Постанова

від 10.12.2019 по справі 917/1344/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 917/1344/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

представник позивача - Литвин П. В., адвокат

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод"

представник відповідача - Шмельов М. М., адвокат

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 (головуючий суддя Чернота Л. Ф., судді Зубченко І. В., Гребенюк Н. В.) у справі Господарського суду Полтавської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" про стягнення 1 947 175, 55 грн,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 26.10.2018 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач, Товариство) звернулося до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (далі - Відповідач, Завод) з позовом про стягнення боргу у загальній сумі 1 947 175,56 грн, у тому числі: пеню у сумі 736 629,96 грн, 3 % річних у сумі 297 050,81 грн, інфляційні нарахування у сумі 913 494,79 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений Договором купівлі-продажу природного газу № 4316/084035/з-1617-ТЕ-24 від 04.10.2016 (далі - Договір), чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, пункту 6.1 Договору.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. 23.04.2019 Господарський суд Полтавської області (суддя Паламарчук В. В.) позов задовольнив повністю; стягнув з Відповідача на користь Позивача 1 947 175,56 грн, з яких: 736 629,96 грн пені, 297 050,81 грн - 3 % річних, 913 494,79 грн інфляційних нарахувань.

2.2. Прийняте рішення мотивоване тим, що протягом жовтня 2016 року - квітня 2017 року Позивач поставив Відповідачу природний газ відповідно до умов Договору на загальну суму 64 690 018,93 грн, за який Відповідач розрахувався повністю, але несвоєчасно, у зв`язку з чим було нараховано суми інфляційних, 3 % річних та пені. Підписавши Договір, сторони погодили, що грошові зобов`язання в частині, яку компенсує держава за рахунок коштів державного бюджету, регулюється саме положеннями укладеного правочину, а підписання спільних протокольних рішень (далі - СПР), на які послався Відповідач, не змінює строки та порядок виконання боржником грошових зобов`язань перед кредитором, при цьому додаткових угод або угод про внесення змін до Договору, які б змінювали погоджений порядок розрахунків, між сторонами не укладалося, тому доводи Відповідача про відсутність підстав застосування до нього штрафних санкцій та наслідків порушення грошового зобов`язання, встановлених статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), на підставі СПР відхилені.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. 25.09.2019 Східний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2019 скасував; прийняв нове рішення, яким у позові відмовив.

3.2. Постанова суду апеляційної інстанції з посиланням на постанову Верховного Суду від 10.07.2019 № 913/334/18 мотивована тим, що наслідком підписання СПР на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 є фактична зміна визначеного у договорі порядку і строку проведення розрахунків за природний газ відносно сум, які охоплюються такими рішеннями, оскільки підписавши СПР, Позивач у такий спосіб виявив згоду із зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий ним газ за Договором. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 913/334/18. Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні зміни. Розрахунок, здійснений Позивачем за умовами СПР відбувся на загальну суму 41 944 315,10 грн за період 2016- 2017 роки, тобто Відповідачем сплачено за поставлений газ 22 745 703,80 грн власних коштів. Однак Позивач не визначив, за яким періодом здійснено зарахування коштів щодо періоду наданих послуг, так як за СПР вказано тільки рік щодо зарахування заборгованості і сторони не визначили за який саме період відбулося перерахування коштів у розмірі 22 745 703,80 грн, отже не доведено нарахування розміру пені, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2019, рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2019 залишити в силі.

5. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

5.1. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням частини другої статті 11, статей 74, 76, 77, 86, 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) без дослідження усіх істотних обставин справи.

5.2. Умовами Договору, які є дійсними та не оспорювались в судовому порядку, сторони погодили, що укладення СПР, договору про організацію взаєморозрахунків в будь-якому випадку не змінює строків, порядку розрахунків, внесення змін до Договору має відбуватися лише шляхом укладення відповідної додаткової угоди, отже посилання суду на укладення СПР як на підставу зміни порядку та строку здійснення розрахунків є таким, що суперечать умовам Договору, принципу обов`язковості виконання договірних зобов`язань згідно з статтями 527, 627, 629 ЦК України.

5.3. До спірних правовідносин має застосовуватися стаття 618 ЦК України, за якою боржник відповідає за порушення зобов`язання третіми особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

5.4. Оскільки державою передбачений певний механізм перерахування субвенцій, проте не врегульовано питання імплементації цих відносин при здійсненні розрахунків за природний газ між постачальником і покупцем, сторони вправі, керуючись принципом свободи договору відповідно до статті 627 ЦК України, встановити (конкретизувати) умовами договору порядок регулювання щодо платежів, здійснених через СПР та договір про організацію взаєморозрахунків, строки тощо, що і було здійснено умовами пункту 6.1 Договору.

5.5. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 853 внесено зміни до пункту 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу зі спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій, зокрема додано пункт, яким встановлено, що підписання СПР відповідно до Порядку не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, отже фактично зазначено про відсутність впливу СПР.

5.6. Нарахування Позивачем платежів відповідно до статті 625 ЦК України на всю суму заборгованості за цим Договором, у т. ч. суму заборгованості, сплачену за СПР, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, є обґрунтованим та законним.

5.7. З огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину суд не звернув уваги на те, що Договір, у розумінні статті 11 ЦК України, є достатньою підставою виникнення у його сторін взаємних прав та обов`язків, зокрема, щодо розрахунків за отриманий природний газ у встановлені строки.

5.8. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 виокремлено кошти, сплачені за СПР, та кошти, сплачені у звичайному порядку, тому суд апеляційної інстанції у даній справі мав дослідити ці обставини та, відповідно, виокремити суми, які були сплачені на підставі СПР відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20, та суми, які були сплачені в інший спосіб. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд також у справах № 921/574/17-г/5 та № 909/256/17, повертаючи справи на новий розгляд судів попередніх інстанцій.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. 28.11.2019 Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 без змін, а подану касаційну скаргу залишити без задоволення.

6.2. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету регулюються відповідними нормами законодавства, застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

6.3. Апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що Позивачем не доведено період нарахування розміру пені за кожним актом, і, як наслідок, нарахування інфляційних та 3 % річних.

7. Встановлені судами обставини

7.1. 14.10.2016 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, за умовами пункту 1.1 якого Товариство (постачальник) зобов`язалося поставити Заводу (споживач) у 2016- 2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти і оплатити його на умовах цього Договору.

7.2. Згідно з умовами пункту 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

7.3. Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 10800,0 тис.куб.м.

7.4. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (пункт 3.4 Договору).

7.5. Пунктом 5.2 Договору передбачено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу за цим договором становить 4 942 грн крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 5 930,40 грн.

7.6. Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що, з урахуванням пункту 11.3 цього Договору, укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" СПР про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

7.7. Пунктами 8.1, 8.2 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

7.8. Відповідно до пункту 8.3 Договору сторони погодили, що, з урахуванням пункту 11.3 цього Договору, укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 СПР про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

7.9. Згідно з умовами підпунктів 3.4 пункту 11.3 Договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; будь-які СПР, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

7.10. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення відповідно до пункту 12.1 Договору.

7.11. 23.01.2017 до Договору сторонами підписано та скріплено печатками додаткову угоду №1 (т. 1 а. с. 30 - 31).

7.12. 31.03.2017 між сторонами Договору підписано додаткову угоду № 2, якою визначено, що постачальник передає споживачу в період з 01.04.2017 по 30.09.2017 газ обсягом до 2100,0 тис. куб.м. (т. 1 а. с. 32).

7.13. Відповідно до додаткової угоди № 2 сторони дійшли згоди щодо виключення пункту 4.2 розділу 4 Договору, викласти, зокрема, пункт 5.2 в такій редакції: Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором з 01.04.2017 становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40 коп.).

Також, замінено в пункті 8.2. розділу 8 Договору відповідальність сторін: слова 21% річних на 16,4% річних, викладено розділ 12 Строк дії договору у наступній редакції: 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016, по 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

7.14. На підставі Договору Завод отримав за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року природний газ на загальну суму 64 690 018,93 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 6 352 170,05 грн, від 30.11.2016 на суму 10 352 639,98 грн, від 31.12.2016 на суму 12 407 061,00 грн, від 31.01.2017 на суму 13 594 048,36 грн, від 28.02.2017 на суму 11 254 784,28 грн, від 31.03.2017 на суму 8 171 877,71 грн, від 30.04.2017 на суму 2 557 437,55 грн.(т. 1 а. с. 33 - 39).

7.15. Оплата поставленого природного газу у вказаний період проведена Відповідачем повністю, але несвоєчасно. За зобов`язаннями, що виникли за жовтень 2016 року в сумі 6 352 170,05 грн, Відповідач розрахувався 14.12.2016, за зобов`язаннями, що виникли за листопад 2016 року в сумі 10 352 639,98 грн, - 26.01.2017, за зобов`язаннями, що виникли за грудень 2016 року в сумі 12 407 061,00 грн, - 28.02.2017, за зобов`язаннями, що виникли за січень 2017 року в сумі 13 594 048,36 грн, - 26.06.2017, за зобов`язаннями, що виникли за лютий 2017 року в сумі 11 254 784,28 грн, - 30.08.2017, за зобов`язаннями, що виникли за березень 2017 року в сумі 8 171 877,71 грн, - 14.09.2017, за зобов`язаннями, що виникли за квітень 2017 року в сумі 2 557 437,55 грн, - 19.12.2017.

7.16. На підтвердження проведення Відповідачем оплати в сумі 64 690 018,93 грн за поставлений за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року природний газ Позивач подав до справи сальдо по Заводу (т. 1 а. с. 41- 43).

7.17. На підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 № 20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, КП "Теплоенерго", Відповідачем та Позивачем підписано СПР "Про організацію взаєморозрахунків", а саме:

- № 2813 від 17.11.2016 на суму 4 400 000,00 грн за природний газ за 2016 рік (т. 1 а. с. 55 - 58);

- № 3131 від 14.12.2016 на суму 3 500 000,00 грн за природний газ за 2016 рік (т. 1 а. с. 71 - 74) ;

- № 3316 від 19.12.2016 на суму 2 000 000,00 грн за природний газ за 2016 рік (т. 1 а. с. 75 - 78);

- № 203 від 17.01.2017 на суму 8 500 000,00 грн за природний газ за 2016 рік (т. 1 а. с. 47 - 50);

- № 983 від 15.02.2017 на суму 6 300 000,00 грн за природний газ за 2016 - 2017 (т. 1 а. с. 87 - 90);

- № 2551 від 15.05.2017 на суму 2 971 000,00 грн за природний газ за 2017 рік (т. 1 а. с. 51 - 54);

- № 2847 від 12.06.2017 на суму 4 700 000,00 грн за природний газ за 2017 рік (т. 1 а. с. 59 - 62);

- № 2994 від 22.06.2017 на суму 300 000,00 грн за природний газ за 2017 рік (т. 1 а. с. 63 - 66);

- № 3018 від 10.07.2017 на суму 3 000 000,00 грн за природний газ за 2017 рік (т. 1 а. с. 67 - 70);

- № 3338 від 18.08.2017 на суму 5 420 000,00 грн за природний газ за 2017 рік (т. 1 а. с. 79 - 82);

- № 3466 від 14.09.2017 на суму 853 000,00 грн за природний газ за 2017 рік (т. 1 а. с. 83 - 86).

7.18. Пунктом 5.2 СПР передбачено, що вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов`язань за цими СПР.

7.19. Згідно з пунктом 5.3 вказаних рішень сторони визначили, що вони є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування.

7.20. Згідно з розрахунком, здійснений Позивачем, за умовами СПР відбувся на загальну суму 41 944 315,10 грн. за період 2016 - 2017 роки, за рахунок власних коштів Відповідач сплатив 22 745 703,80 грн. Останній платіж здійснено 19.12.2017, останнє СПР було підписано сторонами 14.09.2017.

7.21. За вказаними СПР вказано тільки рік щодо зарахування заборгованості. Сторонами не визначено, за який саме період здійснено перерахування коштів у розмірі 22 745 703,80 грн.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.2. Частиною першою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

8.3. Як встановлено судами, заявлені Позивачем до стягнення суми пені, 3 % річних та інфляційних розраховані від суми боргу за поставлений природний газ, у тому числі і на розрахунки, проведені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (далі - Порядок), чинної на час виникнення спірних правовідносин.

8.4. Вказаний Порядок визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, пільг з послуг зв`язку та інших передбачених законодавством пільг, в тому числі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспортних засобів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального для фізичних осіб (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) і компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату, рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (далі - субвенція).

8.5. Абзацом четвертим пункту 7 Порядку передбачено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і СПР, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

8.6. Суди встановили, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, КП "Теплоенерго", Відповідачем та Позивачем підписано ряд СПР про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до Порядку.

8.7. Таким чином, підписавши зазначені СПР, сторони погодили, що відшкодування частини боргу Відповідача, який полягає у витратах, пов`язаних з газопостачанням населення, що використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, зобов`язання з відшкодування яких взяла на себе держава, здійснюватиметься відповідно до встановлених зазначеними рішеннями порядку.

8.8. Крім того, як убачається зі змісту Порядку від 11.01.2005 № 20, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

8.9. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

8.10. Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

8.11. Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

8.12. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Зазначеного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, а також в інших постановах Суду.

8.13. За наведених мотивів Суд відхиляє посилання Скаржника (пункти 5.2, 5.4, 5.5) на те, що висновки суду щодо зміни строку та порядку здійснення розрахунків на підставі СПР суперечить принципу обов`язковості виконання договірних зобов`язань, передбаченому статтями 527, 627, 629 ЦК України, а сторони вправі, керуючись принципом свободи відповідно до статті 627 ЦК України встановити умовами договору порядок регулювання платежів, здійснених через СПР, а також на те, що підписання СПР відповідно до Порядку не змінює строків та умов розрахунків за договором.

8.14. Доводи Скаржника (пункт 5.3) про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 618 ЦК України, за якою боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця Суд відхиляє як безпідставні, оскільки у цьому випадку виконання обов`язку не було покладено боржником на іншу особу, як визначає стаття 528 ЦК України, на яку містить посилання наведена норма.

8.15. Аргументи Скаржника (пункт 5.7) про залишення судом поза увагою, що Договір у розумінні статті 11 ЦК України є достатньою підставою виникнення у його сторін взаємних прав та обов`язків, зокрема, щодо розрахунку за отриманий природний газ у встановлені строки наведених висновків не спростовують.

8.16. Разом з цим, для застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених СПР, які діяли на момент розгляду справа. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14, від 16.09.2015 у справі № 917/2520/14, від 07.10.2015 у справі № 924/406/14, від 01.10.2015 у справі № 917/2519/14 та постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 02.08.2018 у справі № 922/3873/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 18.06.2019 у справі №914/891/16, від 08.08.2019 у справі № 905/1449/18.

8.17. Таким чином, підставою застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за СПР та яка була несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 28.11.2018 у справі № 927/370/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 18.06.2019 у справі №914/891/16, від 08.08.2019 у справі № 905/1449/18 .

8.18. За таких обставин Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 5.6) на те, що нарахування Позивачем платежів відповідно до статті 625 ЦК України на всю суму заборгованості за Договором, у тому числі на заборгованість, оплачену за СПР відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 є обґрунтованим та законним.

8.19. З огляду на викладене, Суд враховує, що суди попередніх інстанцій, встановили, що за умовами СПР розрахунок відбувся на загальну суму 41 944 315,10 грн за процедурою, визначеною постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 20, а за рахунок власних коштів Відповідач сплатив 22 745 703,80 грн. Однак, враховуючи, що подані учасниками справи докази не містять визначення, за які періоди відбулося зарахування на зазначену суму, суд апеляційної інстанції дійшов підставного висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача сум пені, 3 % річних та інфляційних.

8.20. Посилаючись на те, що суд у цій справі мав виокремити суми, які були сплачені на підставі СПР, з посиланням на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та на постанови Верховного Суду у справах № 921/574/17-г/5 та № 909/256/17 (пункт 5.8), Скаржник не спростував тверджень суду апеляційної інстанції про відсутність зазначення періодів, за які саме здійснено зарахування грошових коштів, та не послався на відповідні надані докази, на підставі яких суд мав встановити ці обставини, які не дослідив та не надав правової оцінки.

8.21. За наведених обставин доводи Скаржника (пункт 5.1) про те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням частини другої статті 11, статей 74, 76, 77, 86, 236, 238 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

8.22. Враховуючи наведене, відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, тому у задоволенні касаційної скарги має бути відмовлено.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 917/1344/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв