Постанова

від 03.03.2020 по справі 910/8089/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/8089/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Львова Б.Ю. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - Тараненко К.С.,

відповідача: Затхей В.М.; Питель М.С.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Єврострой Стандарт" (далі - ТОВ "Єврострой стандарт")

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 (головуючий - суддя Алданова С.О., судді: Калатай Н.Ф. і Зубець Л.П.)

у справі № 910/8089/19

за позовом ТОВ "Єврострой стандарт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр" (далі - ТОВ "Київський республіканський автоцентр")

про стягнення 1 600 000 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення 1 600 000 грн. і обґрунтовано виникненням у відповідача заборгованості перед позивачем у заявленій сумі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2. Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2019 (суддя Балац С.В.): позов задоволено; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр" на користь ТОВ "Єврострой стандарт" 1 600 000 грн. попередньої оплати і 24 000 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Рішення мотивовано документальною підтвердженістю наявності заборгованості відповідача перед позивачем у вказаній сумі та неспростуванням цього відповідачем.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019: задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Київський республіканський автоцентр"; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано та ухвалено нове рішення; у задоволенні позову відмовлено; з ТОВ "Єврострой стандарт" стягнуто на користь ТОВ "Київський республіканський автоцентр" 36 000 грн. судового збору, понесеного стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

5. Постанову мотивовано тим, що: представник позивача не заперечував часткового виконання зобов`язань за укладеним між ним та відповідачем договором, термін дії якого не сплинув; позивач не довів належними та допустимими доказами наявності правових підстав для повернення суми здійсненої ним попередньої оплати згідно з договором про надання автотранспортних послуг від 01.10.2018 № 16-О (далі - Договір); судом першої інстанції не було належним чином з`ясовано обставин щодо наявності або відсутності неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань та, відповідно, підстав для повернення здійсненого позивачем авансованого платежу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі до Верховного Суду позивач, зазначаючи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неповного з`ясування всіх обставин справи, просить скасувати оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського суду з даної справи, залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2019 і покласти на відповідача судові витрати.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Незважаючи на зміст процесуальних документів, поданих позивачем до судів обох попередніх інстанцій, в яких він вказував на факт невиконання відповідачем обов`язку з перевезення, передбаченого Договором, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем оскаржується факт недостачі матеріалів на будівництві.

8. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права - частини першу, другу статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

9. Названий суд, всупереч статті 74 ГПК України, помилково дійшов висновку про необхідність доказування в даній справі факту ненадання позивачем послуг з перевезення.

10. Апеляційний господарський суд помилково дійшов висновку про те, що можливість проведення авансових платежів за Договором не передбачена.

11. В оскаржуваній постанові неправильно застосовано норму матеріального права - частину другу статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

12. Судом апеляційної інстанції не враховано, що, оскільки відповідач не виконав свого зобов`язання за Договором (не надав послуги), то кошти в сумі 1 600 000 грн., перераховані йому позивачем як авансовий платіж за Договором, фактично є безпідставно набутим майном, щодо якого застосовуються положення глави 83 ЦК України (статті 1212, 1213 цього Кодексу).

Доводи іншого учасника справи

13. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Київський республіканський автоцентр", заперечуючи проти доводів скаржника, зазначає, зокрема, про таке.

13.1. Підстави подання та доводи касаційної скарги жодним чином не стосуються вимог частини другої статті 287 ГПК України й не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції як аргументи.

13.2. Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права жодними доказами не підтверджені.

13.3. Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний господарський суд помилково дійшов висновку про оскарження позивачем недостачі матеріалів на будівництві, нічим не обґрунтовані.

13.4. Усі доводи скаржника не відповідають дійсності, а скарга подана з порушенням вимог статей 287, 290 ГПК України.

У зв`язку з наведеним назване товариство просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Судом першої інстанції у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

14.1. Позивачем як замовником і відповідачем як виконавцем укладено Договір, за умовами якого:

- відповідач зобов`язується надати послуги вантажного транспорту з використання механізмів згідно з переліком "Додаток № 1 до Договору", а позивач зобов`язується сплатити за це встановлену плату (пункт 1.1);

- надання послуг підтверджується складанням товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг; пункт 1.3);

- позивач проводить оплату за надані послуги згідно з виставленим рахунком-фактурою; акт наданих послуг та податкова накладна виставляються днем оплати або днем фактично наданих послуг (пункт 1.4).

14.2. Позивачем на виконання пункту 1.4 Договору здійснено попередню оплату в сумі 1 600 000 грн. згідно з наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

14.3. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з надання послуг за Договором позивач направив відповідачу претензію від 14.05.2019 № 14-05/19, в якій зазначав про надання підтверджуючих документів на виконання пункту 1.3 Договору. Цю претензію відповідачем залишено без виконання.

14.4. Жодного підтвердження надання позивачеві послуг за Договором на суму 1 600 000 грн. суду не надано. Зокрема, не подано товарно-транспортних накладних і актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

14.5. Судом зазначено, що докази (акти підтвердження об`ємів виконаних робіт) не можуть слугувати доказами надання послуг за Договором, оскільки умовами останнього об`єми виконаних робіт не визначаються. Також суд не взяв до уваги подані відповідачем акти про простій вантажної техніки, про підтвердження подачі вантажних автомобілів, оскільки за Договором фіксація надання послуг передбачалася у вигляді товарно-транспортних накладних і актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

15. Судом апеляційної інстанції додатково з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

15.1. Умовами Договору передбачено, окрім іншого, що:

- місце надання послуг - м. Херсон, Херсонська область (пункт 1.2);

- за надання передбачених цим договором послуг замовник сплачує виконавцю суму, зазначену у виставленому рахунку-фактурі, протягом 10 робочих днів з дня виставлення рахунка-фактури шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця, зазначений у цьому рахунку-фактурі (пункт 1.5);

- виконавець зобов`язується доставити вантаж з пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (замовнику), а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу відповідно до пункту 1.3 Договору (пункт 2.3);

- Договір набирає чинності з 01.10.2018 і дійсний до повного виконання зобов`язань між сторонами (пункт 3.4).

15.2. На письмове прохання позивача надати документи, що підтверджують об`єми виконаних робіт (наданих послуг) згідно з пунктом 1.3 Договору, відповідач надав позивачу акт підтвердження об`ємів виконаних робіт, акт про простій вантажної техніки, акт про підтвердження подачі вантажних автомобілів.

15.3. У відповідь на претензію позивача (підпункт 14.3 пункту 14 цієї постанови) відповідач повідомив позивача, що виконавцем у відповідності до умов Договору було надано автотранспортні послуги в обсягах та об`ємах, передбачених цими умовами, а також зазначив, що замовнику було передано усі підтверджувальні документи.

15.4. Згідно з наявним у матеріалах справи листом ТОВ "Єврострой стандарт" № 01-04/19 позивач вказував на те, що починаючи з жовтня 2018 року відповідачем на підставі Договору надавалися автотранспортні послуги з перевезення будівельних матеріалів до м. Херсона. У процесі перевезення замовником неодноразово вказувалося на факт невідповідності об`ємів матеріалу, що був відвантажений постачальником в автомобілі виконавця об`ємам, які фактично завезені виконавцем на будівельний майданчик замовника. Також позивач посилався на те, що згідно з геодезичними зйомками попередньо встановлено недостачу матеріалу в розмірі 2500 тонн. У зв`язку з викладеним замовник просив у строк до 08.04.2019 надати підтверджувальні документи, які відповідають фактично виконаним об`ємам перевезень, спростувати або підтвердити факти недостачі матеріалу.

15.5. Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач наполягав на тому, що ним надавалися послуги з перевезення вантажу, а надані представнику позивача документи - такі, як товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі робіт (наданих послуг) не були повернуті замовником.

15.6. Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів невідповідності об`ємів матеріалу, відвантаженого постачальником, тим об`ємам, що були завезені виконавцем (про що зазначалося й в згаданому листі № 01-04/19, - підпункт 15.4 цього пункту постанови).

15.7. З наявних у матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що позивачем оплачено кошти як передоплату за автопослуги з перевезення вантажів згідно з рахунками-фактурами. Однак таких рахунків-фактур жодною із сторін суду не подано, відтак відсутня можливість встановити обставини сплати відповідних сум саме на виконання умов Договору, - яким здійснення авансованих платежів не передбачено.

15.8. У Договорі не було визначено строків виконання відповідачем зобов`язань з перевезення вантажу (лише встановлено, що Договір є дійсним до повного виконання зобов`язань сторонами). Доказів розірвання Договору матеріали справи не містять, отже, він є чинним.

У Договорі відсутні й умови щодо конкретного пункту (пунктів) завантаження/розвантаження вантажу, а також стосовно строків виконання відповідачем своїх зобов`язань з перевезення.

15.9. Позивачем не подано доказів звернення до відповідача із заявками на здійснення перевезень вантажу згідно з Договором і доказів звернення позивача із заявою про необхідність виконання відповідачем договірних зобов`язань згідно з положеннями статті 530 ЦК України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Стаття 1212 ЦК України:

- особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала;

- положення цієї глави (глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події;

- положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційної інстанції

17. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача перерахованої останнім відповідачу суми 1 600 000 грн.

18. Із з`ясованих попередніми судовими інстанціями обставин даної справи вбачається, зокрема, що:

по-перше, укладеним сторонами Договором не передбачалося здійснення позивачем перерахування (сплати) коштів відповідачу у згаданій сумі як попередньої оплати (авансового платежу) за Договором;

по-друге, з наявних платіжних документів, а саме платіжних доручень позивача на перерахування відповідачу тієї ж суми, жодним чином не випливає, що таке перерахування здійснювалося на підставі укладеного сторонами Договору; зокрема, відповідні платіжні доручення не містили посилання на Договір як на таку підставу, а натомість у них як відповідна підстава зазначалися рахунки-фактури, які, проте, в матеріалах справи відсутні і жодною із сторін суду не подані;

по-третє, судам не було подано передбачених Договором документів, які, за його умовами, мали б підтвердити виконання зобов`язань саме за цим договором, - товарно-транспорті накладні і акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), а натомість подано інші документи (щодо об`ємів виконаних робіт, простою вантажної техніки, подачі вантажних автомобілів), які не належать до кола документів, визначених Договором.

19. З урахуванням наведеного у судів попередніх інстанцій відсутні були передумови для висновку про те, що перерахування коштів у сумі 1 600 000 грн. відбулося на підставі (на виконання) Договору і в межах виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Водночас будь-яких інших підстав набуття відповідачем за рахунок позивача коштів у зазначеній сумі судами не встановлено, сторонами не зазначено і з матеріалів справи не вбачається.

Отже, з огляду на наведені приписи статті 1212 ЦК України, слід дійти висновку про набуття відповідачем згаданого майна (коштів) без достатньої правової підстави і, відповідно, про наявність у нього обов`язку повернути позивачеві це майно.

20. Наведене, оскільки Договір є чинним, не позбавляє відповідача права та можливості, в рамках виконання укладеного ним з позивачем Договору, надати йому (позивачу) передбачені цим договором документи на підтвердження виконання своїх договірних зобов`язань, а так само не звільняє позивача від виконання ним свого договірного обов`язку з оплати наданих послуг на підставі відповідних документів.

21. Суд апеляційної інстанції викладеного в пунктах 16, 18-20 цієї постанови не врахував, безпідставно вдався до з`ясування обставин, пов`язаних з об`ємами перевезення вантажу, та, в зв`язку з цим, - до застосування норм матеріального права, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, у тому числі статей 11, 509, 525, 526, 530, 610, 626-629, 909 ЦК України, статей 193, 306, 307 Господарського кодексу України, Закону України "Про автомобільний транспорт", Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, і, зрештою, прийняв судове рішення, яке не відповідає вимогам частини другої статті 236 ГПК України щодо законності такого рішення.

22. Що ж до суду першої інстанції, то він прийняв правильне по суті рішення про задоволення позову, хоча й не обґрунтував таке рішення належним чином. Верховний Суд у зв`язку з цим бере до уваги, що згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

23. З урахуванням наведеного не знаходять належного підтвердження доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, як такі, що не узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права та встановленими судами обставинами справи.

24. З огляду на викладене та згідно з частиною третьою статті 311, статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції; відповідно касаційна скарга зі справи підлягає задоволенню.

Судові витрати

25. У зв`язку з наведеним у пункті 24 цієї постанови та відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом касаційної скарги, покладаються на відповідача.

26. У матеріалах справи відсутні відомості щодо виконання оскаржуваної постанови апеляційної інстанції в частині стягнення з позивача судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Тому поворот виконання рішення суду апеляційної інстанції у відповідній частині Касаційним господарським судом не здійснюється, що не позбавляє позивача права на звернення, за наявності підстав для цього, з відповідною заявою у порядку статті 333 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Єврострой Стандарт" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 910/8089/19 скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/8089/19 залишити в силі.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Єврострой Стандарт" 48 000 грн. судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя Т. Малашенкова