Рішення

від 11.12.2019 по справі 505/3041/17

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/3041/17

Провадження № 2/505/169/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2019 р. Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Вергопуло А. К.

секретаря судового засідання - Ісаченко О. Р.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Івасишина В . П .

представника ТОВ Новоселівське - Речицького В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Подільську Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Новоселівське про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 14.11.2017 року до суду з позовною заявою, та уточнивши вимоги позову від 30.09.2019 року просив стягнути з відповідачів дохід, які вони отримали від набутого майна без достатньої правової підстави за період з 2013 по 2015 роки з врахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі по 18105,31 грн. з кожного, та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. з кожного.

Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3857 га, що розташована на території Куяльницької (раніше Борщівської) сільської ради Подільського району Одеської області. Спадкоємцями першої черги за законом є він та його сестра ОСОБА_5 , яка відмовилась від прийняття спадщини на його користь.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.10.2010 року він є спадкоємцем спадкового майна після смерті ОСОБА_4 .

На його неодноразові звернення до відповідачів про відшкодування коштів від безпідставно набутої земельної ділянки, яка належала ОСОБА_4 , відповідачі відмовляли у виплаті, мотивуючи тим, що спірна земельна ділянка не оброблялась у 2013-2015 роках, що не відповідає дійсності.

Згідно його розрахунку, своїми діями відповідачі заподіяли йому матеріальну шкоду від безпідставно набутого майна з врахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 36210,62 грн.

Крім того, йому завдано і матеріальну шкоду, яку він оцінює у 5000,00 грн., що виразились у погіршенні стану його здоров`я, необхідності проходження лікування, порушенні первинного способу життя.

Представник ТОВ Новоселівське за довіреністю адвокат Речицький В. В. надав відзив на позов від 07.06.2018 року, згідно якого позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Вказував, що жодних доказів на підтвердження своїх вимог позивачем не надано. Існування договору оренди землі від 2013 року, укладеного між ТОВ Новоселівське та позивачем, не визнають, документів підтверджуючих укладення договору не надано. Наданий позивачем договір підприємством не підписаний, печаткою скріплений не був. Договірні відносини між ТОВ Новоселівське та позивачем існують, проте вони виникли 04.12.2015 року. Свої зобов`язання по договору від 04.12.2015 року ТОВ Новоселівське виконує в повному обсязі.

Також директором ТОВ Новоселівське 30.10.2019 року надано заперечення проти уточненого позову. Вказував, що товариством не вчинялось жодних дій, які б могли завдати позивачу моральної шкоди.

Позивач та його представник адвокат Івасишин В. П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник ТОВ Новоселівське за довіреністю адвокат Речицький В. В. у судовому засіданні позов не визнав з підстав, вказаних у відзиві та запереченні. У задоволенні позову просив відмовити повністю.

Представник Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської у судове засідання не з`явився. Надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено, що 04 грудня 2015 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ Новоселівське , як орендарем, було укладено договір оренди землі №Б_166, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Борщівської сільської ради Котовського району Одеської області за межами населеного пункту, кадастровий номер 5122980800:01:002:0099, загальною площею 2,3857 га, яка належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Котовської районної державної нотаріальної контори Одеської області Пояцикою М. В. 22 грудня 2010 року за реєстровим №2091 (а.с.41-43).

Договір був скріплений підписом та печаткою товариства.

Договір оренди землі №Б_166 від 04 грудня 2015 року був зареєстрований 23.12.2015 року, що підтверджується копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №50829978 від 25122015 року (а.с.44).

Позивач вказує, що відповідачем належна йому земельна ділянка оброблялась на протязі 2013-2015 років, про що на підтвердження своїх позовних вимог надає копію договору оренди землі від 23 січня 2013 року та копію акту прийому земельної ділянки від 23 січня 2013 року (а.с.12, 13).

Проте, у договорі та акті, у графі підписи сторін не міститься ні підпису ні печатки ТОВ Новоселівське .

З відповіді відділу у Подільському районі Головного управління держгеокадастру в Одеській області за вих. №29-15-0-230-309/115-19 від 27.02.2019 року вбачається, що згідно наявних у відділі книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, станом на 31.12.2012 року договір оренди з ОСОБА_1 не реєструвався. З 01.01.2013 року органи держгеокадастру позбавлені повноважень щодо реєстрації прав власності та користування земельною ділянкою.

Висновки суду підтверджуються матеріалами справи.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі (далі - Закон).

Відповідно до ст.ст. 13 Закону (у редакції на час виникнення правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 17 Закону (у редакції на час виникнення правовідносин) передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у

користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

В силу ст.ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу ст.ст. 215 і 216 ЦК України суди вправі розглядати позови про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про встановлення нікчемності правочину і застосування наслідків його недійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

З 01.01.2013 набрали чинність Закон України Про Державний земельний кадастр , постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру , зміни до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

З прийняттям зазначених нормативних актів повноваження щодо державної реєстрації прав на земельні ділянки та скасування державної реєстрації цих прав не розповсюджуються на компетенцію органів земельних ресурсів України.

З 01.01.2013 повноваженнями щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень наділена Державна реєстраційна служба (Укрдержреєстр), яка веде єдиний державний реєстр речових майнових прав та обтяжень на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст.77,79,81 ЦПК України визначено, що є належними, достовірними, достатніми доказами. Ст.78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд зазначає, що наданий позивачем договір від 23 січня 2013 року у графі підписи сторін не містить ні підпису ні відтиску печатки ТОВ Новоселівське , не містить відтиск печатки установи, де проведена реєстрація. Походження вказаного договору не відоме. Доказів існування такого договору позивачем не надано, не знайшли таке підтвердження і під час судового розгляду справи.

Вказуючи, що ТОВ Новоселівське з 2013 по 2015 роки незаконно без його дозволу обробляло належну йому земельну ділянку, позивач не надав цьому жодного доказу. Не містять матеріали справи хоча б будь-яких інших доказів оброблення земельної ділянки ТОВ Новоселівське , зокрема, виходу на місцевість земельної комісії, актів, довідок чи протоколів, які б зафіксували незаконне оброблення земельної ділянки, фотосвітлин, тощо. Так, позивач вказував, що звертався з цього приводу до прокуратури, проте доказів такого звернення та відповідей органів прокуратури, матеріали справи не місять. Матеріали справи не містять доказів притягнення відповідальних осіб до відповідальності.

Викликані і допитані свідки зі сторони позивача також не підтвердили факт оброблення ТОВ Новоселівське спірної земельної ділянки.

Так, свідок ОСОБА_6 суду показав, що чув зі слів односельців, що ТОВ Новоселівське обробляє земельну ділянку позивача з 2013 року і по даний час. Техніку на земельній ділянці позивача бачив, проте не знає чия вона.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що на прохання позивача їздив з ним отримували зерно як плату за користування земельною ділянкою. Припускає, що якщо позивач отримував пай, то хтось отримував і дохід від земельної ділянки.

На питання представника відповідача ТОВ Новоселівське адвоката Речицького В. В.- чи є свідки власниками суміжних земельних ділянок з позивачем, чи мають вони якесь відношення до ТОВ Новоселівське , свідки відповіли, що не є власниками суміжних земельних ділянок з позивачем, не мають будь-якого відношення до ТОВ Новоселівське .

Таким чином, суд зазначає, що покази свідків ґрунтуються на припущеннях та їх власних міркуваннях, жодним чином не доводять тверджень позивача, а тому в даному випадку не є належними доказами.

При таких обставинах, позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідачі будь яким чином порушують його права. Не знайшли такі підтвердження і під час судового розгляду справи.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування доходів від безпідставно набутого майнає необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки відповідачами не було порушено прав позивача, тому позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради

Подільського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Новоселівське про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Котовський міськрайонний суд Одеської області.

Суддя А. К. Вергопуло

Повне судове рішення складено 16 грудня 2019 року.