Постанова

від 27.04.2020 по справі 910/6935/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2020 р. Справа№ 910/6935/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт сервіс 4"

на рішення Господарського міста Києва

від 31.10.2019 (повний текст рішення складено 16.12.2019)

у справі №910/6935/19 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт сервіс 4"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Коннект Групп"

про стягнення 147 785 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт сервіс 4" (далі - позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Коннект Групп" (далі - відповідач) про стягнення 147 785 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №СКД-2Т на роботи по влаштуванню системи контролю доступу на території платної стоянки для автомобілів по бул. Т.Шевченка, в с. Святопетрівське, Києво-Святошинського р-ну Київської обл. від 12.02.2019, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 104 032,00 грн., а також штрафні санкції у загальному розмірі 47 753,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2019 позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Коннект Групп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт сервіс 4" штраф у сумі 1450,00 грн. та витрати по сплаті судового у розмірі 21,75 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт сервіс 4" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням судом норм процесуального та матеріального права. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт сервіс 4" на рішення Господарського міста Києва від 31.10.2019 у справі №910/6935/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксов В.В., судді Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт сервіс 4" на рішення Господарського міста Києва від 31.10.2019 у справі №910/6935/19 - залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

18.02.2020 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додане платіжне доручення №1345 від 13.02.2020 про сплату судового збору в сумі 1108,38 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт сервіс 4" на рішення Господарського міста Києва від 31.10.2019 у справі №910/6935/19.

Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Клопотання про призначення судового засідання з повідомленням сторін обґрунтоване тим, що дану справу слід розглядати в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, оскільки для встановлення об`єктивної істини у справі, із врахуванням складності предмета спору (договір підряду), слід з`ясувати ряд питань.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер Коннект Групп" у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт сервіс 4" на рішення Господарського міста Києва від 31.10.2019 у справі №910/6935/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 910/6935/19 є вимоги про стягнення 147785,00 грн., вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України.

З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, колегія суддів вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 12.02.2019 між позивачем (за договором - замовник) та відповідачем (за договором - підрядник) було укладено Договір №СКД-2Т на роботи по влаштуванню системи контролю доступу автомобілів на території платної стоянки для автомобілів по бульв. Т.Шевченка в с. Святопетрівське, Києво-Святошинського району Київської обл.

Відповідно до умов п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання провести по влаштуванню системи контролю доступу автомобілів на території платної стоянки для автомобілів по бул. Т.Шевченка в с. Святопетрівське, Києво-Святошинського району Київської обл.

Замовник зобов`язується прийняти роботи і оплатити їх на умовах та в строки, визначені цим договором, та у відповідності із погодженою Договірною ціною, яка є Додатком № 1 до цього договору та його невід`ємною частиною (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору, загальна кошторисна вартість Робіт, передбачених п.1.1 даного Договору, відповідно до Додатку 1 до цього Договору, становить 120 833,33 грн., ПДВ 20% 24166,67 грн., всього разом з ПДВ 145 000,00.

Підрядник зобов`язався виконати передбачені цим Договором роботи у відповідності до цього Договору та норм чинного законодавства протягом 30 (тридцяти) робочих днів. Початок Робіт - з дня надходження коштів (сплати першої частини авансу) на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ КБ "Приватбанк", відповідно до розділу 5 даного Договору (п. 3.1.1 Договору).

Умовами п. 4.1. договору визначено, що підрядник після виконання робіт готує акт приймання виконаних робіт із зазначенням фактичного обсягу та вартості виконаних робіт, підписує його і надає замовнику на розгляд. Розгляд актів приймання виконаних робіт без надання виконавчої документації, що стосується даних робіт, замовником не проводиться.

Згідно п. 4.2. договору, у разі відмови замовника прийняти виконані роботи (невідповідності виконаних робіт проекту, дефектів чи будь-яких інших недоліків виконаних робіт), замовник протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання актів виконаних робіт, направляє підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт з вимогою усунути допущені недоліки. Підрядник за свій рахунок зобов`язаний усунути допущені недоліки в термін, вказаний замовником і повторно пред`явити виконані роботи до приймання замовнику. Якщо підрядник не усуне допущені недоліки (дефекти), то замовник може усунути їх своїми силами, але підрядник зобов`язаний компенсувати замовнику такі витрати.

Відповідно до п. 5.1 Договору, замовник бере на себе зобов`язання провести попередню оплату вартості робіт в розмірі 100 % вартості матеріалів, що складає: 86 693,33 грн., ПДВ 20% 17 388,67 грн., разом 104 032,00 грн., після підписання цього договору. У випадку порушення строків виконання робіт,- замовник вправі призупинити сплату коштів.

18.02.2019 позивачем на виконання умов договору було здійснено попередню оплату вартості робіт в розмірі 100% вартості матеріалів, що складає 104032,00 грн. та підтверджується платіжним дорученням №173 від 18.02.2019.

Отже, виходячи з умов п. 3.1.1. договору, відповідач зобов`язаний був виконати роботи у строк до 02.04.2019.

Однак, як вказує позивач відповідно до своїх вимог, станом на 23.04.2019 роботи по влаштуванню системи контролю доступу автомобілів на території платної стоянки для автомобілів по бульв. Т.Шевченка в с. Святопетрівське, Києво-Святошинського р-н. Київської обл. відповідачем виконані не були.

Відповідно до п. 6.8 договору, якщо підрядник, своєчасно не розпочав роботу або виконує її повільно або з порушенням норм чинного законодавства та / або умов цього договору, і закінчити роботи у визначений договором та доповненнями термін стає явно неможливо, замовник має право відмовитися від цього договору в односторонньому порядку. Договір вважається розірваним з моменту отримання підрядником письмового повідомлення від замовника. За таких обставин підрядник повинен за першою письмовою вимогою замовника та у зазначений у ньому термін, повернути замовнику отриманий аванс (передоплату) у повному обсязі і передати виконані роботи та сплатити штраф у розмірі 10 % від отриманих коштів.

Позивач, користуючись правом на односторонню відмову від договору підряду, наданим п. 6.8. договору, 02.05.2019 надіслав на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення лист щодо розірвання Договору № СКД-2Т від 12.02.2019 за № 292 від 23.04.2019 та вимогу щодо повернення попередньої оплати за Договором № СКД-2Т від 12.02.2019 за № 291 від 23.04.2019.

Оскільки відповідач кошти, перераховані за договором у сумі 104 032,00 грн. у строк, встановлений позивачем у вимозі за № 291 від 23.04.2019 не повернув, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 104 032,00 грн., а також штрафні санкції у загальному розмірі 47 753,00 грн., що складаються з 10% штрафу від отриманих коштів, у зв`язку з неповерненням суми попередньої оплати - 10 403,20 грн., та штрафу за порушення строків виконання робіт в розмірі 1% від вартості робіт за кожний день затримки, що за розрахунком позивача становить 33 350,00 грн.

В свою чергу, відповідач проти позову заперечив та надав суду докази надіслання на адресу позивача листа за вих. № 4 від 19.04.2019 разом з примірником акту виконаних робіт № 1 від 12.04.2019 на суму 145 000,00 грн. для підписання, а також надав докази закупівлі матеріалів та обладнання для виконання робіт за договором.

Позивач факт отримання листа від відповідача за вих. № 4 від 19.04.2019 не заперечує, проте акт виконаних робіт не підписав з посиланням на п. 4.1. договору, що також підтверджується доданим до позовної заяви листом ТОВ "Управляюча компанія "Комфорт сервіс 4" за вих. № 319 від 15.05.2019, надісланого відповідачу цінним листом 17.05.2019.

Отже, спір у даній справі стосується виконання відповідачем зобов`язань Договором №СКД-2Т на роботи по влаштуванню системи контролю доступу автомобілів на території платної стоянки для автомобілів по бульв. Т.Шевченка в с. Святопетрівське, Києво-Святошинського р-н. Київської обл. від 12.02.2019, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу відповідача вмотивованої відмови від прийняття робіт із зазначенням недоліків, виявлених у роботі відповідача та встановленням строку на їх усунення. Зазначаючи при цьому, що при розрахунку суми штрафу слід керуватися положеннями ст. 549 ЦК України, яка не передбачає стягнення штрафу за кожен день прострочення не грошового зобов`язання, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача за несвоєчасне виконання робіт за договором на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 1 % від вартості робіт, що становить 1450,00 грн. (145 000,00 * 1%).

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт сервіс 4", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір № СКД-2Т на роботи по влаштуванню системи контролю доступу автомобілів на території платної стоянки для автомобілів по бульв. Т.Шевченка в с. Святопетрівське, Києво-Святошинського р.-н. Київської обл. від 12.02.2019 за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання умов договору було здійснено попередню оплату вартості робіт в розмірі 100% вартості матеріалів, що складає 104 032,00 грн. та підтверджується платіжним дорученням №173 від 18.02.2019, а відповідач зобов`язався протягом 30 робочих днів з дня отримання попередньої оплати (тобто у строк до 02.04.2019) виконати роботи по влаштуванню системи контролю доступу автомобілів на території платної стоянки для автомобілів по бульв. Т.Шевченка в с. Святопетрівське, Києво-Святошинського р-н. Київської обл.

Як свідчать матеріали справи, відповідач 20.04.2019 надіслав позивачу для підписання акт надання послуг № 1 від 12.04.2019, проте позивач 02.05.2019 направив на адресу відповідача лист № 292 від 23.04.2019 щодо розірвання Договору № СКД-2Т від 12.02.2019 та вимогу щодо повернення попередньої оплати за Договором № СКД-2Т від 12.02.2019 за № 291 від 23.04.2019.

Водночас як вбачається із матеріалів справи, 15.05.2019 позивач направив відповідачу лист за вих. № 319, в якому зазначив, що прийняття актів виконаних робіт без надання виконавчої документації, що стосується даних робіт, замовником не проводиться.

Судова колегія звертає увагу, що Договір № СКД-2Т від 12.02.2019 не містить поняття "виконавчої документації", яка мала бути надана відповідачем разом з актом надання послуг.

Водночас, у своєму листі за вих. № 319 від 15.05.2019 позивач також не вказав які додаткові документи до акту надання послуг має додати відповідач і не встановив йому для цього певного строку.

Отже, виходячи з правової природи договору підряду та за наявності умови п. 4.2. договору, судова колегія дійшла висновку, що відмова позивача, викладена в листі за вих. № 319 від 15.05.2019, не розглядати наданий відповідачем акт виконаних робіт без зазначення переліку документів, які відповідач мав додатково надати відносно виконання робіт, є безпідставною та такою, що не відповідає умовам укладеного між позивачем та відповідачем договору підряду.

Щодо посилань скаржника у своїй апеляційній скарзі, на укладений Договір №23/04-19 на постачання та виконання робіт по встановленню обладнання від 23.04.2019, укладеного між позивачем та ФОП Носиком М.В., який за твердженнями скаржника усував недоліки, що допустив відповідач під час виконання робіт, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Крім того, судова колегія звертає увагу на положення п. 4.2. договору, яким визначено, що у разі відмови замовника прийняти виконані роботи (невідповідності виконаних робіт проекту, дефектів чи будь-яких інших недоліків виконаних робіт), замовник протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання актів виконаних робіт, направляє підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт з вимогою усунути допущені недоліки. Підрядник за свій рахунок зобов`язаний усунути допущені недоліки в термін, вказаний замовником і повторно пред`явити виконані роботи до приймання замовнику. Якщо підрядник не усуне допущені недоліки (дефекти), то замовник може усунути їх своїми силами, але підрядник зобов`язаний компенсувати замовнику такі витрати.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу відповідача вмотивованої відмови від прийняття робіт із зазначенням недоліків, виявлених у роботі відповідача та встановленням строку на їх усунення.

Відтак, судова колегія не приймає в якості належного та допустимого доказу, що свідчить про порушення умов договору відповідачем, Договір №23/04-19 на постачання та виконання робіт по встановленню обладнання від 23.04.2019, укладений між позивачем та ФОП Носиком М.В.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач виконав роботи за Договором № СКД-2Т від 12.02.2019 з порушенням строків, визначених п.3.1.1. договору, про що 20.04.2019 надіслав акт наданих послуг на адресу позивача. Натомість скаржник, отримавши акт надання послуг № 1 від 12.04.2019, 02.05.2019 надіслав на адресу відповідача лист щодо розірвання договору, вимогу про повернення попередньої оплати та 15.05.2019 лист з відмовою розглянути акт відповідача щодо виконання робіт за договором з формальних причин.

Приписами ст. 849 Цивільного кодексу України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Проте, позивачем були вчинені дії щодо відмови від договору підряду після направлення на його адресу відповідачем акту надання послуг, що на переконання колегії суддів свідчить про недобросовісність поведінки позивача. Дана обставина також підтверджується змістом позовних вимог в частині нарахування відповідачу штрафу за затримку виконання робіт, розрахованого саме станом на 23.04.2019.

Також, судова колегія критично оцінує посилання скаржника у своїй апеляційній скарзі на умови п. 6.8. договору, згідно з яким підрядник повинен за першою письмовою вимогою замовника та у зазначений у ньому термін, повернути замовнику отриманий аванс (передоплату) у повному обсязі і передати виконані роботи та сплатити штраф у розмірі 10 % від отриманих коштів, тобто фактично на підставі даного пункту договору відповідач зобов`язаний безоплатно виконати роботи, здійснити закупівлю матеріалів власним коштом та передати виконані роботи за актом позивачу, що суперечить правовому змісту договору підряду, який за своєю суттю є відплатним правочином.

Окрім цього, судова колегія звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем вимоги про розірвання договору в односторонньому порядку, що передбачено п. 6.8. договору: "Договір вважається розірваним з моменту отримання підрядником письмового повідомлення від замовника.", що впливає на визначення дати припинення зобов`язань між сторонами за договором.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 104 032,00 грн., а також 10% штрафу від отриманих коштів, у зв`язку з неповерненням суми попередньої оплати - 10 403,20 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 33 350,00 грн. штрафу, судова колегія зазначає наступне.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Під час розгляду справи судом встановлено порушення відповідачем зобов`язань щодо строків виконання робіт за договором.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову в частині стягнення 33 350,00 грн. позивач визначив стягнення саме штрафу по Договору № СКД-2Т від 12.02.2019 за порушення не грошового зобов`язання - несвоєчасне виконання робіт за договором.

Умовами п. 6.2. договору передбачено стягнення з відповідача штрафу за порушення термінів виконання робіт з вини підрядника у розмірі 1% від вартості робіт за кожний день затримки.

Проте, судова колегія зазначає, що штраф за несвоєчасне виконання робіт, не може обраховуватись за кожен день прострочення згідно положень ст. 549 ЦК України, а положення ст. ст. 231, 232 ГК України не розповсюджуються на правовідносини сторін у даній справі.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла до переконання, що при розрахунку суми штрафу слід керуватися положеннями ст. 549 ЦК України, яка не передбачає стягнення штрафу за кожен день прострочення не грошового зобов`язання, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо того, що з відповідача за несвоєчасне виконання робіт за договором на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 1 % від вартості робіт, що становить 1450,00 грн. (145 000,00 * 1%).

Посилання скаржника у своїй апеляційній скарзі на 623 ст. ЦК України судовою колегією залишаються поза увагою, з огляду на безпідставність та необґрунтованість.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, судова колегія дійшла до переконання, що судом першої інстанції правомірно встановлена відсутність доказів направлення на адресу відповідача вмотивованої відмови від прийняття робіт із зазначенням недоліків, виявлених у роботі відповідача та встановленням строку на їх усунення, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у справі №910/6935/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт сервіс 4" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у справі №910/6935/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт сервіс 4" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у справі №910/6935/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/6935/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала