Постанова

від 20.11.2019 по справі 369/2764/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 369/2764/16-ц

провадження № 61-25569св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа за первісним позовом - публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2016 року в складі судді Пінкевич Н. С., та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 серпня 2017 року в складі колегії суддів: Суханової Є. М., Данілова О. М., Мережко М. В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк

(далі - ПАТ Укрсоцбанк ) про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що вона з 1983 року по 18 квітня 1991 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Незважаючи на формальне розірвання шлюбу, вони продовжували проживати однією сім`єю до липня

2015 року. Протягом усього часу вони спільно вели господарство, відпочивали, виховували дитину, були пов`язані спільним побутом, вели сімейний бюджет, спільно купували майно та вели бізнес. За спільні кошти було зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю Шелбор (далі - ТОВ Шелбор ). У період з квітня 1991 року по липень 2015 року ними спільно було придбано майно, яке зареєстровано за відповідачем. У добровільному порядку поділити таке майно не змогли.

З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, позивач просила встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 18 квітня 1991 року до 07 липня 2015 року.

Визнати спільною сумісною власністю наступне майно:

земельну ділянку, кадастровий номер 3222482004:02:001:0006, площею 0,1229 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ;

домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 359,0 кв. м, житловою площею 155,0 кв. м;

апартаменти № 18, площею 40,2 кв. м, та балкон літ. А4, площею 9,5 кв. м, які складають 3/1000 часток об`єкту незавершеного будівництва корпусу в„– 5, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_2 ;

апартаменти НОМЕР_3, площею 42,9 кв. м, та балкон літ. А5, площею11,3 кв. м, які складають 3/1000 часток об`єкту незавершеного будівництва корпусу № 5, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_2 ;

паркувальне місце для транспортного (плав) засобу № 5-16, площею 33,0 кв. м, яке складає 3/1000 часток об`єкту незавершеного будівництва корпусу в„– 5, що знаходиться за адресою , АДРЕСА_2 .

Визнати за нею право власності на:

1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 3222482004:02:001:0006, площею 0,1229 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 та домоволодіння, розташованого за цією ж адресою, загальною площею

359,0 кв. м, житловою площею 155,00 кв. м;

апартаменти № 18, площею 40,2 кв. м, та балкон літ. А4, площею 9,5 кв. м, а також апартаменти НОМЕР_3, площею 42,9 кв. м, та балкон літ. А.5, площею 11,3 кв. м та паркувальне місце для транспортного (плав) засобу № 5-16, площею 33,0 кв. м, що складають по 3/1000 часток об`єкту незавершеного будівництва корпусу № 5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що сторони дійсно перебували у зареєстрованому шлюбі до 1991 року, після розірвання якого, постійно проживали разом, вели господарство, мали спільний бюджет, вели спільно бізнес, виховували доньку. Наприкінці червня - початку липня 2011 року, ОСОБА_1 переїхала проживати у новий будинок, розташований у смт. Козин, а він залишився проживати у смт. Стоянка. У період спільного проживання ними продавалось та придбавалось майно за спільні кошти. Так, ними набуто у власність, зокрема: житловий будинок АДРЕСА_8 ; квартира АДРЕСА_8; гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований по

АДРЕСА_17 . Також посилався на те, що за спільною згодою у 2008 році вони надавали у позику ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 4 628 750,00 грн. Право вимоги за вказаним договором ОСОБА_1 неправомірно відступила без його на те згоди на користь третіх осіб. Також за їх згодою була надана позика ОСОБА_5 на суму 2 313 675,00 грн. Оскільки остання не виконала своїх зобов`язань, рішенням суду стягнуто на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 444 186,00 грн. Вважав, що кошти у загальному розмірі 8 072 936,62 грн є також їх спільним майном.

З урахуванням викладеного ОСОБА_2 просив встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 18 квітня 1991 року по 30 червня 2011 року.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зокрема:

житловий будинок, загальною площею 331,7 кв. м, житловою площею 72,5 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_8 ;

земельну ділянку, площею 0,0487 га, кадастровий номер 3223155400:05:108:0082, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ;

квартиру, загальною площею 55,0 кв. м, житловою площею 21,6 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_18 ; житловий будинок, загальною площею 374,9 кв. м, житловою площею 233,4 кв. м та земельну ділянку під ним, площею 2 057,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_19 ;

гаражний бокс, площею 18,40 кв. м, розташований по АДРЕСА_17 ; грошові кошти у загальному розмірі 8 072 936,62 грн.

Визнати за ним право власності на 1/2 частини, зокрема: житлового будинку, загальною площею 331,7 кв. м, житловою площею 72,5 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_8 ; земельної ділянки, площею 0,0487 га, кадастровий номер 3223155400:05:108:0082, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_8 ; квартири, загальною площею 55,0 кв. м, житловою площею 21,6 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_18 ; житлового будинку, загальною площею 374,9 кв. м, житловою площею

233,4 кв. м та земельної ділянки під ним, площею 2 057,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_19 ; гаражного боксу, площею 18,40 кв. м, розташований по АДРЕСА_17 ; стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти у загальному розмірі

2 314 375,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 11 листопада 2016 року з урахуванням додаткового рішення від 24 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 серпня 2017 року, позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 01 січня 2004 року по серпень 2011 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 3222482004:02:001:0006, площею 0,1229 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини домоволодіння за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 359,0 кв. м, житловою площею 155,00 кв. м.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 3222482004:02:001:0006, площею 0,1229 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини домоволодіння за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 359,0 кв. м, житловою площею 155,00 кв. м.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 331,7 кв. м, житловою площею 72,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0487 га, кадастровий номер 3223155400:05:108:0082, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_8 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 374,9 кв. м, житловою площею 233,4 кв. м, та земельної ділянки під ним, площею 2 057,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_19 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини гаражного боксу, площею 18,40 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_20 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 331,7 кв. м, житловою площею 72,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0487 га, кадастровий номер 3223155400:05:108:0082, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_8 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 374,9 кв. м, житловою площею 233,4 кв. м, та земельної ділянки під ним, площею 2 057,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_19 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини гаражного боксу, площею 18,40 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_20 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 785 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що майно, зокрема: житловий будинок та земельна ділянка, розташовані у смт. Стоянка Київської області, житловий будинок та земельна ділянка у смт. Козині Київської області, житловий будинок та земельна ділянка у м. Ялта, гаражний бокс у м. Києві , придбане за час спільного проживання за спільні кошти сторін, а також грошові кошти, передані у борг ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є спільним сумісним майном сторін, у якому долі сторін є рівними, а тому вважав, що майно підлягає поділу між сторонами по 1/2 частини за кожним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , а саме визнання спільною сумісною власністю майна, а саме: житового будинку, загальною площею 331,7 кв. м, житловою площею 72,5 кв. м та земельної ділянки, площею 0,0487 га, кадастровий номер 3223155400:05:108:0082, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку, гоподарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_8 ; житлового будинку, загальною площею 374,9 кв. м, житловою площею 233,4 кв. м та земельної ділянки під ним, площею 2 057,0 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_14 ; гаражного боксу, площею 18,40 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_20 , а також грошових коштів та в цій частині вимог відмовити.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вимог щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, розподілу між сторонами земельної ділянки та житлового будинку, розташованих за адресою:

АДРЕСА_1 , а також катеру Chaparral 246 SSI, серійний номер НОМЕР_4 та напівпричепу Megic tilt, номер шасі 1 НОМЕР_2 , не оскаржується, а тому касаційним судом не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, у зв`язку із чим, дійшли помилкового висновку про те, що житловий будинок та земельна ділянка у смт. Козин Київської області, житловий будинок та земельна ділянка,розташовані у м. Ялта, гаражний бокс у м. Києві є спільним сумісним майном сторін, оскільки таке майно є особистою власністю ОСОБА_1 , яке було придбано нею за особисті власні кошти. Також суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що грошові кошти, передані ОСОБА_1 у борг ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є спільним сумісним майном сторін, оскільки вказаним особам вона передавала у борг частину власних особистих коштів, які вона мала від продажу семи квартир, які належали їй на праві приватної власності.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У вересні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що з 1983 року по 18 квітня 1991 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

З 18 квітня 1991 року по 30 червня 2011 року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що було визнано сторонами у справі під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.

10 червня 2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, земельної ділянки з кадастровим номером 3222482004:02:001:0006, площею 0,1229 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 .

Також 10 червня 2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_1 , загальною площею 335,2 кв. м, житловою площею 156,9 кв. м.

22 червня 2011 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір міни, відповідно до умов якого ОСОБА_1 набула у власність житловий будинок, загальною площею 331,7 кв. м, житловою площею 72,5 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,0487 га, кадастровий номер 3223155400:05:108:0082, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 .

06 червня 2001 року між відкритим акціонерним товариством трест Київміськбуд-1 та ОСОБА_1 укладено договір № Дн-99 інвестування будівництва критої автостоянки, розташованої по АДРЕСА_13 . За даним договором об`єктом інвестування є - гаражний бокс, площею 18,40 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_20 .

29 серпня 2005 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , площею 18,40 кв. м, який розташований у критій автостоянці по АДРЕСА_20

21 липня 2008 року ОСОБА_1 на підстав договору купівлі-продажу набула права власності на житловий будинок, загальною площею 374,9 кв. м, житловою площею 233,4 кв.м, та земельну ділянку під ним, площею 2 057,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 травня 2016 року № 58800794 право власності зареєстровано за ОСОБА_1

19 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір позики грошових коштів, відповідно до умов якого останній позичив кошти у розмірі 2 525 000,00 грн. У подальшому до договору вносилися зміни.

27 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу права вимоги за договором позики від 19 лютого 2008 року (на суму 2 525 000,00 грн). За даним договором ОСОБА_1 отримала

2 525 000,00 грн.

19 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір позики, за яким останній отримав у позику грошові кошти у розмірі

378 750,00 грн.

27 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу права вимоги за договором позики від 19 лютого 2008 року (на суму 378 750,00 грн). За даним договором ОСОБА_1 отримала

378 750,00 грн.

17 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір позики грошових коштів, відповідно до умов якого останній позичив

1 725 000,00 грн.

27 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу права вимоги за договором позики від 17 лютого 2008 року. За даним договором ОСОБА_1 отримала 666 250,00 грн.

09 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір позики, відповідно до умов якого остання позичила грошові кошти у розмірі

2 313 675,00 грн.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня

2014 року стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 3 444 186.62,00 грн.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 24 вересня 2015 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі статтею 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 74 СК України в редакції, яка діяла на час придбання спірного будинку, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Отже, вирішуючи спір в частині визнання житлового будинку, розташованого

по АДРЕСА_14 ,

АР Крим та гаражного боксу - по АДРЕСА_20 , а також грошових коштів у розмірі

3 570 000,00 грн спільною сумісною власністю сторін, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши те, що у період спільного фактичного проживання однією сім`єю сторонами було придбано спірні житловий будинок, земельну ділянку, а також гаражний бокс та з урахуванням того, що відсутні належні та допустимі докази, що спірне майно придбано за особисті кошти ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_2 у цій частині його позову.

Проте при вирішенні спору в частині визнання, зокрема: житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_8 , спільним сумісним майном сторін, суди попередніх інстанцій не надали відповідну правову оцінку доводам ОСОБА_1 щодо того, що указане майно є її особистою власністю та наданим нею доказам.

Так, відповідно до договору міни від 22 червня 2011 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , сторони обмінялися належними їм на праві особистої власності житловим будинком АДРЕСА_15 та квартирою

АДРЕСА_16 , яка належала ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності.

Відповідно до статті 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов 'язання.

Оскільки за договором міни ОСОБА_1 передавала ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_16 , яка належала їй на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 06 березня 1996 року № 651, з урахуванням положень статей 716 ЦК України та 57 СК України щодо майна, набутого нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто, висновок судів про те, що зазначене нерухоме майно є спільною сумісною власністю сторін є помилковим.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вищенаведеного не врахував, на вказані порушення вимог закону уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів ОСОБА_1 та не встановив обставин справи, що мають значення для вирішення спору, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про визнання житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_8 , спільним сумісним майном сторін.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, судові рішення з підстав, передбачених статтею 412 ЦПК України, необхідно скасувати в частині визнання житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_8 , спільним сумісним майном сторінта ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у цій частині.

Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 серпня 2017 року в частині позовних вимог щодо визнання житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_8 , спільним сумісним майном сторін та поділу цього майна скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_8 , спільним сумісним майном сторін та поділу цього майна, відмовити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 11 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області

від 07 серпня 2017 року в частині вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, зокрема житлового будинку, загальною площею 374,9 кв. м, житловою площею 233,4 кв. м та земельної ділянки під ним, площею 2 057,0 кв.м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_14 , гаражного боксу , площею 18,40 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_20 , а також грошових коштів у розмірі 3 570 000,00 грн залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та у подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило