Рішення

від 16.12.2019 по справі 806/2347/18

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 грудня 2019 р. Справа № 806/2347/18

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку загального позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" (код ЄДРПОУ: 41228547, адреса: вул. Старий бульвар, 16/1, кв. 6, м. Житомир, Житомирська область, 10008)

до: Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 02227665, адреса: вул. Мала Бердичівська, 25, м. Житомир, Житомирська область, 10008)

про: визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" (код ЄДРПОУ: 41228547, адреса: вул. Старий бульвар, 16/1, кв. 6, м. Житомир, Житомирська область, 10008) з адміністративним позовом до Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 02227665, адреса: вул. Мала Бердичівська, 25, м. Житомир, Житомирська область, 10008) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що на виконання рішення Житомирської міської ради від 18.12.2017 року Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" замовлено виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою надання в постійне користування, який 23.04.2018 року подано для погодження до Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації. Листом № 814-1.19/12-18 від 18.05.2018 року відповідач фактично відмовив у погодженні проекту землеустрою вказавши на необхідність внесення змін до відповідного проекту землеустрою, шляхом зазначення земель історико-культурного призначення.

Не погоджуючись із такою відмовою, з метою зобов`язання Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З 31.05.2018 року по 11.07.2018 року за вмотивованими розпорядженнями керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду справа передавалась на повторний автоматизований розподіл у зв`язку із постановленням ухвал про задоволення заяв про самовідвід суддів.

На виконання останнього розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду № 239 від 11.07.2018 року повторний автоматизований розподіл даної справи не відбувся у зв`язку з неможливістю утворити новий склад суду, що підтверджується протоколом неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями та звітом автоматизованого розподілу справи № 806/2347/18.

Розпорядженням Житомирського окружного адміністративного суду № 241 від 12.07.2018 року, відповідно до статті 29, 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30, матеріали даної адміністративної справи передано на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2018 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження.

17.09.2019 року на адресу суду від представника Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивачам було правомірно відмовлено в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою надання в постійне користування, оскільки в останньому зазначено цільове призначення земель для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку. Враховуючи, що будівля, яка знаходиться на земельній ділянці є пам`яткою архітектури місцевого значення "Особняк", а тому знаходиться на земельній ділянці історико-культурного призначення. Згідно зі статтею 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації. Таким чином, правові підстави для затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою надання в постійне користування відсутні, а тому дії відповідача є правомірними.

20.09.2018 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження в адміністративній справі. Вказана заява мотивована тим, що відповідно до постанови Апеляційного суду Житомирської області від 18.09.2018 року скасовано державну реєстрацію об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.10.2018 року заяву Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації про закриття провадження в адміністративній справі задоволено, а провадження у даній адміністративній справі закрито.

06.06.2019 року на адресу суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 08.10.2018 року у справі № 806/2347/18. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами позивач зазначає істотні для справи обставини, що не були відомі суду та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2019 року вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Даною ухвалою встановлено Управлінню культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації строк для надання відзиву на заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.

27.06.2019 року на адресу суду від представника Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у скасуванні ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 08.10.2018 року. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою по даній справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами та можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Таким чином, обставина, на яку посилається заявник, зокрема на факт набрання законної сили постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 296/5511/17 за своєю правовою природою не є нововиявленою, та не дає підстави для перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами вищевказаної ухвали суду. Заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду представник відповідача просив розглянути за його відсутності.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 08.10.2018 року у справі № 806/2347/18 відмовлено, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08.10.2018 року у справі № 806/2347/18 залишено у силі.

Позивачем оскаржено вищевказану ухвалу до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 року апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" задоволено повністю. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2018 року у справі за адміністративним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" до Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії, скасовано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Матеріали адміністративної справи № 806/2347/18 надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду 29.10.2019 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року призначено розгляд заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду, з викликом у судове засідання осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи те, що рішенням суду касаційної інстанції, відновлено статус юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський", ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08.10.2018 року в адміністративній справі № 806/2347/18 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" до Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії. Прийнято нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації про закриття провадження в адміністративній справі. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено наступне підготовче засідання.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання представники сторін не прибули, поряд із цим подали заяви про розгляд справи за їх відсутності у порядку письмового провадження. Інших заяв та клопотань щодо розгляду даної справи від сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У пункті 10 частини 1 статті 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на наведене вище, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також достатність письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про можливість розглянути та вирішити справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням 30 сесії 7 скликання Житомирської міської ради № 900 від 18.12.2017 року Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою надання в постійне користування для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, орієнтовною площею 0,2377 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

На замовлення позивача, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виготовлено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність.

Згідно з довідкою Міськрайонного управління Держгеокадастру у Житомирському районі та м. Житомирі № 32-6-0.15-2168-183-18 від 26.03.2018 року категорія даної земельної ділянки не визначалась, а цільове призначення - не встановлено.

Відповідно до довідки Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі № 19-6-0.15-707/123-17 від 14.03.2018 року на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 особливо цінні землі відсутні.

Згідно з висновком Департаменту містобудування та земельних ділянок Житомирської міської ради про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку № 11/2018П від 13.03.2018 року встановлено, що відповідно до історико-архітектурного опорного плану міста Житомира з визначенням меж і режимів використання зон пам`яток та історичних ареалів, дана земельна ділянка знаходиться в межах історичного ареалу, пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Парк ім. Ю.О. Гагаріна", природно-заповідного фонду та території пам`ятки архітектури місцевого значення "Особняк".

З урахуванням встановлених містобудівних обмежень та умов землекористування, Департаментом містобудування та земельних ділянок Житомирської міської ради проект землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки погоджено, без права нового будівництва, в установленому законодавством порядку.

23.04.2018 року проект землеустрою подано для погодження до Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації.

Розглянувши відповідний проект землеустрою, листом Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації № 814-1.19/12-18 від 18.05.2018 року позивача повідомлено, що земельна ділянка знаходиться у межах історичного ареалу, пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Парк ім. Ю.О. Гагаріна", на території пам`ятки архітектури місцевого значення "Особняк", а тому необхідно внести відповідні зміни у проект землеустрою, зазначивши землі історико-культурного призначення.

Вважаючи відповідь відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.

Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачений статтею 123 Земельного кодексу України, відповідно до частини першої якої надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Відповідно до частини другої, третьої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6, 13 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що уповноважені органи виконавчої влади, одержавши від розробника проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копію такого проекту, повинні протягом десяти робочих днів розглянути поданий проект та надати розробнику свій висновок про його погодження або про відмову в такому погодженні. Відмова у погодженні проекту землеустрою можлива виключно з підстав його невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації та у зв`язку із не усуненням недоліків, на які було наголошено у попередньому висновку. Такі вимоги поширюються зокрема на структурні підрозділи обласних державних адміністрацій у сфері охорони культурної спадщини, яким на погодження подаються проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки у користування; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема, з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у відповідності до наведених вище приписів статті 186-1 Земельного кодексу України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування або рішення про відмову передання земельної ділянки у користування.

Статтею 186-1 Земельного кодексу України не передбачено можливості направлення проекту землеустрою на доопрацювання, при цьому, без складення відповідного висновку про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

Як вбачається зі змісту листа Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації № 814-1.19/12-18 від 18.05.2018 року, відповідачем фактично не прийнято рішення ні про погодження, ні про відмову у погодженні поданого позивачем проекту землеустрою. Натомість вказано, що земельна ділянка знаходиться у межах історичного ареалу, пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Парк ім. Ю.О. Гагаріна", на території пам`ятки архітектури місцевого значення "Особняк", а тому необхідно внести відповідні зміни у проект землеустрою, зазначивши землі історико-культурного призначення.

Таким чином, відповідачем в порушення вимог статті 186-1 ЗК України, за наслідками розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не надано висновок про відмову погодженні або погодження такого проекту землеустрою, а надано відповідь листом, що не передбачено чинним законодавством. У наданій відповіді відсутній перелік недоліків проекту, а також відсутній розумний строк для усунення виявлених недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Між тим, у листі Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації № 814-1.19/12-18 від 18.05.2018 року відсутнє будь-яке посилання на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють зокрема відносини у сфері містобудування та архітектури, невідповідність яким могла б бути підставою для відмови у погодженні поданого проекту.

Так, відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій", проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

1) завдання на розроблення проекту землеустрою;

2) пояснювальну записку;

3) копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

4) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

5) письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

6) довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

7) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

8) відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

9) копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці;

10) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

11) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

12) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

13) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

14) перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

15) викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

16) кадастровий план земельної ділянки;

17) матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

18) матеріали погодження проекту землеустрою.

Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою, є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася з метою затвердження проекту землеустрою, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

Як уже зазначалося судом, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою відповідачем зазначено те, що земельна ділянка знаходиться у межах історичного ареалу, пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Парк ім. Ю.О. Гагаріна", на території пам`ятки архітектури місцевого значення "Особняк", а тому необхідно внести відповідні зміни у проект землеустрою, зазначивши землі історико-культурного призначення.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Стаття перша Закону України "Про землеустрій" містить визначення поняття "цільове призначення земельної ділянки", згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Відповідно до статті 53 Земельного кодексу України та частини 1 статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до складу земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Слід звернути увагу, що землі історико-культурного призначення можуть належати одночасно до інших категорій земель, наприклад, до категорії земель житлової і громадської забудови чи природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 54 Земельного кодексу України передбачено, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Тобто, чинний Земельний кодекс України передбачає можливість перебування земель історико-культурного призначення у приватній власності.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлення зон охорони пам`яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

Тобто, будь-яких обмежень щодо можливості для фізичних та юридичних осіб реалізувати своє право володіти, розпоряджатися та використовувати дані об`єкти, і таким чином здійснювати право власності або користування на них, діючим законодавством не передбачено.

Правила використання земель історико-культурного призначення можуть міститись у висновку про погодження проекту землеустрою, для врахування компетентним органом під час вирішення питання про затвердження проекту землеустрою, проте така обставина, у даному випадку, не може бути підставою для відмови у погоджені проекту. У цьому контексті, суд звертає увагу на довідку Міськрайонного управління Держгеокадастру у Житомирському районі та м. Житомирі № 32-6-0.15-2168-183-18 від 26.03.2018 року, згідно якої категорія спірної земельної ділянки не визначалась, а цільове призначення - не встановлено.

Судом встановлено, що долучені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки матеріали геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) містять у собі дані щодо розташування земельної ділянки відносно суміжних землевласників та охоронних зон. Також, до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки додано висновок Департаменту містобудування та земельних ділянок Житомирської міської ради про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку № 11/2018П від 13.03.2018 року з визначенням відповідних вимог (умов та обмежень) щодо використання земельної ділянки, що знаходиться в охоронній зоні. Згідно вказаного висновку, проект землеустрою відповідає вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій".

Таким чином, перевіривши правомірність відмови Департаменту містобудування та земельних ділянок Житомирської міської ради та надавши правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у даній відмові, суд дійшов висновку, що вона є немотивованою, необґрунтованою та прийнятою з порушенням вимог статті 186-1 Земельного кодексу України.

Відносно позовних вимог, у частині зобов`язання відповідача надати висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

У постанові від 05.09.2018 року у справі № 826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України та дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок висвітлено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 2340/2921/18.

Суд враховує, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

У спірних правовідносинах, в разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути проект землеустрою позивача у встановленому законом порядку та надати висновок про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача надати висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,2337 га, з метою передачі її у постійне користування Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, викладену у листі № 814-1.19/12-18 від 18.05.2018 року.

Зобов`язати Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації надати висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Житомир, Старий бульвар, 16/1, орієнтовною площею 0,2337 га, з метою передачі її у постійне користування Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Стягнути на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" (код ЄДРПОУ: 41228547, адреса: вул. Старий бульвар, 16/1, кв. 6, м. Житомир, Житомирська область, 10008);

Відповідач: Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 02227665, адреса: вул. Мала Бердичівська, 25, м. Житомир, Житомирська область, 10008).

Рішення у повному обсязі виготовлене: 16.12.2019 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна