КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 755/11270/19
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/15643/2019
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Коліснику В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року (суддя Гаврилова О.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кізляр Україна , третя особа: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії,
встановила:
у липні 2019р. позивач звернулася до суду з позовом про визнання трудових відносин з ТОВ Кізляр Україна припиненими з 30 травня 2019 року у зв`язку з її звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та зобов`язання Голосіївську районну в м. Києві державну адміністрацію внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо звільнення її з посади директора ТОВ Кізляр Україна з 30 травня 2019 року та виключити її із зазначеного реєстру як керівника та підписанта товариства.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що відповідно до протоколу № 1 від 26 січня 2007 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ Кізляр Україна її призначено на посаду директора, починаючи з 8 лютого 2007 року, про що було внесено відповідний запис № 14 в трудову книжку НОМЕР_1 .
Позивач стверджувала, що 2 травня 2019 року написала першу нотаріально завірену заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням, а також відповідно до п.8.3.7. статуту ТОВ Кізляр Україна повідомила учасників товариства про скликання загальних зборів, однак дата проведення зборів назначена не була.
28 червня 2019 року вона склала протокол № 2 про те, що загальні збори учасників ТОВ Кізляр Україна не відбулися у зв`язку з неявкою відповідача, та надіслала його разом із заявою про звільнення від 30 травня 2019р. на адресу товариства, однак відповіді також не отримала.
Позивач посилалася на те, що відповідач не реагує на її заяви, і хоча трудові відносини фактично припинилися, вона позбавлена можливості провести дії з належного оформлення такого звільнення у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організації України, базах Державної податкової служби та інших компетентних державних органів.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та помилковість висновків суду, оскільки нотаріально завірена заява про звільнення була направлена на адресу засновника товариства 2 травня 2019р., що підтверджується копією накладної, яка додана до апеляційної скарги.
Також позивач зазначає, що докази надсилання повторної заяви про звільнення від 30 травня 2019 року нею були втрачені, а з приводу надіслання протоколу № 2 від 28 червня 2019 року на адресу відповідача 26 червня 2019 року, то відбулася помилка, оскільки вона підготувала декілька екземплярів і випадково надіслала інший.
Відповідач про день та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судове повідомлення повернулося до суду без вручення з відміткою листоноші про відсутність адресату (с.с.72).
Згідно ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Частиною 8 статті 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 4).
Суду не була повідомлена інша адреса місцезнаходження відповідача, а відтак відповідно до положень вказаної норми процесуального права та ст. 131 ЦПК України колегія суддів вважає, що відповідач належним чином повідомлений про день та час апеляційного розгляду.
Третя особа про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином (с.с.74), клопотання про перенесення засідання не подала.
Враховуючи викладене, колегія суддів відповідно до положень ст. 372 ЦПК України провела судовий розгляд у відсутність відповідача та третьої особи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Содоль А.М., який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що рішенням загальних зборів засновників ТОВ Кізляр Україна від 26 січня 2007 року на посаду директора товариства призначено ОСОБА_1 .
2 травня 2019 року ОСОБА_1 склала нотаріально завірену заяву на ім`я засновника ТОВ Кізляр Україна про звільнення з посади директора за власним бажанням, у якому просила провести позачергові збори засновників з метою призначення нового директора товариства.
Повторна заява про звільнення з 30 травня 2019 року за власним бажанням була складена ОСОБА_1 30 травня 2019 року.
Наказом № 44-к від 30травня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора товариства, про що зроблено нею відповідний запис у трудовій книжці.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів у підтвердження повідомлення засновників ТОВ Кізляр Україна про намір звільнення та скликання позачергових зборів для вирішення вказаного питання.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає наданим позивачем доказам та ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права.
Позивач просила припинити трудові правовідносини з товариством на підставі статті 38 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Згідно пункту 8.3.8.4. статуту ТОВ Кізляр Україна до виключної компетенції загальних зборів учасників належить обрання та відкликання директора компанії.
Пунктом 8.3.7. статуту товариства передбачена можливість скликання позачергових зборів учасників товариства в разі нагальної потреби на підставі рішення директора.
Враховуючи викладене, позивач повинна була надати суду докази повідомлення засновника відповідача про свій намір звільнитися за власним бажанням за два тижні до дати звільнення.
У підтвердження своїх позовних вимог позивач надала суду ксерокопію своєї заяви на адресу засновника ТОВ Кізляр Україна - Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Кізляр , яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М.О. 2 травня 2019 року, про звільнення її з 2 травня 2019 року на власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, та копію індивідуального доставочного листа про отримання 15 травня 2019 року представником ТОВ ВП Кізляр відправлення.
Однак, яке саме відправлення, коли і ким було відправлено вказаний документ не містить.
Крім того, на звороті вказаного документу міститься ксерокопія митної декларації про направлення ОСОБА_1 ВП Кізляр наказу про звільнення, протоколу загальних зборів № 2 та копія чека про направлення вказаних документів 26 червня 2019 року.
Будь-яких інших документів у підтвердження направлення засновнику ТОВ Кізляр Україна заяви про звільнення від 2 травня 2019 року, а також заяви від 30 травня 2019 року позивачем суду першої інстанції надано не було.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позивачем не доведено повідомлення власника відповідача про свій намір розірвати трудовий договір.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив надану йому копію доставочного листа, який підтверджує направлення засновнику товариства заяви про звільнення від 2 травня 2019 року, колегія суддів вважає
безпідставними, так як наявні у матеріалах справи ксерокопії доставочного листа про доставку відправлення за № 38929817 не містять будь-яких записів про вкладення, а на звороті вказаних листів наявні копії митних декларацій, згідно яких позивачем направлені наказ про звільнення та протокол загальних зборів № 2.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції оцінив надані позивачем докази і не мав підстав вважати, що позивачем суду надані докази неналежної якості, так як вказані копії були посвідчені ОСОБА_1 , як такі, що відповідають оригіналу (с.с.18-19).
Згідно ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
До апеляційної скарги позивачем надана ксерокопія накладної від 2 травня 2019 року про направлення ОСОБА_1 заяви про звільнення, яка не завірена відповідно до вимог ЦПК України.
Крім того, у апеляційній скарзі не наведено доводів неможливості надання такого документу до суду першої інстанції, а відтак апеляційний суд не має правових підстав для прийняття нового доказу.
Також у апеляційній скарзі позивач визнає, що в неї відсутні докази направлення засновнику товариства заяви про звільнення від 30 травня 2019 року.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 13 грудня 2019 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.12.2019 |
Оприлюднено | 17.12.2019 |
Номер документу | 86363581 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Рейнарт Ійя Матвіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні