Постанова

від 10.12.2019 по справі 910/8089/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2019 р. Справа№ 910/8089/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Калатай Н.Ф.

Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР" на рішення Господарського міста Києва від 23.09.2019

у справі № 910/8089/19 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСТРОЙ СТАНДАРТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР"

про стягнення 1 600 000,00 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача - Тараненко К.С., довіреність № б/н від 13.05.2019

від відповідача - не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРОСТРОЙ СТАНДАРТ звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР про стягнення 1 600 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором про надання автотранспортних послуг від 01.10.2018 № 16-О, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в заявленій позивачем до стягнення сумі авансового платежу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/8089/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСТРОЙ СТАНДАРТ" 1 600 000 грн 00 коп. попередньої оплати, 24 000 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 530, 909 ЦК України, та відсутності належних доказів виконання відповідачем договірних зобов`язань за договором про надання автотранспортних послуг № 16-О від 01.10.2018, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/8089/19 та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Так, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд надав неналежну правову оцінку листу № 01-04/19 б/д (а.с. 43) позивача, в якому останній вказував на неналежне виконання відповідачем умов договору, зокрема, щодо невідповідності актів приймання-передачі виконаних робіт та транспортних накладних об`ємам перевезеного піску і ґрунту. За доводами скаржника, надання відповідачем автотранспортних послуг підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт, транспортними накладними. Вказані документи були надані позивачу, однак не підписані ним. Крім того, відповідач вказує на те, що в підтвердження обставин виконання ним договірних зобов`язань з надання автотранспортних послуг в матеріалах справи містяться Акт підтвердження об`ємів виконаних робіт, Акт про простій вантажної техніки, Акт про підтвердження подачі вантажних автомобілів, а також докази на підтвердження інформації щодо переміщення автотранспорту, який виконував перевезення вантажу відповідно до договору та додатку № 1 до нього.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019, справа № 910/8089/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), судді Зубець Л.П., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/8089/19; встановлено процесуальний строк для надання відзиву, заяв, клопотань протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 25.11.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 розгляд справи призначено на 10.12.2019.

22.11.2019 від ТОВ ЄВРОСТРОЙ СТАНДАРТ надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач зазначає, що всупереч умов договору та вимогам чинного законодавства, після отримання передплати за договором у сумі 1 600 000 грн, відповідач обов`язку з перевезення належним чином не виконав, жодних документів, які б підтверджували об`єми наданих послуг не надав. Позивач вважає, що долучені до матеріалів справи акти підтвердження об`ємів виконаних робіт, про простій вантажної техніки, про підтвердження подачі вантажних автомобілів, не можуть бути належними доказом виконання відповідачем своїх зобов`язань, оскільки не передбачені умовами договору та складені без відома та будь-якого повідомлення представників позивача. Також, наявна в них інформація не відображає реального обсягу наданих послуг. Крім того, позивач вказує на безпідставне посилання скаржника на акти прийому-передачі виконаних робіт та транспортні накладні, оскільки відповідачем не було надано доказів їх надіслання або передачі замовнику, а транспорті накладні взагалі не були долучені до матеріалів справи під час вирішення спору у суді першої інстанції. Щодо наданих відповідачем документів на підтвердження інформації про переміщення автотранспорту за даними GPS, позивач зазначає, що, по-перше, вони були подані з порушенням чинного процесуального закону, про що правомірно зазначив суд першої інстанції. По-друге, товарно-транспортна накладна, у відповідності до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, є єдиним для усіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що підтверджує факт перевезення та є підставою для проведення розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи. Відносно листа позивача № 01-04/19 б/д сторона зазначає, що у вказаному листі замовник вимагав надання належним чином оформлених документів в підтвердження або спростування об`ємів перевезення, а також про відсутність товарно-транспортних накладених.

10.12.2019 від ТОВ "КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки уповноважений представник не може прибути в дане судове засідання з огляду на його зайнятість в іншому судовому процесі.

Колегія суддів, поставивши на обговорення питання щодо заявленого представником відповідача клопотання, заслухавши заперечення представника позивача, дійшла висновку про відмову в задоволенні вказаного клопотання, оскільки стороною в порядку ст. 74 ГПК України належними і допустимими доказами не було підтверджено неможливість його прибуття до суду.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що за приписами ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи). Доказів неможливості прибуття в дане судове засідання керівника, який вправі здійснювати самопредставництво юридичної особи, не надано.

Представник відповідача в судове засідання 10.12.2019 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача повідомленого належним чином про перегляд справи в апеляційному порядку.

Представник позивача в судовому засіданні 10.12.2019 заперечував проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

01.10.2018 між ТОВ "ЄВРОСТРОЙ СТАНДАРТ" (замовник за договором, позивач у справі) та ТОВ "КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР" (виконавець за договором, відповідач у справі) укладено договір про надання автотранспортних послуг № 16-О (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач зобов`язується надати послуги вантажного транспорту з використання механізмів згідно переліку Додатку № 1 до Договору Перелік транспортних засобів , а позивач зобов`язується сплатити за це встановлену плату (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.3 Договору визначено, що надання послуг підтверджується складанням товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

Положеннями пункту 1.4 Договору передбачено, що позивач проводить оплату за надані послуги згідно виставленого рахунку-фактури. Акт наданих послуг та податкова накладна виставляються днем оплати або днем фактично наданих послуг.

Місце надання послуг - м. Херсон, Херсонська область (п. 1.2 Договору).

В п. 1.5 Договору сторонами узгоджено, що за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю суму, зазначену у виставленому рахунку-фактурі, протягом 10 робочих днів з дати виставлення даного рахунку-фактури шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця, зазначений у даному рахунку-фактурі.

Згідно п. 2.3 Договору виконавець зобов`язується доставити вантаж з пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (замовнику), а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату відповідно до п. 1.3 Договору.

Цей договір набирає чинності з 01.10.2018 і дійсний до повного виконання зобов`язань між сторонами (п. 3.4 Договору).

ТОВ "ЄВРОСТРОЙ СТАНДАРТ" перераховано на рахунок відповідача передплату за автотранспортні послуги в загальній сумі 1 600 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 31.10.2018 № 77 на суму 600 000,00 грн; від 25.10.2018 № 67 на суму 300 000,00 грн; від 19.10.2018 № 63 на суму 300 000,00 грн; від 12.10.2018 № 60 на суму 400 000,00 грн (наявні в матеріалах справи).

ТОВ "ЄВРОСТРОЙ СТАНДАРТ" направлено відповідачу листа № 01-04/19 від 02.04.2019 з проханням надати документи, що підтверджують об`єми виконаних робіт (наданих послуг) згідно п. 1.3 Договору.

ТОВ "КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР" надано позивачу Акт підтвердження об`ємів виконаних робіт, Акт про простій вантажної техніки, Акт про підтвердження подачі вантажних автомобілів.

ТОВ "ЄВРОСТРОЙ СТАНДАРТ" звернулось до відповідача з претензією № 14-05/19 від 14.05.2019, в якій замовник вказував не те, що надані акти не відображають реальності виконання робіт (надання послуг) та не передбачені умовами договору. У зв`язку з цим, позивач просив надати належним чином оформлені та підписані документи, що передбачені п. 1.3 Договору (товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт).

Відповідач у відповідь на вказану претензію повідомив позивача, що виконавцем у відповідності до умов договору було надано автотранспортні послуги в обсягах та об`ємах передбачених його умовами. Крім того, відповідач повідомив, що замовнику були передані усі підтверджуючи документи.

ТОВ "ЄВРОСТРОЙ СТАНДАРТ" вважаючи, що господарське зобов`язання, визначене договором про надання автотранспортних послуг № 16-О від 01.10.2018, виконавцем - ТОВ "КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР" належним чином не виконано, послуги вантажного перевезення належним чином не надано, підтверджувальних документів про надання зазначених послуг відповідачем не сформовано, звернулось до суду з позовом про повернення сплаченої ним попередньої оплати за автопослуги з перевезення вантажів.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626 - 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертаючись з позовом про повернення сплаченої ним передплати за договором про надання автотранспортних послуг № 16-О від 01.10.2018 вказував на те, що відповідачем в порушення умов договору не було надано підтверджуючих документів щодо виконання відповідачем перевезень вантажу, а саме товарно-транспортної накладної та актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

Разом з цим, згідно наявного в матеріалах справи листа ТОВ "ЄВРОСТРОЙ СТАНДАРТ" № 01-04/19 (а.с. 43) позивач вказував на те, що починаючи з жовтня 2018 відповідачем на підставі вказаного договору надавались автотранспортні послуги з перевезення будівельних матеріалів у м. Херсон. В процесі перевезення замовником неодноразово вказувалось на факт невідповідності об`ємів матеріалу що був відвантажений постачальником в автомобілі виконавця об`ємам фактично завезеним виконавцем на будівельний майданчик замовника. Також позивач посилався, що згідно геодезичних зйомок, попередньо встановлено недостачу матеріалу у розмірі 2500 тон. У зв`язку з викладеним, замовник просив у строк до 08.04.2019 надати підтверджуючі документи, які відповідають фактично виконаним об`ємам перевезень, спростувати або підтвердити факти недостачі матеріалу.

Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач наполягав на тому, що ним надавались послуги по перевезенню вантажу, а надані представнику позивача документи, такі як, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі робіт (наданих послуг) не були повернуті замовником.

З урахуванням викладеного, судова колегія встановила, що фактично між сторонами існує спір щодо виконання відповідачем договірних зобов`язань з перевезення вантажу в об`ємах визначених виконавцем, однак, які не відповідають наявним на будівництві матеріалам. Тобто вимога про повернення попередньої оплати за договором заявлена не у зв`язку з повним невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з перевезення вантажу, а з підстав ненадання виконавцем документів, визначених п. 1.3 договору. Факт невиконання відповідачем договірних зобов`язань, які могли бути підставою для повернення усієї суми переплати, у даній справі позивачем не доводиться.

Згідно з приписами статей 306, 307 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що спірні правовідносини також відносяться до сфери регулювання Закону України "Про автомобільний транспорт", Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1995 року № 7, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363).

Так, згідно п. 13 Правил № 363 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.) (п. 13.2.).

В разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, Перевізник i вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин i суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами (п. 13.6.).

Експертиза проводиться у присутності представників перевізника і замовника. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертами й особами, які були присутні при проведенні експертизи (п. 13.7.).

Відповідно до п. 15 Правил № 363 у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4 .

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини, зокрема, невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній (п. 15.2.).

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними (п. 15.3.).

Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом (п. 15.4.).

При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони (п. 15.5.).

Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.) (п. 15.6.).

Таким чином, із правового контексту вищенаведених норм у їх сукупності вбачається, що обставини недостачі перевезеного вантажу автомобільним транспортом засвічується складеним між сторонами актом, встановленої Правилами № 363 форми. Однак, позивачем в порядку ст. 74 ГПК України належних і допустимих доказів фіксації невідповідності об`ємів матеріалу відвантаженого постачальником об`ємам фактично завезеним виконавцем, про що вказувалось позивачем в листуванні з відповідачем (лист № 01-04/19), до матеріалів справи не надано.

Разом з цим, колегія суддів встановила, що договір про надання автотранспортних послуг № 16-О від 01.10.2018, який укладений між ТОВ "КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР" та ТОВ "ЄВРОСТРОЙ СТАНДАРТ", не містить умов щодо можливості внесення замовником оплати в формі авансованого платежу та, відповідно, і права замовника вимагати повернення такої оплати у разі ненадання виконавцем товарно-транспортних накладних. Повернення попередньої оплати у зв`язку із ненаданням вказаних документів чинним законодавством також не передбачено.

Крім того, з долучених до матеріалів справи платіжних доручень від 31.10.2018 № 77 на суму 600 000,00 грн; від 25.10.2018 № 67 на суму 300 000,00 грн; від 19.10.2018 № 63 на суму 300 000,00 грн; від 12.10.2018 № 60 на суму 400 000,00 грн вбачається, що позивачем оплачено кошти в якості передоплати за автопослуги з перевезення вантажів згідно рахунків фактур № СФАр-00049 від 30.10.2018, № СФАр-00045 від 12.10.2018. Однак вказані рахунки жодною із сторін до суду першої інстанції не подано, а відтак відсутня можливість встановлення обставин сплати вищенаведених сум саме на виконання умов договору № 16-О від 01.10.2018, можливість проведення авансованих платежів за яким не передбачено. Представник позивача в апеляційній інстанції не надав обґрунтованих пояснень з приводу неможливості подання вказаних рахунків-фактур.

Також в договорі про надання автотранспортних послуг сторонами не було визначено строків виконання відповідачем зобов`язань з перевезення вантажу. Лише в п. 3.4 Договору визначено дійсність даного правочину до повного виконання зобов`язань сторонами. Тобто на час звернення позивача з даним позовом зобов`язання сторін за вказаним договором чинні, доказів розірвання договору в порядку визначеному п. 3.3 матеріали справи не містять.

Визначаючи умови договору на власний розсуд, що узгоджується з приписами ст. ст. 6, 627, 628 ЦК України, сторонами в п. 1.2 було передбачено, що місце надання послуги є м. Херсон, Херсонська область. Іншої конкретизації місця завантаження/розвантаження договір не містить.

Відповідно до п. 10 Правил № 363 перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2) (п. 10.1).

Заявка подається у вигляді та в строки, передбачені Договором. За погодженням сторін заявка може бути подана на один день, тиждень, декаду або місяць (п. 10.2).

Місце фактичної здачі - приймання вантажу точно зазначається в Договорі з наступним уточненням у заявці (п. 10.5).

Відповідно до ст. 530 ЦК України у разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Беручи до уваги те, що сторонами було укладено договір, який не містить умов щодо конкретизації пункту призначення завантаження і розвантаження вантажу, а також строків виконання відповідачем своїх зобов`язань із перевезення, колегія суддів, з урахуванням приписів ст. ст. 306, 307 ГК України та положень Правил № 363, дійшла висновку, що позивач впродовж дії договору вправі звернутися до виконавця із заявкою про перевезення вантажу з уточненням місця фактичної здачі-прийняття вантажу, його об`ємів, тощо.

Матеріали справи свідчать, що позивачем не було надано доказів звернення до відповідача із заявкою на здійснення перевезень вантажу згідно договору про надання автотранспортних послуг № 16-О від 01.10.2018, а відтак обставини неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань позивачем належними засобами доказування не підтверджено. Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи також не було долучено доказів звернення позивача із заявою про необхідність виконання відповідачем договірних зобов`язань згідно приписів ст. 530 ЦК України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія Північного апеляційного господарського суду зазначає, що у судовому засіданні представник позивача не заперечував факту часткового виконання зобов`язань за укладеним між ним та відповідачем правочином, термін дії якого не сплинув. Окрім цього, позивач не довів належними та допустимими засобами доказування наявності правових підстав для повернення сплаченої ним попередньої оплати згідно договору про надання автотранспортних послуг № 16-О від 01.10.2018. Натомість судом першої інстанції належним чином не було з`ясовано обставин щодо наявності або відсутності факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань та, відповідно, підстав для повернення сплаченого позивачем авансованого платежу, допустивши у зв`язку з цим порушення вимог ст. ст. 86, 236 ГПК України задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського міста Києва від 23.09.2019 підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України. Суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР" на рішення Господарського міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/8089/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/8089/19 скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСТРОЙ СТАНДАРТ" (01042, м. Київ, Печерський район, ВУЛИЦЯ ІВАНА КУДРІ, будинок 39, офіс 12, ідентифікаційний код: 41423676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР" (02105, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПАВЛА УСЕНКА, будинок 8, ідентифікаційний код: 21457519) 36 000 (тридцять шість тисяч) грн судового збору, понесеного стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу №910/8089/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Н.Ф. Калатай

Л.П. Зубець

Повний текст постанови складено 13.12.2019