, 21871,15 грн. інфляційних втрат та 7768,22 грн. 3 % річних за несвоєчасне здійснення оплат за такі послуги.

Щодо вимог зустрічного позову, то Позивач його не визнає, оскільки обов`язок з направлення актів приймання-передачі послуг Відповідачем виконувався неналежним чином, тому такі акти не є погодженими та підстави для їх оплати відсутні.

У відповіді на відзив на зустрічний позов Позивач за таким позовом зауважує на відсутності доказів невиконання ним завдань за договором, при чому всі акти наданих послуг ним направлялися з серпня 2018 року поштовим зв`язком, оскільки Відповідач вказані акти не повертав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

09.02.2018 між Позивачем, як замовником, та Відповідачем, як виконавцем, укладено договір № 25 про надання послуг, за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов`язався за завданням замовника надавати останньому послуги з організації просування продукції/послуг замовника на ринку України згідно з переліком та обсягом, наведеним у додатку № 1 до договору, а замовник зобов`язався приймати та оплачувати надані виконавцем послуги на умовах цього договору.

Ціна послуг включає відшкодування витрат виконавця і плату за надані послуги, та зазначена в додатку № 1 до договору (пункт 3.1 вказаного правочину).

У пункті 3.3 договору зазначено, що умови оплати послуг наведені в додатку № 1 до договору, пунктами 2, 3 якого передбачено, що ціна передбачених договором послуг не залежить від завдань, наданих замовником виконавцю, та відповідно від обсягу послуг, які були надані виконавцем замовнику. Ціна одного місяця надання виконавцем послуг, передбачених даним додатком, складає 140921 грн. без ПДВ.

Відповідно до пункту 6 додатку № 1 до договору оплата кожного місяця надання виконавцем послуг здійснюється не пізніше числа звітного місяця надання виконавцем послуг.

Згідно з пунктом 4.3 договору щомісяця, в останній робочий день звітного періоду надання виконавцем послуг, виконавець направляє замовнику засобами поштового чи телекомунікаційного зв`язку за зазначеними в цьому договорі реквізитами акт приймання-передачі наданих виконавцем послуг за звітній період. При цьому, сторони погодили, що моментом отримання вищезазначеного акту замовником є: - дата отримання замовником відповідного поштового відправлення, зазначення на офіційному ресурсі УДППЗ Укрпошта http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku ; - дата надіслання відповідного акту засобами телекомунікаційного зв`язку (факсом, електронною поштою тощо). Крім того, сторони домовилися, що якщо поштове повідомлення про надіслання акту приймання-передачі повернеться виконавцю, то незалежно від причини такого повернення замовник вважається таким, що отримав акт за цим договором належним чином.

Акти приймання-передачі наданих виконавцем послуг повинні бути розглянуті, підписані, завірені печаткою (за наявності) та повернуті замовником виконавцю протягом 3 робочих днів з моменту отримання (пункт 4.4 договору).

Пунктом 4.5 договору сторони погодили, що за наявності зауважень щодо обсягу наданих послуг, зазначених виконавцем в акті, замовник повинен повернути акт з умотивованими запереченнями. У випадку неповернення замовником отриманого акту в установлений строк, такий акт вважається сторонами повністю погодженими з боку замовника. При цьому, належним підтвердженням надання виконавцем послуг у такому випадку є акт, підписаний виконавцем в односторонньому порядку.

Як передбачено пунктом 9.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками й діє протягом 1 календарного року, а саме: до 19.02.2018, а в частині здійснення взаєморозрахунків - до їх повного виконання. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення дії договору жодна із сторін не повідомить іншу про намір припинити його дію, договір вважається продовженим на кожний наступний аналогічний період.

Згідно з пунктом 9.4 договору зобов`язання сторін за цим договором припиняються за взаємною згодою сторін. Дострокове розірвання цього договору/одностороння відмова від договору не допускається, крім випадків, передбачених умовами договору та чинним законодавством України.

Так, пунктом 9.2 договору передбачено право виконавця розірвати цей договір у будь-який момент і без пояснень причин, письмово повідомивши при цьому за 30 календарних днів до моменту розірвання даного договору замовника.

10.10.2018 Позивач звертався до Відповідача з листом щодо дострокового розірвання договору у зв`язку з невиконанням Відповідачем його умов, та просив підписати й повернути один примірник відповідного додатку № 2 до договору щодо його розірвання з 10.10.2018 року.

Також, між сторонами велося електронне листування щодо неналежного виконання Відповідачем передбачених договором робіт, необхідності надання Відповідачем звітів виконаних робіт, а також погодження подальшої спрямованості послуг, що надаються за договором.

Посилаючись на вказані електронні листи, Позивач стверджує, що Відповідачем роботи за договором виконувалися неналежним чином, тобто має місце істотне порушення умов договору та прав Позивача, у зв`язку з чим останній позбавлений того, на що розраховував при його укладенні. Отже, на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України Позивач просить вказаний договір розірвати.

У свою чергу, Відповідач до матеріалів справи долучив акти приймання-передачі наданих послуг за період з квітня по вересень 2018 року, які направлялися Позивачу, а також електронні листи щодо наданих послуг, маркетингу та співпраці.

Підставою розірвання договору згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України є істотне порушення стороною цього договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення договору має наслідком позбавлення значною мірою сторони договору того, на що вона розраховувала при його укладенні. Іншим критерієм істотного порушення договору визначається розміром завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17 від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17 від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі № 910/4427/18.

Суд зауважує, що за відсутності істотного порушення умов договору, зокрема, у разі виникнення ускладнень при його виконанні, договір відповідно до положень ст. 651 ЦК України розірванню за рішенням суду не підлягає. Отже, Позивачем підлягає доведенню не тільки наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

З огляду на наведене, наявність непорозумінь у напрямках та обсягах передбачених договором послуг з організації просування продукції/послуг Позивача на ринку України, не свідчать про істотне порушення Відповідачем умов договору та наявність підстав для його розірвання за рішенням суду. При цьому, судом враховані надані Відповідачем до матеріалів справи акти приймання-передачі наданих послуг за договором за період з квітня по вересень 2018 року, на які останній посилався також як на підставу для задоволення зустрічного позову про стягнення з Позивача боргу.

Беручи до уваги положення вищезазначеного законодавства, а також виходячи із матеріалів справи, суд дійшов висновку про недоведеність Позивачем обставин наявності істотного порушення Відповідачем умов договору, за наявності яких ст. 651 ЦК України надає можливість такий договір розірвати. Отже, у задоволенні відповідної позовної вимоги суд дійшов висновку відмовити.

Щодо вимог зустрічного позову, які ґрунтуються на неналежному виконанні договору замовником у частині повної та своєчасної оплати наданих за договором послуг, суд дійшов висновку про наступне.

У матеріалах справи містяться копії актів приймання-передачі наданих послуг за період з квітня по вересень 2018 року, які направлялися Відповідачем на поштову адресу Позивача 27.08.2018, 31.08.2018 та 28.09.2018. Крім того, неповернення деяких актів Відповідачу визнавалося Позивачем у електронному листі від 21.05.2018.

У той же час, із погоджених сторонами умов договору слідує, що ціна передбачених договором послуг не залежить від завдань, наданих замовником виконавцю, та фактичного обсягу наданих послуг, а щомісячно сплачується у фіксованому розмірі 140921 грн. без ПДВ.

Таким чином, судом відхиляються заперечення Позивача з приводу неповноти та взагалі ненадання в подальшому Відповідачем послуг за договором, як на підставу звільнення від оплати яких Позивач посилався у відзиві на зустрічний позов.

Відтак, з урахуванням положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, якими передбачено, що сторони є вільними у визначенні умов договору, суд дійшов висновку про доведеність Відповідачем наявності за Позивачем заборгованості за надані послуги за період з квітня по вересень 2018 року в розмірі 643276 грн., з огляду на що відповідна зустрічна позовна вимога підлягає задоволенню.

Крім того, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Позивач є порушником грошового зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема у вигляді нарахування та стягнення штрафних санкцій - пені, відповідно до п. 6.1 договору та на підставі статей 546, 549 ЦК України, а також 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

При цьому, судом прийнято до уваги, що в пункті 6.1 додатку № 1 до договору міститься вільна графа для погодженого сторонами числа, не пізніше якого здійснюється оплата наданих послуг. Однак, при дослідженні судом оригіналу вказаного договору погодження сторонами такого числа судом встановлено не було, оскільки у наданому Позивачем для огляду судом оригіналі договору така графа є незаповненою, а в оригіналі примірнику договору Відповідача у відповідному полі міститься число 5, дописане недрукованим способом (ручкою).

Отже, виходячи із формулювання такої умови пункту щодо оплати послуг у будь-якому випадку у звітному місяці, суд дійшов висновку застосувати при здійсненні арифметичного перерахунку санкцій останнє число відповідного звітного місяця.

Таким чином, здійснивши арифметичний перерахунок заявлених санкцій з урахуванням пункту 6.1 додатку № 1 до договору, здійснених Позивачем часткових оплат, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 71304 грн., 3 % річних у розмірі 6052,25 грн. та інфляційних втрат у розмірі 20027,20 грн. У задоволенні іншої частини цих позовних вимог суд вирішив відмовити.

Згідно з положеннями ст. 129 ГПК України судові витрати щодо сплаченого судового збору за первісним позовом залишаються за Позивачем, а за зустрічним позовом покладаються на Відповідача за таким позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд також дійшов висновку про покладення понесених Позивачем за зустрічним позовом витрат на правову допомогу на Відповідача за зустрічним позовом у розмірі 28123,13 грн., тобто пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У первісному позові відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дионисия" (м. Суми, вул. Харківська, 31; ідентифікаційний код 39050347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клок" (м. Київ, пл. Солом`янська, 2; ідентифікаційний код 39949343) 643276 (шістсот сорок три тисячі двісті сімдесят шість) грн. заборгованості, 71304 (сімдесят одну тисячу триста чотири) грн. пені, 6052 (шість тисяч п`ятдесят дві) грн. 25 коп. трьох процентів річних, 20027 (двадцять тисяч двадцять сім) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 28123 (двадцять вісім тисяч сто двадцять три) грн. 13 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а також 11109 (одинадцять тисяч сто дев`ять) грн. 90 коп. судового збору.

У іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 16.12.2019.

Суддя Р.Б. Сташків