Рішення

від 18.07.2019 по справі 321/796/18

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/796/18

Провадження № 2/321/358/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.07.2019 смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.

за участю:

секретаря судового засідання Мосієнко О.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Семікіна В .В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень і стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень і стягнення моральної шкоди. Позов мотивований тим, що позивач працює на посаді бухгалтера ТОВ ЛАН . 18 квітня 2014 року на підставі наказу директора вказаного підприємства № 6 від 30 травня 2018 року на нього було накладене дисциплінарне стягнення у виді догани. Підставою накладення дисциплінарного стягнення в наказі вказано невиконання обов`язків визначених пунктом 3 розпорядження від 20 лютого 2018 року щодо складання акту про обсяги використаної електроенергії за квітень 2018 року та надання керівникові для затвердження в термін до 2 травня 2018 року. Позивач просить визнати його незаконними і скасувати, оскільки він не вчиняв дисциплінарного проступку, відповідний акт ним не був складний у зв`язку з тим, що йому не були надані показника лічильника електроенергії, доступу до лічильника він не має, про що він повідомив керівника службовою запискою. Крім того, позивач зазначає, що через порушення його трудових прав відповідачем, йому була спричинена моральна шкода, тому він просить суд стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 5000 грн. та понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов на підставах викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Немченко М.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, надала відзив на позовну заяву (а.с. 38-46), в якому зазначено, що дисциплінарне стягнення було покладено на ОСОБА_6 за порушення трудових обов`язків та з дотриманням норм законодавства про працю.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи таке:

В ході судового розгляду справи, судом було встановлено, що розпорядженням № 12 від 20 лютого 2018 року директором ТОВ ЛАН ОСОБА_3 було зобов`язано бухгалтера ОСОБА_1 до 02 числа місяця наступного за звітним періодом накопичувати інформацію, складати акт про обсяги використання електроенергії та надавати акт керівникові для затвердження та подальшого здійснення господарської операції (а.с. 6).

4 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ ЛАН ОСОБА_3 зі службовою запискою, в якій вказав, що не має можливості надати акт споживою електричної енергії, оскільки йому не були передані показанні лічильника за квітень 2019 року (а.с. 7). Вказана службова записка була отримана ОСОБА_3 12 травня 2018 року (а.с. 8).

Листом без дати Щодо надання письмових пояснень директором ТОВ ЛАН було запропоновано бухгалтеру ОСОБА_6 надати пояснення щодо ненадання акту використання електроенергії, зокрема за квітень 2018 року (а.с. 9).

Відповідно до акту від 8 травня 2018 року директор ТОВ ЛАН ОСОБА_3 в присутності працівників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 оголосив лист щодо надання письмових пояснень і провів розмову з бухгалтером ОСОБА_6 щодо ненадання ним акту спожитої електроенергії за квітень 2018 року (а.с. 62).

24 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ ЛАН ОСОБА_3 із заявою, в якій вказав, що наведена у листі щодо надання письмових пояснень інформація не відповідає дійсності і потребує перевірки і надання правової оцінки (а.с. 63).

Листом №25 від 24 травня 2018 року директором ТОВ ЛАН ОСОБА_3 було повторно запропоновано бухгалтеру ОСОБА_6 надати пояснення щодо ненадання акту використання електроенергії, зокрема за квітень 2019 року (а.с. 9).

Відповідно до акту від 25 травня 2018 року директор ТОВ ЛАН ОСОБА_3 в присутності працівників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 оголосив лист щодо надання письмових пояснень від 24 травня 2018 року, але ОСОБА_6 отримвати вказаний лист відмовився (а.с. 62).

Наказом № 6 від 30 травня 2018 року на бухгалтера ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у виді догани за невиконання ОСОБА_1 посадових обов`язків щодо накопичення інформації, складання акту про обсяги використаної електричної енергії за квітень 2018 року та надання його керівникові для затвердження в термін до 2 травня 2018 року (а.с. 13).

Відповідно до акту від 30 травня 2018 року директор ТОВ ЛАН ОСОБА_3 в присутності працівника ОСОБА_7 оголосив Черкашину В.Г. наказ № 6 від 30 травня 2018 року, але ОСОБА_6 отримувати вказаний наказ відмовився (а.с. 66).

21 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ ЛАН із заявою з вимогою скасувати наказ № 6 від 30 травня 2018 року через його необґрунтованість (а.с. 17).

Відповідно до ст. 148 КЗпП України , дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Догана застосовується до працівника за порушення трудової дисципліни, тобто правил поведінки, яких необхідно дотримуватися під час виконання трудових обов`язків (встановлених колективним або трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовою інструкцією). Базовою складовою для винесення догани працівникові є наявність вини як у діях, так і в бездіяльності. Дія цієї санкції обмежується виключно морально-психологічним впливом на працівника з метою не допущення такого порушення в подальшому.

Згідно з ч.1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Як встановлено в ході судового розгляду, в наказі № 6 від 30 травня 2018 року зазначено, що бухгалтером ОСОБА_1 було допущено невиконання посадових обов`язків щодо накопичення інформації, складання акту про обсяги використаної електричної енергії за квітень 2018 року та надання його керівникові для затвердження в термін до 2 травня 2018 року. Проте, в наказі № 6 від 30 травня 2018 року не зазначено, що 4 травня 2018 року ОСОБА_6 була подана службова записка щодо неможливості складення ним акту через ненадання йому показань лічильника, особою - працівником ТОВ ЛАН , уповноваженою на виконання відповідного трудового обов`язку. Згідно пояснень позивача та відсутністю заперечень з цього приводу відповідача відповідальною особою, згідно штатного розпису ТОВ ЛАН є ОСОБА_10 , який є електриком, зареєстрований та відповідає за обслуговування електрообладнання та електроустаткування в Михайлівському районі електричних мереж і , відповідно має доступ до цього обладнання. Крім того, зі змістів актів від 8 травня 2018 року і 24 травня 2018 року складених директором ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_6 пояснював директору причини ненадання відповідних звітів. Але вказаним обставинам не була дана належна оцінка при вирішенні питання щодо накладення на ОСОБА_6 дисциплінарного стягнення.

Як вже зазначалося вище, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, але у вказаних наказах відсутні данні щодо врахування вказаних обставин при винесенні оспорюваних наказів.

Крім того, роботодавцем також не був дотриманий порядок накладення дисциплінарного стягнення, оскільки в порушення ст.. 149 КЗпП України про відповідне стягнення ОСОБА_6 не був повідомлений під розписку. Наданий відповідачем акт від 30 травня 2019 року суд визнає недопустимим доказом, оскільки відмова від підпису, має бути посвідчена підписами двох свідків, а вказаний акт містить підпис лише одного свідка - працівника ТОВ ЛАН ОСОБА_7 Підпис директора ОСОБА_3 який виніс оспорюваний наказ, і відповідно є заінтересованою особою, не враховується, так як в даному випадку він не може бути свідком.

Таким чином, судом встановлено, що наказ директора ТОВ ЛАН № 6 від 30 травня 2018 року, яким на ОСОБА_6 було накладене дисциплінарне стягнення у виді догани, був прийнятий з порушенням норм КЗпП України та є таким, що підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги в частині визнання його незаконним та скасування підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд звертає увагу, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В роз`ясненнях, що містяться в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівників у сфері трудових відносин, що призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності, таку моральну шкоду позивачу повинен відшкодувати власник або уповноважений ним орган, законні права якого порушено, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.

Пунктом 5 вказаної постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач не довів факту заподіяння йому моральної шкоди, саме у зв`язку із винесенням наказу № 6 від 30 травня 2018 року, не надав жодного доказу наявності самої шкоди та її розміру, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. суд змушений відмовити.

Щодо судових витрат позивача, слід зазначити наступне.

Так, позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн., а тому на підставі ст.ст. 133, 141 ЦПК України, вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просив суд стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн..

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів(договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження витрат на професійну допомогу надав відповідну квитанцію (а.с.18). Заяви про надання інших доказів суду не заявлено, от же суд розглядає питання на підставі наданих доказів.

Відповідно до ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат надає незалежну професійну допомогу на договірних умовах з клієнтом. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.. 1 п.4 Закону). Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до нього застосовуються загальні вимоги договірного права (с. 27 Закону). Зміст договору визначається сторонами, але він обов`язково повинен містити: повну інформацію про сторони; предмет договору; права та обов`язки сторін; вид (чи види) адвокатських послуг, їх обсяг та вартість; умови та порядок визначення вартості послуг; строки і форма оплати послуг; додаткові витрати; попередня оплата та її розмір; дата укладення договору і строк його дії; підписи сторін та інші умови за домовленість сторін.

Відповідно до ст..30 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Копії договору про надання правової допомоги суду не надано, тому суд позбавлений можливості провести перевірку наданих адвокатських послуг, їх обсяг та вартість відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги, як зазначено у квитанції, від 26.06.2018 року. Також суду не надано доказів належного внесення сплачених коштів в розмірі 1500 гривень відповідно до ч.5 ст.. 9 ЗУ Про фінансовий облік та фінансову звітність , де зазначено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Отже, заявлена до стягнення сума вартості послуг в розмірі 1500 гривень не знайшла свого підтвердження та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263 -265, 268, 280-283 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень і стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН ОСОБА_3 № 6 від 30 травня 2018 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН (код ЕДРПОУ 31828460, місцезнаходження: Запорізька область, Михайлівський район, с. Тимошівка, вул. Калініна, 15) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повний текст рішення буде виготовлений 25 липня 2019 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.О.Кравченко