Постанова

від 27.02.2020 по справі 379/659/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №379/659/19

Апеляційне провадження №22-ц/824/3852/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів Коцюрби О.П., Нежури В.А., із участю секретаря Новікової Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 03 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро про визнання недійсним договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

27 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом, де просила, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 27 серпня 2015 року, укладений між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро на земельну ділянку з кадастровим номером 3224481900:04:004:0136, площею 5,2031 га, що зареєстрований 09 жовтня 2015 року, номер запису про інше речове право - 11534020.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в серпні 2015 року представники Товариства з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро звернулися до неї з пропозицією внести доповнення в існуючий договір оренди, при цьому запевнили, що це необхідно зробити для того, щоб можливо було виплатити їй оренду плату у збільшеному розмірі.

Позивач погодилась і підписала наданий їй документ. Під час підписання, як потім виявилося, нового договору оренди землі, позивач не ознайомлювалася з текстом документу, повіривши Товариству з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро , що йдеться лише про збільшення орендної плати.

25 червня 2018 рокувона направила Товариству з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро повідомлення про повернення земельної ділянки, яке відмовило в поверненні земельної ділянки.

07 липня 2018 року їй стало відомо про державну реєстрацію іншого речового права - оренди належної їй земельної ділянки, строком на 10 років на підставі вищезазначеного договору.

Вказує, що оспорюваний договір був укладений та зареєстрований під час дії договору від 12 травня 2009 року, оскільки термін дії додаткової угоди від 10 квітня 2012 року закінчився 29 грудня 2017 року, а договір оренди землі від 27 серпня 2015 року, зареєстрований реєстратором 09 жовтня 2015 року.

Має місце подвійна реєстрація одного і того ж об`єкту оренди.

Вважає, безсумнівно, що Товариству з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро було відомо щодо договору, який зареєстрований та закінчується 29 грудня 2017 року та не повідомлено про це приватного нотаріуса.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 03 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що оспорюваний договір оренди землі, як самостійний правовстановлюючий договір, укладений під час дії попереднього чинного договору між тими самими сторонами, відтак, суд приймає до уваги доводи позивача про наявність правових підстав для визнання його недійсним з підстав, визначених статтями 203, 215 ЦК України.

Однак, суд вважає обґрунтованим клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки у судовому засіданні позивач підтвердила особисто, що сама підписала оспорюваний договір, який отримала в конторі.

Оскільки оспорюваний договір був укладений 27 серпня 2015 року, позивач дізналася або могла дізнатися про можливе порушення її прав у цей жедень.

Строк позовної давності розпочався з наступного дня після настання події, з якою пов`язано початок обчислення позовної давності - 28 липня 2015 року. Тобто, позивач повинна була звернутися до суду протягом встановленого ст. 257 ЦК України 3 років, а саме до 28 липня 2018 року. Натомість, позивач звернулася до суду з позовною заявою 06 травня 2019 року.

Не погоджуючись із ухваленим судом рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Таращанського районного суду Київської області від 03 грудня 2019 року скасувати в частині обґрунтування застосування строку позовної давності та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу .

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №220643, виданого 09 листопада 2004 року Таращанською районною державною адміністрацією Київської області, є власником двух земельних ділянок, загальною площею 5,4861 га, кадастровий номер 3224481900:04:004:0144, 3224481900:04:004:0136, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ківшоватської сільської ради Таращанського району Київської області ( а.с. 13 ).

10 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 3224481900:04:004:0136 від 12 травня 2009 року, згідної якої сторони дійшли згоди щодо продовження терміну дії договору, шляхом продовження строку дії договору на 5 ( п`ять ) років з моменту державної реєстрації додаткової угоди зі сплатою орендної плати в розмірі, встановленому договором ( а.с. 14 ).

Додаткова угода зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Таращанському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 29 грудня 2012 року № 322440004004100 ( там же ).

27 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро було укладено договір оренди землі №б/н,строком на 10 років на земельну ділянку площею 5,2031 га, в тому числі рілля - 5,2031 га, кадастровий номер 3224481900:04:004:0136 ( а.с. 15 ).

Згідно інформаційної довідки №130801537 від 13 липня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 09 жовтня 2015 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько Валентиною Данилівною зареєстровано інше речове право на земельну ділянку, площею 5,2031 га, кадастровий номер: 3224481900:04:004:0136, номер запису про інше речове право: 11534020 ( а.с. 18 ).

Підстава виникнення іншого речового права - договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 27 серпня 2015 року між позивачем та відповідачем ( там же ).

01 березня 2016 року позивач отримала копію оспорюваного договору оренди після його державної реєстрації, що підтверджується журналом видачі договорів оренди пайовикам Товариства з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро , достовірність підпису в якому підтвердила позивачка у судовому засіданні ( а.с. 94 ).

31 травня 2017 року позивач зверталася на ім`я директора Товариства з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро із письмовою заявою, в якій просила виплатити їй благодійну фінансову допомогу за перезаключення договору, що також свідчить про її обізнаність про наявність нового договору ( а.с. 94 ).

25 червня 2018 року позивач направила Товариству з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро повідомлення, датоване 23 червня 2018 року, про повернення земельної ділянки, в якому просить, у зв`язку із закінченням договірних відносин,не обробляти земельну ділянку та повернути її для власного використання за призначенням до кінця 2018 року після збору урожаю ( а.с. 16 ).

06 липня 2018 року відповідачем направлено позивачу лист, в якому повідомляється про те, що 27 серпня 2015 року між ними був підписаний договір оренди зазначеної земельної ділянки, терміном на 10 років, який 09 жовтня 2015 року зареєстрований, дія його закінчується 09 жовтня 2025 року, 01 березня 2016 року примірник договору з документом про його реєстрацію був отриманий позивачем власноручно, про що свідчить підпис в журналі видачі договорів оренди пайовикам ( а.с. 17 ).

27 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом ( а.с. 2-12 ).

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 03 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку зі спливом строку позовної давності ( а.с. 107-111 ).

При цьому, на переконання апеляційного суду, місцевий суд вірно зазначив, що оспорюваний договір оренди землі, як самостійний правовстановлюючий договір, укладений під час дії попереднього чинного договору між тими самими сторонами, що відповідно до положень ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Однак, з точки зору другої інстанції, суд першої інстанції цілком обґрунтовано залишив позовні вимоги без задоволення, враховуючи наступне.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро звернулося до суду першої інстанції з завою про застосування строків позовної давності ( а.с. 30-38 ).

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 підтвердила особисто, що 27 серпня 2015 року сама підписала оспорюваний договір, який отримала в конторі, що свідчить про те, що вона дізналася або могла дізнатися про можливе порушення її прав у цей день та мала звернутися до суду з відповідними вимогами до 27 серпня 2018 року.

Проте, тільки 27 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом ( а.с. 2-12 ) з пропуском строку позовної давності.

Окрім цього, місцевим судом вірно враховані викладені висновки в постановах Верховного Суду від 13 лютого, 19 вересня 2018 року по справах №№ 910/9452/17, 369/1971/16-ц.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 203, 215, 257, 264, 267, 509, 526, 599, 604 ЦК України, ст.ст. 19, 33 Закону України Про оренду землі , ст.ст. ст.ст. 5 , 10, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення про залишення позовних вимог без задоволення за спливом строку позовної давності.

А тому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 256, 261, 638, ЦК України, ст.ст. 6, 15, 17 Закону України Про оренду землі , ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, з точки зору суду другої інстанції, не знайшли свого підтвердження при розгляді справита не є правовою підставою для задоволення заявлених як позовних, так і апеляційних вимог .

Посилання ж апелянта на те, що порушення права позивачки почалося з дня реєстрації спірного правочину - 09 жовтня 2015 року, не відповідають дійсності, оскільки, вона мала дізнатися про таке порушення саме в момент підписання договору.

При цьому, навіть з 09 жовтня 2015 року пропущено строк позовної давності, враховуючи дату, звернення до суду з цим позовом - 27 квітня 2019 року .

Доводи апеляції про те, що позивач намагалася захистити своє порушене права в порядку адміністративного судочинства, однак 30 жовтня 2018 року їй у відкритті провадження їй було відмовлено не свідчить про обґрунтованість апеляційних вимог.

Окрім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 (провадження № 6-1763цс16 ).

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, про те, що вказаний правочин було укладено на майбутнє, відповідач надав не заповнений бланк договору, де не було істотних умов правочину, на переконання апеляційного суду та в силу викладеного, не спростовують висновків місцевого суду та не є правовою підставою для задоволення апеляційних вимог.

Доводи ж відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро на апеляційну скаргу ( а.с. 146-150 ), зокрема, про те, що апелянт дізналася про порушення своїх прав в момент підписання спірного правочину, сплив позовної давності є підставою для відмови в позові, подача іншого позову не переривала строку позовної давності, на переконання апеляційного суду, в повній мірі спростовують доводи апеляційної скарги.

Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне відповідно до ст. 127 ЦК України частково задовольнити клопотання про поновлення пропущеного строку на подачу відзиву, що визначений ухвалою Київського апеляційного суду від 135-135 ) та продовжити цей строк, оскільки товариство не мала можливості своєчасно його ( відзив ) подати ( а.с. 142 ).

Не можуть бути правовою підставою для зміни чи скасування рішення допущені місцевим судом описки у мотивувальній частині рішення, зокрема, в даті початку строку позовної давності - 28 липня 2015 року танеобхідності звернутися позивачудо суду - до 28 липня 2018 року, оскільки той ( суд ) вправі їх самостійно виправити на належні місяці відповідно до положень ст. 269 ЦПК України.

Відтак, викладені у апеляційній скарзі доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України .

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України , порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Таращанського районного суду Київської області від 03 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро про визнання недійсним договору оренди землі - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.П. Коцюрба

В.А. Нежура