Постанова

від 11.12.2019 по справі 916/114/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/114/19

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів головуючого судді Лавриненко Л.В.

суддів Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А.

при секретарі судового засідання - Герасименко Ю.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2019 р.

по справі № 916/114/19

за позовом Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області

до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

за участю третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Громадської організації «Зеленомис» с. Крижанівка

та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Комінтернівське комунальне господарство» с. Крижанівка

про скасування рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.11.2018 р. за №17-р/к справа №06-02/2017.

колегія суддів суду першої інстанції: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Бездоля Д.О., Щавинська Ю.М.

час та місце ухвалення рішення: 04.09.2019 р., м. Одеса, пр. Шевченко, 29, Господарський суд Одеської області

повний текст складено та підписано: 11.09.2019 р.

за участю представників сторін:

від Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України: Лещенко Г.В., Вірт С.О.

від Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області: Нефідов С.А.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 р. колегією суддів у складі головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів-учасників колегії Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2019 р. по справі № 916/114/19 .

В зв`язку з перебуванням у відпустці судді-учасника колегії Філінюка І.Г. з 28.10.2019 р. по 22.11.2019 р. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Автоматизованою системою документообігу визначено колегію суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів-учасників колегії Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А. Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 р. апеляційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2019 р. по справі № 916/114/19 прийнято до провадження колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційна скарга Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України розглянута в межах процесуального строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

В січні 2019 р. Крижанівська сільська рада Лиманського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.11.2018 р. №17-р/к у справі № 06-02/2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Крижанівська сільська рада Лиманського району Одеської області посилається на те, що до компетенції органів Антимонопольного комітету України не входять повноваження щодо зобов`язання органів місцевого самоврядування прийняти будь - яке заздалегідь відоме рішення щодо затвердження тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення чітко визначеному суб`єкту господарювання.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.09.2019 р. позов Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області задоволено у повному обсязі.

Наведене рішення мотивоване тим, що Закон України Про Антимонопольний комітет , Закон України Про захист економічної конкуренції та інші нормативно - правові акти не містять положень про наявність у органу Антимонопольного комітету України повноважень висувати органам місцевого самоврядування обов`язків до виконання вимоги щодо погодження тарифів на житлово - комунальні послуги суб`єктам господарювання, які здійснюють свою діяльність у цій сфері.

Не погодившись з наведеним рішенням, Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України оскаржило його до Південно - західного апеляційного господарського суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України посилається на те, що ст. 59 Закону України Про захист економічної конкуренції визначений вичерпний перелік підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України.

При цьому, місцевий господарський суд, скасовуючи рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.11.2018 р. №17-р/к у справі № 06-02/2017, не встановив наявності підстав, визначених у ст. 59 Закону України Про захист економічної конкуренції , що свідчить про порушення норм матеріального права.

Крижанівська сільська рада Лиманського району Одеської області та Громадська організація ЗЕЛЕНОМИС с. Крижанівка, Одеська область в поданих відзивах проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечують та просять суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Комінтернівське комунальне господарство , Одеським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України проведено дослідження щодо наявності/відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області у вигляді відмови Товариству з обмеженою відповідальністю Комінтернівське комунальне господарство у затвердженні тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Розпорядженням адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.04.2017 р. № 06-рп/к розпочато розгляд справи № 06-02/2017 за ознаками вчинення виконавчим комітетом Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ст. 17 Закону України Про захист економічної конкуренції , яке полягає у створені умов для вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю Комінтернівське комунальне господарство порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

21.11.2018 р. адміністративною колегією Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 17-р/к по справі № 06-02/2017, яким:

- визнано дії виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області у вигляді відмови у затвердженні тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для Товариства з обмеженою відповідальністю "Комінтернівське комунальне господарство", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ст.17 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що полягає у створенні умов для вчинення порушень Товариства з обмеженою відповідальністю "Комінтернівське комунальне господарство" законодавства про захист економічної конкуренції;

- зобов`язано виконавчий комітет Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області впродовж трьох місяців з дня отримання цього рішення припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в п. 1 резолютивної частини рішення, шляхом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Комінтернівське комунальне господарство" та затвердження тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для Товариства з обмеженою відповідальністю "Комінтернівське комунальне господарство", відповідно до постанови КМУ від 01.06.2011 р. № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово - комунальні послуги" та Закону України "Про житлово - комунальні послуги".

Крижанівська сільська рада Лиманського району Одеської області, вважаючи, що рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.11.2018 р. № 17-р/к по справі № 06-02/2017 порушує його права та охоронювані законом інтереси, звернулось до господарського суду з позовом про його скасування.

За результатами розгляду матеріалів справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель;

6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема:

1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

3) розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість;

4) перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

10) залучати до проведення перевірок спеціалістів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за погодженням з їх керівниками, депутатів місцевих рад за їх згодою;

11) проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);

14) надавати обов`язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб`єктам господарювання, об`єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють;

15) звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв`язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

16) звертатись та одержувати від компетентних органів інших держав необхідну інформацію для здійснення своїх повноважень;

У сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема:

1) вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики;

3) здійснювати повноваження, передбачені пунктами 6, 11, 12 і 15 частини першої цієї статті;

4) надавати обов`язкові для розгляду рекомендації та вносити до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, суб`єктів господарювання, об`єднань пропозиції щодо здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а також щодо припинення дій або бездіяльності, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію;

5) взаємодіяти з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, підприємствами, установами та організаціями з питань розвитку, підтримки, захисту економічної конкуренції та демонополізації економіки, тощо.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначені Законом України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. № 2210-III (зі змінами та доповненнями).

Абзацом 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону економічна конкуренція (конкуренція) визначена як змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

За приписами ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються:

- заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;

- пряме або опосередковане примушення суб`єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об`єднань або здійснення узгоджених дій концентрації суб`єктів господарювання в інших формах;

- пряме або опосередковане примушення суб`єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;

- будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб`єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

- встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;

- надання окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

- дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;

- дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

Вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначений виключний перелік рішень, які можуть бути прийняти за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету України, а саме:

- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

- визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- примусовий поділ суб`єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- накладення штрафу;

- блокування цінних паперів;

- усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом`якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб`єктів господарювання на конкуренцію;

- скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону;

- закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 50 Закону України Про захист економічної конкуренції порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: 1) антиконкурентні узгоджені дії; 2) зловживання монопольним (домінуючим) становищем; 3) антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; 4) невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі; 5) здійснення учасниками узгоджених дій - суб`єктами господарювання дій, заборонених згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону; 6) делегування повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування у випадках, заборонених згідно із статтею 16 цього Закону; 7) вчинення дій, заборонених згідно із статтею 17 цього Закону; 8) обмежувальна та дискримінаційна діяльність, заборонена згідно із частиною другою статті 18, статтями 19 і 20 цього Закону; 9) обмежувальна діяльність, заборонена згідно із частиною першою статті 18 цього Закону; 10) недотримання умов, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 22 цього Закону; 11) порушення положень погоджених з органами Антимонопольного комітету України установчих документів суб`єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції; 12) концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна; 13) неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; 14) подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; 15) подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню; 16) створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації; 17) надання рекомендацій суб`єктами господарювання, об`єднаннями, органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, що схиляють до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяють вчиненню таких порушень; 18) обмеження в господарській діяльності суб`єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; 19) невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов`язань, якими було обумовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію; 20) обмежувальна діяльність об`єднань, заборонена згідно зі статтею 21 цього Закону.

За приписами ст. 59 Закону України Про захист економічної конкуренції підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції";

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.11.2018 р. № 17-р/к по справі № 06-02/2017 мотивоване порушенням виконавчим комітетом Крижанівської сільської ради положень ст. 17 Закону України "Про захист економічної конкуренції", якою забороняються дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), що полягають у схиленні суб`єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. За приписами ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Згідно зі ст. 11 цього Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження, зокрема, забезпечення соціально-культурних закладів, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води;

б) делеговані повноваження, в тому числі, але не виключно, здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв`язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об`єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об`єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об`єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства (стаття 30 Закону). Відповідно до п. п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування віднесені повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово - комунальних послуг належить, зокрема:

- встановлення цін/тарифів на житлово - комунальні послуги відповідно до закону;

- здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері житлово - комунальних послуг.

З аналізу викладених приписів вбачається, що діюче законодавство визначає повноваження органів місцевого самоврядування, як у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про житлово - комунальні послуги, так і затвердження органами місцевого самоврядування тарифів відповідно до вимог Закону.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що в даному випадку не йдеться про встановлення виконавчим комітетом Крижанівської сільської ради Товариству з обмеженою відповідальністю Комінтернівське комунальне господарство с. Крижанівка тарифів на житлово - комунальні послуги, які є заздалегідь дискримінаційними для інших учасників, які надають аналогічні послуги на цьому ринку, а йдеться про відмову у затвердженні цих тарифів з підстав невідповідності поданим на розгляд виконавчого комітету документів вимогам чинного законодавства.

Отже, виконавчим комітетом Крижанівської сільської ради реалізоване владні (управлінські) функції, і надання оцінки правомірності цим діям виконавчого органу місцевого самоврядування належить до компетенції суду відповідної юрисдикції, а не органів антимонопольного комітету.

Крім того, як встановлено місцевим господарським судом, 08.05.2018 р. та 26.07.2018 р. проект рішення № 17-р/к по справі № 06-02/2017 направлявся адміністративною колегією Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на розгляд Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, проте 05.07.2018 р. та 22.08.2018 р. повертався на доопрацювання, у зв`язку з відсутністю у проекті висновку про негативний вплив саме на конкуренцію внаслідок не встановлення тарифів.

При цьому, Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України в листі від 22.08.2018 р. вих. № 128-29/06-10875 зазначено, що питання встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, а також відповідність діяльності Товариства з обмеженою відповідальності Комінтернівське комунальне господарство в частині використання підземних вод артезіанської свердловини для питного водопостачання в с. Крижанівка, вимогам Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", "Про житлово-комунальні послуги" та Кодексу про надра знаходяться в площині державного регулювання інших органів влади та не належать до компетенції Антимонопольного комітету України.

Проте, адміністративною колегією Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України при ухваленні рішення від 21.11.2018 р. № 17-р/к по справі № 06-02/2017 не враховано зауваження викладені Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України в листі від 22.08.2018 р. вих. № 128-29/06-10875.

Відповідно до Європейської Хартії місцевого самоврядування (яка набрала чинності для України 01.01.1998р.) органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Принцип вільного вирішення питань в даному випадку, передбачає можливість в тому числі і органу виконкому приймати рішення шляхом голосування його членів.

При цьому, таке рішення приймається добровільно без спонукання членів виконавчого комітету на прийняття того чи іншого рішення будь - якими особами чи органами та після обговорення відповідного питання, рішення приймається голосами більшості від загального складу виконавчого комітету сільської ради.

Будь - який тиск на членів виконкому у прийнятті ними рішень не дозволяється в тому числі, і з боку Антимонопольного комітету України.

Враховуючи те, що Закони України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції" та інші нормативно-правові акти не містять положень які б свідчили про наявність у Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень повноважень надавати вказівку колегіальному органу місцевого самоврядування щодо прийняття конкретного рішення або розглядати та вирішувати питання, які пов`язані із погодженням тарифів на житлово-комунальні послуги, які віднесені законодавством України до компетенції органів місцевого самоврядування, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо невідповідності рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 17-р/к вимогам чинного законодавства України.

Доводи, викладені Одеським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України в апеляційній скарзі, не спростовують висновків Господарського суду Одеської області, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2019 р. по справі № 916/114/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, в порядку та випадках, передбачених ГПК України.

Повний текст складено та підписано 16.12.2019 р.

Головуючий суддя : Л.В. Лавриненко

Судді: О.Ю. Аленін

М.А. Мишкіна