Рішення

від 31.10.2019 по справі 910/6935/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.10.2019Справа № 910/6935/19

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Мазура В.М. в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/6935/19

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Комфорт

сервіс 4 ;

до товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Коннект Групп

про стягнення 147 785 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Шевченко Ю.О., довіреність № 59/01 від 18.09.2019.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Комфорт сервіс 4 звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Коннект Групп про стягнення 147 785 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №СКД-2Т на роботи по влаштуванню системи контролю доступу на території платної стоянки для автомобілів по бул. Т.Шевченка, в с. Святопетрівське, Києво-Святошинського р-ну Київської обл. від 12.02.2019, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 104 032,00 грн., а також штрафні санкції у загальному розмірі 47 753,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6935/19 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

19.07.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення проти позову, в яких відповідач зазначає про те, що повністю виконав обумовлені умовами договору роботи та надіслав на адресу позивача акт наданих послуг, проте позивач акт не підписав та мотивовану відмову не надав, а відтак роботи вважаються прийнятими, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими.

Отже, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 01.08.2019.

Присутній у судовому засіданні 13.08.2019 представник відповідача проти позову заперечив.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою від 01.08.2019 на підставі ст. 120 ГПК України позивача повідомлено про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 13.08.2019 представник відповідача подав додаткові заперечення проти позову разом з доказами виконання робіт за договором.

Представник позивача просив надати йому час ознайомитись з запереченнями відповідачами та поданими додатковими доказами.

В судовому засіданні відповідно до ст. 216 ГПК України було оголошено перерву до 19.09.2019.

16.09.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові заперечення проти позову з додатковими доказами виконання робіт за договором.

Присутній у судовому засіданні 19.09.2019 представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав відповідь на відзив.

Представник відповідача проти позову заперечив.

В судовому засіданні відповідно до ст. 216 ГПК України було оголошено перерву до 10.10.2019.

Присутній у судовому засіданні 10.10.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав та надав додаткові докази по справі, а саме: план-схему ЖК Петрівський квартал та оригінал конверту з описом, в якому від відповідача надійшов лист та акт виконаних робіт для підписання.

Представник відповідача позов не визнав та просив надати час ознайомитись з матеріалами справи.

В судовому засіданні відповідно до ст. 216 ГПК України було оголошено перерву до 31.10.2019.

Представник позивача в судове засідання 31.10.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується відповідною розпискою представника позивача, наявною в матеріалах справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Представник відповідача позов не визнав.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 31.10.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.02.2019 між позивачем (за договором - замовник) та відповідачем (за договором - підрядник) було укладено Договір №СКД-2Т на роботи по влаштуванню системи контролю доступу автомобілів на території платної стоянки для автомобілів по бул. Т.Шевченка в с. Святопетрівське, Києво-Святошинського району Київської обл.

Відповідно до умов п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання провести по влаштуванню системи контролю доступу автомобілів на території платної стоянки для автомобілів по бул. Т.Шевченка в с. Святопетрівське, Києво-Святошинського району Київської обл.

Замовник зобов`язується прийняти роботи і оплатити їх на умовах та в строки, визначені цим договором, та у відповідності із погодженою Договірною ціною, яка є Додатком № 1 до цього договору та його невід`ємною частиною (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору, загальна кошторисна вартість Робіт, передбачених п.1.1 даного Договору, відповідно до Додатку 1 до цього Договору, становить 120 833,33 грн, ПДВ 20% 24166,67 грн, всього разом з ПДВ 145 000,00.

Підрядник зобов`язався виконати передбачені цим Договором роботи у відповідності до цього Договору та норм чинного законодавства протягом 30 (тридцяти) робочих днів. Початок Робіт - з дня надходження коштів (сплати першої частини авансу) на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ КБ "Приватбанк", відповідно до розділу 5 даного Договору (п. 3.1.1 Договору).

Умовами п. 4.1. договору визначено, що підрядник після виконання робіт готує акт приймання виконаних робіт із зазначенням фактичного обсягу та вартості виконаних робіт, підписує його і надає замовнику на розгляд. Розгляд актів приймання виконаних робіт без надання виконавчої документації, що стосується даних робіт, замовником не проводиться.

Згідно п. 4.2. договору, у разі відмови замовника прийняти виконані роботи (невідповідності виконаних робіт проекту, дефектів чи будь-яких інших недоліків виконаних робіт), замовник протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання актів виконаних робіт, направляє підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт з вимогою усунути допущені недоліки. Підрядник за свій рахунок зобов`язаний усунути допущені недоліки в термін, вказаний замовником і повторно пред`явити виконані роботи до приймання замовнику. Якщо підрядник не усуне допущені недоліки (дефекти), то замовник може усунути їх своїми силами, але підрядник зобов`язаний компенсувати замовнику такі витрати.

Відповідно до п. 5.1 Договору, замовник бере на себе зобов`язання провести попередню оплату вартості робіт в розмірі 100 % вартості матеріалів, що складає: 86 693,33 грн, ПДВ 20% 17 388,67 грн, разом 104 032,00 грн, після підписання цього договору. У випадку порушення строків виконання робіт,- замовник вправі призупинити сплату коштів.

18.02.2019 позивачем на виконання умов договору було здійснено попередню оплату вартості робіт в розмірі 100% вартості матеріалів, що складає 104032,00 грн. та підтверджується платіжним дорученням №173 від 18.02.2019.

Отже, виходячи з умов п. 3.1.1. договору, відповідач зобов`язаний був виконати роботи у строк до 02.04.2019.

Однак, як вказує позивач відповідно до своїх вимог, станом на 23.04.2019 роботи по влаштуванню системи контролю доступу автомобілів на території платної стоянки для автомобілів по бул. Т.Шевченка в с. Святопетрівське, Києво-Святошинського району Київської обл. відповідачем виконані не були.

Відповідно до п. 6.8 договору, якщо підрядник, своєчасно не розпочав роботу або виконує її повільно або з порушенням норм чинного законодавства та / або умов цього договору, і закінчити роботи у визначений договором та доповненнями термін стає явно неможливо, замовник має право відмовитися від цього договору в односторонньому порядку. Договір вважається розірваним з моменту отримання підрядником письмового повідомлення від замовника. За таких обставин підрядник повинен за першою письмовою вимогою замовника та у зазначений у ньому термін, повернути замовнику отриманий аванс (передоплату) у повному обсязі і передати виконані роботи та сплатити штраф у розмірі 10 % від отриманих коштів.

Позивач, користуючись правом на односторонню відмову від договору підряду, наданим п. 6.8. договору, 02.05.2019 надіслав на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення лист щодо розірвання Договору № СКД-2Т від 12.02.2019за № 292 від 23.04.2019 та вимогу щодо повернення попередньої оплати за Договором № СКД-2Т від 12.02.2019 за № 291 від 23.04.2019.

Оскільки відповідач кошти, перераховані за договором у сумі 104 032,00 грн. у строк, встановлений позивачем у вимозі за № 291 від 23.04.2019, не повернув позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 104 032,00 грн., а також штрафні санкції у загальному розмірі 47 753,00 грн., що складаються з 10% штрафу від отриманих коштів, у зв`язку з неповерненням суми попередньої оплати - 10403,20 грн., та штрафу за порушення строків виконання робіт в розмірі 1% від вартості робіт за кожний день затримки, що за розрахунком позивача становить 33 350,00 грн.

В свою чергу, відповідач проти позову заперечив та надав суду докази надіслання на адресу позивача листа за вих. № 4 від 19.04.2019 разом з примірником акту виконаних робіт № 1 від 12.04.2019 на суму 145 000,00 грн. для підписання, а також надав докази закупівлі матеріалів та обладнання для виконання робіт за договором.

Позивач факт отримання листа від відповідача за вих. № 4 від 19.04.2019 не заперечує, проте акт виконаних робіт не підписав з посиланням на п. 4.1. договору, що також підтверджується доданим до позовної заяви листом ТОВ Управляюча компанія Комфорт сервіс 4 за вих. № 319 від 15.05.2019, надісланого відповідачу цінним листом 17.05.2019.

Отже, спір у даній справі стосується виконання відповідачем зобов`язань Договором №СКД-2Т на роботи по влаштуванню системи контролю доступу автомобілів на території платної стоянки для автомобілів по бул. Т.Шевченка в с. Святопетрівське, Києво-Святошинського району Київської обл. від 12.02.2019, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір № СКД-2Т на роботи по влаштуванню системи контролю доступу автомобілів на території платної стоянки для автомобілів по бул. Т.Шевченка в с. Святопетрівське, Києво-Святошинського району Київської обл. від 12.02.2019 за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як встановлено судом вище, позивачем на виконання умов договору було здійснено попередню оплату вартості робіт в розмірі 100% вартості матеріалів, що складає 104032,00 грн. та підтверджується платіжним дорученням №173 від 18.02., а відповідач зобов`язався протягом 30 робочих днів з дня отримання попередньої оплати (тобто у строк до 02.04.2019) виконати роботи по влаштуванню системи контролю доступу автомобілів на території платної стоянки для автомобілів по бул. Т.Шевченка в с. Святопетрівське, Києво-Святошинського району Київської обл.

Як свідчать матеріали справи, відповідач 20.04.2019 надіслав позивачу для підписання акт надання послуг № 1 від 12.04.2019, проте позивач 02.05.2019 направив на адресу відповідача лист щодо розірвання Договору № СКД-2Т від 12.02.2019 за № 292 від 23.04.2019 та вимогу щодо повернення попередньої оплати за Договором № СКД-2Т від 12.02.2019 за № 291 від 23.04.2019.

Також, 15.05.2019 позивач направив відповідачу лист за вих. № 319, в якому зазначив, що прийняття актів виконаних робіт без надання виконавчої документації, що стосується даних робіт, замовником не проводиться.

Будь-яке інше листування суду під час розгляду справи представлено не було.

Під час дослідження умов Договору № СКД-2Т від 12.02.2019 судом встановлено відсутність поняття виконавчої документації , яка мала бути надана відповідачем разом з актом надання послуг.

Водночас, у своєму листі за вих. № 319 від 15.05.2019 позивач також не вказав які додаткові документи до акту надання послуг має додати відповідач і не встановив йому для цього певного строку.

Отже, виходячи з правової природи договору підряду та за наявності умови п. 4.2. договору, суд дійшов висновку, що відмова позивача, викладена в листі за вих. № 319 від 15.05.2019, не розглядати наданий відповідачем акт виконаних робіт без зазначення переліку документів, які відповідач мав додатково надати відносно виконання робіт, є неправомірною.

Водночас, під час розгляду справи позивач надав суду докази укладання Договору №23/04-19 на постачання та виконання робіт по встановленню обладнання від 23.04.2019, укладеного між позивачем та ФОП Носиком М.В., який, за твердженнями позивача, усував недоліки, що допустив відповідач під час виконання робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Крім того, суд звертає увагу на положення п. 4.2. договору, яким визначено, що у разі відмови замовника прийняти виконані роботи (невідповідності виконаних робіт проекту, дефектів чи будь-яких інших недоліків виконаних робіт), замовник протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання актів виконаних робіт, направляє підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт з вимогою усунути допущені недоліки . Підрядник за свій рахунок зобов`язаний усунути допущені недоліки в термін, вказаний замовником і повторно пред`явити виконані роботи до приймання замовнику. Якщо підрядник не усуне допущені недоліки (дефекти), то замовник може усунути їх своїми силами, але підрядник зобов`язаний компенсувати замовнику такі витрати.

В матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу відповідача вмотивованої відмови від прийняття робіт із зазначенням недоліків, виявлених у роботі відповідача та встановленням строку на їх усунення.

Відтак, суд не приймає в якості належного та допустимого доказу, що свідчить про порушення умов договору відповідачем, Договір №23/04-19 на постачання та виконання робіт по встановленню обладнання від 23.04.2019, укладений між позивачем та ФОП Носиком М.В.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, за результатом оцінки доказів, наданих учасниками справи, суд встановив, що відповідач виконав роботи за Договором № СКД-2Т від 12.02.2019 з порушенням строків, визначених п.3.1.1. договору, про що 20.04.2019 надіслав акт наданих послуг на адресу позивача. Натомість позивач, отримавши акт надання послуг № 1 від 12.04.2019, 02.05.2019 надіслав на адресу відповідача лист щодо розірвання договору, вимогу про повернення попередньої оплати та 15.05.2019 лист з відмовою розглянути акт відповідача щодо виконання робіт за договором з формальних причин.

Суд наголошує, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованих, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому, добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Приписами ст. 849 Цивільного кодексу України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Проте, позивачем були вчинені дії щодо відмови від договору підряду після направлення на його адресу відповідачем акту надання послуг, що свідчить про недобросовісність поведінки позивача. Дана обставина також підтверджується змістом позовних вимог в частині нарахування відповідачу штрафу за затримку виконання робіт, розрахованого саме станом на 23.04.2019.

Також, суд критично оцінує посилання позивача на умови п. 6.8. договору, згідно з яким підрядник повинен за першою письмовою вимогою замовника та у зазначений у ньому термін, повернути замовнику отриманий аванс (передоплату) у повному обсязі і передати виконані роботи та сплатити штраф у розмірі 10 % від отриманих коштів, тобто фактично на підставі даного пункту договору відповідач зобов`язаний безоплатно виконати роботи, здійснити закупівлю матеріалів власним коштом та передати виконані роботи за актом позивачу, що суперечить правовому змісту договору підряду, який за своєю суттю є відплатним правочином.

Окрім цього, позивач не надав до матеріалів справи доказів отримання відповідачем вимоги про розірвання договору в односторонньому порядку, що передбачено п. 6.8. договору: Договір вважається розірваним з моменту отримання підрядником письмового повідомлення від замовника. , що впливає на визначення дати припинення зобов`язань між сторонами за договором.

Враховуючи встановлені вище обставини та зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 104 032,00 грн., а також 10% штрафу від отриманих коштів, у зв`язку з неповерненням суми попередньої оплати - 10403,20 грн.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Під час розгляду справи судом встановлено порушення відповідачем зобов`язань щодо строків виконання робіт за договором.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 213 ГК України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову в частині стягнення 33 350,00 грн. позивач визначив стягнення саме штрафу по Договору № СКД-2Т від 12.02.2019 за порушення не грошового зобов`язання - несвоєчасне виконання робіт за договором.

Умовами п. 6.2. спірного договору передбачено стягнення з відповідача штрафу за порушення термінів виконання робіт з вини підрядника у розмірі 1% від вартості робіт за кожний день затримки.

Проте, штраф за несвоєчасне виконання робіт, не може обраховуватись за кожен день прострочення згідно положень ст.549 ЦК України, а положення ст.ст.231, 232 ГК України не розповсюджуються на правовідносини сторін у даній справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при розрахунку суми штрафу слід керуватися положеннями ст. 549 ЦК України, яка не передбачає стягнення штрафу за кожен день прострочення не грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача за несвоєчасне виконання робіт за договором на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 1 % від вартості робіт, що становить 1450,00 грн. (145 000,00 * 1%).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У п.58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового спору під час розгляду даної справи.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладені вище обставини справи, зібрані докази та надані учасниками судового процесу поясненнями, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Коннект Групп (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 73, корп.. А-1, офіс 8; код ЄДРПОУ 36197740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Комфорт сервіс 4 (08141, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул.. Б.Хмельницького, 13, прим. 147; код ЄДРПОУ 41284096) штраф у сумі 1450,00 грн. та витрати по сплаті судового у розмірі 21 грн. 75 коп.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2019.

СуддяА.І. Привалов