Постанова

від 20.02.2020 по справі 120/2620/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2620/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції -Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач - Франовська К.С.

20 лютого 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмови , прийнятої за результатами звернення ОСОБА_1 та третіх осіб, щодо підготовки та внесення подання Міністерству культури і туризму України на вилучення з Реєстру місцевого значення Поселення Черняхівської культури , викладеної в листі від 05.08.2019 року за № 3582/02-25 та зобов`язання Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації підготувати та внести таке подання .

16.08.2019 року ухвалою суду першої інстанції притягнуто до участі у справі третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, його оскаржила позивач, яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, та що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач, відмовляючи у внесенні подання Міністерству культури і туризму України пропозиції щодо виключення з Державного реєстру нерухомих пам`яток України пам`ятку місцевого значення Поселення Черняхівської культури не дотримався вимог щодо форми відмови, оскільки належною формою при відмові у підготовці та внесенні подання, на думку скаржника, є наказ. Окрім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував подані докази на обґрунтування позовних вимог, а відтак, ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам закону.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду є законним та обґрунтованим. Звертає увагу суду на те, що припущення скаржника щодо необхідності викладення відповідачем відмови в поданні пропозицій у формі наказу не передбачено законодавством.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

За матеріалами Енциклопедії Сучасної України найяскравішою культурою не лише України, а й усієї Східної Європи римського часу є черняхівська. Вона охоплює величезну територію, що включає більшу частину сучасної України (за винятком північних районів у лісовій зоні та степових областей Лівобережжя), Молдову, а також східну Румунію (її тут називають "культура Синтана де Муреш") і західні частини Курської та Бєлгородської областей Росії .Черняхівську культуру датують серединою ІІІ - першою половиною V ст. н. е.

Зона поширення пам`яток черняхівської культури охоплює насамперед лісостепову зону, тоді як степ був заселений порівняно мало; життя осілого населення тут було пов`язане з долинами річок. Черняхівські пам`ятки займають узбережжя Чорного моря на захід від гирла Дніпра.

Поселення, як правило, розташовані на схилах невеликих річок, потічків, поблизу джерел питної води. Більшість поселень невеликі - 200- 300 м у довжину і 100- 180 м завширшки.

Окрім селищ, відомі три черняхівські городища: Башмачка у Надпоріжжі, Олександрівка на Інгульці та Городок у пониззі Південного Бугу. До систем їх фортифікації входили рови, вали, ескарпи, кам`яні стіни та башти. Городища розміщувалися на південно-східному кордоні черняхівського ареалу, контролюючи "степовий коридор", яким постійно просувалися кочовики. Вони виконували не тільки оборонні функції, а й були адміністративними центрами та резиденціями військових вождів.

Як встановив суд та підтверджено матеріалами справи, згідно з рішенням Вінницької обласної ради народних депутатів від 18.02.1983 року №96 було взято на державний облік як пам`ятку місцевого значення Поселення Черняхівської культури , яке розташоване на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області .

Наказом Міністерства культури і туризму України від 21.12.2010 року №1266/0/16-10 під охоронним №12-Вн поселення Черняхівської культури ІІ-ІV століття нашої ери, занесене до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури і туризму України згідно до п. 6 абз. 2 ст. 5 та пп. б п. 1 ст. 14 України Про охорону культурної спадщини .

Розпорядженням голови Вінницької районної державної адміністрації від 31.01.2012 року № 108 Про передачу в оренду земельних ділянок громадянам для сінокосіння та городництва на території Бохоницької сільської ради за межами населеного пункту на підставі укладеного договору оренди землі № б/н від 29.02.2012 року Вінницькою РДА (Орендодавець) передано в оренду ОСОБА_1 (Орендар) земельну ділянку кадастровий номер 0520680500:01:003:0170 з цільовим призначенням для городництва загальною площею 0,0600 га строком на двадцять років та земельну ділянку кадастровий номер 0520680500:01:003:0188 з цільовим призначенням для сінокосіння загальною площею 0,0673 га строком на двадцять років (а.с.85, 93т.1).

Надані ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки розміщені на території, яка визнана пам`яткою місцевого значення Поселення Черняхівської культури .

25 червня 2019 року позивач та треті особи звернулись до Вінницької обласної державної адміністрації та управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації із заявою щодо підготовки подання на вилучення з Реєстру пам`ятки місцевого значення Поселення Черняхівської культури , яка мотивована тим, що передані на умовах оренди земельні ділянки не можуть належати до складу земель історико-культурної спадщини у зв`язку з відсутністю археологічних пам`яток, об`єктів та історико-культурного шару, що підтверджено звітом про проведення науково-археологічного обстеження (археологічної експертизи) земельних ділянок на території Вінницької області виконаного в 2015 році ДП Науково-дослідний центр Охоронної археологічної служби України інституту археології Національної академії наук України та висновків про проведення науково-археологічної експертизи земельних ділянок від 20.10.2015 року (а.с.150, т. 1).

Листом Управління культури та мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації від 05.08.2019 року №3582/02-25 заявників повідомлено про відсутність передбачених законом підстав для подання до Міністерства культури і туризму України відповідної пропозиції (а.с151, т.1).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір та відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій та рішень, з чим погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.

На момент затвердження переліку об`єктів, що підлягають взяттю під охорону як пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення по Вінницькій області був чинним Закону Української РСР „Про охорону і використання пам`яток історії та культури" від 13.07.1978 року, згідно зі статтями 16, 17 якого пам`ятки історії та культури, незалежно від того, в чиїй власності вони перебувають, підлягають державному облікові. З метою організації обліку і охорони пам`яток історії та культури нерухомі пам`ятки поділяються на пам`ятки загальносоюзного, республіканського і місцевого значення. Переліки пам`яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Перелік пам`яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об`єктів з переліків пам`яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР.

З 12.07.2000 року набув чинності Закон України „Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 року, прикінцевими положеннями якого визначено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України „Про охорону культурної спадщини" (в редакції Закону України від 27.04.2007 року, чинній на час видання Наказу Міністерства культури і туризму України від 21.12.2010 року пам`яткою є об`єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охороною культурної спадщини є система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

За статтями 6, 13, 14 Закону України „Про охорону культурної спадщини" у відповідній редакції об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам`ятки. Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки, а саме пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання. До повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини належить зокрема занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Відповідно до наведених положень законодавства та встановлених обставин справи суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що правовий статус вказаної пам`ятки місцевого значення був встановлений на підставі Закону Української РСР „Про охорону і використання пам`яток історії та культури" та зберігається і після набрання чинності Законом України „Про охорону культурної спадщини", а відтак на даний об`єкт розповсюджуються засоби правового захисту, передбачені законом для охорони пам`яток культурної спадщини.

Згідно до ст.15 Закону України Про охорону культурної спадщини вилучення пам`ятки з Реєстру здійснюється лише у разі:

якщо пам`ятку зруйновано;

якщо пам`ятка археології, що не виявлена в наземних обсягових формах, досліджена на всій площі і по всій глибині культурного шару і при цьому не виявлено об`єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню;

якщо пам`ятка втратила предмет охорони.

Вказаний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Виключення нерухомого об`єкту з Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) автоматично припиняє його статус пам`ятки архітектури.

Крім того, розділ V Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, який було затверджено наказом Міністерства культури України № 158 від 11.03.2013 року, визначає, що після прийняття Закону України Про охорону культурної спадщини об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення. Відповідно до Порядку визначені органи забезпечують перегляд списків (переліків) пам`яток історії та культури. За результатами перегляду складається Перелік об`єктів культурної спадщини. Потім цей Перелік разом з доданою до нього обліковою документацією на кожний об`єкт, рекомендований для занесення (незанесення) до Реєстру переглядається. За результатами оцінки науково-методичною, консультативною, науковою (вченою) радою відповідно оформлюється протокол, в якому вказуються критерії, яким відповідають (не відповідають) кожен із об`єктів культурної спадщини, що пропонуються для занесення до Реєстру, а також обґрунтовується необхідність зняття з обліку об`єктів, які за результатами перегляду визнані такими, що втратили предмет охорони, або відсутні в натурі.

Як встановлено судом, позивач звернулась до відповідача з клопотанням ініціювати подання про вилучення пам`ятки "Поселення Черняхівської культури" з Реєстру пам`ятки місцевого значення та на обґрунтування долучила до заяви висновки про проведення археологічної експертизи земельної ділянки від 20.10.2015 року та копію звіту про проведення науково-археологічного обстеження (археологічної експертизи) земельних ділянок.

Звітом про проведення науково-археологічного обстеження (археологічної експертизи) земельних ділянок на території Вінницької області, виконаним в 2015 році ДП Науково-дослідний центр Охоронної археологічної служби України інституту археології Національної академії наук України , та висновками про проведення науково-археологічної експертизи земельних ділянок від 20.10.2015 року встановлено, що земельні ділянки, які належать на праві оренди позивачу та третім особам не можуть належати до складу земель історико-культурної спадщини у зв`язку з відсутністю археологічних пам`яток, об`єктів та історико-культурного шару.

Суд зазначає, що у поданих заявниками висновків та звіті вказано, що поверхня досліджуваних ділянок майже рівна із незначним падінням висоти в південно-східному напрямку. Під час візуального обстеження горизонтальних відслонень ґрунту у вигляді викидів землериїв та окремих вимитих ділянок наявності культурних нашарувань не виявлено. З метою більш точного встановлення наявності ознак культурного шару було закладено пошукові шурфи розмірами 1м*1м на кожній ділянці.

Також, в матеріалах справи наявний паспорт об`єкту культурної спадщини Поселення Черняхівської культури , у якому зазначено, що дана пам`ятка вперше відкрита у 1974 року науковим працівником Вінницького обласного краєзнавчого музею ОСОБА_10 . Черняхівська культура це археологічна культура у 100-500 роках нашої ери, поширена на території лісостепового Подніпров`я між Дінцем і Дністром та Прутом і вздовж Південного Бугу, а також на південному сході Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії. Пам`ятки черняхівської культури - безкурганні могильники (поля поховань) та поселення. Об`єкт, що доніс до нашого часу цінність з археологічного художнього погляду, зберіг свою автентичність та є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації, має велике значення для вивчення черняхівської культури ІІ-ІV ст. н.е. Загальна площа пам`ятки - 24400 кв. м.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, археологічна експертиза здійснювалась виключно відносно 18 земельних ділянок (1м*1м), загальною площею 18 кв.м., в той же час як вся площа пам`ятки Поселення Черняхівської культури складає 24 400 кв.м., отже підстава, передбачена ст. 15 Закону України Про охорону культурної спадщини , а саме: якщо пам`ятка археології, що не виявлена в наземних обсягових формах, досліджена на всій площі і по всій глибині культурного шару і при цьому не виявлено об`єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню, не відповідає зазначеній нормі.

Відтак, встановивши відсутність передбачених законом підстав для вилучення пам`ятки з Державного реєстру нерухомих пам`яток України у зв`язку з відсутністю дослідження на всій площі та по всій глибині культурного шару, управління культури та мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації правомірно відмовило заявникам у внесенні подання до центрального органу виконавчої влади.

Вимог щодо форми відповіді законодавець не визначив.

На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач діяв в межах та в спосіб, визначений чинним законодавством при розгляді колективного звернення позивача та третіх осіб щодо наявності законних підстав для подання Міністерству культури України пропозиції про вилучення пам`ятки місцевого значення Поселення Черняхівського культури .

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року - без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 лютого 2020 року.

Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.