Рішення

від 03.12.2019 по справі 379/659/19

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 379/659/19

2/379/398/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2019 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання: Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тараща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро про визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 27.08.2015,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 06.05.2019 звернулася до суду з даним позовом, просить суд визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки № б/н від 27.08.2015 року, укладений між нею та ТОВ Ківшовата Агро на земельну ділянку з кадастровим номером 3224481900:04:004:0136, площею 5,2031 га, що зареєстрований 09.10.2015 року, номер запису про інше речове право 11534020 та стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 10.04.2012 вона підписала додаткову угоду до договору оренди землі від 12.05.2009 з відповідачем, згідно якої строк оренди земельної ділянки площею 5,2301 га, з кадастровим номером 3224481900:04:004:0136, що знаходиться на території Ківшоватської сільської ради Таращанського району Київської області, продовжено на 5 (п`ять) років зі сплатою орендної плати в розмірі, встановленому договором. Враховуючи ту обставину, що вищезазначена додаткова угода зареєстрована в управлінні Держкомзему в Таращанському районі Київської області 29.12.2012 (№322440004004100), то строк дії договору закінчився 29.12.2017. В серпні 2015 року представники ТОВ Ківшовата Агро звернулися до неї з пропозицією внести доповнення в існуючий договір оренди, при цьому запевнивши, що це необхідно зробити для того, щоб можливо було виплатити їй оренду плату у збільшеному розмірі. Позивач погодилась і підписала наданий їй документ. Під час підписання, як потім виявилося, нового договору оренди землі, позивач не ознайомлювалася з текстом документу, повіривши ТОВ Ківшовата Агро , що йдеться лише про збільшення орендної плати. 23 червня 2018 року, згадавши, що дія додаткової угоди від 10.04.2012 закінчилася 29.12.2017, позивач 25.06.2018 направила повідомлення про повернення земельної ділянки ТОВ Ківшовата Агро , датоване 23.06.2018. 07 липня 2018 року позивач отримала поштовий лист, який містив відповідь від 06.07.2018 від ТОВ Ківшовата Агро . З цього листа їй стало відомо про державну реєстрацію іншого речового права - оренди належної їй земельної ділянки, строком на 10 років. Тому моментом, коли вона дізналася про реєстрацію іншого речового права, оренди, є 07 липня 2018 року. Вказаним листом позивачу відмовлено в поверненні земельної ділянки. Зазначає, що з 27.08.2015 до направлення листа орендареві 25.06.2018, позивач не вчиняла ніяких дій по з`ясування стану орендованої земельної ділянки, оскільки знала, що договірні відносини з ТОВ Ківшовата Агро , закінчуються 29.12.2017.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно нею було з`ясовано, що 09.10.2015 приватним нотаріусом Рокитнянської районної державної нотаріальної контори Київської області Скоробагатько В.Д. при виконанні делегованих функцій державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно був зареєстрований Договір оренди б/н від 27.08.2015, укладений між позивачем та ТОВ Ківшовата Агро , строком на 10 років, термін дії якого закінчується 09.10.2025 року. Таким чином, вказує, що оспорюваний договір був укладений та зареєстрований під час дії договору від 12.05.2009, оскільки термін дії Додаткової угоди від 10.04.2012 закінчився 29.12.2017, а Договір оренди землі від 27.08.2015, зареєстрований реєстратором 09.10.2015. Має місце подвійна реєстрація одного і того ж об`єкту оренди. Вважає, безсумнівно, що ТОВ Ківшовата Агро було відомо щодо договору, який зареєстрований та закінчується 29.12.2017 та не повідомлено про це приватного нотаріуса. Відтак, вважає, що при реєстрації договору державний реєстратор Скоробагатько В.Д. не дотрималась вимог, встановлених приписами ст. 93 Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі та зареєструвала під час діючого договору оренди землі новий договір оренди, чим допустила те, що відносно одного і того ж об`єкта нерухомості діє одночасно два договори - оспорюваний договір оренди та договір оренди землі від 12.05.2009.

Отже, як вказує позивач, даний факт є правовою підставою для визнання недійсним договору оренди землі б/н від 27.08.2015, укладеного між ТОВ Ківшовата Агро та нею.

Відповідачем у встановлений судом строк подано відзив на позов, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що Договір оренди землі №б/н від 27.08.2015 року, укладений між позивачкою та ТОВ Ківшовата Агро (далі - Договір), який позивач просить визнати недійсним, був укладений належним чином щодо земельної ділянки, площею 5,2031 та, кадастровий номер 3224481900:04:004:0136, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Ківшоватської сільської ради Таращанського району Київської області, власником якої є позивач. Як вбачається з позовної заяви, позивач не заперечує того факту, що вона ставила свій підпис на договорі. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 у своїй позовній заяві вказала, що вона дізналася про існування договору оренди землі від 2015 року після отримання листа від ТОВ Ківшовата Агро , яким відповідач відмовив позивачу в поверненні земельної ділянки. Тобто позивач, нібито, дізналася про порушення своїх прав 07.07.2019 року, проте це не означає, що вона могла дізнатися про порушення своїх прав раніше з огляду на наступне. Позивач стверджує, що їй не надавали договір від 2012 року при підписанні документу, але згодом надали копію. Проте, відповідно до цього Договору, він укладений у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Орендодавця, другий - в Орендаря, третій - в органі реєстрації речових прав. Крім того, сторонами підписувався і акт прийому-передачі земельної ділянки. Це означає, що договір передавався позивачу, як Орендодавцю. ТОВ Ківшовата Агро не зацікавлене в тому, щоб зберігати примірники договору виключно в себе і не надавати своєму Орендодавцю. Крім того, ТОВ Ківшовата Агро не є органом державної реєстрації, тому в нього немає повноважень щодо зберігання, видачі договорів тощо. Відсутність примірника не завадила позивачу сім років не заявляти про те, що в неї немає такого договору до моменту звернення до Київського окружного адміністративного суду. Крім того, 27.08.2015 позивач разом із ТОВ Ківшовата Агро уклали новий договір, підписаний позивачем і оформлений належним чином, що свідчить про те, що позивач не заявляла про відсутність примірника старого договору і отримала примірник новоукладеного договору. Звертає увагу суду на те, що позивач у своїй позовній заяві стверджувала, що їй не надавався тільки примірник договору від 2012 року, проте ОСОБА_1 нічого не зазначала щодо договору від 2015 року і не заявляла про його відсутність у неї. Крім того, позивач сама надала копію договору оренди землі № б/н від 27.08.2015, укладеного між ТОВ Ківшовата Агро та ОСОБА_1 , як додаток до позовної заяви.

Також, вказує, що позивач є дієздатною повнолітньою особою, яка усвідомлює значення своїх дій і розуміє їх юридичні наслідки. У свою чергу, ТОВ Ківшовата Агро не мало жодних намірів вводити в оману свого Орендодавця, з якою відповідач співпрацював з 2009 року. Крім того, позивачка не надала жодних доказів, які б доводили недобросовісність дій ТОВ Ківшовата Агро . Отже, з огляду на вищесказане, твердження позивачки про те, що вона уважно не знайомилася з Договором при його підписанні, а також про те, що їй не надавався примірник Договору відповідачем, внаслідок чого позивача було введено в оману, вважає помилковими, хибними, такими, що не відповідають дійсності, і не можуть бути прийняті до уваги судом. Крім того, зазначає, що позивачем пропущений строк, у межах якого вона могла звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, оскільки договір був укладений 27.08.2015, а отже, позивач дізналася або могла дізнатися про, на її думку, можливе порушення її прав у цей день, оскільки підписувала відповідний Договір, та отримувала його примірник. Строк позовної давності розпочався з наступного дня після настання події, з якою пов`язано початок обчислення позовної давності - 28.08.2015 року. ОСОБА_1 повинна була звернутися до суду протягом встановлених ЦК України 3 років, а саме до 28.08.2018 року. Натомість, позивач звернулася до суду з позовною заявою 06.05.2019 року. Також, зауважив, що через звернення позивача за захистом своїх порушених прав до суду в порядку адміністративного судочинства із позовом про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, що було зареєстровано на підставі договору оренди землі № б/н від 27.08.2015, стосовно якого заявляється клопотання про визнання недійним, також є хибним і не може бути прийнято до уваги судом. Вважає, що в даному випадку відсутні порушення прав позивача, оскільки ТОВ Ківшовата Агро скористалося своїм переважним право на поновлення договору оренди, звернувшись до позивача до закінчення дії договору оренди та за згодою позивача було укладено договір оренди земельної ділянки на новий строк. У свою чергу позивач виявила своє вільне волевиявлення на продовження договірних стосунків з ТОВ Ківшовата Агро , підписавши договір від 2015 року, шляхом проставлення підпису на договорі. Крім того, позивач не заперечує факт підписання нею договору, а також жодним чином не заявляла про підписання нею договору від впливом помилки, або ж під примусом. Таким чином, вважає, що в даному випадку відсутнє порушення прав позивачки, а тому підстави для судового захисту її прав - відсутні. Той факт, що сторони підписали новий договір оренди землі, а позивачка отримувала за ним плату, може свідчити про те, що сторони погодили нові умови договору (строк та ціну) і припинили попередній договір, уклавши новий. Відповідач, добросовісно та належним чином виконує свої зобов`язання відповідно до умов Договору, в тому числі своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату, користується земельною ділянкою відповідно до цільового призначення, не погіршує якість земельної ділянки. В зв`язку з викладеним, просить відмовити позивачці у задоволенні її позовних вимог.

В свою чергу, представником позивача 15.07.2019 подано відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що оскільки відповідач, всупереч ст. 81 ЦПК України не надає жодних доказів факту спливу строку позовної давності, його пояснення та міркування слід оцінювати як припущення. Просить суд врахувати наступні докази, оскільки вони базуються на послідовності дій та піддаються логічному поясненню.

10 квітня 2012 року - підписання позивачем додаткової угоди до договору оренди землі від 12.05.2009 року з відповідачем. Строк оренди земельної ділянки - 5 років. 29 грудня 2012 року реєстрація додаткової угоди в управлінні Держкомземі в Таращанському районі Київської області (присвоєно реєстраційний № 322440004004100 ). 23 червня 2018 року - підписання позивачем повідомлення про повернення земельної ділянки (надіслано цінним листом з описом вкладення). 07 липня 2018 року - отримання позивачем письмової відповіді відповідача № 113 від 07.09.2017. Отже, моментом, коли особа дізналася про реєстрацію іншого речового права оренди, є 07 липня 2018 року. Стверджує що строк позовної давності розпочався, у відповідності із ст. 123 ЦПК України, з 08 липня 2018 року. А тому, встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності звернення до суду - позивачкою не пропущено. Тому, зазначені відповідачем аргументи щодо пропущення позивачкою строку позовної давності звернення до суду - просить відхилити.

Стосовно протиправності укладення договору оренди під час дії іншого договору оренди та намагання заперечити відсутність порушення прав позивача зазначає, що після укладення договору та його реєстрації відповідачем, щодо однієї земельної ділянки, з`явилося два чинних записи про інше речове право. Права оренди є різними. Встановлено різні строки оренди, різні умови орендної плати. Отже, в зв`язку з одночасною чинністю двох прав по різних договорах, за одним право набувачем, встановити, який з них діє, неможливо. Укладення договору та його реєстрація відповідачем, є протиправною, порушує право достовірно та об`єктивно знати про стан своїх прав. Відповідач визнає підстави позовних вимог, але заперечує проти задоволення позову оскільки вважає, що оскільки сторони уклали новий правочин, то це є реалізацією переважних прав орендаря встановлених статтею 33 Закону України Про оренду землі . Позивач на даній нормі акцентувати увагу суду не буде, оскільки спірні правовідносини нею не регулюються. Жодних листів-повідомлень до позивача не надходило. Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі , у випадку поновлення договору оренди, укладення додаткової угоди до договору оренди є обов`язковим. Ч. 6 відповідно регламентує процедуру пролонгації, що полягає в користуванні земельною ділянкою орендарем протягом місяця після закінчення терміну дії договору за відсутності заперечень орендодавця. Жодна з даних статей не є підставою позову, механізми, нею передбачені, сторонами не застосовувались.

Отже, акцентуючи увагу суду, що оскільки оспорюваний договір, укладений під час дії попереднього чинного договору між тими самими сторонами, тому наявні правові підстави для визнання його недійсним з підстав, визначених статтями 203, 215 ЦК України. А тому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

13.08.2019 на відповідь на відзив відповідачем подано до суду заперечення, в кому останній не погоджується з міркуваннями та твердженнями позивачки, вважаючи їх безпідставними та такими, що не можуть бути враховані з наступних підстав.

Позивач стверджує, що ТОВ Ківшовата Агро не надало жодних доказів, які б давали встановити факт спливу строку позовної давності. Таке твердження позивача є хибним і не може бути прийнято судом. Так, позивачкою додано до позовної заяви в якості додатку №3, як письмовий доказ пропущення строку позовної давності - копію договору оренди землі б/н від 27.08.2015, а тому відповідач не дублював той самий доказ у своєму відзиві і послався на копію Договору як на матеріали справи. Посилання ж позивача як докази дотримання нею строків позовної давності на заяву про повернення земельної ділянки та відповідь на неї відповідача, вважає неналежними в розумінні ст. 77 ЦПК України. У свою чергу, він зазначає, що позивачка повинна була звернутися до суду протягом трьох років з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а не до відповідача. А звернення із заявою до відповідача, на думку останнього, не є дотриманням строку позовної давності. Посилаючись на порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , наведений у Постанові ВСУ від 22.02.2017 у справі №6-17цс17, наголосив, що та обставина, що позивач довела факт, що вона дізналася про ймовірне порушення її прав 07.07.2018 року, тобто після отримання листа від відповідача, не означає, що вона не могла дізнатися про ймовірне порушення своїх прав раніше, оскільки вона мала можливість та обов`язок знати про стан своїх майнових прав. Посилання позивача щодо протиправності державної реєстрації права оренди за договором від 2015 року під час дії державної реєстрації за договором від 2012 року, вважає не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки предметом цього спору є визнання договору недійсним, а не скасування його державної реєстрації. Твердження позивача, щодо проведення процедури пролонгації договору з порушенням вимог ЗУ Про оренду землі спростовує посиланням на ч.ч. 3,4 ст.6 ЦК та ст. 33 Закону, стверджуючи, що сторони продовжили строк дії договору на власний розсуд, відступивши від положень актів цивільного законодавства. Тому вимоги позивача не підлягають задоволенню за недоведеністю обставин, на які вона посилається. Вочевидь вказує, що дії позивачки, яка уклала 27.08.2015 року договір оренди землі, власноруч його підписала, має його примірник (адже сама надала його копію як додаток до позовної заяви та не заявляла про його відсутність), а згодом пред`являє позов про визнання його недійсним, суперечать її попередній поведінці (укладенню договору та отримання плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісними, що в сою чергу суперечить принципу добросовісності, встановленого ст. 3 ЦК України. У задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити. Пояснила, що в неї є два земельних паї. В квітні 2012 року вона уклала договір з ТОВ Ківшовата Агро на п`ять років. В 2015 році звернулась до контори Ківшовата Агро по своїм справам, там дізналась про те, що щоб отримати більшу орендну плату за пай, треба підписати документ з приводу землі. Вона не читала те, що підписувала. Всі підписували і вона підписала. Через деякий час дізналась, що щось міняють в паї, її це бентежило. В 2017 році вона усно звернулась до ТОВ Ківшовава Агро , щоб повернули земельну ділянку. Їй відповіли, що повернути землю не можуть, оскільки засіяли на зиму. 23.06.2018 року вона письмово звернулась до відповідача. Також в письмовому вигляді 07.07.2018 їй дали відповідь, що не повернуть земельну ділянку, оскільки укладений договір оренди на 10 років. Вона особисто звернулась в контору Ківшовата Агро , та їй влітку 2018 року надали примірник договору. В 2017 році почала думати, що Ківшовата Агро порушує її права. Багато обіцяли, але не виконали. Ківшовата Агро видає менше цукру, зерна ніж інші орендарі. Ківшовата Агро платять лише тринадцять тисяч гривень орендної плати, хоче більшу орендну плату. Вона отримувала кошти від Ківшовата Агро за переукладення договору оренди, за два паї отримала десять тисяч гривень допомоги. Вона знала, що підписую договір оренди на новий строк. Підписала договір, оскільки всі підписували.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і прохав їх задовольнити. Зазначив, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, що підтверджується державним актом. 10.04.2012 року уклала додаткову угоду на п`ять років з ТОВ Ківшовата Агро до договору оренди землі, яка була зареєстрована 29.12.12. Отже, дія права оренди мала закінчитися 29.12.2017 року. В серпні 2015 року ТОВ Ківшовата Агро звернулося до позивачки для підписання доповнення до договору оренди. 23.06.2018 року позивачка направила повідомлення про повернення земельної ділянки. 07.07.2018 у відповідь ТОВ Ківшовата Агро повідомило, що здійснено реєстрацію договірних відносин на 10 років. З інформаційної довідки було встановлено, що 09.10.2015 року державним реєстратором Скоробагатько зареєстровано договір оренди від 27.08.2015 року. Однак, позивач підписала новий договір в період дії попереднього договору.

Представник відповідача Ступка Н.П. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Пояснила, що про укладення нового договору позивачка знала з 27.08.2015 року, отримувала весь час орендну плату, ніяких претензій не пред`являла. Позивачка пропустила строк позовної давності, який почався з моменту підписання договору 27.08.2015 року. В березні 2016 року позивачка отримала в Ківшовата Агро копію оспорюваного договору. Крім того отримала десять тисяч гривень за переукладення договору.

Суд, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

За принциповими положеннями ст. 12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 220643, виданого 09.11.2004 Таращанською районною державною адміністрацією Київської області, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,4861 га, кадастровий номер 3224481900:04:004:0144, 3224481900:04:004:0136, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ківшоватської сільської ради Таращанського району Київської області (а.с.13).

10.04.2012 між ОСОБА_1 та ТОВ Ківшовата Агро було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 3224481900:04:004:0136 від 12.05.2009, згідної якої сторони дійшли згоди щодо продовження терміну дії договору, шляхом продовження строку дії договору на 5 (п`ять) років з моменту державної реєстрації додаткової угоди зі сплатою орендної плати в розмірі, встановленому договором. Додаткова угода зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Таращанському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 № 322440004004100 (а.с.14).

27.08.2015 між ОСОБА_1 та ТОВ Ківшовата Агро було укладено договір оренди землі № б/н строком на 10 років на земельну ділянку площею 5,2031 га, в тому числі рілля - 5,2031 га, кадастровий номер 3224481900:04:004:0136 (а.с.15).

Згідно інформаційної довідки № 130801537 від 13.07.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 09.10.2015 державним реєстратором - приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В.Д. зареєстровано інше речове право на земельну ділянку площею 5,2031 га, кадастровий номер: 3224481900:04:004:0136, номер запису про інше речове право: 11534020. Підстава виникнення іншого речового права - договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 27.08.2015 між позивачем та відповідачем (а.с.18).

01.03.2016 позивач отримала копію оспорюваного договору оренди після його державної реєстрації, що підтверджується журналом видачі договорів оренди пайовикам ТОВ Ківшовата Агро , достовірність підпису в якому підтвердила позивачка у судовому засіданні (а.с.32-33).

25.06.2018 позивач направила ТОВ Ківшовата Агро повідомлення, датоване 23.06.2018, про повернення земельної ділянки, в якому просить в зв`язку із закінченням договірних відносин не обробляти земельну ділянку та повернути її для власного використання за призначенням до кінця 2018 року після збору урожаю (а.с.16).

06.07.2018 відповідачем направлено позивачу лист, який отримано позивачем 07.07.2017, в якому повідомляється про те, що 27.08.2015 між ними був підписаний договір оренди зазначеної земельної ділянки, терміном на 10 років, який 09.10.2015 зареєстрований, дія його закінчується 09.10.2025 року. 01.03.2016 примірник договору з документом про його реєстрацію був отриманий позивачем власноручно, про що свідчить підпис в журналі видачі договорів оренди пайовикам (а.с.17).

31.05.2017 позивач зверталася на ім`я директора ТОВ Ківшовата Агро із письмовою заявою, в якій просила виплатити їй благодійну фінансову допомогу за перезаключення договору, що також свідчить про її обізнаність про наявність нового договору (а.с.94).

Згідно з частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У статті 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов`язання буде вважатися виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

Відповідно до частин другої і четвертої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є:

спосіб припинення зобов`язання;

вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання);

є двостороннім правочином (договором);

нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на зміну цього зобов`язання.

Деякі з вищезазначених ознак новації одночасно є умовами її вчинення.

До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні:

нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне;

сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а домовленість про новацію , про яку йдеться у частині другій статті 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов`язання;

вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання;

наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим;

дійсність первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання веде до недійсності і нового зобов`язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і новація не відбувається);

зміна змісту зобов`язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі;

допустимість заміни первісного зобов`язання новим.

Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.

Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання.

Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання.

Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.

Однак оспорюваний договір оренди землі від 27.08.2015 не містить вказівки на первинне і нове зобов`язання та намірів сторін вчинити новацію, тобто припинити існуюче і замінити новим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 (справа № 609/67/18 провадження № 61-43444св18).

Отже, оспорюваний договір оренди землі, як самостійний правовстановлюючий договір, укладений під час дії попереднього чинного договору між тими самими сторонами, суд приймає до уваги доводи представника позивача про наявність правових підстав для визнання його недійсним з підстав, визначених статтями 203, 215 ЦК України.

Однак, суд вважає обґрунтованим клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердила особисто, що сама підписала оспорюваний договір, який отримала в конторі. Оскільки оспорюваний договір був укладений 27.08.2015, позивач дізналася або могла дізнатися про можливе порушення її прав у цей день. Строк позовної давності розпочався з наступного дня після настання події, з якою пов`язано початок обчислення позовної давності - 28.07.2015 року. Тобто, ОСОБА_1 повинна була звернутися до суду протягом встановленого ст.257 ЦК України 3 років, а саме до 28.07.2018 року. Натомість, позивач звернулася до суду з позовною заявою 06.05.2019 року.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.09.2018 № 369/1971/16-ц та 13.02.2018 № 910/9452/17.

Крім того, навіть з моменту отримання екземпляру договору від 27.08.2015 року після його державної реєстрації, а саме з 01.03.2016 року пройшло більше трьох років до моменту звернення з даною позовною заявою.

Доводи представника позивача про те, що початком строку позовної давності є 07.07.2018 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження судовому засіданні. Так, позивачка підтвердила, що договір про оренди землі від 27.08.2015 підписувала самостійно, вона могла довідатися про порушення свого права. Вказані доводи спростовуються також власноручною заявою позивачки на адресу ТОВ Ківшовата Агро з проханням виплатити благодійну допомогу за перезаключення договору, датованою 31.05.2017.

Крім того, оскільки підставою визнання договору оренди від 27.08.2015 недійсним є відсутність в тексті договору прямої вказівки на новацію, а позивачка власноруч підписувала договір оренди, що вкотре підтверджує про можливість її довідатися про порушення її прав саме в момент підписання, як результату погодження з усім вище викладеним в договорі.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пред`явлення позову до суду це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Так, в силу ч. 1 ст. 184 ЦПК України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. Позовна заява оформлюється з дотриманням правил підсудності, визначених статтями 26-30 ЦПК України. Позовна заява оформлюється з додержанням вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, за її подання сплачується судовий збір.

Згідно з частиною першою статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Так, позивач з метою захисту законних прав та інтересів зверталася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В.Д., третя особа: ТОВ Ківшовата Агро про зобов`язання вчинити певні дії (скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки). Однак, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 (справа 810/4080/18), яку залишено без змін постановою Шостою апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі(а.с.19-21).

Так як позивач зверталася з позовом з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору, в даному випадку ч. 2 ст. 264 ЦК України не застосовується, тобто перебіг позовної давності не переривався.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 (провадження № 6-1763цс16).

Враховуючи викладене, з урахуванням обґрунтованості позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди землі від 27.08.2015, однак, в зв`язку із закінченням, на момент звернення до суду, строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у справі, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову повністю у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, статтями 257, 267, ЦК України, статтями 3, 4, 12, 13, 19, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро про визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 27.08.2015 - відмовити у повному обсязі.

Повне рішення складено 13.12.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:В. І. Зінкін