Ухвала

від 16.04.2020 по справі 321/796/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 321/796/18

провадження № 61-5706ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення і відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) ЛАН , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу від 30 травня 2018 року № 6 про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани з підстави невиконання обов`язків, визначених пунктом 3 розпорядження від 20 лютого 2018 року, щодо складання акта про обсяги використаної електроенергії за квітень 2018 року та надання керівникові для затвердження в термін до 02 травня 2018 року, а також відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 18 липня 2019 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19 грудня 2019 року) позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ директора ТОВ ЛАН ОСОБА_2 від 30 травня 2018 року № 6 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Суд першої інстанції визнав недоведеною винуватість ОСОБА_1 у ненаданні акта про обсяги використаної електроенергії за квітень 2018 року, оскільки покази лічильника йому не були надані відповідальним за обслуговування електрообладнання працівником ТОВ ЛАН ОСОБА_3 , про що позивач доводив до відома керівництва службовою запискою від 04 травня 2018 року. Також суд вважав, що роботодавцем не був дотриманий порядок накладення дисциплінарного стягнення, оскільки в порушення статті 149 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) про відповідне стягнення ОСОБА_1 не був повідомлений під розписку.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 18 липня 2019 року у цій справі в оскаржуваній частині щодо задоволення позову скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В решті рішення не оскаржувалося та не переглядалося.

Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 як друга посадова особа у ТОВ ЛАН після директора мав оформити доступ до електроустановки на виконання приписів розпорядження від 20 лютого 2018 року, з яким погодився та прийняв до виконання, щодо зняття показів електролічильника, або узгодити порядок знімання показів, зокрема, шляхом покладення такої функції на відповідальну за обслуговування трансформаторної будки особу, чи в будь-який інший спосіб вирішити це питання. Здня покладення на ОСОБА_1 такого обов`язку він не склав жодного акта, вирішити це питання не намагався та зі службовими і доповідними записками до керівника ТОВ ЛАН до 04 травня 2018 року не звертався (хоча до цього часу мав скласти акти за лютий та березень 2018 року). Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме ОСОБА_1 не було забезпечено виконання розпорядження в частині складання акта про обсяги використання електроенергії та надання його керівникові товариства до 02 травня 2018 року, наслідком чого є несвоєчасне надання ТОВ ЛАН показників споживання електричної енергії енергопостачальній організації для виставлення рахунку на її оплату. Таким чином, наказ про накладення дисциплінарного стягнення є правомірним, а саме стягнення відповідає змісту правопорушення. Порушення порядку ознайомлення з наказом при встановленні його правомірності не може бути підставою для його скасування. Апеляційним судом встановлено, що порушень вимог статей 147-149 КЗпП України при виданні спірного наказу не відбулось.

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у задоволенні його позову в частині визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій частині.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У відповідності до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом касаційного оскарження є судове рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Зазначена справа не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України .

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню,однак такі є необґрунтованими й не спростовують визначення цієї справи як малозначної.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі, зокрема, вказує, що поновлення його порушених трудових прав має для нього виняткове значення, однак ці доводи не містять правових підстав для розгляду малозначної справи в касаційному порядку. Незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням у цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

У відповідності до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення і відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. О. Кузнєцов

В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко