Постанова

від 12.02.2020 по справі 288/162/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 288/162/19

провадження № 61-11750св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - служба у справах дітей Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 30 січня 2019 року у складі судді Рудника М. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини. Одночасно подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити без нотаріального посвідчення згоди батька ОСОБА_3 виїзд за кордон його сина - ОСОБА_4 .

Позов мотивований тим, що позивачу стало відомо про намір відповідача виїхати на постійне місце проживання в іншу країну разом з їхнім спільним сином, таким чином, обмежуються його права щодо участі батька у вихованні дитини.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 30 січня 2019 року заяву ОСОБА_3 задоволено повністю. Забезпечено позов шляхом заборони без нотаріально посвідченої згоди батька ОСОБА_3 виїзд за кордон його сина ОСОБА_4 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконання рішення суду.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 30 січня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у разі виїзду відповідача разом із сином ОСОБА_5 до іншої країни рішення суду неможливо буде виконувати.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , у якій заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_2 посилається на те, що згода батька на виїзд дитини за кордон у супроводі одного з батьків не потрібна, оскільки батьком дитини є іноземець, а саме громадянин республіки Індії. Суд вийшов за межі свої процесуальних повноважень, оскільки в цивільному процесі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149, 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) застосовувати такий вид забезпечення позову, як заборону без нотаріально посвідченої згоди батька, який є іноземцем, виїзд за кордон його дитини.

У серпні 2019 року надійшов відзив представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на касаційну скаргу, у якому відповідач просив відхилити касаційну скаргу ОСОБА_2 , оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду. Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150 ЦПК України, застосувати заборону виїзду за межі України як спосіб забезпечення позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 643/5842/16-ц.

Враховуючи зазначене, обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати виїзд за кордон його сина ОСОБА_4 без згоди батька ОСОБА_3 не відповідає вимогам статті 150 ЦПК України.

Отже, суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин вищенаведені норми процесуального права та дійшли помилкового висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки суди неправильно застосували норми процесуального права, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому відповідно до статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом заборони без нотаріально посвідченої згоди батька ОСОБА_3 виїзд за кордон його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Встановлено, що відповідач сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 384,20 грн, за подання касаційної скарги - 384,20 грн.

Тому з позивача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 30 січня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2019 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом заборони без нотаріально посвідченої згоди батька ОСОБА_3 виїзд за кордон його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 768,40 грн - витрати зі сплати судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко