Рішення

від 12.12.2019 по справі 288/162/19

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/162/19

Провадження № 2/288/237/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

з участю секретаря судових засідань - Франчук Ю.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

представник третьої особи - Служби у справах дітей Попільнянської РДА - Білобжицької А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , представник позивача за довіреністю: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, Солом`янська районна у м. Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, Служба в справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення способів участі батька у вихованні, спілкуванні з дитиною,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач), треті особи: Служба у справах дітей Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, Солом`янська районна у м. Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, Служба в справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення способів участі батька у вихованні, спілкуванні з дитиною.

В обґрунтування позову зазначив, що 20 квітня 2011 року між ним, громадянином Індії та ОСОБА_2, громадянкою України, в м. Газіабад, штат Уттар - Прадеш (Індія) укладено шлюб.

Подружжя має сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є громадянином України.

Після укладання шлюбу та народження дитини, вся сім`я тривалий час проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

В 2016 році родина переїхала проживати в Австралію.

Сторони домовились про те, що в 2018 році вони повернуться жити до Індії. Для цього ОСОБА_4 першим переїхав до Індії для вирішення питань підготовки до переїзду родини. Так, 05 березня 2018 року ним здійснено плату за навчання сина в школі в м. Сікандрабад (Індія).

Однак, ОСОБА_2 таємно від ОСОБА_4 подала до суду заяву про розірвання шлюбу.

Рішенням Федерального окружного суду Австралії від 07 серпня 2018 року шлюб між ними розірвано.

Відповідач разом з малолітнім сином ОСОБА_8 без відома та згоди позивача, як батька дитини, переїхали до України.

Основне місце проживання дитини, яке визначено батьками є АДРЕСА_1.

Як батько позивач, постійно жив із сім`єю, разом із сином, брав активну участь у вихованні та розвитку сина, піклувався про нього, вони часто їздили на різні екскурсії тощо. Позивач не уявляє свого життя без сина ОСОБА_8 . Він є психічно та фізично здоровою людиною, не має судимості або інших перешкод для виховання та розвитку дитини.

В зв`язку з тим, що відповідач протиправно забрала з собою дитину в Україну без згоди батька, позивач втратив зв`язок із дитиною та можливість постійного спілкування та виховання дитини. Отже, позивач має право та необхідність встановлення графіку систематичного спілкування позивача, як батька із своїм сином.

Позивачем надано фото, з яких вбачається, що дитина з народження постійно жила з батьком, проводили довкілля разом, батько займався вихованням дитини та сприяв її розвитку.

ОСОБА_4 та ОСОБА_8 проживали разом понад 6 років з моменту народження сина (2012) і до моменту, коли мама забрала сина з собою в Україну. Чим створила перешкоди у можливості вільного спілкування між батьком та сином.

Як зазначає позивач для нього важливим є встановлення такого графіку спілкування, який дозволяє спілкуватись із сином на регулярній, систематичній основі, з метою подальшого підтримання зв`язку і активної участі у вихованні та розвитку дитини.

На підставі вищевикладеного уточнивши свої позовні вимоги, позивач просить, встановити ОСОБА_4 такі способи участі у вихованні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері, які передбачають систематичні побачення з правом відвідування ОСОБА_8 разом з батьком ОСОБА_4 в зазначені періоди помешкання батька, а також переміщення в межах території України, а саме: - з першої та третьої п`ятниці кожного місяця з 18.00 години до 18.00 години неділі цього ж тижня; - з другого та останнього вівторка кожного місяця з 13.00 години (або одразу після закінчення навчання у школі в цей день, в періоди, коли син ОСОБА_8 відвідуватиме школу) до 19.00 години четверга цього ж тижня; - щороку з 13.00 години 7 січня до 13.00 години 14 січня; - щороку з 13.00 години 15 липня до 13.00 години 15 серпня; - Зобов`язати ОСОБА_2 передати сина, ОСОБА_8 його батькові ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, зазначив, що побачення з дитиною позивача необхідно проводити без присутності матері, оскільки в цьому немає потреби. Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що відзив ОСОБА_2 є необґрунтований та такий, що не відповідає закону за наступних міркувань. Відповідач чинить йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з їх сином. Мати дитини без відома та згоди батька забрала дитину в Україну. В результаті чого батько на значний час втратив зв`язок з дитиною та можливість постійного спілкування і виховання дитини. Відповідач заперечує проти позовних вимог щодо встановлення графіку спілкування з сином. В судовому засіданні 26 лютого 2019 року відповідач зазначила, що батько не буде спілкуватися з дитиною. Також виявлено, що відповідач збирається вивезти дитину за кордон на постійне місце проживання до Нової Зеландії, дану обставину вона підтвердила в судовому засіданні 26 лютого 2019 року. До відзиву відповідач додала квитанцію від 06 березня 2018 року, якою оплатила навчання ОСОБА_8 в школі. Враховуючи зазначене, відповідач перешкоджає йому в спілкуванні з сином і фактично має намір повністю позбавити дитину батьківського виховання та можливості батька спілкуватися з ним. Позивач зазначає, що готується переїхати до України на постійне місце проживання заради можливості бачити сина. З копії візи вбачається, що позивачу в період з 01.04.2019 по 29.06.2019 надана можливість багаторазового в`їзду на територію України. Віза є довгостроковою на строк до 90 днів. Мета поїздки, свідчить про те, що віза отримана з метою сімейного возз`єднання з громадянином України. Вказаним підтверджується підготовка позивача до переїзду в Україну для спілкування з дитиною. Також позивач вказує, що оскільки матір категорично заперечує проти спілкування дитини з батьком, то при зустрічах батька з сином присутність матері буде створювати зайву напругу та конфлікти. Позивач проживав з сином більшу частину свого життя, надає йому матеріальну підтримку і наразі немає обставин, які могли б перешкоджати спілкуванню батька з сином на рівних засадах з матір`ю, а тому заперечення викладені відповідачем у відзиві від 12 березня 2019 року відхилити, а позов задовольнити повністю. /т.1 а.с. 152-157, 200-205/

Відповідач та її представник у судовому засіданні вимоги позову визнали частково, не заперечували щодо визначення способів участі батька дитини шляхом надання систематичних побачень визначених у висновку служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та з обов`язковою участю матері дитини. ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що вона не чинить перешкод у спілкуванні з сином та у його вихованні, вказану обставину не визнає. Позивачу відоме місце проживання відповідача з сином, однак він жодного разу після припинення фактичних шлюбних відносин, та після розірвання шлюбу не приїжджав до сина та не намагався цього зробити, хоча вона не проти, щоб батько зустрічався та спілкувався з дитиною. Крім цього позивач також не звертався до органу опіки та піклування із заявою про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з нею. Також звертає увагу на те, що позивач викладає в позовній заяві надумані, неправдиві відомості. Щодо позовних вимог про способи участі у вихованні дитини, які просить визначити позивач, зазначає, що він є громадянином іншої держави - Індії, просить визначити йому графік побачень щомісяця, декілька разів на місяць, однак як він це буде спроможний зробити не пояснює та доказів цього не надає, в позові вказує, що він має намір переїхати проживати до України, однак доказів цього також не надає. В зв`язку з тим, що ОСОБА_8 , вже більше року не бачиться з батьком, має вік сім років, постійно проживає з нею, а тому вимога позивача про можливість довготривалого спілкування з сином з ночівлею поза місцем постійного проживання та з виїздом за межі населеного пункту в якому вони проживають, пересуватися територією України, відвідувати місце проживання батька, без присутності матері, є такою, що не відповідає інтересам дитини, оскільки задоволення цих вимог позивача суперечить інтересам дитини, здоровому і повноцінному розвитку якого не може сприяти тривала розлука з матір`ю, тобто з тим з батьків, з яким він постійно проживає. Що стосується вимог відвідування сином місце помешкання батька, не вказано яке саме місце, не надано доказів можливості знаходження в даному місці дитині, не відомо які є чи будуть умови проживання позивача на конкретний час. Зазначає, що будь - якого спору щодо участі позивача, як батька дитини, між нею та ним не існує. За таких обставин вважає, необхідно відмовити в позові. /т. 1 а.с. 116-118/

Представник третьої особи - служби у справах дітей Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області в судовому засіданні підтримала висновок наданий службою у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, також зазначила про необхідність проведення побачень батька з дитиною з обов`язковою участю матері дитини, враховуючи вік дитини, прив`язаність дитини до матері, відсутність у позивача постійного місця проживання на території України, та те, що він являється громадянином іншої держави.

Представник третьої особи служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, надав до суду лист в якому позовні вимоги ОСОБА_4 про визначення порядку його участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином підтримують частково, міркування на підтримку позовних вимог містяться у висновку органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 28 жовтня 2019 року № 108-14345 Щодо визначення способів участі батька у спілкуванні та вихованні малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просив розгляд справи проводити за відсутності представника служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та винести рішення виходячи з інтересів малолітньої дитини.

Представник третьої особи Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації як орган опіки та піклування в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи.

Згідно частини 3 статті 211 ЦПК України , учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши представника позивача, відповідача та її представника, представника третьої особи служби у справах дітей Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України ).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Судом встановлено, що рішенням про розлучення федерального окружного суду Австралії від 07 серпня 2018 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрований 20 квітня 2011 року м. Газіабад, штат Уттар - Прадеш (Індія) - розірвано. /т. 1 а. с. 21-24/

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Попільнянського районного управління юстиції Житомирської області, актовий запис № 28, батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ./ т. 1 а. с. 9/

Як зазначає позивач та встановлено в судовому засіданні після укладення шлюбу та народження дитини, родина тривалий час проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом позивача, заявою на реєстрацію на навчання в міжнародній школі від 05 березня 2018 року, карткою індійського походження ОСОБА_8 . / т. 1 а. с. 10-19/

Відповідно до довідки виконкому Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області від 09 січня 2019 року № 16, ОСОБА_8 , 2012 року народження проживає разом зі своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 та знаходиться на її утриманні, довідка видана на підставі акту обстеження матеріально - побутових умов проживання неповнолітнього ОСОБА_8 від 09 січня 2019 року. / т. 1 а. с. 91/

З початку 2018 року ОСОБА_2 проживала з сином в Австрії, влаштувавши його до громадської школи Клемтон Парк, сплачувала за навчання, що підтверджується довідкою зі школи, квитанцією про оплату, з перекладом та оцінкою аліментів для дитини, з перекладом. / т. 1 а. с. 125-131/

Як вбачається з долучених до позову фото світлини, ОСОБА_4 жив разом із сином, брав активну участь у вихованні та розвитку сина. / т. 1 а. с. 25-30/

З документів про переказ коштів за кордон від 26 грудня 2018 року та від 27 лютого 2019 року вбачається, що ОСОБА_4 перерахував ОСОБА_2 по 100 доларів США. / т. 1 а. с. 159-163/

ОСОБА_4 є психічно та фізично здоровою людиною, не має судимості, що підтверджується перекладом довідки про фізичний стан від 11 січня 2019 року, довідкою про відсутність судимості Регіонального паспортного відділу, Газіабад, Міністерства закордонних справ Уряду Індії від 09 січня 2019 року, перекладом Стандартного витягу про розкриття інформації від 16 лютого 2018 року. / т. 1 а. с. 31-39/

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 13 травня 2019 року, обстежено умови проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 , згідно якого під час обстеження було виявлено, що в будинку дотримано санітарно - гігієнічні норми проживання, малолітня дитина забезпечена в повному обсязі сезонним одягом та взуттям, іграшками, книжками та необхідним харчуванням./т. 1 а. с. 244-245/

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 30 січня 2019 року, заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено, заборонено без нотаріального посвідченої згоди батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виїзд за кордон його сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . / т. 1 а. с. 61-62/

Згідно висновку органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 28 жовтня 2019 року Про визначення способів участі батька у спілкуванні та вихованні малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /т. 2 а. с. 90-91/:

відповідно до довідки від 03 вересня 2019 року, наданої середньою загальноосвітньою школою № 221 м. Києва, ОСОБА_8 навчається в 2-В класі;

відповідно до довідки Міського центру дитини служби у справах дітей та сім`ї Київської міської державної адміністрації від 28 серпня 2019 року, з`ясовано, що психоемоційний стан дитини характеризується спокоєм та врівноваженістю, дитина сумує за Австралією . ОСОБА_8 любить та довіряє матері, яка є найближчою людиною для нього, у дитини сформований надійний тип прив`язаності до матері, батько дитиною сприймається позитивно, він зацікавлений, щоб проводити час з ним, хлопчик продовжує розглядати батьків разом, факт розлучення ним поки не усвідомлюється, прагне проводити час разом з батьком;

у бесіді з працівниками служби у справах дітей малолітній ОСОБА_8 зазначив, що батька бачив давно, не проти з ним зустрітися;

ОСОБА_4 працює, матеріально та житлом забезпечений, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, судимостей не має, надає матеріальну допомогу на утримання сина;

за адресою перебування ОСОБА_4 , відповідно до акту обстеження умов проживання від 16 жовтня 2019 року, складеного працівниками служби, створені належні умови для перебування малолітньої дитини /т.2 а.с. 95-96/;

Виходячи з наявних матеріалів справи та інтересів малолітнього, орган опіки та піклування Соломянської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне визначити наступний спосіб участі ОСОБА_4 , у вихованні малолітнього ОСОБА_8 , 2012 року народження, а саме: кожної 1 та 3 суботи та неділі місяця з 10.00 до 18.00 години, щосереди по закінченню шкільних занять до 18.00 години, один тиждень взимку та два тижні влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини за попередньою домовленістю з матір`ю дитини.

Відповідно до висновку № 172 від 28 серпня 019 року психологічного обстеження міського центру дитини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) служби у справах дітей, ОСОБА_8 весела, врівноважена та спокійна дитина. Він легко адаптується та встановлює довірливі відносини з дорослими. Мовлення не достатньо розвинуте для віку дитини. Розвиток пам`яті, уваги відповідає віковій нормі. Психоемоційний стан характеризується спокоєм, врівноваженістю, тривожність та агресія діагностується у межах норми. Дитина сумує за Австралією. ОСОБА_8 потребує взаємодії з дорослим чоловічої статі, якому би він слідував, на котрого б опирався. ОСОБА_8 любить і довіряє матері, яка найближчою для нього людиною. У дитини сформовано надійний тип прив`язаності до матері. Батько дитиною сприймається позитивно, він зацікавлений у тому, щоб проводити з ним час. Дитина батьків продовжує розглядати разом, факт розлучення ним поки не усвідомлюється. Рекомендовано, матері сприяти спілкуванню батька та дитини, адже дитина цього потребує, а замовчування може створювати напруження; не змінювати місце проживання дитини, до якого дитина вже звикла, так як зміна може призвести до дестабілізації психоемоційного стану хлопчика (особливо враховуючи попередні переміщення дитини); батькам дитини скористатися сімейною медіацією з метою налагодження конструктивної комунікації в питання місця проживання дитини, встановлення графіку зустрічей, забезпечення безпеки дитини. /т. 2 а.с. 97-101/

Як встановлено судом позивач готується переїхати до України на постійне проживання, заради можливості бачити сина.

Так з копії візи №(М) НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_4 в період з 01 квітня 2019 року по 29 червня 2019 року надана можливість багаторазового в`їзду на територію України. Віза є довгостроковою (на строк до 90 днів). /т. 1 а. с. 158/

Зазначена у візі мета поїздки, D-14, свідчить про те, що віза отримала з метою сімейного возз`єднання з громадянином України і є довгостроковою (пункт 4 Розділу 3 Вимог до організації роботи з оформлення віз для в`їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджених Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України від 30 жовтня 2017 року № 469/897/605).

Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 18 СК України способами захисту сімейних прав та інтересів є, зокрема, примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку.

Згідно із частини 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції України та статей 2 , 8 ЦПК України , проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. У всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 11 Закону України Про охорону дитинства передбачає, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція) визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції та частини сьомої, восьмої статті 7 СК України, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (стаття 19 СК України ).

Згідно статті 9 Конвенції, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Згідно статті 12 Закону України Про охорону дитинства , виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 15 Закону України Про охорону дитинства , дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно частини 2 статті 15 Закону України Про охорону дитинства , батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до статті 141 СК України , мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Як визначено статтями 150 , 151 СК України , батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та право обирати форми та методи виховання, крім тих які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Статтею 153 СК України встановлено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

Відповідно статті 157 СК України , питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкодити тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Суд звертає увагу, що саме по собі подання позову до суду про встановлення графіку спілкування з дитиною, як і наявність відзиву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, свідчить про наявність таких перешкод у спілкуванні з дитиною, що узгоджуються з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 711/9775/15-ц.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перешкоджає ОСОБА_4 у вихованні та вільному спілкування з малолітнім сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 13 травня 2019 року за адресою АДРЕСА_3 , за даною адресою зареєстрована: ОСОБА_9 . Під час обстеження умов проживання дитини ОСОБА_8 було встановлено, що в будинку дотримано санітарно - гігієнічні норми проживання. Дитина забезпечена в повному обсязі одягом та взуттям, іграшками, необхідним харчуванням. При обстеженні матері з дитиною не було вдома. Зі слів бабусі мати з дитиною проживають в м. Києві. /т. 1 а. с. 244- 245/

Як вбачається з висновку про способи участі ОСОБА_4 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки виконавчого комітету Корнинської селищної ради від 16 травня 2019 року № 913 Про зняття з реєстрації місця проживання за відомостями Центру надання адміністративних послуг Корнинської селищної ради ОТГ Попільнянського району Житомирської області ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зняті з реєстрації в с. Лучин у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до м. Києва з 23 січня 2019 року. При спілкуванні в телефонному режимі з ОСОБА_2 з`ясовано, що вона разом з сином проживають у орендованій кімнаті в м. Києві. Причиною переїзду до м. Києва є підготовка дитини до школи та в подальшому навчання ОСОБА_8 в школі м. Києва. /т. 2 а. с. 1-3/

Приписами статті 159 СК України визначено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Зі змісту статті 159 СК України вбачається, що способом участі одного з батьків у вихованні дитини є періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо. При цьому мається на увазі, що такий спосіб визначається батьку, з яким дитина не проживає.

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Тому, суд у першу чергу буде виходить з інтересів дитини, а не батьків. На що, звернув увагу суду і Верховний Суд (рішення від 04 квітня 2018 року, справа №756/2109/16-ц).

У відповідності частини 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України ), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

Згідно з статті 11 Закону Україну Про охорону дитинства кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Крім того, відповідно до статті 15 Закону України Про охорону дитинства дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У пункті 54 рішення ЕСПЛ Хант проти України ( від 07.12.2006 року), суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78.)

Відповідач не надала суду доказів того, що спілкування батька з дитиною перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об`єднання сім`ї. (Справа Савіни проти України від 18 грудня 2008р., МакМайкл проти Сполученого Королівства від 24 лютого 1995 року).

Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дитини, суд враховує те, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 02 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, ЗУ України Про охорону дитинства та приймає до уваги те, що позивач бажає брати участь у вихованні рідного сина, і таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Судом не було встановлено, що між батьком та сином існують будь-які проблеми у спілкуванні без присутності матері і що це зашкодить інтересам чи розвитку малолітнього. Відповідач обґрунтовано не заперечила даного факту та не довела належними та допустимими доказами наявність перешкод для таких побачень і спільного відпочинку батька з дитиною.

Досягнення дитиною семирічного віку свідчить також про досягнення нею певного ступеню розвитку, який дозволяє перебування дитини окремо від матері, але під наглядом дорослої людини, певний проміжок часу. Разом з тим, відсутність матері протягом кількох годин у визначені судом дні, не може завдати істотної шкоди здоровій дитині віком більше семи років.

Отже, перебування з позивачем без обов`язкової присутності матері і зустрічі на одинці не будуть стресовими для дитини, а навпаки буде слугувати покращенню їх стосунків, не формуватиме у дитини відчуття про неприязні стосунки між батьками і внаслідок цього прихильності до одного з батьків.

Відповідно до пункту 9 Конвенції про права дитини, ратифікованої в Україні постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року N789-XII , держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини Хант проти України та Олссон проти Швеції: між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які у залежності від природи та важливості можуть переважати над інтересами батьків. Для батьків та дітей бути разом - це основа сімейного життя. Тобто те, що сторони по даній справі, проживають окремо, не повинно перешкоджати дитині спілкуватись з батьком, який виявляє бажання проводити більше часу із сином.

Проаналізувавши викладені положення, суд дійшов висновку, що оскільки сторони самостійно, у позасудовому порядку не можуть дійти згоди про порядок побачень та спілкування батька з дитиною, позивач прагне спілкуватися з сином, вирішувати питання пов`язані з його розвитком, фізичним, духовним, підвищувати його свідомість щодо оточуючого його світу, забезпечувати його усім необхідним та виховувати свого сина у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї родини, батька та держави, вважає за необхідне визначити способи його участі у вихованні сина. З урахуванням віку дитини, зв`язок дитини з матір`ю, психоемоційний стан дитини, відсутність у позивача постійного місця проживання на території України, та те, що він являється громадянином іншої держави, визначає спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_8 , шляхом надання систематичних побачень з дитиною: кожну першу та третю суботи та неділі місяця з 10.00 години до 18.00 години; щосереди по закінченню шкільних занять до 18.00 години, без супроводу матері та один тиждень взимку та два тижні влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини за попередньою домовленістю з матір`ю дитини та за її участі.

Крім того, враховуючи, що відповідач на даний час проживає в м. Києві, її слід зобов`язати за два дні до дня побачення позивача з сином, надати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, повідомити про це позивача особисто на наступний день з дня настання таких обставин.

Суд також звертає увагу позивача, що час, визначений судом у визначені дні є достатній, на думку суду, для спілкування та проведення вільного часу батька з дитиною, враховуючи вік дитини, а також необхідністю матері дитини у вихідні та святкові дні проводити час також зі своїм сином.

Також суд роз`яснює, що визначені судом способи участі батька у спілкуванні із дитиною не позбавляють його права спілкуватися із дитиною в будь-який інший час та спосіб за домовленістю із відповідачем.

При цьому, визначений судом спосіб спілкування позивача із сином не перешкоджає сторонам звернутися до суду для встановлення іншого графіку зустрічей з дитиною в залежності від її віку та обставин, що зміняться.

Згідно частини 1 статті 19 СК України , у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

З аналізу вказаної норми можна дійти висновку про те, що орган опіки та піклування можна вважати попередньою ланкою розв`язання спору між батьками щодо дитини, але звернення за захистом до нього є правом, а не обов`язком. Тобто, подання позову до суду, не обумовлене необхідністю попереднього звернення за захистом до органу опіки та піклування.

Крім того, не має необхідності звертатися до органів опіки та піклування перед тим як звертатися до суду, так як до участі у розгляді даної категорії справ, у якості третьої особи долучаються органи опіки та піклування того району, де на час розгляду справи зареєстрована або ж фактично проживає дитина. Органи опіки надають свої рекомендації щодо підтримання позовних вимог позивача, або ж визнання даних вимог необґрунтованими, та визначення іншого графіку зустрічей. Суд, при винесенні рішення, враховує позицію органу опіки та піклування.

На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню частково.

Згідно положень статті 2 ЦПК України , завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до статті 5 ЦПК України , здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частинами першою, третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до частини другої, третьої статті 77 ЦПК України , предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України ).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України ).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України ).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України ).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. (ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України ).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Вимогу про стягнення з відповідача понесених судових витрат позивач не заявляв, тому керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України , суд не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно статті 141 ЦПК України .

Керуючись Конституцією України; Конвенцією Про права дитини від 20 листопада 1989 року, статями 7, 141, 142, 153, 155, 157, 158, 159 СК України; Законом України Про охорону дитинства ; статтями 2 , 4, 5 , 12 , 13, 19, 23, 28, 48, 76 , 77 - 79 , 80 , 81 , 89 , 102 , 110 , 141, 258 , 259, 263 - 265 , 352 , 354 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, Солом`янська районна у м. Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, Служба в справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення способів участі батька у вихованні, спілкуванні з дитиною - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_4 наступний спосіб участі у вихованні та особистому спілкуванні з його сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом надання систематичних побачень з дитиною:

-кожну першу та третю суботи та неділі місяця з 10.00 години до 18.00 години;

-щосереди по закінченню шкільних занять до 18.00 години;

-один тиждень взимку та два тижні влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ( ОСОБА_2 ) та за її участі.

Зобов`язати ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі батька з сином, надати ОСОБА_4 точну інформацію щодо фактичного місця проживання, перебування дитини ОСОБА_8 , а у разі настання таких змін, повідомляти про це особисто не пізніше наступного дня.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник