Постанова

від 16.07.2020 по справі 505/3041/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5375/20

Номер справи місцевого суду: 505/3041/17

Головуючий у першій інстанції Вергопуло А. К.

Доповідач Ващенко Л. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2020 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участі секретаря - Чепрас А.І.,

з участю: позивача ОСОБА_1 і його представника

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2019 року (одноособово суддя Вергопуло А.К.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Куяльницької (Борщівської) сільської ради Подільського району Одеської області, товариства з обмеженою відповідальністю Новоселівське про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

14.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Куяльницької (Борщівської) сільської ради Подільського району Одеської області (далі-Сільрада), товариства з обмеженою відповідальністю Новоселівське (далі-Товариство), і, остаточно уточнивши позов, просив: стягнути з відповідачів дохід, які вони отримали від набутого майна без достатньої правової підстави за період з 2013 року по 2015 рік з врахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі по 18 105,31 гривень з кожного, а також моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень з кожного.

Позов обґрунтовано наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , мати позивача, після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3857 га, що розташована на території Куяльницької (Борщівської) сільської ради Подільського району Одеської області. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.10.2010 року позивач є спадкоємцем після смерті матері.

На його неодноразові звернення до відповідачів про відшкодування коштів від безпідставно набутої земельної ділянки, яка належала матері ОСОБА_2 , відповідачі відмовляли у виплаті, мотивуючи тим, що спірна земельна ділянка у 2013-2015 роках не оброблялась, що не відповідає дійсності.

Згідно розрахунків позивача, відповідачі заподіяли йому матеріальну шкоду від безпідставно набутого майна з врахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 36 210,62 гривень. Крім того, позивачу завдана моральна шкода, яку він оцінює у 5 000 гривень, яка виразилась у погіршенні стану здоров`я, необхідності проходження обстеження і курсів лікування, докладанні зусиль для захисту своїх прав, порушені первинного способу життя, погіршенні у спілкування з рідними і друзями.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив позов задовольнити.

У судовому засіданні в суді першої інстанції 11.12.2019 року позивач і його представник позов підтримали, представник Товариства заперечував проти задоволення позову, представник Сільради не приймав участі у судовому засіданні.

Рішенням Котовського міськрайонного суду від 11.12.2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

Позивач не погодився із рішенням суду від 11.12.2019 року і подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає:

Висновок суду про те, що наданий позивачем договір оренди від 23.01.2013 року у графі підписи сторін не містить підпису і відтиску печатки Товариства, не проведена його реєстрація і походження вказаного договору не відоме, що доказів існування такого договору позивачем не надано, не відповідає обставинам справи, так як 22.08.2013 року проект договору із пропозиціями позивач направив Товариству, що підтверджується копією супровідного листа від 22.08.2013 року і зворотнім повідомленням про отримання від 29.08.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила. Отримавши проект договору, Товариство, згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, вчинив дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору - продовжило обробляти належну позивачу земельну ділянку, що засвідчує його бажання укласти договір і ця дія є прийняттям пропозиції, однак суд не надав оцінку даному факту.

Висновок суду, що позивач не надав жодного доказу оброблення земельної ділянки Товариством, зокрема, виходу на місцевість земельної комісії, актів, довідок чи протоколів, які б зафіксували незаконне оброблення земельної ділянки, фотосвітлин, тощо, не відповідає дійсності, так як позивач неодноразово звертався до відповідача надати документи, що підтверджують невикористання ним спірної земельної ділянки у період з 2013 по 2015 роки. Товариство безпідставно відмовилося надати необхідну інформацію щодо використання земельної ділянки, що підтверджується листом Товариства №24/10 від 24.10.2019 року і є порушенням ст. 81 ЦПК України і суд також не надав оцінку даному факту.

На підтвердження незаконного використання Товариством спірної земельної ділянки позивач неодноразово звертався до Котовської місцевої прокуратури, Котовської районної державної адміністрації, Борщівської сільської ради, що підтверджується зверненням до голови Котовської райдержадміністрації від 08.01.2014 року і від 26.09.2013 року, листом Котовської райдержадміністрації № М-1/51/2 від 04.02.2014 року, листом Котовської міжрайонної прокуратури від 12.03.2013 року.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили у суді, що спірна земельна ділянка оброблялася Товариством, позивач ОСОБА_1 до 2013 року отримував орендну плату, а тому висновок суду, що покази свідків ґрунтуються на припущеннях та їх власних міркуваннях і жодним чином не доводять тверджень позивача, не є належними доказами, так як не є власниками суміжних земельних ділянок, не мають будь-якого відношення до Товариства, безпідставний і не відповідає обставинам справи.

Суд не врахував, що Куяльницька сільська рада визнала позовні вимоги і вважає позовну заяву обґрунтованою, а надані матеріали достатніми для відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, що підтверджується заявою від 19.11.2018 року. Суд не надав належну оцінку даним фактам.

(узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи)

У відзиві на скаргу представник Товариства зазначає:

В скарзі позивач вказує, що, на його думку, договірні відносини між ним та

Товариством виникли з моменту надіслання позивачем, за допомогою Укрпошти , проекту договору оренду землі від 23.01.2013 року, проте це вказує на зовсім інші правовідносини, ніж ті, на які посилається позивач. Товариство категорично заперечує існування нібито укладеного договору оренди землі від 23.01.2013 року, оскільки у 2013 році жодного договору оренди земельної ділянки площею 2,3857 га, яка знаходиться на території Борщівської сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер 5122980800:01:002:0099, Товариством не укладалось.

Позовною заявою ОСОБА_1 спростовує інформацію про те, що Товариство користувалося його земельною ділянкою та вказує, що, відповідно до довідки Борщівської сільської ради № 369 від 08.09.2016 року, земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 , фактично не оброблялася в період з 2013 по 2015 роки.

Наданий позивачем договір від 23.01.2013 року у графі підписи сторін не містить ні підпису, ні відтиску печатки Товариства, а також не містить відтиску печатки установи, де проведена його реєстрація, походження вказаного договору Товариству не відоме. Договірні відносини з приводу користування спірною земельною ділянкою між Товариством та ОСОБА_1 існують на підставі договору оренди землі № Б166 від 04.12.2015 року, який зареєстрований, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 12749864.

Відповідно до умов договору, а саме п. 5.1., земельна ділянка за договором вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту реєстрації права. Лише після реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки Товариство приступило до користування земельною ділянкою. Свої зобов`язання по договору оренди землі № Б166 від 04.12.2015 року Товариство виконує у повному обсязі. Наявність зареєстрованого договору оренди землі № Б166 від 04.12.2015 року, який є діючим, виключає можливість існування договору оренди землі від 23.01.2013 року.

Твердження ОСОБА_1 , що Товариство обробляло спірну земельну ділянку у період з 2013 по 2015 роки не відповідає дійсності, будується виключно на його припущеннях, оскільки жодних документальних підтверджень використання Товариством земельної ділянки не надано. Позивачем також не надано будь-яких документів, що підтверджують вихід на місцевість комісій, не надано актів, довідок чи протоколів, які б зафіксували факт оброблення земельної ділянки саме Товариством.

Товариством зберігає документи, які підтверджують його діяльність, а тому надання документів, які підтверджують невикористання Товариством спірної земельної ділянки є неможливим з об`єктивних причин. Прохання надати документи, які б підтверджували виділення земельної ділянки з єдиного земельного масиву для Товариства є незрозумілим. Товариство не є суб`єктом владних повноважень, до повноважень якого входить виділення земельних ділянок. Товариство не володіє інформацією, яким чином виділено позивачу спірну земельну ділянку з єдиного масиву і не розуміє, який саме земельний масив мав на увазі позивач.

У скарзі ОСОБА_1 зазначає, що на підтвердження незаконного використання Товариством земельної ділянки він неодноразово звертався до Котовської місцевої прокуратури, Котовської районної державної адміністрації, Борщівської сільської ради, однак звернення до вказаних органів не підтверджує факту використання Товариством земельної ділянки кадастровий №5122980800:01:002:0099.

Запрошені позивачем свідки у суді не підтвердили факту оброблення Товариством земельної ділянки, їх покази ґрунтуються виключно на власних припущеннях та міркуваннях і не мають ніякого підґрунтя під собою. Особи, які були залучені у якості свідків не мають жодного відношення до Товариства, а тому є невідомими обставини, при яких вони отримали чи могли отримати інформацію, що Товариство та Сільрада нібито отримували доходи від користування спірною земельною ділянкою. Допитані особи не є власниками суміжних земельних ділянок, що у свою чергу спростовує той факт, що вони якимось чином можуть бути обізнані про те, хто саме у період з 2013 по 2015 роки обробляв належну ОСОБА_1 земельну ділянку.

Сільрада не скористалась правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

14.12.2004 року виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД №096814UA на ім`я ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_2 стала власником земельної ділянки площею 2,3857, розташованої на території Борщівської сільської ради Котовського району Одеської області із цільовим призначенням для ведення товарного сількогосподарського виробництва (а.с.10,11).

Державний нотаріус Котовської державної нотаріальної контори Пояцика М.В. на Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ОД №096814UA від 14.12.2004 року посвідчив, що 22.12.2010 року, за реєстровим №2091, видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на підставі якого право власності на земельну ділянку переходить до ОСОБА_1 (а.с.10 зворот).

04.12.2015 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір оренди землі №Б 166, відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Борщівської сільської ради Котовського району Одеської області за межами населеного пункту, кадастровий номер 5122980800:01:002:0099, загальною площею 2,3857 га, яка належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Котовської районної державної нотаріальної контори Одеської області Пояцикою М. В. 22.12.2010 року за реєстровим №2091 (а.с.41-43).

Речове право, на підставі договору оренди землі №Б166 від 04.12.2015 року, у встановленому законом порядку, зареєстроване 23.12.2015 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №50829978 від 25.12.2015 року (а.с.44).

14.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом про стягнення доходу від набуття майна без достатньої правової підстави за період з 2013 року по 2015 рік, стверджуючи, що у 2013-2015 роках Товариство обробляло спірну земельну ділянку і на підтвердження зазначених обставин надав договір оренди землі від 23.01.2013 року і акт передачі та прийому земельної ділянки від 23.01.2013 року, які Товариством не підписані (а.с.12-14).

За даними книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі Подільського районного відділу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вих. №29-15-0-230-309/115-19 від 27.02.2019 року), станом на 31.12.2012 року договір оренди між ОСОБА_1 і Товариством не реєструвався. З 01.01.2013 року органи Держгеокадастру позбавлені повноважень щодо реєстрації прав власності та користування земельною ділянкою (а.с.94,101).

Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались.

Між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування доходів внаслідок безпідставного користування земельною ділянкою, які регулюються нормами ЦК України і ЗК України.

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив з того, що позивач не надав належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження своїх позовних вимог (а.с.183-185).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними ( ст. 1214 ч.1,2 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (ст. 536 ч.1 ЦК України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення. Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (ст. ст. 19 ч.1 п. а , ст. 22 ч.1, ч.2 п. а , ч.3 п. а , п. а ч.3 ст. 22 ЗК України в редакції, відповідно до Закону №191-VІІІ від 12.02.2015 року).

Земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок (ст. 33 ч. 1 ЗК України в редакції, відповідно до Закону №191-VІІІ від 12.02.2015 року).

З матеріалів справи вбачається наступне.

14.12.2004 року на ім`я ОСОБА_2 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД №096814UA, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,3857, розташованої на території Борщівської сільської ради Котовського району Одеської області із цільовим призначенням для ведення товарного сількогосподарського виробництва.

На Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ОД №096814UA від 14.12.2004 року на ім`я ОСОБА_2 , 22.12.2010 року, державний нотаріус засвідчив, що за реєстровим №2091 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на підставі якого право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом про стягнення доходу від набуття майна без достатньої правової підстави за період з 2013 року по 2015 рік, стверджуючи, що у 2013-2015 роках Товариство обробляло спірну земельну ділянку й отримувало доходи.

На підтвердження позовних вимог, позивач надав договір оренди землі від 23.01.2013 року і акт передачі та прийому земельної ділянки від 23.01.2013 року, який Товариством не підписаний.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку письмовим доказам, наданим позивачем (договору оренди землі від 23.01.2013 року і акту передачі та прийому земельної ділянки від 23.01.2013 року) дійшов правильного висновку, що вказані докази є неналежними і недопустимими, оскільки, по-перше, договір оренди землі разом із актом не підписані і не скріплені печаткою Товариства, по-друге, право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 23.01.2013 року, у встановленому законом порядку, не зареєстроване.

Так, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що Товариство, у період з 2013 по 2015 роки, без згоди позивача обробляло належну позивачу на праві власності спірну земельну ділянку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові, як щодо відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, так і щодо відшкодування моральної шкоди.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи позивача у скарзі про те, що: ствердження суду, що не надано доказів існування договору оренди від 23.01.2013 року не відповідає обставинам справи, оскільки 22.08.2013 року проект договору із пропозиціями позивач надіслав поштою Товариству і це підтверджується копією супровідного листа й зворотнім повідомленням про отримання від 29.08.2013 року; відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України Товариство вчинило дії, відповідно до вказаних у пропозиції умов договору і продовжило обробляти належну позивачу земельну ділянку, що засвідчує його бажання укласти договір; Товариство безпідставно відмовило у наданні необхідної інформації щодо використання земельної ділянки, що підтверджується листом Товариства №24/10 від 24.10.2019 року; на підтвердження факту незаконного використання Товариством спірної земельної ділянки позивач неодноразово звертався до Котовської місцевої прокуратури, Котовської районної державної адміністрації, Борщівської сільської ради; свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили у суді, що спірна земельна ділянка оброблялася Товариством і позивач ОСОБА_1 до 2013 року отримував орендну плату; суд не врахував, що Куяльницька сільська рада визнала позовні вимоги і вважає позовну заяву обґрунтованою, а надані матеріали достатніми для відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, що підтверджується заявою від 19.11.2018 року, - до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону ( ч.ч.5,6 ст. 6 Закону України Про оренду землі ).

З 01.01.2013 набрали чинність Закон України Про державний земельний кадастр , постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру , зміни до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , з цього часу повноваженнями щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень наділена Державна реєстраційна служба (Укрдержреєстр), яка веде єдиний державний реєстр речових майнових прав та обтяжень на нерухоме майно.

Проект договору від 23.01.2013 року , надісланий поштою 22.08.2013 року , у розумінні ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ч.ч.5,6 ст. 6 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 77, 78 ЦПК України, не є належним та допустимим доказом існування між позивачем і Товариством правовідносин щодо оренди спірної земельної ділянки з 23.01.2013 року і впродовж до грудня 2015 року.

04.12.2015 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством (орендар), у встановленому законом порядку, укладено договір оренди землі №Б 166. Речове право, на підставі договору оренди землі №Б166 від 04.12.2015 року, у встановленому законом порядку, зареєстроване 23.12.2015 року.

Зважаючи на те, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, посилання позивача на ст. 642 ЦК України (прийняття пропозиції) і ствердження про наявність зобов`язань з договору від 23.01.2013 року, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Переписка позивача із Котовською районною державною адміністрацією Одеської області жодним чином не стосується фактів отримання відповідачем доходів у 2013-2015 роках від безпідставно набутого майна (а.с.6,7).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач, всупереч ст. 77 ЦПК України, на підтвердження позовних вимог, не надав доказів того, що відповідач у 2013-2015 роках обробляв земельну ділянку, власником якої є позивач без достатніх на те підстав і отримав від цього певний дохід.

З врахуванням конкретних обставин справи, суд першої інстанції надав належну оцінку показам свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , при цьому, свідок ОСОБА_5 пояснив, що знає про оброблення Товариством земельної ділянки зі слів односельців, а свідок ОСОБА_6 показав, що на прохання позивача їздив з ним отримувати зерно, як плату за користування земельною ділянкою, а тому припускає, що хтось отримував і дохід від земельної ділянки.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Рішення суду першої інстанції містить належну оцінку зібраним у справі доказам у цілому і кожному доказу окремо, які міститься у справі, з наведенням мотивів відхилення кожного доказу.

Матеріали справи не містять заяви Куяльницької сільської ради від 19.11.2018 року про визнання нею позовної заяви обґрунтованою.

Крім того, у розумінні ч. 4 ст. 206 ч.4 ЦПК України, суд не приймає до уваги заяву відповідача про визнання позову, якщо вона суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Позивач не довів своїх позовних вимог, тому відсутні підстави для ствердження про порушення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України).

З огляду на те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду про відмову у позові підлягає залишенню без змін, позивач не має права на відшкодування судових витрат.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2019 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 20.07.2020 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова