Рішення

від 16.12.2019 по справі 300/1903/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2019 р. справа № 300/1903/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю: секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,

представника відповідача - Яремака Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-58398-52 від 10.05.2019, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), 18.09.2019, звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-58398-52 від 10.05.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно винесено оскаржену вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-58398-52 від 10.05.2019, оскільки позивач не ставав на облік в органах податкової служби як особа, що здійснює незалежну професійну (адвокатську) діяльність та сплачує за себе єдиний соціальний внесок у розмірі щомісячного мінімального страхового внеску як керівник та єдиний працівник адвокатського бюро "Федорук і партнери". На переконання позивача, він, будучи працівником адвокатського бюро, яке перебуває на спрощеній системі оподаткування має перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець із зареєстрованими видами діяльності. Вимога відповідача, на думку ОСОБА_1 є наслідком накладання органом державної влади на нього додаткових зобов`язань зі сплати податків (зборів), що становить втручання в майнові права у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, позивач стверджує, що нарахування відповідачем єдиного соціального внеску, як особі, що здійснює незалежну професійну (адвокатську) діяльність є протиправним, а сама вимога про сплату боргу (недоїмки) такою, що підлягає скасуванню.

У позовній заяві позивач також просив поновити строк на оскарження вимоги про сплату боргу від 10.05.2019 у зв`язку із хворобою. В обґрунтування поважності пропуску строку на оскарження вимоги позивач надав виписки із історії хвороби із яких прослідковується перебування на стаціонарному лікуванні із 03.05.2019 по 17.05.2019 із наступним діагностуванням захворювання 27.05.2019 та наступних госпіталізацій з 10.06.2019 по 09.07.2019 та 24.07.2019 по 09.08.2019.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 визнано поважними підстави пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою; відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 16.10.2019 (а.с.60-63). Відповідно до змісту поданого відзиву, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що позивачем протягом 2017-2019 років Єдиний соціальний внесок не сплачено ні як підприємцем, ні як самозайнятою особою, ні як працівником адвокатського бюро. При цьому, представник звернув увагу на те, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від отриманого особою доходу, що передбачено статтею 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування . У відзиві представник також навів розрахунок недоїмки, просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

З матеріалів справи судом встановлено, що подані сторонами письмові докази не дозволяють повно, всебічно та об`єктивно дослідити обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору в порядку письмового провадження, а відтак, ухвалою суду від 19.11.2019 постановив здійснювати розгляд адміністративної справи №300/1903/19 за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін 02.12.2019 о 10:00 год (а.с.69-72).

Позивач у судове засідання 02.12.2019 не з`явився, причини такої неявки суду не відомі, про належне повідомлення останнього щодо місця, дати та часу проведення судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.88).

У зв`язку із неявкою позивача без поважних причин, суд ухвалив відкласти розгляд справи, наступне судове засідання призначив на 16.12.2019 о 10:00 год (а.с.90).

Позивач у судове засіданні 16.12.2019 не з`явився повторно, однак на електронну адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.96).

Представник відповідача проти розгляду справи за відсутності позивача не заперечив. Просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також інші письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, судом встановлено нижчевикладені обставини.

Починаючи з 01.10.2004 по 20.09.2012 ОСОБА_1 провадив адвокатську діяльність як фізична особа-підприємець (код КВЕД 74.11.1 Адвокатська діяльність (основний)), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі, також - Реєстр) (а.с.12).

Водночас, згідно із витягом з Реєстру (а.с.11-12), 22.12.2017 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Адвокатського бюро "Федорук і партнери" (код ЄДРПОУ - 41825974), основний вид діяльності - діяльність у сфері права (код КВЕД 69.10). Засновником та керівником адвокатського бюро, на громадських засадах, без нарахування заробітної плати, є позивач - ОСОБА_1 , що підтверджується копіями наказів адвокатського бюро від 22.12.2017 №1/17 та №2/17 (а.с.13-14).

Водночас, відповідно до тверджень позивача, незалежну професійну діяльності останній не провадить, заяви для взяття на облік як платника єдиного внеску відповідного зразка, що передбачено частиною 3 статті 5 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , до відповідача не подавав.

Оскаржену податкову вимогу №Ф-58398-52 від 10.05.2019 ОСОБА_1 отримано 10.05.2019, згідно із якою, позивачу станом на 30.04.2019 нараховано борг (недоїмку) зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 21 586,89 (а.с.16) .

Не погоджуючись із такою вимогою, вважаючи її протиправною та безпідставною, з метою відновлення свого порушеного права позивач звернувся із позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, бере до уваги положення Податкового кодексу України, Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI, Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 №755-IV, у відповідних редакціях, чинник на момент виникнення та врегулювання спірних правовідносин.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (надалі, також - Закон №2464-VI).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі, також - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI (надалі, також - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання.

Статтею 13 Закону №5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із частиною 1 статті 15 Закону №5076-VI, адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.

Таким чином, позивач, будучи керівником адвокатського об`єднання та водночас, єдиним його працівником, чи самозайнятою особою яка провадить незалежну професійну (адвокатську) діяльність зобов`язаний своєчасно та у встановлені строки сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, чи отримання заробітної плати в якості працівника адвокатського бюро, які і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи письмові докази, якими сторони обґрунтовують власні вимоги, доводи ОСОБА_1 стосовно покладення відповідачем додаткових зобов`язань зі сплати ЄСВ, що становить втручання у майнові права позивача, суд вважає помилковими та безпідставними.

Так, згідно зі змістом позовної заяви, мотивуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 вказав на те, що самостійно сплачує податки та збори з адвокатського бюро "Федорук і партнери", в тому числі, і щоквартально сплачує за себе як єдиного працівника Єдиний соціальний внесок у розмірі щомісячного мінімального страхового внеску. Тому, починаючи з 01.01.2017 по 31.03.2019 жодної заборгованості по сплаті Єдиного соціального внеску у нього немає, що підтверджується банківськими квитанціями.

Проте, всупереч вказаних тверджень, жодних банківських квитанцій, чи будь-яких інших письмових доказів, які б підтверджували сплату ОСОБА_1 єдиного соціального внеску до матеріалів позовної заяви не долучено .

Зважаючи на відсутність таких доказів, суд, ухвалами від 20.09.2019 та 19.11.2019 зобов`язував позивача надати належним чином засвідчені письмові докази, що підтверджують сплату ЄСВ у повному обсязі за період 01.01.2017 по 20.04.2019.

На виконання вищевказаних ухвал, позивачем на електронну адресу суду направлено копії квитанцій про сплату Адвокатським бюро "Федорук і партнери" грошових зобов`язань, згідно акта перевірки у сумі 160 грн, про сплату єдиного податку з юридичних осіб 3 групи в сумі 2 000 грн за 4 квартал 2018 року та про переказ коштів на довільні реквізити за невизначеним призначенням платежу в розмірі 864 грн (а.с.97-99).

Зазначені документи відомостей про здійснену позивачем сплату ЄСВ за себе як працівника адвокатського бюро не містять. У клопотанні, направленому до суду із описаними документами позивачем зазначено, що кошти в розмірі 160 грн ним сплачено на виконання вимог акта перевірки від 09.10.2018 №104/09-19-52-12/418225974, додаткових претензій відповідача стосовно поданих звітів під час проведення перевірки не було.

У судовому засіданні 16.12.2019 представник відповідача роз`яснив, що сплата ОСОБА_1 Єдиного соціального внеску не була предметом камеральної перевірки, а відтак, відсутність зауважень щодо поданих звітів не є свідченням належної та своєчасної сплати останнім такого внеску.

Таким чином, ОСОБА_1 ключових обставин стосовно відсутності будь-якої заборгованості зі сплати ЄСВ, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів встановлена Інструкцією, затвердженою наказом Мінфіну України від 20.04.2015 р. №449.

Відповідно до пунктів 1-3 розділу VI Інструкції, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Пунктом 3 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №422 від 07.04.2016, передбачено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника (надалі, також - ІКП) за кожним платником та за кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку.

Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.

Як вбачається із копій витягів з інтегрованих карток платника, ОСОБА_1 перебуває на обліку відповідача в якості особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, починаючи за 03.02.2014.

Відповідно до пояснень позивача у позовній заяві, діяльність як фізична особа-підприємець, з 01.10.2004 по 20.09.2012, та до моменту створення адвокатського бюро такої діяльності не провадив.

У свою чергу, представник відповідача, на підтвердження здійснення позивачем незалежної професійної діяльності як адвоката вказав на поданий 13.02.2018 ОСОБА_1 звіт особи, яка провадить незалежну професійну діяльність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого соціального внеску за 2017 рік (а.с.64-65).

Вказаний звіт відповідачем не прийнято, з огляду на не зазначення в жодному рядку суми нарахованого єдиного внеску та суми, на яку нараховується єдиний внесок, про що складено квитанцію №2 від 13.02.2018 (а.с.66).

Пояснень стосовно підстав подання позивачем такого звіту, з огляду на твердження останнього про помилковість висновків відповідача щодо здійснення ним незалежної професійної діяльності як адвоката, ОСОБА_1 не суду не надано.

Відповідно до даних інтегрованої картки ОСОБА_1 як особи, що провадить незалежну професійну діяльність прослідковується сплата ЄСВ включно по 31.12.2016. В подальшому позивач не здійснював щомісячні платежі з ЄСВ ні як самозайнята особа, ні як керівник адвокатського бюро, у зв`язку із чим, за період 2017 по перший квартал 2019 року зі сплати ЄСВ виникла недоїмка.

Так, згідно із долученої до матеріалів справи копії витягу з інтегрованої картки платника - ОСОБА_1 як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, станом на 30.04.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 21 586,89 грн (а.с.80-82).

Водночас, з копії витягу з інтегрованої картки платника - Адвокатського бюро "Федорук і партнери" прослідковується виключно сплата єдиного податку з юридичних осіб (а.с.83-84).

За таких обставин, доводи ОСОБА_1 про належну сплату ним єдиного соціального внеску за себе як єдиного працівника адвокатського бюро, в межах спірних правовідносин у повній мірі є непідтвердженими, а відтак необґрунтованими.

Натомість, відповідно до розрахунку заборгованості, наведеного представником відповідача у відзиві на позов, розмір мінімальної заробітної плати у 2017 році складав 3 200 грн, в 2018 - 3 723 грн та в 2019 - 4 173 грн; виходячи із положень пункту 5 частини 1 статті 1 та частини 5 статті 8 Закону №2464-VI, розмір мінімального страхового внеску за місяць в 2017 році становить 704 грн (3 200*22%), а за квартал - 2 112 (704*3), в 2018 році - за місяць 819,06 грн (3 723*22%), а за квартал 2 457,18 грн (819,06*3), в 2019 році - за місяць 918,06 грн (4 173*22%), а за квартал 2 754,18 грн (918,06*3).

Зважаючи на відсутність доказів отримання позивачем доходу від провадження незалежної професійної діяльності чи нарахування заробітної плати як працівнику і керівнику адвокатського бюро, відповідачем нараховано мінімальний розмір єдиного внеску, який підлягає сплаті ОСОБА_1 за 4 квартали 2017 року, 4 квартали 2018 року та 1 квартал 2019 року (до 20.04.2019) в загальному розмірі 21 030,90 грн.

Разом з цим, як вбачається із копії оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки), загальна сума заборгованості ОСОБА_1 зі сплати ЄСВ встановлена у розмірі 21 586,89 грн. Різницю в сумі 555,99 грн (21 586,89 - 21 030,90) представником відповідача обґрунтовано тим, що таку суму позивачу нараховано додатково за період 2017 року, в якому останній припинив здійснення підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податку (а.с.79-80).

При цьому, суд звертає увагу позивача на відсутність покладеного відповідачем додаткового зобов`язання зі сплати ЄСВ як за працівника адвокатського бюро та самозайняту особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки сума заборгованості розрахована відповідачем включає в себе розмір мінімальних страхових внесків за вказані періоди виключно в одинарному розмірі, що виключає можливість подвійного оподаткування, про що зазначив позивач у позовній заяві.

Враховуючи усі вищенаведені обставини, суд зазначає, що відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного.

Натомість, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів які б свідчили про наявність ознак протиправності у діях суб`єкта владних повноважень чи у прийнятих ним рішеннях. Не встановлено судом відповідних обставин і в ході розгляду справи.

Згідно зі змістом частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, в межах розгляду даної справи судом встановлено, що оскаржена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-58398-52 винесена Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області правомірно, обґрунтовано, в межах наданих повноважень, натомість, доводи ОСОБА_1 не спростовують правомірність нарахування відповідачем боргу зі сплати єдиного соціольного внеску, а наявні в матеріалах справи письмові докази будь-якого підтвердження сплати позивачем єдиного соціального внеску за спірний період не містять, відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Зважаючи на висновок суду про безпідставність позовних вимог, в силу норм статті 139 КАС України, судовий збір не підлягає стягненню із відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Відповідачем не подано до суду будь-яких доказів про понесення ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак підстави для вирішення питання щодо їх розподілу відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 255, 295, 297 підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;

відповідач: Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 39599198.

Рішення складене в повному обсязі 17 грудня 2019 р.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.