Рішення

від 29.11.2019 по справі 826/7263/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 листопада 2019 року справа №826/7263/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УПІ-МАГІСТРАЛЬ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "УПІ-МАГІСТРАЛЬ") доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2017 року №1382615147 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку із наступним: ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі №757/4919/17-к від 27 січня 2017 року прийнята з порушенням кримінально-процесуального законодавства, відповідно, наказ відповідача про проведення документальної позапланової виїзної перевірки також є неправомірним; господарські операції із ТОВ "НБ-Україна" та ТОВ "Кожк-Логістика" щодо надання транспортно-експедиційних послуг підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "УПІ-МАГІСТРАЛЬ" дотримано передбачені законодавством умови для формування податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7263/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, у якому просив відмовити у позові на підставі висновків акта перевірки.

Позивач подав відповідь на відзив, де зазначив про безпідставність позиції відповідача, зокрема щодо неправомірності посилання на протокол допиту свідка як на підставу сумнівності контрагента, про недоречність посилань судову практику, яка не стосується спору, та про не підтвердження доводів відповідача належними доказами.

У судовому засіданні 04 жовтня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 25 травня 2017 року №1382615147 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України за порушення підпунктів 198.1, 198.2 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "УПІ-МАГІСТРАЛЬ" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопада 2016 року на 747 735,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 04 травня 2017 року №70/26-15-14-07-01-10/36240675 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "УПІ-МАГІСТРАЛЬ" (код 36240675) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 29.12.2016" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено зокрема порушення позивачем, у тому числі пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення суми податку на додану вартість на 747 735,00 грн., у тому числі за грудень 2015 року, січень, квітень, травень, червень та листопад 2016 року.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості транспортно-експедиційних послуг, придбаних у ТОВ "НБ-Україна" та ТОВ "Кожк-Логістика", у зв`язку із не доведенням реальності господарських операцій, а саме: згідно з протоколом допиту керівника/головного бухгалтера ТОВ "НБ-Україна" ОСОБА_1 вона не причетна до господарської діяльності товариства; згідно наданих пояснень ТОВ "УПІ-МАГІСТРАЛЬ" не включало операції із ТОВ "Кожк-Логістика" не включало валових витрат балансу суб`єкта малого підприємництва та декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, у зв`язку із чим відсутнє фактичне виконання договірних зобов`язань в цілому, зокрема експедитора в частині фактичного надання послуг в кількості, яка зазначена в документах та клієнта - в частині оприбуткування, а відтак і подальшого використання в господарській діяльності; в акті перевірки також зазначено про відсутність можливості підтвердити реальність здійснення фінансового-господарської діяльності ТОВ "УПІ-МАГІСТРАЛЬ" по взаємовідносинах по факту отримання послуг.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами - ТОВ "НБ-Україна" та ТОВ "Кожк-Логістика"; мету придбання та обставини використання придбаних робіт/товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "УПІ-МАГІСТРАЛЬ" (замовник) та ТОВ "НБ-Україна" (експедитор) укладено договір №01/12-15(Т) про надання транспортно-експедиційних послуг від 01 грудня 2015 року, за умовами якого замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а експедитор зобов`язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Вказаним договором на експедитора покладено обов`язки зокрема забезпечити подачу транспортних засобів під завантаження, прийняти вантаж за кількістю, перевірити точність записів, здійснених замовником, зовнішній стан вантажу, його пакування, укладки.

Згідно з актом №5 виконаних робіт (наданих послуг) від 22 грудня 2015 року виконавець надав транспортно-експедиційні послуги перевезення кукурудзи на суму 945 009,50 грн., у тому числі податок на додану вартість 157 501,58 грн.

ТОВ "НБ-Україна" виписало позивачу податкову накладну від 22 грудня 2015 року №41 на загальну суму 945 009,50 грн., у тому числі податок на додану вартість 157 501,58 грн.

Між ТОВ "УПІ-МАГІСТРАЛЬ" (клієнт) та ТОВ "Кожк-Логістика" (експедитор) укладено договір №005 від 06 квітня 2016 року, за умовами якого експедитор зобов`язується за дорученням клієнта, за винагороду і за рахунок клієнта організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів вказаних клієнтом по лініях залізниць України та інших країн або з забезпеченням таких перевезень.

Відповідно до вказаного договору експедитор зобов`язався зокрема забезпечити контроль проходження заявок на місячне планування експортних, імпортних, транзитних вантажів; здійснювати за узгодженням з клієнтом і за його рахунок оплату тарифу і додаткових платежів і зборів; організовувати заявлене клієнтом перевезення в строк не пізніше 7 робочих днів з моменту подачі заявки і оплати вартості перевезення; здійснювати на вимогу клієнта страхування вантажу; здійснювати пошук та надання комерційно та технічно придатних транспортних засобів (вагонів).

Згідно із наявними у справі копіями додаткових угод до договору №005 від 06 квітня 2016 року та заявками замовника сторони узгодили обсяг надання транспортно-експедиційних послуг та маршрути слідування вантажів.

Згідно із актами надання послуг №ОУ-3 від 06 квітня 2016 року, №ОУ-4 від 12 квітня 2016 року, №ОУ-5 від 14 квітня 2016 року, №ОУ-6 від 19 квітня 2016 року, №ОУ-7 від 25 квітня 2016 року, №ОУ-8 від 26 квітня 2016 року, №ОУ-9 від 27 квітня 2016 року, №ОУ-10 від 28 квітня 2016 року, №ОУ-11 від 29 квітня 2016 року, №ОУ-13 від 06 травня 2016 року, №ОУ-15 від 16 травня 2016 року виконавцем виконані роботи з транспортно-експедиційного обслуговування.

ТОВ "Кожк-Логістика" виписало позивачу податкові накладні від 06 квітня 2016 року №3, від 12 квітня 2016 року №4, від 14 квітня 2016 року №5, від 19 квітня 2016 року №6, від 25 квітня 2016 року №7, від 26 квітня 2016 року №8, від 27 квітня 2016 року №9, від 28 квітня 2016 року №10, від 29 квітня 2016 року №11, від 06 травня 2016 року №2, від 16 травня 2016 року №3 на загальну суму 3 494 381,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 582 396,90 грн.

Як вказано в акті перевірки, розрахунки між сторонами проведено в безготівковій формі у повному обсязі.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість відображено, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "НБ-Україна" та ТОВ "Кожк-Логістика", у зв`язку із придбанням транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг, а податкові накладні, виписані по спірним операціям відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд встановив, що ТОВ "УПІ-МАГІСТРАЛЬ" здійснює діяльність у сфері надання послуг з перевезень та транспортного експедирування, зокрема надає комплекс послуг, пов`язаних з експортною відправкою та сертифікацією зернових, насипних вантажів.

Як зазначено в акті перевірки, для здійснення господарської діяльності позивач орендує нежитлові офісні будівлі, нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, пр-т. Бандери, буд. 9-В, та вул. Електриків, буд. 29-А; за перевірений період чисельність працюючих працівників складала 29-48 осіб.

У позовній заяві та письмових поясненнях від 21 лютого 2018 року позивач зазначає, що експедитори ТОВ "НБ-Україна" та ТОВ "Кожк-Логістика" залучались для надання частини послуг із забезпечення вантажів: ТОВ "Кожк-Логістика" - залізницею, ТОВ "НБ-Україна" - автотранспортом; позивач замовляв послуги у інших експедиторів та третіх осіб з метою виконання власних договірних зобов`язань перед клієнтами, на підтвердження чого надав суду копії договорів про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом із клієнтами, актів виконаних робіт, реєстрів організованих відправок по заявкам, карток рахунку 361 по розрахункам із клієнтами та постачальниками, додаткових угод, заявок про надання послуг, залізничних накладних. Детальний алгоритм та специфіка надання транспортно-експедиторських послуг описано у вказаних письмових поясненнях (а.с. 1 т. 4).

Наявні у справі докази підтверджують, що придбані у ТОВ "НБ-Україна" транспортно-експедиційні послуги замовлялись з метою виконання зобов`язань перед ТОВ "Європа-Транс ЛТД" за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 01 вересня 2015 року №ТЕО-15/496-ЦО-ЄТ щодо перевезення кукурудзи; за посиланням позивача залучення ТОВ "НБ-Україна" для обслуговування вказаного клієнта ТОВ "УПІ-МАГІСТРАЛЬ" отримало дохід та можливість операційного користування грошовими коштами.

Транспортно-експедиційні послуги ТОВ "Кожк-Логістика" замовлялись позивачем з метою з метою виконання зобов`язань перед ДП "Бета-Сервіс", ТОВ "Глобинський переробний завод", ТОВ "АДМ Трейдінг Україна", ТОВ "Зерно-Агротрейд", ТОВ "ТЕП "Вертикаль" за договорами транспортного експедирування щодо перевезення вантажів (зернові культури, насіння та інших продуктів сільського господарства).

На підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій позивач надав суду копії господарських договорів, укладених із ТОВ "НБ-Україна" та ТОВ "Кожк-Логістика" та безпосередніми замовниками послуг, додаткових угод до договорів, заявок про надання послуг, реєстрів організованих відправок по заявкам, актів наданих послуг, податкових накладних, залізничних накладних.

Крім того, на виконання вимог суду філією "Головний інформаційно-обчислювальний центр" ПАТ "Укрзалізниця" надано копії залізничних накладних за квітень та травень 2016 року, роздрукованих з програмно-апаратного комплексу "Архів електронного документообігу".

Співставлення документів по відносинам позивача із ТОВ "НБ-Україна" та ТОВ "Кожк-Логістика" із документами, які підтверджують реальність придбаних послуг, свідчить, що позивач придбавав послуги з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При цьому суд звертає увагу, що згідно із нормами статі 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), укладених відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс"; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об`єктів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Відповідно до частини першої та шостої статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що експедитор за плату і за рахунок клієнта виконує або організовує виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, при цьому може укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, в у відносинах з третіми особами може виступати як від свого імені так від імені клієнта.

Отже, предметом договору на транспортно-експедиційне обслуговування є саме послуги по організації доставки вантажу, а не послуги з перевезення такого вантажу, а тому суд звертає увагу, що надання ТОВ "УПІ-МАГІСТРАЛЬ" документів щодо фактичної поставки та руху вантажів не є обов`язковим.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

Висновки акта перевірки про непричетність до фінансово-господарської діяльності керівника/головного бухгалтера ТОВ "НБ-Україна" Ільєнко О.А. не підтверджуються належними доказами, оскільки протокол допиту є одним із доказів у відповідному кримінальному процесі.

Крім того, відповідно до приписів частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "НБ-Україна" та ТОВ "Кожк-Логістика", тому, висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 25 травня 2017 року №1382615147 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "УПІ-МАГІСТРАЛЬ" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, на користь позивача належить присудити понесені ним судові витрати по сплаті судового збору рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УПІ-МАГІСТРАЛЬ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25 травня 2017 року №1382615147.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПІ-МАГІСТРАЛЬ" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 216,03 грн. (одинадцять тисяч двісті шістнадцять гривень три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УПІ-МАГІСТРАЛЬ" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 4-А; ідентифікаційний код 36240675);

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко