Рішення

від 04.12.2019 по справі 120/2620/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 грудня 2019 р. Справа № 120/2620/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Ю.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Назарук А.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Путіліна Є.В.,

представників відповідача: Семеняко С.В., Потупчика М.В.,

третьої особи: Гудзь О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1 )

до: управління культури та мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації (вул. Театральна, 15, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 39955650)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , іден. код НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , іден. код НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , іден. код НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , іден. код НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , іден. код НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_9 )

про: визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до управління культури та мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що вона та треті особи звернулись з колективним зверненням до Вінницької обласної державної адміністрації та управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації із заявою щодо підготовки подання на вилучення з Реєстру пам`ятки місцевого значення Поселення Черняхівської культури . Дане звернення мотивоване тим, що відповідно до звіту про проведення науково-археологічного обстеження (археологічної експертизи) земельних ділянок на території Вінницької області, виконаного в 2015 році ДП Науково-дослідний центр Охоронної археологічної служби України інституту археології Національної академії наук України та висновків про проведення науково-археологічної експертизи земельних ділянок від 20.10.2015 року встановлено, що земельні ділянки, які належать на праві оренди позивачу та третім особам не можуть належати до складу земель історико-культурної спадщини у зв`язку з відсутністю археологічних пам`яток, об`єктів та історико-культурного шару. Листом управління культури та мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації від 05.08.2019 року №3582/02-25 повідомило заявників про відсутність підстав для подання відповідної пропозиції. Вважаючи вказану відмову, викладену у листі, протиправною, позивач звернулась до суду.

Ухвалою суду від 16.08.2019 року відкрито загальне провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Крім того, даною ухвалою суду залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , іден. код НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , іден. код НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , іден. код НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , іден. код НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , іден. код НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_9 ).

11.10.2019 року до суду надійшов відзив від представника відповідача, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Крім того, звернув увагу суду на тому, що поселення Черняхівської культури ІІ-ІV ст., яке розташоване на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області, занесене до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури і туризму України від 21.12.2010 року №1266/0/16-10 під охоронним №12-Вн відповідно до п. 6 аб. 2 ст. 5 та пп. б п. 1 ст. 14 України Про охорону культурної спадщини . Відповідно до статті 15 Закону України Про охорону культурної спадщини вилучення пам`ятки з Реєстру здійснюється лише у разі: якщо пам`ятку зруйновано; якщо пам`ятка археології, що не виявлена в наземних обсягових формах, досліджена на всій площі і по всій глибині культурного шару і при цьому не виявлено об`єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню; якщо пам`ятка втратила предмет охорони. Жодна із цих подій не відбулася, оскільки дослідження проведене не по всій площі культурного шару. Також, звернув увагу суду на тому, що на адресу Управління культури і мистецтв облдержадміністрації від ДП Охоронна археологічна служба Інституту археології НАН України надійшов звіт щодо проведення археологічних досліджень окремих земельних ділянок на вищевказаній пам`ятці площею до 1 м2 на 18 ділянках, тобто на 18 м2 при загальній площі пам`ятки 24 400 м2. Тому, зауважив, що досліджень всієї площі і по всій глибині культурного шару, як того вимагає норма Закону, Інститутом археології НАН України не проводилося. Таким чином, відсутні підстави, для виключення відповідної пам`ятки з Реєстру.

22.10.2019 року надійшла до суду відповідь на відзив, у якій позивач просила суд не брати до уваги доводи відповідача та акцентувала свою позицію на тому, що закон не визначає підстави для подання чи не подання пропозицій щодо виключення об`єкта культурної спадщини з реєстру органом виконавчої влади місцевих державних адміністрацій, адже таке рішення щодо виключення належать виключно до повноважень центрального органу виконавчої влади, яким являється Міністерство культури України.

07.11.2019 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач зазначив, що відповідно до ст. 6 Закону України Про охорону культурної спадщини подання пропозиції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України належить до повноважень управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації, що закріплено у Положенні про управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 05 серпня 2015 року №456 (у редакції від 31 січня 2019 року). Відповідно до вищезазначеного Положення управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Мінкультури, інших центральних органів виконавчої влади, рішеннями обласної Ради, розпорядженнями голови облдержадміністрації, а також даним Положенням. При розгляді колективного звернення від 25 червня 2019 року управлінням культури в повному обсязі дотримано вимог Закону України Про звернення громадян . Так, згідно зі ст. 5 Закону України Про звернення громадян звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Відповідно до ст. 15 Закону України Про звернення громадян рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі і з викладенням мотивів відмови. Відповідно до п. 4 розділу І Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року №158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 року за №528/23060 та змін до нього затверджених наказом Міністерства культури У країни від 27.06.2019 №501, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 серпня 2019 року за №941/33912 ініціаторами розгляду питань занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п`ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, та внесення змін до Реєстру є уповноважений орган, Українське товариство охорони пам`яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам`ятки місцевого значення. Ініціатива від інших юридичних чи фізичних осіб щодо внесення змін до Реєстру законодавством не передбачена. Відповідно до п. 1 розділу VIII Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, для порушення розгляду питання вилучення пам`ятки з Реєстру Ініціатором подаються Мінкультури подання про вилучення пам`ятки з Реєстру за формою, наведеною у додатку 7 до цього Порядку. В додатку 7 обов`язковим пунктом є підстави вилучення пам`ятки з Реєстру відповідно до статті 15 Закону України Про охорону культурної спадщини . Отже, твердження позивача, що законодавством не визначено підстави для подання чи не подання пропозицій про вилучення пам`ятки з Реєстру є хибним. У зв`язку з вищевикладеним просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 11.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Натомість, представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив.

Третя особа - ОСОБА_6 просив задовольнити позов у повному обсязі. Інші треті особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, судом встановлено, що згідно рішення Вінницької обласної ради народних депутатів від 18.02.1983 року №96 було взято на державний облік як пам`ятку місцевого значення Поселення Черняхівської культури .

Також, поселення Черняхівської культури ІІ-ІV ст., яке розташоване на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області занесене до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури і туризму України від 21.12.2010 року №1266/0/16-10 під охоронним №12-Вн відповідно до п. 6 аб. 2 ст. 5 та пп. б п. 1 ст. 14 України Про охорону культурної спадщини .

Відповідно до розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 31.01.2012 року №108 Про передачу в оренду земельних ділянок громадянам для сінокосіння та городництва на території Бохоницької сільської ради за межами населеного пункту Вінницька РДА на підставі договору оренди землі №б/н від 29.02.2012 року передала в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 0520680500:01:003:0170 для городництва загальною площею 0,0600 га строком на двадцять років.

Даний договір оренди зареєстрований в управлінні Держкомзему у Вінницькому районі Вінницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.09.2012 року №052060004002128.

Відповідно до розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 31.01.2012 року №108 Про передачу в оренду земельних ділянок громадянам для сінокосіння та городництва на території Бохоницької сільської ради за межами населеного пункту Вінницька РДА на підставі договору оренди землі № б/н від 29.02.2012 року передала в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 0520680500:01:003:0188 для сінокосіння загальною площею 0,0673 га строком на двадцять років.

Даний договір оренди зареєстрований в управлінні Держкомзему у Вінницькому районі Вінницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.09.2012 року №052060004002127.

25 червня позивач та треті особи звернулись з колективним зверненням до Вінницької обласної державної адміністрації та управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації із заявою щодо підготовки подання на вилучення з Реєстру пам`ятки місцевого значення Поселення Черняхівської культури . Дане звернення мотивоване тим, що відповідно до звіту про проведення науково-археологічного обстеження (археологічної експертизи) земельних ділянок на території Вінницької області виконаного в 2015 році ДП Науково-дослідний центр Охоронної археологічної служби України інституту археології Національної академії наук України та висновків про проведення науково-археологічної експертизи земельних ділянок від 20.10.2015 року встановлено, що земельні ділянки, які належать на праві оренди позивачу та третій особі не можуть належати до складу земель історико-культурної спадщини у зв`язку з відсутністю археологічних пам`яток, об`єктів та історико-культурного шару.

Листом управління культури та мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації від 05.08.2019 року №3582/02-25 повідомило заявників про відсутність підстав для подання відповідної пропозиції.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. З метою захисту та збереження культурної та історичної спадщини законодавцем розроблено ряд заходів, одним з яких, зокрема, є погодження проекту відведення земельних ділянок з відповідним органами у сфері охорони культурної спадщини, що має на меті попередження безконтрольної господарської діяльності.

Значна частина об`єктів археологічної спадщини, що потребує спеціальної охорони від руйнування та інших чинників знаходяться під шаром ґрунту. Одним із основних законодавчих актів, окрім Конституції України, що покликаний регулювати земельні відносини, є Земельний кодекс України, який потрібно враховувати і при охороні археологічної спадщини.

Статтею 1 Земельного кодексу України земля визнається основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Також в ній зазначено, що право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

З наведеного випливає, що саме держава виступаючи в інтересах всього суспільства повинна запобігати таким ситуаціям, як: нецільове використання земель з об`єктами культурної та археологічної спадщини, самовільне зайняття таких земельних ділянок, тощо, захищаючи при цьому права та свободи громадян, а також їхнє право на вільний доступ до культурної та археологічної спадщини, збереження її для майбутніх поколінь.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, регулююся Законом України Про охорону культурної спадщини від 8 червня 2000 року №1805-III (із наступними змінами і доповненнями).

Згідно зі статтею 1 Закону України Про охорону культурної спадщини під поняттям об`єкт культурної спадщини розуміється визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Відповідно до абз.2 п.2 ст.2 Закону України Про охорону культурної спадщини , за видами об`єкти культурної спадщини поділяються на: історичні, це - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

Статтею 6 вищезазначеного Закону визначено повноваження інших органів охорони культурної спадщини, зокрема, у відповідності до п. 2 ч. 1 до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього.

Згідно зі ст. 14 Закону України Про охорону культурної спадщини занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки, зокрема, пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Відтак, аналіз наведеної норми свідчить про те, що право на вилучення з Реєстру пам`ятки місцевого значення належить виключно центральному органу виконавчої влади.

Відповідно до ст.15 Закону України Про охорону культурної спадщини вилучення пам`ятки з Реєстру здійснюється лише у разі: якщо пам`ятку зруйновано; якщо пам`ятка археології, що не виявлена в наземних обсягових формах, досліджена на всій площі і по всій глибині культурного шару і при цьому не виявлено об`єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню; якщо пам`ятка втратила предмет охорони.

Отже, Законом чітко визначені підстави для вилучення з Реєстру пам`ятки, їх перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

В свою чергу, Наказом Міністерства культури України №158 від 11.03.2013 року затверджено Порядок обліку об`єктів культурної спадщини, яким визначено, що ініціаторами розгляду питань занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п`ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, та внесення змін до Реєстру (далі - Ініціатор) є: уповноважений орган - за категорією пам`ятки національного значення; уповноважений орган, Українське товариство охорони пам`яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам`ятки місцевого значення.

Частиною 1 розділу 8 зазначеного Порядку передбачено, що для порушення розгляду питання вилучення пам`ятки з Реєстру Ініціатором подаються Мінкультури:

подання про вилучення пам`ятки з Реєстру за формою, наведеною у додатку 7 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором;

фотофіксація пам`ятки та її території, втрачених чи пошкоджених цінних (характерних) елементів об`єкта - предмета охорони пам`ятки, що становлять його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнаний пам`яткою, з відображенням дати фіксації не більше трьох місяців до дати подання Мінкультури;

копія охоронного договору на пам`ятку;

документи, що підтверджують вжиття заходів реагування на порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини (у разі наявності);

документи, що підтверджують повідомлення правоохоронним органам про злочин (у разі наявності);

акт огляду пам`ятки та її території за формою, наведеною у додатку 8 до цього Порядку, засвідчений підписом керівника Ініціатора, власником об`єкта культурної спадщини або уповноваженого(ної) ним органу (особи), представником(ами) органу(ів) охорони культурної спадщини, повноваження якого(их) поширюється на територію розміщення відповідної пам`ятки, та особою, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю музеєзнавство, пам`яткознавство або таких наук:

мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об`єктів монументального мистецтва;

архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних;

історії - для археологічних, історичних об`єктів та об`єктів науки і техніки.

До акта огляду пам`ятки та її території додаються документи, що підтверджують науковий ступінь осіб, що підписали, якщо вимоги до наукового ступеню встановлені цим Порядком.

У разі відсутності підпису представника органу охорони культурної спадщини або власника об`єкта культурної спадщини або уповноваженого(ної) ним органу (особи) на акті огляду пам`ятки та її території має бути відмітка про причини їх відсутності. До акта в цьому разі додаються матеріали, що підтверджують факт запрошення органу охорони культурної спадщини або власника об`єкта культурної спадщини або уповноваженого(ної) ним органу (особи) для складання акта із зазначенням часу та місця, надісланого рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відтак, наведеною нормою чітко визначено перелік документів, які мають бути подані Ініціатором звернення до центрального орагну виконавчої влади - Міністерства кульутри України разом з поданням про вилучення пам`ятки місцевого значення з Реєстру.

Більш того, суд звертає увагу на те, що подання про вилучення пам`ятки з Реєстру, має відповідати формі, наведеній у додатку 7 до цього Порядку.

Щодо доводів представника позивача, що Закон не визначає підстави для подання чи не подання пропозицій щодо вилучення пам`яток культурної спадщини з реєстру органом виконавчої влади адже таке рішення належить виключно центральному орагну виконавчої влади, суд зазначає наступне.

Так, позивач та треті особи звернулись до відповідача з колективним зверненням з проханням ініціювати подання про вилучення пам`ятки "Поселення Черняхівської культури" з Реєстру та долучили до своєї заяви, зокрема, копії висновків про проведення археологічної експертизи земельної ділянки від 20.10.2015 року та копію звіту про проведення науково-археологічного обстеження (археологічної експертизи) земельних ділянок.

Звітом про проведення науково-археологічного обстеження (археологічної експертизи) земельних ділянок на території Вінницької області, виконаним в 2015 році ДП Науково-дослідний центр Охоронної археологічної служби України інституту археології Національної академії наук України , та висновками про проведення науково-археологічної експертизи земельних ділянок від 20.10.2015 року встановлено, що земельні ділянки, які належать на праві оренди позивачу та третім особам не можуть належати до складу земель історико-культурної спадщини у зв`язку з відсутністю археологічних пам`яток, об`єктів та історико-культурного шару.

В свою чергу, у зазначених висновках та звіті зазначено, що поверхня досліджуваних ділянок майже рівна із незначним падінням висоти в південно-східному напрямку. Під час візуального обстеження горизонтальних відслонень ґрунту у вигляді викидів землериїв та окремих вимитих ділянок наявності культурних нашарувань не виявлено. З метою більш точного встановлення наявності ознак культурного шару було закладено пошукові шурфи розмірами 1м*1м на кожній ділянці.

Разом з тим, судом досліджений паспорт об`єкту культурної спадщини Поселення черняхівської культури", у якому зазначено, що дана пам`ятка вперше відкрита у 1974 року науковим працівником Вінницького обласного краєзнавчого музею ОСОБА_10 . Черняхівська культура це археологічна культура у 100-500 роках нашої ери, поширена на території лісостепового Подніпров`я між Дінцем і Дністром та Прутом і вздовж Південного Бугу, а також на південному сході Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії. Пам`ятки черняхівської культури - безкурганні могильники (поля поховань) та поселення. Об`єкт, що доніс до нашого часу цінність з археологічного художнього погляду, зберіг свою автентичність та є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації, має велике значення для вивчення черняхівської культури ІІ-ІV ст. н.е. Загальна площа пам`ятки - 24400 кв. м.

Оскільки, дослідження здійснювалось на 1м*1м на 18 ділянках, а загальна площа досліджуваної території складає 18 кв.м., то підстава, передбачена ст.15 Закону України Про охорону культурної спадщини , а саме: якщо пам`ятка археології, що не виявлена в наземних обсягових формах, досліджена на всій площі і по всій глибині культурного шару і при цьому не виявлено об`єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню, не відповідає зазначеній нормі, адже з усієї площі пам`ятки 24400 кв.м. досліджено лише 18 кв.м.

Відтак, встановивши відсутність підстав для вилучення пам`ятки з реєстру у зв`язку з відсутністю дослідження на всій площі та по всій глибині культурного шару, управління культури та мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації листом відмовило заявникам у внесенні подання.

Отже, суд не погоджується з доводами представника позивача, що відповідач невправі прийняти рішення про відмову у внесенні подання та надавати оціну поданому звіту та висновкам, з огляду на те, що позивач звернулась до відповідача з колетивним зверненням виступити ініціатором подання про вилучення пам`ятки "Поселення Черняхівської культури" з Реєстру, в той же час, саме ініціатор має сформувати відповідне подання із зазначенням підстав для вилучення, долучивши відповідні докази.

Більш того, на думку суду, перед внесенням подання про вилучення з Реєстру пам`ятки ініціатор зобов`язаний перевірити наявність законних підстав для його внесення.

Також суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі за Конституційним Поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

На переконання суду, оскаржувана відмова управління культури та мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації від 05.08.2019 року №3582/02-25 не порушує права та інтереси ані позивача, ані третіх осіб та має на меті виключно захистити об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на орендованих земельних ділянках позивача та третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач діяв у межах та у спосіб, визначений законодавством, а відтак в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій щодо внесення даних до інформаційної системи про наявність нарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та задоволення позову цій частині. Похідна позовна вимога щодо виключення сум з обліку відповідно також не підлягає задоволенню. Відтак, в позові необхідно відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що підстав для відшкодування понесених судових витрат у разі відмови у задоволенні позову статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Керуючись ст.ст. 73, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1 ).

Відповідач - управління культури та мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації (вул. Театральна, 15, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 39955650).

Третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , іден. код НОМЕР_2 ).

Третя особа - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , іден. код НОМЕР_3 ).

Третя особа - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , іден. код НОМЕР_4 ).

Третя особа - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , іден. код НОМЕР_5 ).

Третя особа - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , іден. код НОМЕР_6 ).

Третя особа - ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_7 ).

Третя особа - ОСОБА_8 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_8 ).

Третя особа - ОСОБА_9 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_9 ).

Рішення у повному обсязі виготовлене 16.12.2019 року.

Суддя Бошкова ОСОБА_11 ОСОБА_12