Постанова

від 12.12.2019 по справі 910/10270/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2019 р. Справа№ 910/10270/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

секретар судового засідання Нікітенко А.В.

за участю представників згідно із протоколом судового засідання від 12.12.2019

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 (повний текст складено 16.10.2019)

у справі № 910/10270/19 (суддя Данилова М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-Моноліт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт"

про стягнення заборгованості за поставку товару у розмірі 134 229,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 910/10270/19 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-Моноліт" грошові кошти у розмірі 134 229,20 грн., з яких: основний борг 131 454,77 грн., 3% річних - 1 199,00 грн., інфляційні втрати - 1 575,43 грн. та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що на час звернення позивача до суду у постачальника наявна заборгованість перед замовником у розмірі 131 454,77 грн. Суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 134 229,20 грн., з яких: основний борг 131 454,77 грн., 3% річних 1 199 грн., інфляційні втрати 1 575,43 грн., відповідно до самостійно здійсненого розрахунку штрафних санкцій судом.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 910/10270/19 повністю та ухвалити нове рішення, у якому у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-Моноліт" відмовити повністю у зв`язку з відсутністю прострочення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт".

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що між сторонами виникли господарські відносини купівлі-продажу (поставки) товарів, за якими відповідач мав поставляти товари позивачу, однак, господарських договорів купівлі-продажу (поставки) між сторонами підписано не було, натомість позивач у своїй позовній заяві посилається на ст. 181 ГК України, яка визначає поняття договору та його форму, хоча між сторонами не було підписаних договорів. Також суд першої інстанції у рішенні посилається на ст. 629 ЦК України та на ст. 265 ГК України, яка регулює договір поставки і при цьому не звертає увагу на ст. 530 ЦК України, яка визначає строки виконання зобов`язання і яка підлягає застосуванню у даних спірних правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем.

Скаржник звертає увагу на те, що позивач додав до матеріалів справи лист № 113 від 08.05.2019, а не вимогу, який ніби було направлено на адресу відповідача та надано докази вручення цього листа відповідачу - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, однак, це повідомлення не містить адреси відповідача, дати на листі і на рекомендованому повідомленні не співпадають, більш того, саме по собі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не може підтверджувати, що відповідачеві було вручено саме лист № 113 від 08.05.2019, з огляду на відсутність у справі опису вкладення у цінний лист та поштового чеку, які виключно разом можуть підтвердити відправлення такого листа.

Скаржник зазначає, що зважаючи на відсутність підписаного між сторонами договору, жодних штрафних санкцій до відповідача застосовано не може бути, бо такі штрафні санкції не передбачені відповідним договором, а законом не визначено розмір штрафних санкцій у правовідносинах, що виникли між сторонами, враховуючи їх статус та неналежність сторін до державного сектору економіки (ст. 231 ГК України).

На думку скаржника, відповідач не прострочив свої зобов`язання з поставки товару, відповідач не отримував жодних вимог від позивача, в розумінні ст. 530 ЦК України, а відтак у відповідача не настав строк поставки товару. Товар, який частково був поставлений відповідачем, поставлявся ним з власної ініціативи і без отримання жодних вимог від позивача, таким чином, у відповідача не розпочинався семиденний строк на виконання зобов`язання, як передбачено ст. 530 ЦК України, оскільки відповідач не отримував відповідної вимоги від позивача.

Скаржник вказує на те, що позивачем не обґрунтовано періоду прострочення, який він зазначив у своїй заяві і не підтверджує, з якої дати цей період міг би розпочатись і чому.

Скаржник вважає, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 162 ГПК України, оскільки вона не містить жодних офіційних електронних адрес, крім того позовна заява не містить навіть вказівку про те, що позивачу невідомі офіційні електронні адреси сторін у справі.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2019 справу № 910/10270/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали апеляційної скарги достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Суддя-доповідач доповів колегії суддів про закінчення проведення підготовчих дій та про необхідність призначення справи до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10270/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у визначеному складі. Закінчено проведення підготовчих дій. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні 12.12.2019.

02.12.2019 від позивача через відділ канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якій позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги та вказав на те, що з грудня 2018р. по лютий 2019р. позивачем перераховано на рахунок відповідача суму у розмірі 270 940,18 грн. за електротовари, відповідно до рахунку на оплату № ВР00004056 від 04.12.2018, що підтверджується витягами із особового рахунку, які додані до матеріалів справи. 08.05.2019 на адресу відповідача позивачем була направлена вимога щодо поставки решти непоставлених електротоварів або повернення решти коштів у розмірі 131 454,77 грн., яку 15.05.2019 було отримано особисто відповідачем, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Однак, дана вимога була проігнорована відповідачем, як, зокрема, і акт звірки між сторонами. Оскільки відповідач умисно ухиляється від виконання своїх зобов`язань перед позивачем та, наразі продовжує ухилятись, у зв`язку із чим позивачем було заявлено в позові про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних саме з 09.04.2019, тобто наступного дня після дати останньої поставки товару, як відповідальність за користування грошовими коштами позивача.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2019 просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 910/10270/19 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з відповідача 134 229,20 грн., з яких 131 454,77 грн. основна заборгованість, 1 575,43 грн. інфляційні втрати, 1 199,00 грн. 3% річних; судові витрати покласти на відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, з грудня 2018р. по лютий 2019р. позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 270 940,18 грн. за електротовари, відповідно до рахунку на оплату № ВР00004056 від 04.12.2018.

З лютого 2019р. по квітень 2019р. відповідач поставив позивачу електротовари на загальну суму у розмірі 139 485,41 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Таким чином, шляхом складання та надання відповідачем рахунку на оплату, а позивачем його оплати, між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Однак, відповідачем не було поставлено позивачу товару на загальну суму у розмірі 131 454,77 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач у листі № 113 від 08.05.2019 просив відповідача протягом 5 днів, з моменту отримання даного листа, поставити електротовари, які залишились не поставлені, відповідно до рахунку на оплату № ВР00004056 від 04.12.2018, або повернути залишок грошової суми, перерахований на ваш поточний рахунок, у розмірі 131 454,77 грн. на банківські реквізити, зазначені у листі.

Зазначений лист було отримано відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0420108002700, належним чином засвідчена копія якого наявна у матеріалах справи.

Відповідач зазначений лист залишено без відповіді.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не надав доказів поставки позивачу усіх електротоварів на залишок грошових коштів у розмірі 131 454,77 грн., зазначених у рахунку на оплату № ВР00004056 від 04.12.2018, який повністю оплачений позивачем.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 131 454,77 грн. грошових коштів є такою, що відповідає нормам законодавства та підтверджена матеріалами справи, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (постанова Верховного Суду від 11.04.2018 за результатами розгляду справи № 758/1303/15-ц).

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 та Велика палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 1 575,43 грн. інфляційних втрат за період з 09.04.2019 по 31.07.2019 із суми заборгованості 131 454,00 грн. та 1 199,00 грн. 3% річних за період з 09.04.2019 по 29.07.2019 із суми заборгованості 131 454,00 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що право позивача нараховувати інфляційні втрати та 3% річних на суму неповернутих грошових коштів виникло з 23.05.2019, враховуючи положення ч.2 ст. 530 ЦК України та те, що лист № 113 від 08.05.2019 з вимогою або поставити електротовари, які залишились не поставлені, відповідно до рахунку на оплату № ВР00004056 від 04.12.2018, або повернути залишок грошової суми, перерахований на ваш поточний рахунок, у розмірі 131 454,77 грн. на банківські реквізити, зазначені у листі, був отриманий відповідачем 15.05.2019.

Тобто, грошове зобов`язання відповідача перед позивачем з приводу повернення грошових коштів у розмірі 131 454,77 грн. виникло у відповідача саме з 23.05.2019, тому підстав для нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних з 09.04.2019 є безпідставним.

Здійснивши перерахунок сум інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням правильного початку нарахування, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що згідно із програмою "Калькулятор:Ліга:Закон" інфляційні втрати із суми 131 454,00 грн. за період з 23.05.2019 по 31.07.2019 не підлягають стягненню, оскільки у вказаний період мала місце не інфляція, а дефляція, а 3% річних із суми заборгованості 131 454,00 грн. (сума зазначена позивачем у розрахунку) за період з 23.05.2019 по 29.07.2019 складають суму у розмірі 734,70 грн., яка є правильною, та підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду частково не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому інфляційні втрати та 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Таким чином, інфляційні втрати та проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17.10.2011 у справі № 6-42цс11 ).

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічне положення міститься у постановах Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12 , від 24.10.2011 у справі № 6-38цс11.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Скаржником не надано доказів неотримання від позивача листа № 113 від 08.05.2019 згідно із поштовим відправленням за № 0420108002700.

Також, слід зазначити, що незазначення у позовній заяві електронних адрес учасників справи, не є підставою для повернення такої позовної заяви.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності до статті 277 Господарського процесуального кодексу України є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Рішення господарського суду першої інстанції у даній справі підлягає частковому скасуванню, а в задоволені позовних вимог слід відмовити частково, з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Отже, керуючись ст. 2, ч. 4 ст. 236, ст. 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги у даній справі та часткового скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат та, частково, у стягненні 3% річних, з ухваленням нового - про відмову у стягненні інфляційних втрат у розмірі 1 575,43 грн. та 3% річних у розмірі 464,30 грн.

З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції (судовий збір) покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 910/10270/19 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 910/10270/19 скасувати в частині стягнення 1 575,43 грн. інфляційних втрат, в частині задоволення 3% річних у розмірі 464,30 грн. та розподілу судового збору, з ухваленням у вказаній частині нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт" (03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15, код ЄДРПОУ 35911101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-Моноліт" (юридична адреса: 04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 13; поштова адреса: 02218, м. Київ, вул. Райдужна, 45, кв.70, код ЄДРПОУ 40809113) 734,71 грн. 3% річних та 00,00 грн. судового збору. У стягненні 1 575,43 грн. інфляційних втрат та 464,29 грн. 3% річних та 29,19 грн. судового збору - відмовити.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 910/10270/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт" (03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15, код ЄДРПОУ 35911101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-Моноліт" (юридична адреса: 04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 13; поштова адреса: 02218, м. Київ, вул. Райдужна, 45, кв.70, код ЄДРПОУ 40809113) 131 454,77 грн. основного боргу, 734,70 грн. 3% річних та 1 891,81 грн. судового збору - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт" - без задоволення.

4. Судові витрати, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-Моноліт" (юридична адреса: 04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 13; поштова адреса: 02218, м. Київ, вул. Райдужна, 45, кв.70, код ЄДРПОУ 40809113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт" (03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15, код ЄДРПОУ 35911101) 43,79 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу відповідних наказів доручити суду першої інстанції.

6. Матеріали справи № 910/10270/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 17.12.2019.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім