Постанова

від 10.12.2019 по справі 640/18406/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18406/19 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Епель О.В., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., за участі представника позивача Костенко М.І., представника відповідача-2 Косянчук Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважальний комплекс "Світлана" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважальний комплекс "Світлана" до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій" про визнання протиправним та скасування припису, доручення

В С Т А Н О В И В :

26.09.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Розважальний комплекс "Світлана" звернулося до суду з позовом до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій" про визнання протиправним та скасування припису, доручення.

Разом з позовом позивач подав клопотання про забезпечення позову про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії доручення, винесеного відповідачем -1; заборони Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій", будь-яким іншим органам державної влади, установам, підприємствам та організаціям незалежно від форми власності та організаційно-правової форми господарювання, будь-яким особам та їх об`єднанням вчиняти будь-які дії, спрямовані на демонтаж об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 21, РНОНМ 1781596180000, власник ТОВ "Розважальний комплекс "Світлана", код ЄДРПОУ 34771281; заборони Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій", будь-яким іншим органам державної влади, установам, підприємствам та організаціям незалежно від форми власності та організаційно-правової форми господарювання, будь-яким особам та їх об`єднанням виносити будь-які приписи або інші розпорядчі документи щодо демонтажу об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 21, РНОНМ 1781596180000, власник ТОВ "Розважальний комплекс "Світлана", код ЄДРПОУ 34771281.

В обґрунтування клопотання зазначено, що вказаний об`єкт нерухомого майна не може бути віднесений до тимчасових споруд, оскільки не відповідає їх законодавчо передбаченим кваліфікаційним характеристикам та є об`єктом нерухомості у розумінні статті 181 Цивільного кодексу України, адже не може бути переміщений без втрати його цільового призначення. Також зазначено, що не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до фізичної втрати об`єкта, який знаходиться у власності позивача, якщо такий демонтаж відбудеться до прийняття рішення у даній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Розважальний комплекс "Світлана" у задоволенні заяви про забезпечення позову в адміністративній справі №640/18406/19.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції якою відмовлено в задоволені клопотання про застосування заходів забезпечення позову, подав апеляційну скаргу.

Апеляційну скаргу вмотивовано доводами аналогічними заяві про забезпечення позову.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача-2 заперечував проти її задоволення. Інші сторони до суду не прибули, про місце, дату, час розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Відповідно до ч.1, 2 та 4 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

З огляду на частини 1, 2 та 4 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до ч.3 ст.152 КАС України, у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Колегія суддів зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" визначає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Згідно з абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Враховуючи вищевикладене, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, зважаючи на зміст заявлених вимог, що не передбачає жодного порядку виконання. Крім того, обгрунтування заяви про забезпечення позову виходить за межі позовних вимог, при цьому, втручаючись в дискреційні повноваження відповідача та інших органів державної влади.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Повний текст постанови виготовлено 16.12.2019 р.

Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважальний комплекс "Світлана" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 р. - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважальний комплекс "Світлана" до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій" про визнання протиправним та скасування припису, доручення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає касаційному оскарженню.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

А.Г. Степанюк