Постанова

від 10.12.2019 по справі 826/8138/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8138/16 Головуючий у 1 інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Карпушової О.В. Собківа Я.М. Борейка Д.Е

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівний Світанок (Агро)" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чарівний Світанок (Агро)" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2016 № 0001861401, згідно з яким ТОВ Чарівний Світанок (Агро) зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік у розмірі 1 495 402 грн., за 2014 рік у розмірі 15 147 539 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2016 № 0000261406, згідно з яким ТОВ Чарівний Світанок (Агро) визначено грошове зобов`язання у розмірі 4 323 271,91 грн. за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2016 № 0000851301, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50 156 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2016 року відмовлено повністю у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівний Світанок (Агро)" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2017 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівний Світанок (Агро) задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 року у справі № 826/8138/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 04.03.2016 № 0000261406, згідно з яким визначено грошове зобов`язання у розмірі 4 323 271,91 грн. за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 04.03.2016 № 0000851301, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50 156 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 20.05.2016 № 0001861401, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік у розмірі 1 495 402 грн., за 2014 рік у розмірі 15 147 539 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки позивачем не надано доказів, якими б спростовувалися висновки податкового органу.

02 грудня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівний Світанок (Агро)" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким він підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Чарівний Світанок (Агро) (код 35533699) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 16 лютого 2016 року №36/26-15-13-01-02/35533699.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема: пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.10.2 п.138.10, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.142.1 ст.142, п.31 підрозділу 4 розділу ХХ п.153.8 і п.153.9 ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності за 2014 рік в сумі 16 073 225 грн.;

- п.198.1 , п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2014 року на суму 50 156,00 грн.;

- ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , в результаті чого на рахунок позивача не надійшла валютна виручка у розмірі 423 177,46 дол. США (еквів. 6 672 897,48 грн.) за контрактом від 15.03.2013 №314-1/RGA/13MW з компанією Yorkship Sales Ltd. (Сполучене Королівство) та ненадходження на рахунок позивача валютної виручки у розмірі 157 057,82 дол. США (еквів. 2 476 575,03 грн.) за контрактом від 25.03.2014 №563/RGA/14/FC з компанією Global Commodities and Trading LLP .

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 березня 2016 року:

- №0000261406, яким визначено грошове зобов`язання у розмірі 4 323 271,91 грн. за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- №0000851301, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50 156,00 грн.;

- №0000861401, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 16 642 941,00 грн., у тому числі за 2013 рік - 1 495 402,00 грн., за 2014 рік - 15 821 942,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішення, подав скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 13.05.2016 №10504/6/99-99-11-01-01-25 скасоване податкове повідомлення-рішення від 04.03.2016 №0000861301 в частині зменшення перевіркою суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за рахунок зменшення витрат на оплату праці на суму 674 403 грн. та нарахованих сум єдиного соціального внеску на суму 251 283 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 04 березня 2016 року №0000261406 та №0000851301 - залишені без змін, а скарга позивача - задоволена частково.

З урахуванням вказаного рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 13 травня 2016 року №10504/6/99-99-11-01-01-25, а також на підставі акта перевірки від 16 лютого 2016 року №36/26-15-13-01-02/35533699, за порушення пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.10.2 п.138.10, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.31 підрозділу 4 розділу ХХ п.153.8 і п.153.9 ст.153 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2016 року №0001861401, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік у розмірі 1 495 402,00 грн., за 2014 рік - 15 147 539,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ, згідно з визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В силу пункту 31 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, при визначенні прибутків/збитків у порядку, визначеному пунктами 153.8 і 153.9 статті 153 цього Кодексу, витрати, понесені (нараховані) платниками податків при придбанні цінних паперів, деривативів, корпоративних прав, випущених в іншій, ніж цінні папери, формі до 1 січня 2013 року, враховуються при їх подальшому відчуженні в повному обсязі на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення витрат.

Відповідно до пункту 153.9 статті 153 Податкового кодексу України, фінансовий результат від операцій з продажу та інших способів відчуження корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі, акцій приватних акціонерних товариств, цінних паперів, емітованих нерезидентами, розраховується як різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв`язку з придбанням таких цінних паперів, інших, ніж цінні папери, корпоративних прав.

Прибуток, отриманий від таких операцій, включається до складу доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, а збиток - до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2007-2008 років позивачем укладено договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі з фізичними особами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) від 09 липня 2008 року, від 22 січня 2008 року, від 05 березня 2008 року, від 05 березня 2008 року, від 29 листопада 2008 року, від 24 жовтня 2008 року, від 24 жовтня 2008 року, за умовами яких ТОВ Чарівний Світанок (Агро) отримав у власність частки статутного капіталу ПП Карла Маркса-2 вартістю 60 500,00 грн., ТОВ Поділлялатінвест вартістю 45 954,00 грн., ТОВ Оратівлатінвест вартістю 43 956,00 грн., ТОВ Немирівлатінвест вартістю 45 954,00 грн., ТОВ Ворожбалатінвест вартістю 45 954,00 грн., ТОВ Ряснянське - вартістю 4 250 000,00 грн., ТОВ Ряснянське - вартістю 5 750 000,00 грн.

На підтвердження факту понесених витрат за придбання зазначених корпоративних прав, позивачем надано до суду виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 за 10 липня 2008 року, 11 липня 2008 року, 15 липня 2008 року, 08серпня 2008 року, 14 серпня 2008 року, 29 жовтня 2008 року, 03 листопада 2008 року.

Також, матеріали справи містять копії довідок від 10 червня 2016 року №В6-01/3428, №В6-01/3429, №В6-01/3430, виданих ПАТ Райффайзен Банк Аваль про те, що з поточного рахунку № НОМЕР_1 за період з 20 лютого 2008 року (дата відкриття рахунку) по 31 грудня 2008 року були перераховані кошти на користь Продавців за договорами купівлі-продажу частки: 29.10.2008 р. в сумі 2 000 000,00 грн. (призначення платежу - Оплата частки статутного фонду товариства згідно дог. б/н від 24.10.2008 року без ПДВ); 03.11.2008 р. в сумі 3 750 000,00 грн. (призначення платежу - Оплата частки статутного фонду товариства згідно дог. б/н від 24.10.2008 року без ПДВ); 29.10.2008 р. в сумі 1 000 000,00 грн. (призначення платежу - Оплата частки статутного фонду товариства згідно дог. б/н від 24.10.2008 року без ПДВ); 03.11.2008 р. в сумі 3 250 000,00 грн. (призначення платежу - Оплата частки статутного фонду товариства згідно дог. б/н від 24.10.2008 року без ПДВ); 10.07.2008 р. в сумі 260 000,00 грн. (призначення платежу - Оплата частки статутного фонду приватного підприємства згідно дог. б/н від 09.07.2008 року без ПДВ); 11.07.2008 р. в сумі 40 000,00 грн. (призначення платежу - Оплата частки статутного фонду приватного підприємства згідно дог. б/н від 09.07.2008 року без ПДВ); 15.07.2008 р. в сумі 2 337 000,00 грн. (призначення платежу - Оплата частки статутного фонду приватного підприємства згідно дог. б/н від 09.07.2008 року без ПДВ); 08.08.2008 р. в сумі 460 000,00 грн. (призначення платежу - Оплата частки статутного фонду приватного підприємства згідно дог. б/н від 09.07.2008 року без ПДВ);

14.08.2008 р. в сумі 33 000,00 грн. (призначення платежу - Оплата частки статутного фонду приватного підприємства згідно дог. б/н від 09.07.2008 року без ПДВ).

Також, позивачем надано копії виписки з рахунку № НОМЕР_1 за 21.03.2008 р., касової книги за березень 2009 року, прибуткового касового ордера №0000006 від 30.03.2009 р. на суму 45 954,00 грн., видаткового касового ордеру від 30.03.2009 р. на суму 45 954,00 грн.; надано копії касової книги за червень 2009 року, прибуткового касового ордера №0000008 від 11.06.2009 р. на суму 181818,00 грн., видаткових касових ордерів №0000018 від 11.06.2009 р, на суму 45 954,00 грн., №0000019 від 11.06.2009 р. на суму 45 954,00 грн., №0000020 від 11.06.2009 р. на суму 45 954,00 грн., №0000021 від 11.06.2009 р. на суму 43 956,00 грн.

Також, на підтвердження факту належного виконання договірних умов та виконання функцій податкового агента, підтвердження придбання корпоративних прав та продажу таких корпоративних прав фізичними особами засвідчується виплаченими доходами, які ТОВ Чарівний Світанок (Агро) відображено в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них доходу (форма №1ДФ) у відповідні звітні періоди, зокрема: форма №1 ДФ за І квартал 2008 року (вх.№ 147877), форма №1 ДФ за 3 квартал 2008 року (вх.№ 510802), форма №1 ДФ за 4 квартал 2008 року (вх.№ 724536).

Колегія суддів зазначає, що наявні у матеріалах справи Форми №1ДФ, виписки по особовому рахунку, видаткових та прибуткових касових ордерів, касових книг є належними доказами, що підтверджують купівлю корпоративних прав та понесення витрат за такими операціями.

Витрати, пов`язані з придбанням корпоративних прав позивачем відображено в додатку ЦП до Декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік в сумі 13 416 113,00 грн.

Вказані корпоративні права реалізовано позивачем ТОВ Рей Агро (код ЄДРПОУ 39403032), на підставі договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 31.10.2014 р., копії яких містяться у матеріалах справи, про що відображено у додатку ЦП до рядків 03.20 та 03.21 додатка ІД до рядка 03 та рядків 06.4.13 та 06.4.14 додатка ІВ до рядка 06.4 податкової декларації з податку на прибуток підприємства до декларації з податку на прибуток підприємства.

Щодо доводів апелянта про те, що Товариством не надано первинних документів, що підтверджують витрати, пов`язані з придбанням корпоративних прав, в іншій ніж цінні папери формі, то колегія суддів зауважує, що податковим органом не наведено переліку таких угод, за якими підприємство повинно було надати документи.

Що стосується ненадання пояснень щодо відповідності цін придбаних корпоративних прав ринковій вартості, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1.20.8. Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , обов`язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов`язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вказує позивач, жодних запитів щодо обґрунтування цін, ТОВ Чарівний Світанок (Агро) від податкового органу не отримувало. Крім того у акті перевірки контролюючим органо не встановлено порушення щодо завищення або заниження звичайних цін.

Вказаних доводів позивача контролюючим органом не спростовано.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем неправомірно віднесено до витрат послуги з аудиту консолідованої фінансової звітності, отриманих від Приватного акціонерного товариства КПМГ Аудит за 2013 та 2014 роки, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Чарівний Світанок (Агро) та ПАТ КПМГ Аудит були укладені договори: від 12.11.2012 р. №156-SA/2012 про надання послуг з аудиту фінансової звітності ТОВ Чарівний Світанок (Агро) , підготовленої відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності з додатками до нього; від 16.08.2013 р. №108-SA/2013 про надання послуг з аудиту консолідованої фінансової звітності ТОВ Чарівний Світанок (Агро) , підготовленої, відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності з додатками.

На підтвердження виконання умов договорів, сторонами складено та підписано акти приймання-передачі послуг від 30.01.2013 р., від 19.04.2013 р., від 15.11.2013 р., від 31.03.2014 р., від 31.12.2014 р.

Так, предметом договорів є надання аудиторських послуг, основною задачею яких є отримання достовірної вихідної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб`єктів, засновником яких є ТОВ Чарівний Світанок (Агро) та, відповідно, формування на основі висновку їх реальний фінансовий стан.

Як зазначив позивач у відзиві на апеляційну скаргу, необхідність проведення аудиту обумовлювалося потребою у впевненості та достовірності й повноті наданої інвестору інформації про фінансовий стан суб`єктів, засновником яких є ТОВ Чарівний Світанок (Агро) .

Тобто, передумовою проведення інвестиції є наявність об`єктивної інформації, яка впливає не лише на господарську діяльність інвестора, а й на господарську діяльність підприємства на користь якого вчиняються такі інвестиції.

Згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В силу пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. г підпункту138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України, до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Відповідноі до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що витрати пов`язані з отриманням послуг, згідно договорів від 12.11.2012 р. №156-SA/2012 та від 16.08.2013 р. №108-SA/2013 є такими, що відповідають вимогам п. г підпункту138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, а тому, доводи контролючого органу в цій частині, також, є помилковими.

Щодо завищення від`ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2013 року грудень 2014 року на суму 50 156,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу), з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, аналіз наведених положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ Чарівний Світанок (Агро) та ПАТ КПМГ Аудит були укладені договори: від 12.11.2012 р. №156-SA/2012 про надання послуг з аудиту фінансової звітності ТОВ Чарівний Світанок (Агро) , підготовленої відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності з додатками до нього; від 16.08.2013 р. №108-SA/2013 про надання послуг з аудиту консолідованої фінансової звітності ТОВ Чарівний Світанок (Агро) , підготовленої відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності з додатками.

На підтвердження виконання умов договорів, сторонами складено та підписано акти приймання-передачі послуг від 30.01.2013 р., від 19.04.2013 р., від 15.11.2013 р., від 31.03.2014 р., від 31.12.2014 р.

Так, предметом договорів є надання аудиторських послуг, основною задачею яких є отримання достовірної вихідної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб`єктів, засновником яких є ТОВ Чарівний Світанок (Агро) та відповідно формування на основі висновку їх реальний фінансовий стан.

На виконання умов договору, контрагентом виписані податкові накладні від 03.01.2013 р. №3, від 19.04.2013 р. №51, від 15.11.2013 р. №31, від 31.03.2014 р. №81, від 16.12.2014 р. №58.

Вказані документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому, мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу Товариства.

Крім того, як зазначалося, необхідність проведення аудиту обумовлювалося потребою у впевненості та достовірності й повноті наданої інвестору інформації про фінансовий стан суб`єктів. Тобто, передумовою проведення інвестиції є наявність об`єктивної інформації, яка впливає не лише на господарську діяльність інвестора, а й на господарську діяльність підприємства на користь якого вчиняються такі інвестиції.

Як вірно вказано судом першої інстанції, прийняття податкового повідомлення-рішення, на підставі якого визначено позивачу податкове зобов`язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Апелянтом не доведено та не надано належних доказів того, що сторони вказаних договорів не мали на меті здійснення господарських операцій, укладені договори вчинено без наміру створення правових наслідків та не були зареєстрованими як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За таких обставин, відповідачем не доведено відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПАТ КПМГ Аудит щодо надання аудиту фінансової звітності та не підтвердження зв`язку з господарською діяльністю позивача.

Щодо доводів апелянта про правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 04.03.2016 р. № 0000261406, яким визначено грошове зобов`язання у розмірі 4 323 271,91 грн. за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Чарівний Світанок (Агро) як Продавцем та Компанією Йоркшіп Сейзл ЛТД як Покупцем укладено Контракт від 15 березня 2013р. №314-1/RGA/13MW, згідно з яким, продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити пшеницю 2-го та 3-го класу врожаю 2013р. Кількість товару згідно з умовами п. 2.1 Контракту становить 1800 метричних тон +\- 5 %. Період поставки товари здійснюється продавцем у період з 15 липня по 22 вересня 2013р.

Також, сторонами укладено Додаткову угоду №2 від 16.10.2013р. до Контракту №314-1/RGA/13MW, за змістом якої сторони домовились доповнити Розділ Умови платежу п. 5.4 наступного змісту: Оплата товару третьою особою дозволяється. Оплата товару буде здійснена компанією Рамбурс ІНК за реквізитами наведеними у Додатковій угоді №2.

Загальна вартість товару складає 457 200 дол. США та, згідно з п. 5.1 має бути перерахована покупцем протягом трьох банківських днів з дати надання продавцем відповідних документів.

Згідно абз. 10 ст. 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

У відповідності до статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

В силу статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно постанов Правління Національного банку України від 14.05.2013 р. №163, від 14.11.2013 р. №453, від 12.05.2014 р. №270, від 20.08.2014 р. №515, від 20.11.2014 р. №734, від 01.12.2014 р. №758 розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Матеріали справи свідчать, що, враховуючи досягнутою Додатковою угодою №2 згоди щодо оплати товару третьою особою, Компанією Рамбурс ІНК, згідно листів від 02.10.2013 р. та від 04.10.2013 р., повідомило ТОВ Чарівний Світанок (Агро) про зарахування коштів перерахованих на його користь в рахунок погашення платежу, згідно Контракту від 15.03.2013 р. №314-1/RGА/13МW. Факт надходження валютної виручки підтверджується виписками по валютному рахунку за 04.10.2013 р. та за 02.10.2013 р., що не заперечено контролюючим органом належними доказами.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що висновок контролюючого органу про наявність простроченої дебіторської заборгованості є безпідставним та спростовується листами від 02.10.2013 р. та від 04.10.2013 р.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Чарівний Світанок (Агро) та Global Commodities And Trading LLP укладено Контракт №563/RGA/14FC від 25.03.2014, згідно з яким Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити пшеницю 3-го класу врожаю 2013 року.

Додатковою угодою №1 від 01.04.2014 до Контракту №563/RGA/14FC від 25.03.2014 сторони домовились доповнити Розділ Умови платежу п. 5.4 наступного змісту: Оплата товару третьою особою дозволяється. Оплата товару буде здійснена Компанією Рамбурс ІНК за реквізитами наведеними у Додатковій угоді №1.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

З урахуванням наведених норм, між ТОВ Чарівний Світанок (Агро) та Компанією Рамбурс ІНК укладено Угоду від 24.03.2014р.про відступлення прав та обов`язків Покупця по контракту №278/RGA/12FC від 03.12.2012. Згідно з п.5 Угоди оплата товару здійснюється новим покупцем Global Commodities And Trading LLP. При здійсненні розрахунків за кукурудзу, сторонами враховано попередню оплату в розмірі 160 300 дол. США. У відповідності до Контракту №563/RGA/14FC від 25.03.2014, сторонами правочину згідно з п. 5.1 Договору визначено в якості попередньої оплати в розмірі 160 300,00 дол. США зараховуються грошові кошти, здійснені Компанією Рамбрус ІНК у відповідності до Угоди від 24.03.2014 про відступлення прав та обов`язків покупця по контракту від 03.12.2012 №278/RGA/12FC, копія виписки з рахунку № НОМЕР_2 .

В якості попередньої оплати в розмірі 160 300 дол. США зараховуються грошові кошти здійснені компанією Рамбурс ІНК у відповідності до Угоди від 24.03.2014р. про відступлення прав та обов`язків по контракту №278/RGA/12FC від 03.12.2012. Тобто факт виконання зовнішньоекомічних контрактів підтверджується виписками по рахунку № НОМЕР_2 : за 17.12.2012р., за 15.04.2012р., за 05.05.2014р., за 29.04.2014р.

Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що висновки контролюючого органу щодо ненадходження валютної виручки на рахунок ТОВ Чарівний Світанок (Агро) за Контрактом №563/RGA/14FC від 25.03.2014 є помилковими.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16.04.1991 № 959-ХІІ, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно абзацу 2 частини 1 статті 14 цього Закону, всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Отже, спеціальним законодавством у сфері зовнішньоекономічної діяльності не забороняється припинення зобов`язання шляхом сплати зобов`язань за зовнішньоекономічними договорами іншими нерезидентами як то передбачено Додатковою угодою №2 до Контракту від 15.03.2013 р. №314-1/RGA/13MW, або згідно Угоди від 24.03.2014 р. відступлено право та обов`язки покупця по контракту від 03.12.2012 р. №278/RGA/12FC.

Тобто, у даному випадку, зарахування нерезидентом виручки, що підтверджується виписками по валютному рахунку за 04.10.2013 р. та за 02.10.2013 р. та листами Компанії Рамбурс ІНК свідчить про належне та повне надходження валютної виручки, згідно Контракту від 15.03.2013 р. №314-1/RGA/13MW, в тому числі, щодо надходження виручки за Контрактом від 25.03.2014 р. №563/RGA/14FC у спосіб визначений, згідно Угоди від 24.03.2014 р. про відступлення прав та обов`язків Покупця по контракту від 03.12.2012 р. №278/RGA/12FC.

Також, колегія суддів враховує лист ПАТ Креді Агріколь Банк від 02.02.2017 р. №12312/22, яким ТОВ Чарівний Світанок (Агро) , повідомлено, що порушення валютного контролю по вказаним вище операціям не виявлено, Банк зняв з контролю експортну операцію у зв`язку з надходженням валютної виручки: згідно Контракту 25.03.2014 р. №563/RGA/14FC на підставі надходження коштів (виручки) на загальну суму 1 563 898,25 доларів США (виписка по рахунку № НОМЕР_2 ) та, згідно Контракту від 15.03.2013 р. №314-1/RGA/13MW, на підставі надходження коштів на загальну суму 454 126,60 доларів США (виписка по рахунку № НОМЕР_2 ).

Таким чином, наявні у матеріалах справи контракти, додаткові угоди, листи, банківські виписки спростовують висновки контролюючого органу про наявність по вказаним операціям простроченої дебіторської заборгованості та свідчать про дотримання позивачем вимог валютного законодавства.

У зв`язку із зазначеним, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 04.03.2016 р. № 0000261406, № 0000851301, від 20.05.2016 р.№ 0001861401 та наявність правових підстав для їх скасування.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівний Світанок (Агро)" та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, обов`язку доказування правомірності спірних рішень не виконано.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250,315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Карпушова О.В. Собків Я.М.

Повний текст постанови виготовлено 16.12.2019 р